Ухвала

від 23.12.2024 по справі 210/6798/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/6798/24

Провадження № 1-в/210/1120/24

23 грудня 2024 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

учасники провадження, які беруть участь у розгляді справи: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , представник ДУ "КВК № 80" - ОСОБА_4 , засуджений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження заяву засудженого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання до арешту: АДРЕСА_1 . Засуджений: 1) 24.02.2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 289 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.02.2021 року вирок залишено без змін, 2) 21.09.2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 24.02.2020 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2021 року вирок залишено без змін, 3) 31.03.2021 року Орджонікідзевським міським судом за ст. 289 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покараня призначеного за вироком від 24.02.2020 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.06.2021 року вирок залишено без змін, 4) 30.11.2021 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 21.09.2020 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.03.2022 року вирок залишено без змін, 5) 02.12.2021 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 31.03.2021 року, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок набрав законної сили 31.01.2022 року, 6) 12.07.2023 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 30.11.2021 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок набрав законної сили 26.09.2023 року. Відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)»

початок строку відбування покарання 29.08.2020 р., кінець 19.09.2025 р.,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України)

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з заявою про застосування умовно-дострокового звільнення (за статтею 81 КПК України).

Заяву скеровано в порядку статей 537-539 КПК України до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року призначено розгляд подання в режимі відеоконференції за місцем відбування покарання останнього.

Позиції сторін.

ОСОБА_5 заяву підтримав, просив її задовольнити. Зазначив, що минулого року у нього померла бабуся, а нещодавно він втратив матір, і батько інвалід ІІ групи залишився сам, потребує догляду. Вважає, що досягнув того ступеня виправлення, який надає право на отримання пільги по УДО. Планує працювати, забезпечувати батька.

Представник КВК № 80 заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що засудженому було відмовлено в застосуванні ст.81 КК України, не довів своє виправлення.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення подання, оскільки на думку прокурора, кінцева мета покарання не досягнуто, а звернення до суду із заявою про застосування пільги за статтею 81 КК України є передчасним.

Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_5 засуджений: 1) 24.02.2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 289 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.02.2021 року вирок залишено без змін, 2) 21.09.2020 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком від 24.02.2020 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.03.2021 року вирок залишено без змін, 3) 31.03.2021 року Орджонікідзевським міським судом за ст. 289 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покараня призначеного за вироком від 24.02.2020 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22.06.2021 року вирок залишено без змін, 4) 30.11.2021 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 21.09.2020 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.03.2022 року вирок залишено без змін, 5) 02.12.2021 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 31.03.2021 року, остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок набрав законної сили 31.01.2022 року, 6) 12.07.2023 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим за вироком від 30.11.2021 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок набрав законної сили 26.09.2023 року.

Відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)».

За період відбування покарання засуджений 8 (вісім) разів порушував установлений порядок відбування покарання. За час відбування покарання в ДУ «Криворізька виправна колонія №80» характеризується посередньо, за сумлінне ставлення до суспільно-корисної праці заохочений 1 раз. На профілактичному обліку не перебуває. Підтримує рівні взаємовідносини з засудженими негативної спрямованості. Неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання законних вимог представників адміністрації. Притягався до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання робіт по благоустрою та відмову від чергування. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою встановлення з ним неслужбових стосунків. Підтримує спілкування з рідними шляхом телефонних переговорів та отримання посилок. Має заборгованість, але виконавчі документи до установи не надходили. До оплачуваної праці не виявив бажання бути залученим. Неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності за відмову від виконання робіт з благоустрою. Протягом останнього часу змінив своє ставлення до виконання робіт на відділені.

З наданої суду характеристики на засудженого вбачається, що ОСОБА_5 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик ймовірної небезпеки для суспільства.

16 грудня 2024 року на засіданні комісії засудженому ОСОБА_5 відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України, не довів своє виправлення.

Мотиви та висновку суду

Відповідно до ст.81КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі; (ч.2, п.2 ч.3 ст. 81 КК України).

Як слідує зі змісту кримінального закону, положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.

Передумовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно з ч.1 ст.81КК України є фактичне відбування особою певного виду покарання.

Разом з тим, підставами для такого звільнення є не лише фактичне відбуття засудженим певної частини покарання, а й доведення засудженим свого виправлення.

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. При цьому сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання, виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

Ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільній корисній праці; систематичним виконанням трудових обов`язків, виробничих завдань і дорученої роботи; відсутністю відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; відсутністю трудових порушень тощо.

Суд зазначає, що сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. Згідно до ст.6КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов`язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Розглядаючи клопотання засудженого щодо застосування умовно-дострокового звільнення, та оцінюючи ступінь виправлення засудженого, суд враховує дані про його поведінку і ставленні до праці за весь час відбування покарання.

Згідно з пунктом 9 розділу І наказу Міністерства юстиції України від 04 листопада 2013 року за № 2300/5 зі змінами та доповненнями "Про організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими" (зі змінами та доповненнями, надалі Наказ № 2300/5) ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Кожні шість місяців здійснюється перегляд оцінки ризиків, під час якого враховуються отримані результати соціально-виховної роботи із засудженим за попередній період та інформація щодо факторів ризику засудженого. За результатами перегляду оцінки складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим на наступні шість місяців, яка може містити як нові цілі та заходи до них, так і передбачати продовження роботи над цілями, поставленими на попередньому етапі, та включати актуальні заходи на цей період.

З метою контролю результатів реалізації індивідуальних програм роботи із засудженими, фіксації соціально-виховних та психологічних заходів ведуться у кримінально-виконавчих установах - Щоденник індивідуальної роботи із засудженим. Тобто, оцінка ступеню виправлення здійснюється за такими критеріями: дотримання вимог режиму відбування покарання; поведінка стосовно персоналу; поведінка стосовно інших засуджених; ставлення до виконання робіт із самообслуговування, благоустрою колонії; дотримання правил санітарії та гігієни; ставлення до участі в програмах диференційованого виховного впливу. В кінці відповідного Розділу Щоденника передбачається виставлення середнього балу та фіксації загальних зауважень.

Так, в основу оцінки ступеню виправлення засуджених покладається виконання ними обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 107 КВК України. Серед важливих критеріїв вважається оцінка «ставлення до участі в програмах диференційованого виховного впливу», як засобу стимулювання правослухняної поведінки засуджених та елементу виховного впливу (ст. 123 КВК України). Крім того, має враховуватись загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених (ч. 2 ст. 126 КВК України); участь засуджених у самодіяльних організаціях, його соціально корисна активність (ч. 2 ст. 127 КВК України).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово судимий, останній раз засуджений за вчинення крадіжки, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Встановлено, що за час відбування покарання ОСОБА_5 отримав лише одне заохочення - за сумління ставлення до праці від 14.10.2024 року.

За час відбування покарання за період з серпня 2023 року по січень 2024 року на ОСОБА_5 8 (вісім) разів накладалися стягнення, зокрема двічі застосовувалося ДІЗО, у тому числі й за відмову від робіт по благоустрою, останнє стягнення датоване 26.01.2024 року, та є погашеним на момент розгляду справи.

Суд зауважує, що наявність одного заохочення та відсутність діючих стягнень не може свідчити достаменно, що засуджений довів своє виправлення, оскільки висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

Бажання ОСОБА_5 піклуватись за батьком, та життєва ситуація, яка склалася (смерть близьких людей) не може бути єдиною підставою для застосування умовно-дострокового звільнення.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 в установі відбування покарань до оплачуваних робіт за договором не залучався, крім того відмовлявся від робіт з благоустрою, що на відміну від оплачуваної роботи є обов"язком а не правом осіб, які відбувають покарання.

З матеріалів справи не встановлено, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів виправлення та його поведінка зазнала таких позитивних змін, що не вимагає подальше утримання в місцях відбування покарань.

Встановлено, що станом на 22.11.2024 року засуджений відбув 2/3 строку покарання, що є формальною умовою для застосування пільги за ст. 81 КК України. Заохочення, отримане засудженим, не свідчить про динамічний поступовий процес виправлення, оскільки за змістом частини 1 статті 118 КВК України засуджені мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Об`єктивно згідно з даними особової справи, засуджений не довів свого виправлення, відсутність діючих стягнень та одне заохочення ще не свідчить про послідовний процес виправлення і у сукупності із дослідженими даними не може бути безсумнівним підтвердженням його виправлення та готовності до самокерованої правослухняної поведінки.

Як вбачається з характеризуючих даних ОСОБА_5 та висновку щодо ступеня виправлення засудженого станом на 16.12.2024 року засуджений не довів своє виправлення, з чим суд погоджується, зважаючи на попередні оцінки та строк відбутого покарання.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що застосування положень статті 81 КК України станом на дату розгляду подання є передчасним.

Суд, на підставі оцінки ступеня виправлення засудженого за весь період відбування покарання, вважає, що ОСОБА_5 лише став на шлях виправлення, однак ще не довів свого виправлення. Останній не позбавлений права клопотати про застосування до нього положень статті 82 КК України (заміни покарання на більш м`яке), проте застосування умовно-дострокового звільнення є передчасним.

Об`єктивних фактів та даних, які б свідчили, що ОСОБА_5 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є підставою для застосування статті 81 КК України не встановлено.

Оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки ОСОБА_5 такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що останнім не надано конкретних переконливих даних про те, що процес його виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.

Згідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах справи інформацією щодо особи засудженого, який своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, суд не знаходить підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.

На думку суду, звільнення від відбування покарання умовно-достроково з огляду на те, що ОСОБА_5 не довів свого виправлення, лише стає на шлях виправлення, а також тяжкість злочину, скоєного ОСОБА_5 не буде гарантувати такої цілі покарання як кара, тобто не буде відповідати засадам призначення покарання, визначеним у ст.ст. 50, 65 КК України, тому клопотання є передчасним.

В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах особової справи інформацією, суд не знаходить підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України, ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без задоволення.

Направити до Державної установи "Криворізька виправна колонія №80" копії ухвал - для відома , а так само і для вручення засудженому. Копію ухвали вручити прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а засудженим, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі - в той же строк з моменту отримання її копії.

Повний текст ухвали складено та проголошено 24 грудня 2024року о11год.10хв.взалі судовогозасідання №309Дзержинського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області(м.Кривий Ріг,пр-т.Миру 24,третій поверх).

Суддя: ОСОБА_1