Рішення

від 18.11.2024 по справі 760/15641/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 760/15641/23

Провадження № 2/362/798/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаряШмагун М.С.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Національний природній парк «Голосіївський» заступник начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуіз зазначенимпозовом,в обґрунтуваннявимог якогозазначив,що черезмережу Інтернетна сайтіінтернет-видання«Обозреватель»,що належитьТОВ «Золотасередина», ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:00год.було розміщеностаттю підназвою «Ресторан,альтанки тапаркування:у Києвіколишній міліціонерпродовжує господарюватив Національномупарку тапогрожує судом»(https:// ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій інформація щодо нього є недостовірною, не правдивою, такою, що принижує честь гідність та порушу право неа недоторканість ділової репутації, а також негативно впливає на репутацію позивача та шкоди його діловій репутації в цілому.

ОСОБА_2 , Національний природній парк «Голосіївський» заступник начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення, у вказаній статті зазначає:

1.Йдетьсяпро незаконну забудову ділянки в Національному парку "Голосіївський". OBOZREVATEL вже не разрозповідавпро те,як ТОВ"Затишокі Ко",яке донедавнаналежало ексначальникуСвятошинської міліціїта ексзаступникуначальника податковоїміліції цьогож районуАнатоліюПетровичу Миколайцю,отрималоцю ділянку,як іще кількаоб`єктівна територіїКиєва,завдяки липовомурішенню суду.

2.Ймовірно, змінюючи власника, ОСОБА_3 намагається уникнути відповідальності, адже судимість йому не потрібна.

3.Однак, ще володіючи компанією, ОСОБА_3 збудував тут ресторан з альтанками. Останнім часом заклад мав назву "Чудо-мангал", а тепер "Хінкальня Тандир-House".

4."Власник" незаконного закладу ОСОБА_4 вирішив захищати те, що вже багато років приносить йому прибуток. До того ж на капітальне будівництво на території парку багато років контролюючі органи дивилися крізь пальці.

5.Очевидно, ОСОБА_3 завжди знаходив спільну мову з попереднім керівництвом парку. Наприклад, із В`ячеславом Потапенком, який керував парком із серпня 2019 року.

6."Власник" незаконного закладу ОСОБА_4 вирішив захищати те, що вже багато років приносить йому прибуток. До того ж на капітальне будівництво на території парку багато років контролюючі органи дивилися крізь пальці.

7.Очевидно, ОСОБА_3 завжди знаходив спільну мову з попереднім керівництвом парку. Наприклад, із В`ячеславом Потапенком, який керував парком із серпня 2019 року.

8.Проте проти був сам ОСОБА_5 "Він закрився у приміщенні зсередини, був дуже злий, весь червоний. Й потім у присутності представників прокуратури, поліції він мені сказав, що хотів взяти рушницю і вистрілити в мене. Говорив, що це його приватна власність, на яку я зайшов. Але насправді слідчі дії проводилися поруч із його будовою", каже ОСОБА_6 .

9.Незважаючи на те, що справою про незаконне будівництво вже займається прокуратура, ОСОБА_3 продовжує захоплювати нові ділянки парку.

10.За словами заступника начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення НВП "Голосіївський" ОСОБА_7 , з Миколайцем було укладено рекреаційний договір.

11."Таким чином Потапенко, мабуть, намагався легалізувати будівництво на цій ділянці парку. Хоча рекреаційний договір все одно не дає дозволу на капітальне будівництво в парку. ОСОБА_3 сказав, що термін дії цього договору з Потапенком у нього закінчився і він хоче отримати новий документ", зазначив ОСОБА_6 .

12.За словами ОСОБА_6 , договір було укладено так, що у директора залишалася можливість контролювати підприємця. "Наприклад, сума оплати на місяць вказувалася лише 1,5 тис. грн. Хоча раніше у таких договорах сума була більша 7 тисяч грн. Тобто різницю могли доплачувати особисто", сказав ОСОБА_6 .

13.Проте проти був сам ОСОБА_5 "Він закрився у приміщенні зсередини, був дуже злий, весь червоний. Й потім у присутності представників прокуратури, поліції він мені сказав, що хотів взяти рушницю і вистрілити в мене. Говорив, що це його приватна власність, на яку я зайшов. Але насправді слідчі дії проводилися поруч із його будовою", каже ОСОБА_6 .

Вказані інформація, на думку позивача, не є оціночним судженням оскільки містить конкретні факти, які можливо перевірити, тому, через непідтвердження жодним доказом, є такою, що вводить в оману та негативно впливає на авторитет не лише позивача, а й держави, органів державної влади та місцевого самоврядування як серед гормадян України так і серед іноземних громадян та осіб без громадянства.

Позивач просить:

1.визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, поширену на веб-сайті інтернет видання «Обозреватель» що належить ТОВ «Золота середина», ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:00 год. в статті під назвою «Ресторан, альтанки та паркування: у Києві колишній міліціонер продовжує господарювати в ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

2.зобов`язати інтернет видання «Обозреватель» за власний рахунок спростувати вказану інформацію під заголовком «Спростування» без власних зауважень і коментарів

3.зобов`язати ОСОБА_2 та ТОВ «Золота середина» протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили за свій рахунок спростувати недостовірну негативну інформацію шляхом публікації на тій самій шпальті і таким самим шрифтом, що і стаття, з вільним долступом та без паролів/кодів резолютивної частини рішення за належними товариству інтернет адресами, з посиланням на рішення, номер справи, дату його ухвалення, а також мати заголовок відповідного змісту.

4.стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 255000,00 грн.

5.стягнути з відповідачів понесені суудові витрати.

Ухвалою від 22.01.2024 р. справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Відповідач ТОВ «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» подав відзив на позов, у якому заперечив вимоги позивача та, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість заявлених позвачем вимог, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки викладена у статті інформація є достовірною та підтерджується належними долученими до відзиву доказами.

Відповідач ОСОБА_2 правом на відзив не скористався, іних процесуальних заяв/клопотань до суду не звертав.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та прийшов до наступних висновків.

07.06.2023о 12:00на сайтіінтернет-видання«Обозреватель»,що належитьТОВ «Золотасередина» (https://https://incident.obozrevatel.com/ukr/crime/restoran-altanki-ta-parkuvannya-u-kievi-kolishnij-militsioner-prodovzhue-gospodaryuvati-u-natsionalnomu-parku-ta-zagrozhue-sudom.htm), розміщено статтю«Ресторан, альтанки та паркування: у Києві колишній міліціонер продовжує господарювати в Національному парку та погрожує судом», що дійсно містить посилання на слова, спогади та коментарі заступника начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення Соколенка О.А.

При цьому, зі змісту статті, не всі вислови були зазначені саме ОСОБА_2 , як вказується позивачем. Крім того, позивачем не визначено статусу ОСОБА_2 під час надання інформації, яку заявлено до спростування.

У разіпоширення інформаціїпосадовою числужбовою особоюдля визначенняналежного відповідачасудам необхідноз`ясовувати,від іменікого цяособа виступає.Якщо посадовачи службоваособа виступаєне відімені юридичноїособи йне підчас виконанняпосадових (службових)обов`язків,то належнимвідповідачем єсаме вона(постанова Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 761/29315/16-ц (провадження № 61-23368св18)).

Так, позивач, визначаючи суб?єктний склад, вказує ОСОБА_2 як Національний природній парк «Голосіївський» заступник начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення, що суд розцінює як виступ від імені юридичної особи під час виконаня посадових (службових обов`язків), а тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем, а вимоги щодо нього не підлягають задоволенню.

Згідно листа Департаменту земельних ресурсів вих. № 05716-18460 від 28.07.2021, за даними міського земельного кадастру земельна ділянка на АДРЕСА_1 не обліковується; інформація щодо її державної реєстрації відсутня; проєкт земелустрою не надходив як і клопотанняя про відведення.

Згідно листа департаменту з питань державного архітектурно-будівльеного контролю міста Києва від 26.07.2021 за вих. № 073-6482 департамент не видавав, не реєстрував документів, які б надавали право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвіжчують прийнняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації Департаменту міського благоустрою вих № 064-4511 від 27.07.2021, до депратаменту документи щодо узгодження розміщення закладу громадського харчування на земельній ділянці по АДРЕСА_1 не надходили.

Згідно листа Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» вих. № ЗМІ-2693 від 19.08.2021 щодо надання інформації стосовно самовільного зайняття території та будівництва споруди під назвою «СУДО МАНГАЛ», за фактом самовільного зайняття території лісового фонду у кварталі 112 виділ 2 Святошинського лісництва неодноразово складалися протоколи про лісопорушення, що направлялися до Святошинського УП ГУНП Ураїни в м. Києві для вжиття заходів щодо звільнення території лісового фонду та притягнення винних до відповідальності.

Згідно листа Комунального підприємства з «Святошинське лісопаркове господарство» вих № 077/239-721 від 30.07.2021 р., на адресу КП не надходило документів щодо узгодження на розміщення закладу громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 . Прцівниками лісової охорони КП виявлено самовільне зайняття території лісового фонду, про що неодноразово складались протоколи та направлялись до правоохоронних органів для прийняття рішення.

Згідно листа Державної екологічної інспекції столичного округу вих. № 4/2/07-29/4763 від 20.12.2021 р., зафіксовано факт розміщення капітальної будівлі (заклад громадського харчування) загальною площею 470 кв.м. та облаштування альтанок бетонним доріжками загальною площею 70 кв.м. у кв. 112 вид 2 Святошинського лісництва КП «Святошинське лісопаркове господарство», що входить до складу НПП «Голосіївський». За допущене порушення на відповідальну особу НПП «Голосіївський» складено протокол про адмінправопорушення та видано припис щодо усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства. Матеріали для встановлення винних направлено до ГУ НП у м. Києві, до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА направлено лист щодо демонтажу самовільно зведених споруд та приведення території до належного стану.

Святошинською окружною прокуратурою за вих. № 44-5323ВИХ-23 від 15.09.2023 р. підтверджено, що кримінальне провадження № 42022102080000003 від 26.01.2022 об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 12020100090000798 від 04.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 197-1 КК України, розслідування яких триває, повідомлення про підозру не здійснювалось.

Листом Лисичанського міського суду Луганської області від 22.07.2021 р. повідомлено про те, що перервікою автоматизованої системи документооббігу Брянківського міського суду Луганської області, що введена в дію 2011 р., не встановлено реєстрації справи у відношенні ОСОБА_8 , справи вказаного суду до Лисичанського міського суду Луганської області не надходили і їх місцезнаходження невідоме.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № 266348649 від 19.07.2021 р., ТОВ «ЗАТИШОК І КО» належить на праві приватної власності: нежитлова споруда загальною площею 332,3 кв.м по АДРЕСА_1 , підстава для державної реєстрації: акт оцінки і передачі майна до Статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 15.12.2016 р., видавник ОСОБА_8 ; нежитлова споруда загальною площею 494,3 кв.м по АДРЕСА_2 , підстава для державної реєстрації: акт оцінки і передачі майна до Статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 15.12.2016, видавник Миколаєць Д.А.

З огляду інформаційної довідки № 249476340 від 23.03.2021 р. право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_8 зареєстроване на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2010 у справі № 2-2027.

Листом Національного природного парку «Голосіївський» від 05.08.2021 р. за вих. № 560/2-01 підтверджено укладення 01.02.2020 р. між НПП «Голосіївський» та ТОВ «Затишок і КО» договору № 01-20/30-РД про реорганізацію рекреаційної діяльності строком до 25.12.2020 р. з предметом: забезпечення, створення умов та організація рекреаційної діяльності, а саме: створення рекреаційних продуктів, надання платних рекреаційних послуг рекрсантам на території, що входить до складу НПП «ГГолосіївський» в межах 2 виділу 112 кварталу Святошинського лісництва, що межує з вул. Бударіна м. Києва.

Ухвалами Святошинського районного суду м. Києва засвідчено відкриття провадження у справі № 759/2826/23 за позовом керівника Святошинської оркужної прокуратури м. Києва до ТОВ «Затишок і КО» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєєстру юридичних осіб, станом на 01.11.2017 р. керівником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Затишок і КО» є ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєєстру юридичних осіб, станом на 09.10.2021 року керівником ТОВ «Затишок і КО» є ОСОБА_8 , а кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєєстру юридичних осіб, станом на 22.09.2023 р. керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Затишок і КО» є ОСОБА_9 .

16.04.2018 р. у справі № 759/5406/18 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 42018101080000027 надано прокурору тимчасовий доступ до реєстраційних документів.

04.03.2020 р. у справі № 760/5937/20 слідчим суддею Солом?янського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12020100090000798 від 04.02.2020 надано прокурору тимчасовий доступ до речей і документів, а саме усіх наявних оригіналів документів реєстраційних справ.

14.08.2020 р. у справі № 760/1759/20 слідчим суддею Солом?янського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12020100090000798 від 04.02.2020 р. накладено арешт на нежитлові споруди по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 із забороною їх використання та відчуження.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Разом з цим, Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Згідностатті 68Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків (Постанова Верховного суду №757/15364/14-ц від 30 травня 2018 р.).

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (Постанова Верховного суду №753/21759/16 від 24 січня 2019 р.).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про інформацію» під інформацією будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до принципів інформаційних відносин інформація повинна бути повною та достовірною, при цьому її надання має узгоджуватися з принципом свободи вираження поглядів і переконань.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За приписамист. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (Постанова Верховного суду №658/1795/17 від 11 липня 2018 р.).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 р. (остаточне 17 жовтня 2016 р.) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Дійсно, відповідач публічно висловив певну інформацію стосовно позивача.

Враховуючи приписи чинного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, практику Верховного Суду щодо фактичних тверджень та оціночних суджень, враховуючи всі обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що висловлювання відповідача містило саме оціночні судження і стосувалися діяльності позивача, як колишньої посадової особи, що підтверджено наданими позивачем документами.

До таких висновків суд дійшов також виходячи із правової позиції, висловленій у постанові Верховного Суду у справі № 758/12586/15 від 20 травня 2020 р., де зазначено, що право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Межі допустимої критики публічної особи є значно ширші, однак суд акцентує увагу на тому, що публічна особа все ж має право на захист честі, гідності та ділової репутації, якщо інформація була поширена «з явним злим умислом». Верховний Суд також зазначає, що поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів. Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказана інформація, яку позивач просить визнати недостовірною та зобов`язати спростувати, була доведена відповідачем до відома суспільства не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а з метою донесення інформації щодо ситуації із забудовою.

За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання інформації, яку просить позивач, недостовірною та зобов`язання спростувати вказану інформацію.

Враховуючи хронологічну послідовність подій та дослідивши надані докази, суд вважає, що усі висловлювання та обговорення позивача повністю узгоджуються з поняттям критики та оцінки дій публічної особи.

Таким чином, відповідно до статті 277ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). Межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналістів, так і громадськогозагалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості (пункт 42 цього ж рішення).

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 р. у справі «Соколовські проти Польщі» визначено, що відповідно до усталеної практики Суду за частиною другоюстатті 10Європейської конвенціїз правлюдиниможливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 р. № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Тлумаченнястатті 277 ЦК Українисвідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 р. у справі № 381/2767/19, від 20 грудня 2021 р. у справі№ 134/55/19, від 28 червня 2022 р. у справі № 723/4697/20.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023, справа № 486/2152/21, також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення ЄСПЛ від 27 лютого 2001 р. у справі «Jerusalem v. Austria» № 26958/95, пункт 43).

Також при дослідженні доказів, наданих сторонами, суд приймає до уваги, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із наданих позивачем доказів не вбачається приниження його честі, гідності та ділової репутації, а лише критика та емоційна оцінка дій позивача як посадової особи, а тому позовні вимоги про захист ділової репутації в частині визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації, інформацію, яка поширена на сайті інтернет-видання «Обозреватель», що належить ТОВ «Золота середина`задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Національний природній парк «Голосіївський» заступник начальника Святошинсько-Білічанського природоохоронного науково-дослідного відділення, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОТА СЕРЕДИНА» про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Кравченко Л.М.