Постанова

від 25.12.2024 по справі 440/4592/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 440/4592/23

адміністративне провадження № К/990/17691/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року (прийняте у складі головуючого судді Супруна Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Русанової В.Б., Спаскіна О.А.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_2 , позивач ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2020 № 0006263305, № 0006273305, № 0006213305 та № 0006223305.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про залишення без розгляду позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі № 440/4592/23 - задоволено.

2.1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 440/4592/23 - залишено без розгляду.

3. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив про те, що надані представником відповідача письмові докази, зокрема рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було направлене на адресу ФОП ОСОБА_1 07.09.2020, підтверджують направлення позивачу рішення ДПС України за результатами розгляду скарги, а відтак, з урахуванням місячного терміну зберігання поштового відправлення на об`єкті поштового зв`язку місця призначення, очевидним є висновок про те, що процедура адміністративного оскарження закінчилася наприкінці 2020 року, тоді як до суду позивачка звернулася з даним позовом лише 15.04.2023, тобто з пропуском місячного строку, встановленого п. 56.19 ст. 56 ПК України.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

5. Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, товариство посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення залишено поза увагою встановлений податковим законодавством України чіткий порядок оскарження податкових повідомлень-рішень після використання процедури адміністративного оскарження, відповідно до якого при відмові ДПС України у задоволенні скарги особа може звернутися до суду у встановлений законом строк після отримання від ДПС України відповідного рішення. Враховуючи, що у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 рішення від ДПС України за результатами розгляду скарги від 03.07.2020 щодо спірних податкових повідомлень-рішень станом до 17.03.2023 не отримувала, при зверненні до суду 15.04.2023 нею не порушено встановлений законом місячний строк. Зауважила, що рішенням ДПС України від 23.07.2020 року за № 23575/6/99- 00-06-03-01-06 її лише повідомлено, що рішення про результати розгляду скарги буде прийнято та направлено платнику у передбачені законодавством строки.

Посилається на ст. 56.19 ПК України, що строк подання позовної заяви спливав 17.04.2023, оскільки рішення за результатами розгляду скарги позивача було отримано нею 17.03.2023 разом з відповіддю ДПС України від 23.02.2023 № 4662/6/99-00-06-02-02-06, надісланою на запит ФОП ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції, незважаючи на відсутність у законодавстві порядку вчинення платником податку дій щодо прискорення надання відповіді ДПС України, вказав на бездіяльність позивача щодо неотримання рішення за результатами розгляду скарги та дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Указує, що не ухилялася від отримання документів, оскільки вчиняла всі передбачені законом дії щодо оскарження результатів податкової перевірки, як по даній справі, так і по судовій справі № 440/4977/20 щодо оскарження ППР про нарахування єдиного внеску, винесеного на підставі цієї ж податкової перевірки, а також подавала заперечення на акт перевірки, заперечення на рішення податкового органу, скаргу на рішення ДПС України щодо податкових повідомлень-рішень та рішень ДПС по єдиному внеску.

Просила врахувати, що Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2023 по справі № 440/4977/20 задовольнив позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2020 № Ф-0006243305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 15.05.2020 № 0006253305. Враховуючи, що вказана вимога та рішення є взаємопов`язаними зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та прийняті на підставі одних і тих же безпідставних, незаконних аргументів однієї і тієї ж податкової перевірки, переконувала про наявність підстав для скасування таких податкових повідомлень-рішень.

Звертає увагу, що згідно з інформацією від ДПС України ОСОБА_1 були направлені рішення про результат розгляду скарги за трекінг-номером в системі Укрпошти № 0405346841095, однак, на сайті Укрпошти за вказаним номером відсутня будь-яка інформація щодо відправлення № 0405346841095 (не зареєстроване в системі). Крім того, у відповідь на адвокатські запити від 03.01.2023 та від 03.01.2023 Полтавська дирекція АТ «Укрпошта» повідомила, що інформація щодо відправлення № 0405346841095 також відсутня не відслідковується, і відсутня інформація щодо будь-яких відправлень від ДПС на адресу позивача у період з 01.07.2020 року по 01.02.2021 року.

Наголошує, що додане відповідачем до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення рішення про результати розгляду скарги не містить будь-якої передбаченої чинним законодавством України інформації, зокрема, відміток АТ «Укрпошта», штампів, штемпелів, дат та підписів, причин невручення, що в свою чергу унеможливлює встановлення факту невручення листа.

Крім того, за правилами ст. 42.5 ПК України документ уважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, однак рекомендоване повідомлення про вручення рішення про результат розгляду скарги таких відомостей не містить. Також, всупереч вимог п. 3.1.1.3 наказу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. №211, яким затверджено Порядок пересилання поштових відправлень (далі Порядок № 211) довідка ф. 20 не містить прізвище працівника, який обробляв кореспонденцію та відбитку календарного штемпеля.

Указує, що відповідно до папірця, прикріпленого до конверту (довідки форми 20) неможливо ідентифікувати до якого саме поштового відправлення цей папірець (довідка форми 20) має відношення. Крім того, з наданих до матеріалів справи копій конвертів вбачається, що наклеєні вони нерівно, заломлені, а отже могли бути переклеєні неодноразово.

Більш того, зі змісту жодного з документів щодо відправки рішення про результати розгляду скарги не зрозуміло, які саме документи направлялись, оскільки інформація про це ніде не зазначена. Вважає, що нормами податкового законодавства передбачений лише один документ, в якому пошта зазначає причини невручення - повідомлення про вручення, однак, у даному випадку воно є незаповненим.

Просила врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2021 року по справі № 813/2039/14, згідно з якою не зазначення в корінці до податкового повідомлення-рішення дати його надіслання (вручення), або ж невручення із зазначенням причин невручення та відсутність у доданих інспекцією копії поштового конверту та повідомлення про невручення поштового відправлення інформації щодо дати їх надіслання, а також інформації, що саме було надіслано (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення тощо) у цьому поштовому відправленні, з урахуванням того, що підприємство факт надіслання інспекцією на його адресу податкових повідомлень-рішень заперечується, свідчить про ненадання належних та допустимих доказів надіслання спірного податкового повідомлення-рішення

Акцентує увагу, що з урахуванням положень ст. 56.9 ПК України, оскільки рішення за результатами розгляду скарги позивача не було прийнято ДПС України у строки, встановлені вказаною нормою, скарга ФОП ОСОБА_1 уважається задоволеною на користь платника податків.

6. У відзиві на касаційну скаргу представника товариства, податковий орган уважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.04.2023 ОСОБА_1 направила до Полтавського окружного адміністративного суду заявлений до Головного управління ДПС у Полтавській області позов (надійшов до суду 17.04.2023), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2020 № 0006263305, № 0006273305, № 0006213305 та № 0006223305.

8. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 позовну заяву було залишено без руху та запропоновано усунути недоліки, зокрема шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою з доказами поважності причин пропуску строку або доказів на підтвердження факту дотримання такого строку.

9. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 суд, за відсутності інших доказів, взяв до уваги твердження заявниці стосовно того, що рішення за її скаргами від ДПС не надходили, а були отримані на її запит лише 23.02.2023, та поновив цей строк без дослідження інших мотивів, які спростовують поважність причин пропуску. При цьому, суд залишив за відповідачем право спростовувати повідомлені позивачем мотиви поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Цією ж ухвалою суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження та призначив справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

10. 24.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 122 КАС України, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.

11. Ухвалою суду від 12.06.2023 клопотання ГУДПС про залишення без розгляду позовної заяви призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників на 22.06.2023.

12. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про залишення без розгляду позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі № 440/4592/23 - задоволено.

12.1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 440/4592/23 - залишено без розгляду.

V. Позиція Верховного Суду

13. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

14. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

16. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

17. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.

18. Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

19. Відповідно до п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

20. Зі змісту п.56.2, 56.3, 56.17 ст.56, п.57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.

21. Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

22. Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

23. Позивачкою оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2020 № 0006263305, № 0006273305, № 0006213305 та № 0006223305 шляхом подання відповідної скарги до ДПС України від 03.07.2020 (т. 1 а.с. 205-210).

24. Так, рішенням ДПС України від 07.09.2020 № 27161/6/99-00-06-02-04-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 15.05.2020 № 0006263305, № 0006273305, № 0006213305 та № 0006223305 - без змін (т. 1 а.с. 243-252).

25. Таким чином, ураховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, шляхом подачі відповідної скарги, строк для звернення до суду з позовом про його оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

26. Пунктом 42.1, 42.2, 42.4 ст.42 ПК України (в редакції, чинній на момент розгляду скарги позивача) податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

27. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

28. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

29. Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

30.Тобто, саме зазначена поштовою службою дата із наведенням причин невручення є моментом, коли рішення за наслідками розгляду скарги вважається врученим платнику податків.

31. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з інформацією, зазначеною у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ф. 119 зі штрих-кодом Київ-53 № 040534681095 ДПС України, 07.09.2020 на адресу: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 надсилався документ № НОМЕР_1 , який підлягав поверненню до ДПС України.

32. Також, на зворотньому боці конверту має місце такий самий штрих-код Київ-53 №040534681095 та власноруч зазначено № 27161/6/99-00-06-02-04-06, адресу та прізвище позивача.

33. Крім того, з копії вказаного конверту вбачається, що до останнього прикріплено довідку АТ «Укрпошта» ф.20 з відміткою «повертається» із зазначенням причини повернення (досилання) «за закінченням встановленого строку зберігання» (т. 4 а.с. 29-30).

34. У контексті наведеного вище суди попередніх інстанцій також урахували, що на момент спірних правовідносин Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, не передбачали зазначення дати та причини повернення в повідомленні про вручення, натомість містили норми, які передбачали складання та прикріплення до відправлень довідки із зазначенням причини повернення, яка засвідчується підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля.

35. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що наявна в матеріалах справи довідка ВПЗ ф.20 є належним доказом моменту, з якого рішення про результати розгляду скарги вважається врученим платнику податків, оскільки вона містить відповідні причину повернення поштового відправлення, підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля.

36. Крім того, слід вказати, що хоча у п.3.1.1.3 Порядку № 211 міститься вимога щодо зазначення прізвища працівника, який обробляв кореспонденцію, однак сам зразок (рис. 11 до п.3.1.1.3) містить вимогу щодо зазначення саме підпису працівника зв`язку, що в свою чергу, мало місце у спірних правовідносинах.

37. Згідно з п. 121 Правил № 270 до вручення одержувачу поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом відправник має право за місцем приймання цього поштового відправлення, поштового переказу для пересилання за додаткову плату подати заяву про, зокрема, одержання інформації про вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом.

38. Положеннями пункту 122 Правил № 270, серед іншого визначено, що заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.

39. Відповідно до пункту 128 Правил № 270 заява не розглядається у разі, коли заявник не є ні відправником, ні адресатом, ні уповноваженою ними особою; минув встановлений для прийняття заяв строк.

40.Аналіз положень п.п. 121-124, 128 Правил № 270 дає підстави стверджувати, що інформація в автоматизованій системі Укрпошти має обмежений шестимісячний термін зберігання, тому саме протягом такого строку Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію/ копії документів щодо пересилання та вручення поштових відправлень.

41. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено фактичну дату закінчення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, з якою законодавець пов`язує початок відліку строку звернення до суду, визначеного п.56.19 ст.56 ПК України.

42. За встановлених обставин, колегія суддів уважає, що позивач, з урахуванням положень пункту 42.5 ПК України та пункту 6 розділу ІХ Порядку № 916 є такою, що отримала рішення ДПС України про розгляд скарги від 07.09.2020 № 27161/6/99-00-06-02-04-06 не пізніше 31.10.2020 року (останній день жовтня, тобто місяця, зазначеного поштовою службою).

43. Ураховуючи наведені норми права, а також дослідивши зміст довідки ф. 20 на поштовому конверті, в якому направлялось позивачу рішення ДПС України за результатами розгляду скарги від 07.09.2020, відповідно до якої місяцем та роком вказано жовтень 2020 року, колегія суддів уважає, що процедуру адміністративного оскарження у спірних правовідносинах можна вважати завершеною непізніше 02.11.2020 з урахуванням вихідних днів. Відтак, з огляду на положення пункту 56.19 статті 56 ПК України місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Полтавській області від 15.05.2020 №0006263305, № 0006273305, № 0006213305 та № 0006223305 сплив у грудні 2020 року.

44. Разом з тим, з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції позивачка звернулася лише 15 квітня 2023 року, що свідчить про тривале зволікання з реалізацією позивачем її права на судове оскарження рішень (дій та бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, ураховуючи, що строк судового оскарження є обмеженим.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

46. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

47. При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

48. Жодних поважних причин пропуску судами не встановлено.

49. З урахуванням фактичних обставин цієї справи, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з даним позовом, встановлених п.56.19 ст.56 ПК України.

50. Процесуальна поведінка Позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку Позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку.

51. Указана позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №500/4332/22.

52. З огляду на викладене, оскільки ФОП ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення вказаного адміністративного позову без розгляду, з чим погоджується і колегія суддів.

53. Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом позивачка не навела.

54. Тобто, позивачка не довела наявність обставин (причин), які не залежали від ії волевиявлення та фактично унеможливили своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а наведені нею причини не є об`єктивними та поважними.

55. Таким чином, суд уважає безпідставними наведені в касаційній скарзі посилання позивачки на те, що доводи, викладені нею у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, не були в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій належно оцінені та спростовані, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

58. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

VІ. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

60. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі №440/4592/23 -залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко