Рішення

від 19.12.2024 по справі 510/1737/24

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1737/24

Провадження 2/510/1328/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.24 року Ренійський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки після припинення спільного мешкання однією сім`єю, та після розірвання шлюбу, відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться життям і здоров`ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує його, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачка свідомо та тривало нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо сина, з урахуванням чого позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав.

Позивач до судового засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву про визнання позову, просила справу розглянути у її відсутності.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у судове засідання не з`явився, направив до суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , справу просив розглянути у її відсутності, не заперечує проти задоволення вимог.

Судом в ході судового розгляду справи були дослідженні: свідоцтво про народження ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 ; витяг з реєстру територіальної громади № 2024/000609575 від 18.01.2024 р.; довідка опорного закладу Ренійського закладу загальної середньої освіти № 6 Ренійської міської ради № 11 від 16.01.2023 р.; довідка № 0092 про зареєстрованих у житловому приміщені по АДРЕСА_1 ; акт депутата Ренійської міської ради Мунтяну В.Д. від 25.01.2023 р.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2018 р.; нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу від 02.11.2018 р.; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 ; наказ Ренійської філії ДП «АДМІНІСТРАЦІЇ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ» від 31.08.2023 р. № 607-К/21; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07.08.2024 р.; витяг з наказу МЕУ № 4456 від 07.11.2022 р. з витягом з пропозицій про бронювання військовозобов`язаних; витяги з наказу МЕУ про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 ; рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2023 р. про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком; рішення Ренійського районного суду Одеської області від 25.04.2024 р. про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини; свідоцтво про народження ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 , від 06.07.1989 р.; паспорт ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 від 09.08.2005 р. з ідентифікаційним номером; витяг з реєстру територіальної громади № 2023/000371900 від 16.01.2023 р.; паспорт ОСОБА_2 , серія НОМЕР_3 від 08.10.2015р. з ідентифікаційним номером; рішення виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 15.11.2024 р. № 238 про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ; висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що 22.08.2015 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_7 ». У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку 2022 року стосунки позивача з відповідачкою повністю розладилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, часто виникали сварки, відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, були втрачені почуття любові та поваги один до одного. Такі обставини стали підставою для розірвання шлюбу на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2023 року у справі №510/385/23. Після припинення спільного мешкання однією сім`єю, та після розірвання шлюбу, малолітній син ОСОБА_3 залишився проживати зі позивачем, що вбачається з рішення суду від 21.04.2023 року і на сьогоднішній день постійно мешкає зі позивачем за адресою: АДРЕСА_3 та підтверджується актом депутата Ренійської міської ради від 25.01.2023 р. Дитина перебуває на повному утриманні позивача, він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про сина, займається вихованням, слідкує за розвитком та станом його здоров`я. Дитина відвідує Ренійський заклад загальної середньої освіти №6 Ренійської міської ради та навчається у З-А класі.

З моменту припинення фактичного мешкання, відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться життям і здоров`ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує її, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні. На скільки позивачу відомо відповідачка завагітніла від іншого чоловіка, виїхала з м. Рені, та займається виключно своїм життям. Вона фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідачка не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не створює умов для отримання освіти, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Увесь останній час дитина проживає зі позивачем, він займається його вихованням та піклуванням, водив і забирав його зі дошкільного навчального закладу, школи, дитина прив`язана до батька. Оскільки відповідачка мешкає окремо - дитина повністю перебуває на утриманні позивача та самостійно ним виховується. Факт самостійного виховання та утримання позивачем дитини був встановлений рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 25.04.2024 року у справі №510/157/24.

Квартира АДРЕСА_4 , в якій мешкає позивач з сином, належить матері позивача ОСОБА_5 на правах приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2018.

Позивач працює начальником юридичного відділу у Ренійській філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Ренійського морського порту), разом з цим, отримує дохід від адвокатської діяльності. Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки від 31.05.2024 №13693 позивача заброньовано за підприємством (Ренійська філія ДП "АМПУ"), та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим ризик його мобілізації та залишення дитини без батьківського піклування, відсутній.

Дохід ОСОБА_2 у розмірі орієнтовно сім тисяч грн. не дозволяє їй забезпечити дитину усім необхідним. Більше того, у ОСОБА_2 відсутні житлові умови, які були б нормальними та достатніми для проживання, розвитку і виховання нашої дитини, оскільки вона мешкає зі своїми батьками, братом та його сім`єю у селі Долинське.

Позивачем створені найкращі умови для сина, у нього є своя власна кімната - свій власний куточок, де він виконує домашнє завдання, проводить свій вільний час, є спальний куточок, де він відпочиває. Дитина забезпечена усіма необхідними речами для розвитку та навчання.

На сьогоднішній день дитина достатньо розуміє те, що його мати не цікавиться його життям, позивач самостійно піклується та виховує сина.

За таких обставин, позивач вважає, що свідоме і тривале ухилення та нехтування матір`ю дитини (відповідачкою) своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На підставі ч. ч. 2-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав лише з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України». Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання: не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення: не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від вихованням дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) наголошує на тому, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, що передбачено ч. 4 ст. 19 СК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку затвердженого рішенням виконкому Ренійської міської ради від 15.11.2024 № 238 орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав відповідачку по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це буде відповідати інтересам дитини. У вказаному висновку зазначено, що 07 листопада 2024 року комісією у складі начальника і головного спеціаліста ССД Ренійської міської ради, поліцейського офіцера громади було проведено обстеження умов проживання із складанням відповідних актів, за адресами: АДРЕСА_5 . У будинку, за вказаною адресою, в якому три житлові кімнати, проживають - ОСОБА_2 (мати малолітнього ОСОБА_8 ) разом із своїми - новонародженою дитиною, батьками та родиною брата, яка складається із чотирьох осіб. В двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_6 проживають батько ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_9 . Для виховання та розвитку дитини створені відповідні умови, облаштована окрема кімната. Між батьком і сином панує взаєморозуміння, любов. Під час проведення обстеження з малолітньою дитиною - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була проведена бесіда, про що складений протокол. Хлопчик повідомив, що мати покинула його з батьком, не спілкується з ним, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням. 12 листопада 2024 року надійшла заява від ОСОБА_2 , відповідачки по справі № 510/1737/24 про позбавлення батьківських прав, про те, що усвідомлюючи значення своїх дій, дає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Хлопчик проживає зі своїм рідним батьком - ОСОБА_1 , який самостійно піклується про нього, доглядає, виховує та забезпечує дитину усім необхідним. Вона сама мешкає окремо та займається лише своїм особистим життям.

В розумінні положень цивільно-процесуального законодавства України, висновок органу опіки та піклування є одним з видів та способів доказування.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку вищевказаному висновку, суд погоджується із доцільністю позбавлення батьківських прав відповідачки по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,оскільки це буде відповідати інтересам дитини. На даний час дитина мешкає разом з батьком ОСОБА_1 та знаходяться на його утриманні. Відповідачка життям сина не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні, не підтримує матеріально.На сьогоднішній день вихованням сина займається батько, піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, забезпечує усім необхідним.

Відповідно до ст. 164 СК України, підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Якщо національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачці виконувати свої обов`язки по вихованню сина, а тому її поведінка розцінюється судом як ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав мають бути задоволені.

Позивач просив судові витрати, пов`язані із розглядом справи за даною позовною заявою, з відповідачки не стягувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 53, 58, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150, 155, 164, 165 СК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін