Рішення

від 25.11.2024 по справі 183/8575/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8575/24

№ 2/183/3737/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності, суд -

в с т а н о в и в :

19 серпня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Територіальної громади в особі Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності, в якому просять визнати:

- за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частини квартири,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини квартири,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини квартири,розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 лютого 1998 року, виданого житлово-комунальною конторою концерну «Лугансбуд» на підставі розпорядження виконкому Сєвєродонецької міської ради народних депутатів №260 від 02 лютого 1998 року про приватизацію квартири та передачу її у приватну спільну сумісну власність. ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу їй свідоцтва на спадщину, однак їй було відмовлено на підставі того, що інформація про 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. З інформації Сєвєродонецької МВА Луганської області вбачається, що інформація щодо об`єктів нерухомості Сєвєродонецької територіальної громади до 01.01. 2013 року зберігалась в архівах Сєвєродонецкого БТІ. Оскільки територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є окупованою, БТІ не виконує свої функції, в тому числі не надає інформацію на запити державних реєстраторів про наявні в архівних справах зареєстровані права власності до 01 січня 2013 року. Такі обставини також створюють проблеми для позивачів у питанні підтвердження права власності на вказану квартиру та унеможливлює в подальшому після деокупації м. Сєвєродонецька отримання компенсації за знищене житло та інших репарацій (в тому числі звернення до судів міжнародних інстанцій). Наведене свідчить, що в майбутньому можуть виникнути труднощі в реалізації позивачами свого права власності, іншого способу захисту права власності позивачів, ніж як звернення із даним позовом, на даний момент не існує, тому позивачі просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження .

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року за заявою позивача витребувані докази.

29 жовтня 2024 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Позивачі подали заявуи про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 02 лютого 1998 року Житлово-комунальною конторою концерну «Луганськбуд» на підставі розпорядження №260 від 02 лютого 1998 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м.. Вказана квартира була передана на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».На зворотній стороні свідоцтва наявний Реєстраційний напис, посвідчений начальником Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації, про те що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована в Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації про що 14 квітня 1998 р. здійснено запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 30.

Згідно копії технічного паспорту на квартиру вбачається, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м. знаходиться у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ..

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 квітня 2022 року.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 за № 7177289 від 22 лютого 2024 року позивачам було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку перебування приміщення БТІ на окупованій території .

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що інформація про квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач є спадкоємцем першої черги.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернувся з позовом до суду, оскільки в інший спосіб, окрім судового порядку, не може захистити своє спадкове майнове право.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги позивачів - підлягають задоволенню.

Крім того позивачем ОСОБА_1 доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, третя особа - Шоста дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 54,7 кв.м., житловою площею 33,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_4 , електронна пошта: відсутня).

Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації як ВПО: АДРЕСА_5 , електронна пошта: відсутня).

Відповідач: Територіальна громада в особі Сєвєродонецької міської військової адміністраціі Сєвєродонецького району Луганської області (ЄДРПОУ 44083662, адреса місця реєстрації: бул.Дружби Народів, будинок 32, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400; електронна пошта: vca@sed-rada.gov.ua).

Тертя особа: Шоста Дніпровська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02891026, адреса місцязнаходження: пр-т Слобожанський, будинок 15, м, Дніпро, 49081).

Рішення суду складено і підписано 25 листопада 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко