Ухвала

від 24.12.2024 по справі 348/2974/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

Справа №348/2974/24

Номер провадження 2/348/1352/24

24 грудня 2024 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Максименко О.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

У с т а н о в и в :

До Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області надійшла вказана позовна заява.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульованийЦивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви (заяви) має відбуватись з дотриманням певних умов.

Проте, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме: відповідно о п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Всупереч цього в своїй позовній заяві позивач просить не зазначає, які його права, свободи чи інтереси порушені, не визнаються або оспорюються відповідачем, внаслідок чого стає не зрозумілим в чому полягає суть спору між сторонами.

Також позивач зазначив період, з якого відповідачка не приймає участь у вихованні та утриманні дитини, однак не зазначив доказів на підтвердження такої обставини.

Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року в праві №201/5972/22, однак в цій постанові суд зазначив, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України«невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Таким чином, факт одноосібного виховання батьком дитини може бути встановлено лише як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини,однак не може бути встановлено в результаті задоволення самостійної вимоги позовної заяви.

Ст. 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150,151 Сімейного кодексу України. За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У ч.4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Таким чином, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Для об`єктивного та своєчасного розгляду справи, надання учасникам цивільного процесу рівних прав передбаченихКонституцією України, необхідно привести позовну заяву згідно вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ст.185ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених устаттях 175-177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись ст.175,185 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактусамостійного вихованнята утриманнядитини залишити без руху, встановивши позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

У встановлений судом строк позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву, яку привести у відповідність з вимогами ст. 175 ЦПК України.

Інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу, представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю.Максименко