Рішення

від 20.12.2024 по справі 297/4551/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/4551/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2018 року рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 10.04.2019 року присуджено стягнення з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання доньки. Однак, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки зі сплати аліментів на утримання дитини становить 95131,20 грн.. Крім цього, рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.04.2023 року визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з позивачем.Позивач, зазначив, що донька проживає разом з ним, перебуває на його повному утриманні та вихованні. При цьому, відповідачка не бере жодної участі у вихованні, догляді за дитиною та витратах на її лікування, не приділяє доньці належної уваги, не виявляє материнської турботи, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток.

Враховуючи, що відповідачка матеріальної допомоги не надає, уваги доньці не приділяє, про здоров`я, її фізичний та духовний розвиток не піклується, позивач вважає, що така поведінка відповідачки свідчить про ухилення від виконання нею батьківських обов`язків по відношенню до доньки.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 18.11.2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 22.11.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву не подала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Берегівської міської ради в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі та надав суду висновок щодо розв`язання спору.

В межах вимог ст. 280 ЦПК України, суд у даній справі на підставі наявних у ній документів ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Позаяк, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин і без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечив проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 серпня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Крім цього, рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.04.2023 року визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з позивачем.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України 7 передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII , іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

18 грудня 2024 року Берегівським районним судом Закарпатської області отримано висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради № 03-17/1092 від 16.12.2024 року.

Згідно вказаного висновку встановлено, що з 2018 року ОСОБА_2 свідомо не бажає приймати участь в утриманні та вихованні своєї доньки. На протязі 6 років взагалі не спілкується з дитиною, її психічним та емоційним станом, навчальним процесом та станом здоров`я не цікавиться. Не піклується про фізичний та духовний розвиток своєї дитини, не забезпечує підготовку своєї доньки до самостійного життя, тобто повністю ігнорує потреби своєї дитини. ОСОБА_2 свідомо та систематично нехтує виконанням своїх батьківських обов`язків по відношенню до власної доньки ОСОБА_3 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, до матеріалів справи було долучено копію розрахунку заборгованості по аліментам № 7137/24.1-37 від 04.11.2024 року, виданої Берегівським відділом Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якої встановлено заборгованість відповідачки ОСОБА_2 зі сплати аліментів у розмірі 95131,20 гривень.

Згідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Отже, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивача, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, слід позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим повністю буде захищено інтереси самої неповнолітньої дитини, в розумінні принципів Декларації прав дитини в тому числі.

Керуючись Конвенцією про права дитини, п. 2 ч. 1 ст. 164, ст. 165 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 265, 267, 268, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», постанова Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, 7, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053683) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН