Рішення

від 12.11.2024 по справі 183/4534/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4534/24

№ 2/183/2657/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

за участі представник позивача - Дашко Ю.І., суд -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 поданим представником позивача - адвокатом Дашко Ю.І., в якому просить визнати за ним частку у праві спільної часткової власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий заповіту не залишив. 22 лютого 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіної О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . 22 лютого 2024 року до нотаріуса Бунякіної О.В. звернулась дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка на користь сина померлого - ОСОБА_1 . На підставі поданих заяв приватним нотаріусом Бунякіною О.В. заведена спадкова справа за № 10/2024, зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 72042039. Ще двома спадкоємцями першої черги померлого ОСОБА_3 є його сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не проживали із померлим на момент його смерті. Вказаний факт підтверджується домовою книгою на житло за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, який спадщину прийняв у встановлені діючим законодавством порядку та строк. 01 квітня 2024 року Позивач звернувся до нотаріуса Бунякіної О.В. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_3 . 01 квітня 2024 року позивач отримав від нотаріуса Бунякіної О.В. постанову про відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька з причини відсутності документів та даних, які б свідчили про реєстрацію та/або набуття спадкодавцем права власності на спадкове майно. Оригінал свідоцтва про право власності на житло не було надано нотаріусу, оскільки оригінал свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.06.2008 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.08.2008 року були втрачені позивачем у зв`язку з військовою агресією рф. Через окупацію територію Сіверськодонецької територіальної громади та відсутність зареєстрованого права власності на майно позивача - останній позбавлений можливості реалізувати свої спадкові прав. Іншого способу захисту права власності позивача, ніж як звернення із даним позовом, на даний момент не існує, тому просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року провадження у справі відкрите, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі - копію спадкової справи.

28 серпня 2024 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на підставі викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .; згідно довідки № 1241-7501091459 від 28 червня 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 23, 25-26).

Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками вказані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 29 вересня 2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з відомостей домової книги у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання мають: ОСОБА_3 (померлий), ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . В домовій книзі проставлена відмітка про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 .

З копії свідоцтва про право власності на житло від 20 червня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право спільної (сумісної) власності по частки квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про приватизацію видане Управлінням житлово-комунального господарства міськради згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» за підписом керівника органу приватизації на підставі розпорядження (наказу) від 20 червня 2008 року № 46.

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19967200 від 21 серпня 2008 року вбачається, що КП «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 частині за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 376430101 від 29 квітня 2024 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано по 1/4 частині за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіної О.В. 01 квітня 2024 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою нотаріус відмовила у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька з причини відсутності документів та даних, які б свідчили про реєстрацію та/або набуття спадкодавцем права власності на спадкове майно.

16 квітня 2024 року Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області адвокату позивача Дашку Ю. щодо надання інформації про право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровані до 1 січня 2013 року повідомлено, що вся матеріально-технічна база КП Сєвєродонецьке БТІ станом на 24.02.2022 року була розташована у м.Сєвєродонецьк Луганської області. Інформація щодо об`єктів нерухомого майна зберігалась в архіві підприємства на паперових носіях (переведення архівних даних в електронний формат законодавство не вимагало). Оскільки приміщення підприємства зазнало значних руйнувань, а територія Сєвєродонецької територіальної громади на сьогоднішній день є окупованою, підприємство не може виконувати свої функції, в тому числі надавати інформацію про об`єкти нерухомого майна, яка була наявна в архівних справах (а.с. 44).

З копії спадкової справи № 10 за 2024 рік, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що:

- 22 лютого 2024 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся позивач ОСОБА_1 ;

- 22 лютого 2024 року з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 звернулась мати позивача ОСОБА_4 ;

- Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що у Спадковому реєстрі інформація щодо заповітів, залишених ОСОБА_3 відсутня;

- з відомостей домової книги у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання мають: ОСОБА_3 (померлий), ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . У домовій книзі проставлена відмітка про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_5 .

- 01 квітня 2024 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на спадкове майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 звернувся ОСОБА_1 ;

- 01 квітня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіною О.В. винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю документів та даних, які б свідчили про реєстрацію та/або набуття спадкодавцем права власності на спадкове майно.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_5 , електронна пошта: відсутня)

Відповідач: Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400 ; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна (РНОКПП невідомий, адреса місцезнаходження: вул. Князя Володимира Великого, будинок 22, кімната 23-24, м. Дніпро, 49000, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Рішення суду складено і підписано 12 листопада 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко