Ухвала

від 24.12.2024 по справі 469/202/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.12.2024 Справа № 469/202/24

2-о/469/19/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Березанської селищної ради про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування,-

в с т а н о в и в:

Березанський селищний голова Хоміцький В.А. 02 лютого 2024 року звернувся до суду в інтересах Березанської селищної ради із заявою, в якій просив встановити факт недостовірності (неправдивості) інформації та спростувати інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на інтернет-сторінці " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з аканту " ОСОБА_1 ", та інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі Facebook на інтернет-сторінках " ІНФОРМАЦІЯ_4 це ми" та " ІНФОРМАЦІЯ_5 " з акаунту " ОСОБА_1 ", посилаючись на те, що вказана інформація формує негативну думку спільноти про заявника та його ділову репутацію, а власників веб-сторінок та авторів публікацій вжитими заявником заходами не встановлено.

Ухвалою суду від 15 березня 2024 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку окремого провадження з викликом представника заявника.

Представник заявника у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження (ч.2 ст.19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.7 ст.19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч.1 ст.315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (ч.4 ст. 277 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно зі ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник вебсайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до ч.11 ст.52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом «в» цієї частини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі №439/1469/15-ц (провадження №61-5189св18) вказано, що: «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації».

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі №504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23).

Заявник, обґрунтовуючи обрання ним способу захисту порушеного права саме шляхом звернення із заявою в порядку окремого провадження, посилався на те, що встановити та ідентифікувати авторів публікації та авторів коментарів до опублікованої інформації, яку він просить визнати недостовірною та спростувати, неможливо.

Між тим, заявником не враховано, що відповідно до вищенаведених норм та висновку Великої Палати Верховного Суду, в такому разі належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

У публічній базі даних записів про доменні імена (WHOIS) наявна контактна інформація про власника вебсайту Facebook.com, тобто встановити власника веб-сайту, на якому розміщено інформацію, яку заявник просить визнати недостовірною та спростувати, можливо за умови вчинення певних дій, які залежать від ініціативи заявника, але заявник таких дій не здійснив.

відповідно до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з тим, заявник не заявив клопотання про витребування доказів судом, та не вжив всіх залежних від нього заходів для встановлення інформації щодо власника вебсайту.

Зміст положень ч.3 ст.294 ЦПК України не свідчить, що суд в справах окремого провадження про встановлення факту має повністю замінювати заявника в доказовій діяльності та на власний розсуд визначати та збирати докази.

Враховуючи, що заявником не надано достатніх доказів неможливості встановити власника веб-сайту, на якому розміщена оспорювана інформація, то підстави для розгляду заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування в порядку окремого провадження відсутні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2024 року у справі №953/6430/22 (провадження №61-7980св23).

Згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки судом під час розгляду даної справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд вважає за необхідне заяву залишити без розгляду.

Одночасно заявнику слід роз`яснити його право подати позов на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ч.6 ст.294, ст.ст.258-261 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Заяву Березанської селищної ради про встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику його право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом п"ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: