Рішення

від 09.10.2024 по справі 334/10268/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 09.10.2024

Справа № 334/10268/23

Провадження № 2/334/394/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ісакова Д.О.,

за участі секретаря судового засідання - Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності в порядку спадкування за законом, про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтерсах якої діє представник адвокат Плецька Юлія Вікторівна до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м., про припинення права власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/16 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м. та визнання право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/16 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мала батьків: мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Крім цього, позивачка мала рідного брата - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 помер.

ОСОБА_7 , 1908 року народження є рідною матір`ю ОСОБА_8 , тобто бабусею позивачки, що підтверджується архівним витягом, виданим Державним архівом Запорізької області 10.07.2023 за вих. №05-07/Т-1324.

Згідно архівного запису від 27.09.1932 №1765 про народження ОСОБА_9 з книги записів актів цивільного стану відділу ЗАЦС по (Ленінському району) м. Запоріжжя вбачається, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (лист Державного архіву Запорізької області №05-07/Т-1265 від 05.07.2023).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце народження Запорізька область, Михайлівський район, с. Михайлівка, є рідним братом матері позивачки, тобто рідним дядьком поозивачки, що підтверджується архівним витягом, виданим Державним архівом Запорізької області 05.07.2023 за вих. №05-07/Т-1265.

Згідно архівного запису від 22.11.1928 №309 про народження ОСОБА_3 з книги записів актів цивільного стану відділу ЗАЦС при Михайлівській сільраді Михайлівського району Мелітопольського округу (в теперішній час Василівській район Запорізької області) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (лист Державного архіву Запорізької області №05-07/Т-1324 від 10.07.2023).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

ОСОБА_3 належить 1/8 частини від частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №529 виданого 17.09.1983 Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою, тобто 1/16 частини від загальної площі будинку.

24.07.2023 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. із заявою про оформлення спадщини після померлого дядька - ОСОБА_3 .

Однак, листом-роз`ясненням №635/02-14 від 24.07.2023 приватний нотаріус Єдемська-Фастовець О.О. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності жодних документів та відомостей, які підтверджують у належний спосіб обставини смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є рідною сестрою матері позивачки, тобто рідною тіткою позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .

За викладених обставин право позивача, як спадкоємця на отримання спадщини за законом після померлого дядька ОСОБА_3 було порушено, а тому повинно бути поновлено, і з цих підстав позивач звернулася до суду.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , тобто є онукою ОСОБА_7 та є двоюрідною сестрою позивачки.

ОСОБА_2 належить 1/8 частини від частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №263 виданого 17.09.1983 Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою, тобто 1/16 частини від загальної площі будинку.

ОСОБА_2 фактично не проживає у спірному будинку, оскільки, є громадянкою російської федерації, не перебуває на території України достатньо тривалий час, повертатись до України не планує. Розуміючи факт розірвання дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, відповідач не має можливості переоформити свою частку шляхом безпосереднього підписання відповідного договору відчуження нерухомого майна або шляхом видачі довіреності, яка буде мати офіційний статус документу за законодавством нашої держави.

Позивач протягом тривалого часу відкрито та добросовісно володіє житловим будинком, що розташованим у АДРЕСА_2 , та несе витрати по його утриманню, а тому вважає за можливе порушити питання про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/16 частину спірного будинку та визнання за нею право власності на вказані 1/16 частини будинку

Позивачем внесені грошові кошти на депозитний рахунок суду суму вартості 1/16 частки ОСОБА_2 , яка складає станом на дату звернення до суду із позовом 12400,00 гривень.

З урахуванням викладеного, просить визнати за нею право власності на 1/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м., в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

В судове засідання сторони не з`явились, надали суду заяви в яких, просять суд розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги позивач підтримує, відповідач не заперечує проти задоволення позову.

Державний нотаріус Другої Запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачем ОСОБА_2 поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначила, що її батьками є: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Мати померла коли їй були три роки.

На початку 90-х років вона поїхала до росії, де отримала вищу освіту. В теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

У матері був рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який мешкав у місті Санкт-Петербург, рф та помер у 2019 році, спадкоємців у нього не було.

Також у матері була сестра ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка мешкала у місті Запоріжжі, та померла у 2001 році.

Тітка ОСОБА_17 мала двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Приїжджати до України у найближчий час вона не планує.

Також не заперечує проти припинення права власності на належні їй 1/16 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та не заперечує проти грошової компенсації за належну їй 1/16 частину будинку. У 2023 році вона посвідчувала довіреність на ім`я ОСОБА_1 щодо розпорядження належною їй частиною будинку. Не заперечує щоб кошти, які будуть перебувати на депозитному рахунку, були сплачені її батьку ОСОБА_13 .

У відповідності до частини 2статті 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимогстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставістатті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мала батьків: мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 , виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції 11.08.2001 року, актовий запис 7180; батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 17.06.2010 року, актовий запис 3992.

Також, позивачка мала рідного брата - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , до дня смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 31.03.2022 року, актовий запис №720.

ОСОБА_7 , 1908 року народження є рідною матір`ю ОСОБА_8 , тобто бабусею позивачки, що підтверджується архівним витягом, виданим Державним архівом Запорізької області 10.07.2023 за вих. №05-07/Т-1324.

Згідно архівного запису від 27.09.1932 №1765 про народження ОСОБА_9 з книги записів актів цивільного стану відділу ЗАЦС по (Ленінському району) м. Запоріжжя вбачається, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (лист Державного архіву Запорізької області №05-07/Т-1265 від 05.07.2023).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце народження Запорізька область, Михайлівський район, с. Михайлівка, є рідним братом матері позивачки, тобто рідним дядьком позивачки, що підтверджується архівним витягом, виданим Державним архівом Запорізької області 05.07.2023 за вих. №05-07/Т-1265.

Згідно архівного запису від 22.11.1928 №309 про народження ОСОБА_3 з книги записів актів цивільного стану відділу ЗАЦС при Михайлівській сільраді Михайлівського району Мелітопольського округу (в теперішній час Василівській район Запорізької області) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (лист Державного архіву Запорізької області №05-07/Т-1324 від 10.07.2023).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану щодо смерті Комітету по справам запису актів цивільного стану Уряду Санкт-Петербургу серії V-АК №579004 від 04.07.2019. ОСОБА_3 до самої смерті постійно проживав у м. Санкт-Петербурзі, рф.

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є рідною сестрою матері позивачки, тобто рідною тіткою позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 18.08.1971 року РАЦС м. Запоріжжя, актовий запис 1414, тобто є онукою ОСОБА_7 та є двоюрідною сестрою позивачки.

Судом також встановлено, що предметом спору у даному випадку є житловий будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 46.0 кв.м., житловою площею 31.1 кв.м., розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

Первісно право власності на житлового будинку в АДРЕСА_2 , належало на праві спільної сумісної власності подружжю: ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_10 залишилась спадщина, яка складалась із 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_7 була виділена подружня частка - 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інвентарної справи ЗМБТІ співвласниками 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_10 , виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 року за реєстровим №1-4239 та Реєстраційного посвідчення, виданого ЗМБТІ 03.10.1983, запис в реєстровій книзі №67рн 10695, були: ОСОБА_7 -1/8 частки; ОСОБА_3 1/8 частки; ОСОБА_17 1/8 частки; ОСОБА_2 1/8 частки (успадкувала в порядку права представлення після померлої матері - ОСОБА_18 ).

Після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_14 залишалась спадщина, яка складалась із:

- 5/8 часток житлового будинку АДРЕСА_4 , які належали на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 за реєстровим №1-4237, свідоцтва про право на спадщину виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 за реєстр. №1-4239, що підтверджується Витягом №2317401 з реєстру прав власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ від 17.12.2003.

Спадщину після померлої ОСОБА_7 успадкував онук - ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про спадщину за законом, видане 16.03.2004 року Державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори Кікоть А.Г. за реєстровим № 2-372.

ОСОБА_5 був спадкоємцем після померлої дружини ОСОБА_17 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , чоловік прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, яка складалась із 1/16 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 за реєстр. №1-4239 і зареєстрованого в ЗМБТІ 03.10.1983 року у реєстрову книгу за №67, реєстраційний №10695, що належала дружині ОСОБА_17 , спадкоємцем якої був чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Зазначене спадкове майно було прийнято у спадщину після смерті ОСОБА_5 наступним чином:

1/2 частку з 1/16 частки житлового будинку - ОСОБА_1 , яка оформила право власності на 1/32 частки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31.05.2023 Другої запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. за реєстр. №325;

1/2 частку з 1/16 частки житлового будинку - ОСОБА_6 , який не оформив право власності на 1/32 частки.

Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина, яка складалась із наступного майна:

5/8 часток житлового будинку АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 16.03.2004 за реєстр. №2-372 і зареєстрованого в ЗМБТІ 14.04.2004 року, реєстраційний №3982010, номер запису: 10695 в книзі 67;

1/16 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 за реєстр. №1-4239 і зареєстрованого в ЗМБТІ 03.10.1983 року у реєстрову книгу за №67, реєстраційний №10695, що належала матері спадкодавця гр. ОСОБА_17 , спадкоємцем якої був син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ;

1/32 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , яка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 17.09.1983 за реєстр. №1-4239 і зареєстрованого в ЗМБТІ 03.10.1983 року у реєстрову книгу за №67, реєстраційний №10695, що належала матері ОСОБА_17 , спадкоємцем якої був чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ, спадкоємцем якого був син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових справ.

Після смерті ОСОБА_6 спадкове майно (23/32 частки житлового будинку) було прийнято у спадщину позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 31.05.2023 Другої запорізької державної нотаріальної контори Федченко О.О. за реєстр. №334.

Таким чином залишаються частки у праві власності на житловий будинок, що розташований у АДРЕСА_2 : 1/16 частини будинку за ОСОБА_2 та 1/16 частини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З пояснень свідка ОСОБА_13 вбачається, що він є батьком відповідачки ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_15 у шлюбі з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла у 1974 році.

На початку 1990 років дочка ОСОБА_2 поїхала до російської федерації, де навчалася у московському літературному інституті, та отримала вищу освіту. В подальшому ОСОБА_2 залишилася проживати у АДРЕСА_3 , де і мешкає на теперішній час.

Дочці відомо, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/16 частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй ( ОСОБА_2 ) та про визнання права власності на 1/16 частину вказаного будинку за ОСОБА_1 , із грошовою компенсацією за 1/16 частку. ОСОБА_13 також відомо, що інших родичів, які могли претендувати на спірне майно немає.

Щодо вимог про визнання права власності в порядку спадкування 1/16 частини житлового будинку, після померлого ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

В силу частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною першою статті 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 натериторії російськоїфедерації. З огляду на те, що у померлого ОСОБА_3 відсутні спадкоємці за законом відповідно до статті 1261 ЦК України інші ніж племінниці: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним відповідачем по даній справі є ОСОБА_2 .

24.07.2023 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемської-Фастовець О.О. із заявою про оформлення спадщини після померлого дядька - ОСОБА_3 .

Листом-роз`ясненням №635/02-14 від 24.07.2023 приватний нотаріус Єдемська-Фастовець О.О. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності жодних документів та відомостей, які підтверджують у належний спосіб обставини смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.

Згідно імперативних приписів статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України про судову практику у справах про спадкування суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, тощо.

Згідно ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає обов`язкову ефективність процедурно-процесуальних засобів для оскарження в судовому порядку порушень прав на національному рівні.

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у Рішенні №3-рп/2003 від 30.01.2003, в якому КСУ дійшов висновку, що правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Щодо позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/16 частини у спірному нерухомому майні, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зчастинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Згідно зістаттею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1,2 ст. 321ЦК України).

Згідно з частиною першою статті356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності єспільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим;4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16, та неодноразово підтриманій Верховним Судом.

У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.

Як зазначено в постановах Верховного суду від 07.02.2019 року у справі №686/17974/17, від 18.07.2019 року у справі №210/2236/15-ц, при вирішенні справ про припинення права на частку у спільному майні в частині не завдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї суди насамперед зобов`язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном (ухвала Верховного Суду України від 23 червня 2010 року у справі № 6-22505св09).

Так, зокрема, в ухвалі ВССУ від 19.07.2017 у справі №487/8899/15-ц зазначено: «Суд належно оцінив ту обставину, що відповідач тривалий час не користується своєю часткою житла за його призначенням, більш того, переобладнав житло у нежитлове приміщення, проживає за іншим місцем, а тому припинення права на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам».

Крім того, згідно з абз. 5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7, в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного тощо.

Відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає у спірному будинку, оскільки, є громадянкою російської федерації, не перебуває на території України достатньо тривалий час, повертатись до України не планує, розуміючи факт розірвання дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією, не має можливості переоформити свою частку ані шляхом безпосереднього підписання відповідного договору відчуження нерухомого майна, ані шляхом видачі довіреності, яка буде мати офіційний статус документу за законодавством нашої Держави.

Позивач протягом тривалого часу відкрито та добросовісно володіє житловим будинком, що розташованим у АДРЕСА_2 , та несе витрати по його утриманню.

Саме позивач сплачує комунальні послуги за користування житловим будинком.

Спірне нерухоме майно - житловий будинок не перебуває в арешті та під обтяженнями, права третіх осіб на нього відсутні, право власності ніким не оскаржувалось.

Виходячи із того факту, що відповідач протягом такого тривалого часу не проживає в спірному будинку, жодним чином не цікавиться долею належного йому на праві власності майна, так само як і не виконує обов`язки по утриманню цього майна, має на території російської федерації інше житло, в якому вона зареєстрована та фактично проживає.

Також суд враховує, що ОСОБА_2 не заперечує проти припинення права власності на належні їй 1/16 частини житлового будинку та отримання грошової компенсації.

Водночас, при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз.3, 4 п.6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991р. №7 (далі ППВСУ №7), відповідно до якогорозмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майніза умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду(ч. 2 ст. 365 ЦК України).

Позивачем внесені грошові кошти на депозитний рахунок суду суму вартості 1/16 частки ОСОБА_2 , яка складає станом на дату звернення до суду із позовом 12400,00 гривень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин мають бути враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 343/2271/16-ц (провадження № 61-32св19), від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 344/120/16-ц (провадження № 61-22129св19), від 17 травня 2021 року у справі № 183/4432/16-ц (провадження № 61-385св21), від 22 вересня 2021 року у справі № 289/398/16, провадження № 61-16865св20) та інших.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає обов`язкову ефективність процедурно-процесуальних засобів для оскарження в судовому порядку порушень прав на національному рівні.

Оцінюючи належність обраного способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у Рішенні №3-рп/2003 від 30.01.2003, в якому КСУ дійшов висновку, що правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, потребують державної реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями: 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна, Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності в порядку спадкування за законом, про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/16 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 12400 гривень внесену ОСОБА_1 через ОСОБА_20 08.10.2024 на депозит Державної казначейської служби України м.Київ (отримувач 820172, код отримувача 26316700, UA378201720355249002000001205), в якості компенсації вартості частки нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/16 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,0 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., розташований на земельній ділянці кадастровий №2310100000:04:028:0600, площею 952,00 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна, адреса: м. Запоріжжя, вулиця Вячеслава Зайцева, буд. 18, прим. 90.

Третя особа: Олексанлдрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 42987331, адреса: м. Запоріжжя, площа Пушкіна, буд. 2.

Суддя Ісаков Д.О.