Вирок

від 26.12.2024 по справі 481/1496/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1496/24

Провадж.№ 1-кп/481/94/2024

В И Р О К

іменем України

26.12.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Новий Буг, Миколаївської області кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2023 за № 12023150000000662

по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Зеленянка, Крижопільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм в ТОВ «Турист», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

по даному кримінальному провадженню обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

Встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом встановлено, та визнано доведеним, що що 20 листопада 2023 року, приблизно о 09:47 год. водій ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем марки «Mersedes-Benz 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у світлий час доби по вологій, частково засніженій, асфальтобетонній проїжджій частині автодороги Н-11 «Дніпро-Миколаїв», зі сторони м. Новий Буг, в напрямку с. Єфремівка у межах Баштанського району, на ділянці дороги 185 км + 500 м.

Рухаючись в обраному напрямку, на ділянці 185 км + 500 м автодороги Н-11 «Дніпро-Миколаїв», проїхавши поворот на с. Добра Воля в напрямку с. Єфремівка, розташованих в межах Баштанського району, водій ОСОБА_3 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1, 11.3., 12.1, та 14.2.(в) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі ПДР), а саме: будучи зобов`язаним знати неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, перед початком зміни напрямку свого руху, не переконався, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед виїздом на зустрічну смугу руху не переконався, що вона є вільною від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу руху транспорту, з метою виконання маневру обгону. При цьому, не обравши безпечної швидкості руху врахування дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати транспортним засобом, під час завершення маневру обгону натрапив на засніжену ділянку дорожнього покриття, в результаті чого, втративши контроль над керуванням транспортного засобу, допустив зіткнення передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу «Mersedes-Benz 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з передньою лівою частиною автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку та на той момент, з метою уникнення зіткнення, з`їхав на узбіччя по напрямку свого руху, рухаючись з м. Баштанка в бік м. Новий Буг Миколаївської області. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_3 , вимог п.п. 1.3, 2.3 «б», 10.1., 11.3,, 12.1. та 14.2.(в) Правил дорожнього руху України, та знаходиться в прямому, причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розглядукримінального провадженняобвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_5 .

Суду надав пояснення аналогічні викладеному в обвинувальному акті. Повністю підтвердивши дату час та місце вчинення ДТП. Обставини при яких з його вини сталось зіткнення, та свої дії безпосередньо після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Обставини встановлені судом на підставі показів потерпілого та доказів, наданих учасниками судового провадження.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснив, що водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 , це її чоловік. 20.11.2023 року він їхав на роботу, довго не телефонував, а коли вона йому близько 12:30 зателефонувала їй повідомили, що він в реанімації, в комі, оскільки потрапив в ДТП.

В Новобузькій лікарні, куди чоловіка привезли відразу після ДТП, потерпілій повідомили, що вони не зможуть його стабілізувати, і з допомогою підприємства на якому працював ОСОБА_7 , його перевезли в м. Миколаїв.

Після місяця перебування у лікарні м. Миколаєва ОСОБА_7 був переведений до лікарні у м.Одесу, де також перебував близько двох місяців. Після довготривалого стану коми ОСОБА_7 було рекомендовано довготривалий курс реабілітації, яку він проходив ще два місяці, його практично вчили заново жити: ходити, їсти, одягатися, вмиватися, концентруватися, мислити, розуміти функції та призначення предметів, тощо. Пізніше ОСОБА_7 проходив лікування у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені ОСОБА_8 . Пізніше ОСОБА_7 лікувався в КНП « МКЛ №11№. За час лікування були проведені дороговартісні операції, придбавались дорогі медичні інструменти.

Свій цивільний позов ОСОБА_5 підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав у ньому наведених. Доповнила, що на жаль вона не може підтвердити усіх витрат, оскільки не завжди при оплаті вона отримувала чек. До того ж лікування її чоловіка ще не закінчене, тривалість його відновлення лікарі не можуть передбачити, так само як і на скільки він зможе повернутися до нормального життя.

Окрім пояснень потерпілого, в ході судового слідства було досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення.

Витягом з кримінального провадження № 12023150000000662 від 20.11.2023 року з правовою кваліфікацією ч. 2 ст.286 КК України, з якого встановлено, що 20.11.2023 року ОСОБА_3 , 1977 року народження, керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався автодорогою Н-11 «Дніпро-Миколаїв», на ділянці дороги 185 км + 500 м допустив лобове зіткнення з автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 , який внаслідок ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.к.п.28 т.2 ).

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2023 року, схеми та фототаблиці до нього - місцем події є частині автодороги Н-11 «Дніпро-Миколаїв», на ділянці дороги 185 км + 500 м. Асфальтобетонне дорожнє покриття, вологе, призначене для руху в двох напрямках, за узбіччями поля. Дорожні знаки відсутні. На узбіччі дороги розташовані транспортні засоби: автомобіль марки «Mersedes-Benz 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , з механічними пошкодженнями ( а.к.п. 30-56 т.2).

Відповідно до висновку експерта по дослідженню технічного стану автомобіля «Mersedes-Benz 312 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 № 23-6093 від 29.11.2023 року, Рульове управління досліджуваного автомобіля марки Merecdes Benz 312D, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент огляду перебувало непрацездатному стані через наявність несправностей які об`єктивно виникли в процесі ДТП. Отже на момент ДТП рульове управління досліджуваного автомобіля перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю. Робоча гальмівна система автомобіля на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей які виникли процесі ДТП. Отже на момент ДТП робоча гальмова система перебувала в працездатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки.

Ходова частина досліджуваного автомобіля на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей які виникли в процесі ДТП. Отже на момент ДТП ходова частина перебувала в працездатному стані і не мала несправностей, які могли б зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху.

Встановити працездатність фар головного освітлення досліджуваного автомобіля на момент огляду та визначити, чи були включені фари в якому режимі на момент ДТП, не, представилося можливим через пошкодження фар, електропроводів живлення. Описані несправності фар головного освітлення досліджуваного автомобіля об`єктивно виникли в процесі ДТП ( а.к.п.64-73 т.2).

Відповідно до висновку експерта по дослідженню технічного стану автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_3 № 23-6094 від 29.11.2023 року, рульове управління досліджуваного автомобіля на момент огляду перебувало в непрацездатному стані через наявність несправностей які об`єктивно виникли в процесі ДТП. Отже на момент

ДТП рульове управління перебувало в працездатному стані, не мало несправностей, які несподівано для водія могли привести до відведення автомобіля убік від обраного водієм напряму руху, або відмови системи, тобто водій міг керувати автомобілем з відомою йому ефективністю. Робоча гальмівна система автомобіля на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей які виникли в процесі ДТП. Отже на момент ДТП робоча гальмова система досліджуваного автомобіля перебувала в працездатному стані, дозволяла водію знижувати швидкість автомобіля з відомою йому ефективністю до зупинки. Ходова частина досліджуваного автомобіля на момент огляду перебувала в непрацездатному стані через наявність несправностей які виникли в процесі ДТП. Отже на момент ДТП ходова частина досліджуваного автомобіля перебувала в працездатному стані не мала несправностей, які могли зумовити раптову для водія відмову системи, втрату керованості або некероване відведення автомобіля від заданого водієм напрямку руху. Встановити працездатність фар головного освітлення досліджуваного автомобіля на момент огляду та визначити, чи були включені фари і в якому режимі на момент ДТП, не представилося можливим через пошкодження фар, електропроводів живлення, які виникли в процесі ДТП (а.к.п.74-83 т.2).

Згідно з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 23-6095 від 29.11.2023 року, із фото таблицею, встановлено, що в умовах події, зіткнення автомобіля «Mercedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_5 , відбулося на правому узбіччі проїзній частині автодороги Н-11, відносно напрямку руху автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , в районі місця концентрації осипу від зіткнення транспортних засобів, учасників ДТП, (позн.3 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11.2023р.) в районі початку загального осипу, внаслідок зіткнення транспортних засобів, учасників ДТП, (позн. 9 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11.2023р.) та перед початком утворення слідів юзу передніх коліс автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 (позн. 6 та 7 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11.2023 p.). В умовах події, автомобіль «Mercedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передньою лівою частиною первинно контактував із передньою лівою частиною автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під кутом близько 140(+/-5) градусів (приблизне взаємне положення в момент входу в контакт і відлік кута, вказані на схемі, №1 в фототаблиці, що додається до висновку), момент

первинного контакту автомобіль «Mercedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_7 та автомобіль «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , перебували на правому узбіччі проїзної частини автодороги Н-11, відносно напрямку руху автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , своїми лівими передніми частинами в районі місця концентрації осипу від зіткнення транспортних засобів, учасників ДТП, (позн. 3 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11.2023p.), в районі початку загального осипу, внаслідок зіткнення транспортних засобів, учасників ДТП, (позн. 9 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11 2023p.) та перед початком утворення слідів юзу передніх коліс автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 (позн. 6 та 7 на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 20.11.2023p.) (а.к.п.84-99 т.2).

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП № 24-556 від 29.01.2024 року, встановлено, що водій автомобіля «Mercedes Benz 312D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.3, 12.1. та 14.2.в Правил дорожнього руху.

Водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_8 , повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху.

В діях водія автомобіля «Mercedes Benz 312D» реєстраційний номер НОМЕР_7 з технічної точки зору, вбачається невідповідності вимогам пунктів 10.1, 11.3, 121 та 14.2.в) Правил дорожнього руху.

В діях водія автомобіля «Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_9 , з технічної точки зору, не вбачається невідповідностей вимогам пункту 12.3. Правил дорожнього руху.

Водій автомобіля «Mercedes Benz 312D» реєстраційний номер НОМЕР_7 , належним та своєчасним виконанням вимог пунктів 10.1, 11.3, 121. та 14.2.в Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , своїми одноосібними діями не мав технічної можливості запобігти настанню ДТП.

Невідповідність дій водія автомобіля «Mercedes Benz 312D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передували ДТП, вимогам пунктів 10.1., 11.3,, 12.1. та 14.2.в) Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Дії водія автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_6 , що передували ДТП, з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП ( а.с.100-112 т.1).

Згідно висновку експерта № 272 від 22.04.2024 року, у ОСОБА_7 мались наступні тілесні ушкодження: пошкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеню, дифузно-аксонального ураження головного мозку, крововилива під м`яку оболонку головного мозку, крововилива під тверду оболонку головного мозку зліва, лінійного перелому луски лівої скроневої кістки, усі ускладнили набряком головного мозку, перелому кісток носу, носової перетинки, перелому медіальної стінки правої верхньощелепної пазухи, перелому комірок решітчастої кістки, забою грудної клітини, пневмогемомедіастінума ( наявності повітря, геморагічної рідини в середостінні) перелому лівої клубової кістки тазу зі зміщенням уламків, перелому лівої сідничної та лобкової кісток тазу, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів.

Утворення даних тілесних ушкоджень в строк вказаний в постанові 20.11.2023 року в умовах ДТП, при знаходженні в салоні автомобіля, не виключається. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпечності для життя.

На момент звернення в лікувальний заклад у крові потерпілого етиловий спирт не знайдено.( а.с.113-126 т.2)

Відповідно до протоколу слідчого експерименту з схемами та фотоматеріалами до нього від 14.06.2024 року проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_3 , було відтворено обставини дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2023 року внаслідок якої ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. Зокрема було відтворено траєкторію руху автомобілів та боковий інтервал відносно проїжджої частини дороги , місце розташування автомобілів під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та дистанція та їх місце зіткнення. Встановлено фактичну видимість за вищевказаних умов та інші обставини (а.к.п.127-134 т.2).

Оцінюючи вищеперераховані, перевірені та досліджені докази в їх сукупності суд визнає, що вонивзаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено події кримінальних правопорушень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 та інші обставини визначені уст.91 КПК України, зібрані вони у порядку, встановленомуст. 93 КПК України, жодних обставин, передбаченихст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

За таких підстав суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 будучи особою, яка керує транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили 20.11.2023 року ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, а тому дії обвинуваченого повинно кваліфікувати за ч.2ст.286 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною яка, відповідно дост.66 КК України, пом`якшує покарання, є щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які, відповідно дост.67ККУкраїни обтяжують покарання, судом не встановлено.

Мотиви призначенняпокарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Згідно дост. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2ст. 286 КК України, є тяжким злочином.

Суд враховує характеризуючі матеріали обвинуваченого, що він раніше не судимий,офіційно працевлаштований, має сім`ю, позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває.

Враховуючи особу обвинуваченого, його вік та ставлення до вчиненого злочину, а також суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вказаного правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за можливе досягти мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому покарання в межах санкції ч.2ст.286 КК Україниіз звільненням від відбування основного покарання із випробуванням згідно положень ст.75 КК України без застосування додаткового покарання, передбаченого цією ч.2 ст.286 КК України.

Так санкцією ч.2 ст.286 КК України крім основного покарання передбачено додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, яке є не обов`язковим, а альтернативним.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого, які зазначені вище, з огляду на визнання ним своєї вини за пред`явленим обвинуваченням, визнання цивільного позову в повному обсязі, відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, те що він скоїв необережний злочин, пов`язаний із порушенням ПДР, проте не перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а також з огляду на те, що керування транспортний засобом важливе та необхідне в його повсякденному житті, враховуючи його ставлення до потерпілого, те, що він відразу почав надавати йому посильну підтримку і в суді не відмовлявся відшкодовувати матеріально підтвердженні збитки, протягом судового розгляду справи висловлював своє занепокоєння тим, що відбулось, суд вважає за можливе не застосовувати відносно обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, що окрім іншого надасть можливості обвинуваченому працювати та виплачувати потерпілій кошти за цивільним позовом .

При цьому підстав для застосування ст.69 КК Українипри призначенні покарання суд не вбачає.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.

Вирішення цивільного позову.

Потерпілою ОСОБА_9 пред`явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 482370 гривень 42 коп., та 500000,00 гривень моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав, будь-яких заперечень суду не надавав.

Згідно ч.2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.5 ст.128КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 статті 1166Цивільного Кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілою ОСОБА_5 внаслідок ДТП були понесені витрати на лікування ОСОБА_7 які підтверджені копіями чеків, транспортні витрати до м. Києва та м.Одеси, що підтверджується квитками, товарними чеками на придбання медичних інструментів, фіскальними чеками на придбання ліків та рахунками на проведення лабораторних досліджень, на загальну суму 809485 грн. 54 коп. Тому існують визначені законом підстави для стягнення з ОСОБА_3 розміру шкоди в межах заявленого позову 482370 грн 42 коп., які документально підтверджені.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, суд враховує наступні положення.

Моральна шкода, відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.1) ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

А відтак, тлумачення вказаних норм свідчить, що: 1) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; 2) зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди; 3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини; 4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи; 5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; 6) по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».

Вказані висновки узгоджуються з позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц вказано, що моральна шкода - це страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточенням, до інших негативних наслідків морального характеру. Також вказана правова позиція містить висновок про те, як визначати розмір моральної шкоди: суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Окремо суд звертає увагу на ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою потерпілі мають право на справедливу сатисфакцію. Європейський суд з прав людини, який згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом правата підлягає до застосування національними судами України. Так. у справі «Шмалько проти України» (2004) Європейський суд з прав людини вказав на таке: «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».

Вина ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, на думку суду, повністю доведена.

Обґрунтовуючи свій цивільний позов, потерпіла ОСОБА_5 вказала, що своїми діями обвинувачений спричинив їй та її родині тяжкі моральні страждання. ОСОБА_7 до дорожньо-транспортної пригоди мав активніший спосіб життя, забезпечував родину. На даний час нормальні життєві зв`язки порушені. Довгий час потерпіла боролась за життя чоловіка, надіялась і не здавалась. Спочатку робила усе можливе щоб чоловік вийшов із коми, потім щоб повернути хоча б частково втрачене здоров`я та фізичні можливості для подальшого життя. За цей час потерпіла втратила частку й свого здоров`я, змушена була припинити працювати, щоб мати змогу повноцінно займатись відновленням чоловіка, яке триває до цього часу, і невідомо коли закінчиться, так як і не відомий результат усіх їх старань, оскільки завдані йому травми вказують на неможливість в подальшому повноцінного відновлення, неможливість працювати та вести звичний для здорової людини спосіб життя.

Враховуючи наведене, конкретні обставини провадження, невідворотні наслідки, які наступили для потерпілої та її чоловіка, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, отриманих потерпілою та ОСОБА_7 в результаті ДТП, їх довготривалість, істотність вимушених змін у житті, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, суд вважає, що заявлений потерпілою розмір морального відшкодування у сумі 500000 грн. є обґрунтованим, а тому позовні вимоги потерпілої у частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди на вказану суму підлягають до задоволення повністю.

Питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу судом не вирішувалось.

Відповідно до ч.2ст.124 КПК Українистягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають витрати за проведення судових експертиз, підтверджені довідками про їх вартість,а саме :

-судово-автотехнічні експертизи № 23-6093 вартістю 4264,36 грн, та № 23-6094 вартістю 4264,36 грн.;

-судово транспортно-трасологічну експертизу № 23-6095 вартістю 5031,64;

-судово-автотехнічну експертизу № 24-556 вартістю 3786,40 грн.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України слід скасувати арешт, накладений Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.11.2023 року на речові докази, а саме транспортний засіб легковий автомобіль марки«Mersedes-Benz 312 D»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , та на автомобіль марки«Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_10 , який належить на праві власності ТОВ СП «НІБУЛОН».

Керуючись ст. ст.368,370,374, 615 КПК України, суд,

Ухвалив :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України, та призначити йому основне покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком 03 (три) роки і 00 місяців, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 482370 (чотириста вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) грн. 42 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 17336 гривень 76 коп.

Скасувати арешт, накладений на підставі Ухвал слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 28.11.2023 року на речові докази, а саме транспортний засіб легковий автомобіль марки«Mersedes-Benz 312 D»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , та на автомобіль марки«Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_10 , який належить на праві власності ТОВ СП «НІБУЛОН».

Речові докази:

- автомобіль марки«Mersedes-Benz 312 D»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути власнику або належному користовачу;

- автомобіль марки«Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_10 , повернути власнику.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Новобузький районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя