Ухвала

від 24.12.2024 по справі 439/2671/24

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 439/2671/24

провадження №3/439/114/24

У Х В А Л А

24 грудня 2024 року м. Броди

Суддя Бродівського районного суду Львівської області Рахімова О.В. розглянувши матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту самостійного виховання дитини,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання дітей.

В своїй позовній заяві просив суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно виховує та утримує дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення даного факту позивачу необхідно в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 військовозобов`язаний та ВЛК визнаний придатним до військової служби. В зв`язку з тим, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей і він самостійно їх виховує, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання йому відстрочки від призову на підставі п.4 ч. 1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В разі якщо він буде призваний на військову службу по мобілізації неповнолітні діти залишаться без батьківського піклування та забезпечення. Проте, для отримання відстрочки від призову йому потрібно рішення суду про те, що він самостійно виховує та утримує дітей (п.4 ч.1 ст.23. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додаток 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 р.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Визначаючи, чи пов`язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1Цивільного кодексуУкраїни (далі -ЦК України). За змістом частини першої статті 1ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

У цій справі позивач просив встановити факт самостійного виховання дітей батьком без участі матері з метою захисту прав позивача та дітей та не вказує яких саме прав.

Згідно зі статтею 141Сімейного кодексуУкраїни (далі -СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 157СК України визначено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується судом. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (стаття 159 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною четвертою статті 19СК України підтверджується, що спір щодо участі у вихованні дитини вирішується судом і в цьому спорі обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який має подати суду висновок щодо розв`язання спору.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

Позивач вказує, що встановлення факту самостійного виховання дітей необхідне з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд зауважує, що згідно з положеннями абзацу 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставічастини першоїстатті 135 Сімейного кодексу України.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 вересня 2008 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 16 січня 2012 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також суд вважає за необхідне зазначити, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з тим, що один із батьків не приймає участі у вихованні дитини, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Також у цій справі заявник просив встановити факт самостійного виховання дітей з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, правовідносини у цій сфері носять публічних характер.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 260, 293, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Гайсинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту самостійного виховання дитини, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя О.В. Рахімова