Рішення

від 12.12.2024 по справі 678/1303/24

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер справи 678/1303/24

Провадження №2-678-428/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А. В.,

за участю секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в залі суду селище Летичів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Кравчук Віталій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

11 вересня 2024 року до суду надійшла позовна заява про позбавлення батьківських прав, за змістом якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 2017 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Проте з початку 2020 року вони фактично припинили свої шлюбні відносини та їхня сім`я розпалася. З цього часу вони стали проживати окремо, а їхній малолітній син залишився проживати разом із батьком та перебуває на його повному утриманні. 30 січня 2023 року рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області їх шлюб було розірвано. З моменту розпаду сім`ї, тобто з початку 2020 року, та залишення малолітньої дитини батькові на повне його виховання та утримання, відповідачка перестала піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з сином взагалі і навіть не телефонує йому, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Дитина не отримує на день народження від матері жодного подарунку чи іграшки. На даний час відповідачка так і ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не цікавиться її життям, не відвідує і не відвідувала її вдома, у дитячому садку. У зв`язку з викладеним просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 вересня 2024 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі.

19 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

09 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про розгляд справи без їхньої участі.

15 жовтня 2024 року відповідач подала заяву про проведення судових засідань без її участі, позов визнає, не заперечує проти його задоволення.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кравчук В. М. 19 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні проводити за відсутності позивача та за його відсутності, як його представника. Підготовче засідання просить закрити, справу призначити до судового розгляду.

06 грудня 2024 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кравчука Віталія Миколайовича про участь у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №678/1303/24.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 січня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до змісту акту про обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 19 лютого 2021 року, з матір`ю дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не проживає разом близько року. Кравець Домінік проживає з батьком, який забезпечує дитину належним доглядом та вихованням, піклується про його розвиток та здоров`я, купує усі необхідні речі. Для перебування дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 , створено усі необхідні умови.

Згідно змісту акту обстеження умов проживання від 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 , помешкання вмебльоване, є уся необхідна побутова техніка. Дитина має спальне місце, місце для приготування уроків, одяг та взуття відповідно до сезону. Батько ОСОБА_1 створив усі необхідні умови для проживання дитини. Мати дитини, ОСОБА_2 , з дитиною не проживає, участі у вихованні не бере, коштів на утримання не надає.

Відповідно до довідки із закладу дошкільної освіти № 5 «Чебурашка» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 17 липня 2024 року, ОСОБА_3 відвідував дошкільний навчальний заклад з 21.01.2021 року, вихованням дитини займався тато ОСОБА_1 . Мама ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не приймала.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого, виданої 29 липня 2024 року сімейним лікарем амбулаторії ЗПСМ, батько ОСОБА_1 справно виконує свої батьківські обов`язки, регулярно приходить на прийом до сімейного лікаря, стежить за станом свого сина ОСОБА_3 . Мати ОСОБА_2 жодного разу з дитиною не зверталася.

29 серпня 2024 р. органом опіки та піклування Старокостянтинівської міської ради складено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, орган опіки та піклування вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.

Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Також, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21), Верховний Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини».

Враховуючи вище викладене суд вважає, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом не було достовірно встановлено.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька (матері) від виконання батьківських обов`язків, а також чи попереджалися вони офіційно про необхідність змінити ставлення до дітей.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Судом беззаперечно не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Також в сукупності з іншими доказами, суд критично оцінює висновки органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області № 02-01/766 від 29 серпня 2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).

Тому, наявні в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина не містять відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`ю та психічному розвитку.

Висновки не містять достатніх даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органами опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Крім того, висновки не містять доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав. Відповідачка сама особисто на засіданні органу опіки і піклування заслухана не була, у висновках не вказано чи викликалася вона засідання органу опіки і піклування для надання пояснень.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що застосування до даних спірних правовідносин положення частини шостої статті 19 СК України, згідно з якою суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини є законним та обґрунтованим.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягується до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків.

На думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої дитини, оскільки дитина залишиться без матері. Відсутність спільного проживання з дитиною на цьому етапі життя не виключає можливість налагодження між ними відносин у майбутньому. Факт прийняття рішення про позбавлення матері батьківських прав матері сам по собі є психотравмуючим фактором. Означене вимагає для прийняття такого рішення надання вагомих і бузсумнівних доказів на підтвердження передбачених ст. 164 СК України обставин, чого у даному випадку позивачем не виконано.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно свого сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно сина. Відсутні також докази ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків в частині матеріального забезпечення дітей.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність існування правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав у даному випадку, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, адже не було достовірно доведено, що відповідачка злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено фактів умисного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, вчинення нею будь-якого негативного психологічного тиску, спричинення дитині будь-якої моральної чи фізичної шкоди, тому суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення її батьківських прав, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Кравчук Віталій Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2024 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Представник позивача: адвокат Кравчук Віталій Миколайович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса робочого місця: вул. Острозького, 33, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, поштовий індекс 31100, наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 26037621, місцезнаходження: вул. К. Острозького, 41, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, поштовий індекс 31100, відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Суддя: підпис А. В. Лазаренко

Суддя: А. В. Лазаренко