Постанова

від 26.12.2024 по справі 309/4100/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4100/24

Провадження № 1-кп/309/249/24

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

26 грудня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

адвоката: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12024071050000338 від 05.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 29.10.2024 року продовжено відносно ОСОБА_4 строк тримання під вартою до 30.12.2024 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, продовжують існувати ризики, визначені п.п. 1,3,4,5 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою.

Захисник підтримала позицію свого підзахисного, зазначивши, що заявлені ризики є необґрунтованими, а тому підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України: незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які закон класифікує, як тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні злочину, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що останній може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків.

Заявлені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого.

У зв`язку із існуванням вищенаведених ризиків застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання настанню цих ризиків, а також забезпечення належного судового розгляду даного кримінального провадження.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом раніше було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються ОСОБА_4 , позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи захисника про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя вважає за необхідне визначити в якості альтернативи заставу.

Згідно із частиною третьою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до обвинуваченого як альтернативний триманню під вартою, суддя виходить з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість обвинуваченого виконувати умови запобіжного заходу. Зокрема, у разі визначення застави в порядку частини третьої статті 183 КПК України, необхідно встановити такий її розмір, який не буде завідомо непомірним для обвинуваченого і не становитиме для нього надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до нього тримання під вартою стане безальтернативним.

З урахуванням обставин цього кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у межах 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боявся б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків.

При цьому, суд вважає, що такий розмір застави здатен достатньою мірою забезпечити дієвість цього кримінального провадження і є розумним з огляду на необхідність виконання його завдань.

Крім того, в порядку частини п`ятої статті 194 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, суддя вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченого і здатні запобігти реалізації встановлених вище судом ризиків.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Керуючись ст. ст. 177, 331, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на строк 60 (шістдесят) днів, починаючи з 30 грудня 2024 року по 27 лютого 2025 року включно.

Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 302 300 (триста дві тисячі триста) гривень, що становить 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок:

Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408;

Банк отримувача ДКСУ м. Київ ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора та суду; повідомляти слідчого прокурора та суд про своє місце проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Ужгородського слідчого ізолятора Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Ужгородського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово Хустський районний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1