Рішення

від 25.12.2024 по справі 202/3272/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3272/24

Провадження № 2/202/3163/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

при секретарі Жупій А.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №202/3272/24за позовною заявоюпозовною заявою ОСОБА_1 доЛиманської міськоївійськової адміністраціїКраматорського районуДонецької областіпро визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника (за ордером) адвоката Прокопцева С.В. звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та лишив спадщину у виді земельних ділянок, житлового будинку, будівлі магазину та фермерського господарства. Спільно із двома синами, вона прийняла спадщину.

15.06.2023 між ОСОБА_1 та її синами був укладений і нотаріально посвідчений Договір про поділ спадщини, реєстровий №1026. Відповідно до умов якого позивачці перейшло у спадщину: - житловий будинок з господарськими та побутовими будовами і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1521 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1423056600:02:001:0313, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - нежитлова будівля магазин, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 0,0030 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1423056600:02:001:0314, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно та отримала документи на успадковані земельні ділянки, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та будівлю магазину у зв`язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, про що виніс Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.06.2023.

Таким чином, ОСОБА_3 , успадкувавши після смерті чоловіка житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, нежитлову будівлю магазину позбавлена можливості оформити спадщину на це нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні документи, які б підтверджували право власності на нерухоме майно у її чоловіка.

Зазначила, що документи на житловий будинок були відсутні, а документи на магазин були знищені у пожежі, що виникла під час обстрілів с. Олександрівка у 2022 р., у зв`язку з чим вона звернулася до суду для захисту своїх прав та визнання права власності в порядку спадкування.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлений, свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив, відзиву та заперечень проти позову не надав.

Згідно ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 12.10.1977 та штампом у її паспорті.

Відповідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 08.09.2021 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина яка складається із земельних ділянок,, житлового будинку, будівлі магазину та фермерського господарства.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 та двоє синів прийняли спадщину і була заведена спадкова справа №17/2022, після реєстрації зміни місця зберігання спадкової справи була зареєстрована спадкова справа 100/2023.

15.06.2023 між ОСОБА_1 та її синами був укладений і нотаріально посвідчений Договір про поділ спадщини, реєстровий №1026.

Відповідно до умов договору внаслідок поділу спадкового майна ОСОБА_1 перейшло у спадщину:

- житловий будинок з господарськими та побутовими будовами і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,1521 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1423056600:02:001:0313, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля магазин, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,0030 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1423056600:02:001:0314, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Пізніше ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно на що нотаріус видав документи на успадковані земельні ділянки:

- Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.06.2024, реєстровий №1104 на земельну ділянку площею 0,1521 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1423056600:02:001:0313, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72885943 від 20.06.2023, Витяг з Державного реєстру речових прав №336285950 від 20.06.2023);

- Свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.06.2024, реєстровий №1105 на земельну ділянку площею 0,0030 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1423056600:02:001:0314, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72886099 від 20.06.2023, Витяг з Державного реєстру речових прав №336287611 від 20.06.2023).

В той же час, відповідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.06.2023 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та будівлю магазину нотаріусом було відмовлено у зв`язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено судом, на підставі рішення виконкому Ярівської Ради народних депутатів №632 «Про відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку» від 18.12.1980, акту про передачу земельної ділянки, технічного паспорту на земельну ділянку, рішення виконавчого комітету Ярівської селищної ради народних депутатів №7 п 3 від 23.02.2000 ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 1200 кв.м. для будівництва житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до генплану забудови земельної ділянки, дозволу на виконання робіт, Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 15.10.1984 на вищевказаній земельній ділянці був збудований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

Відповідно до Довідки про технічні характеристики об`єкту нерухомого майна №34 від 27.04.2023 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 збудований житловий будинок А-1 загальною площею 98,3 кв.м., житловою площею 47,6 кв.м., літня кухня-гараж, сарай Б, навіс В, альтанка Г, колодязь К, огорожа №1.

У 1984 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року.

Згідно з пунктами 6, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Таким чином, будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 який є об`єктом спадщини, відбувалось спадкодавцем ОСОБА_2 відповідно до чинного на час його будівництва законодавства на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці на підставі наданого виконавчим комітетом дозволу на його будівництво (тобто будинок не є самовільним будівництвом у розумінні статті 105 ЦК Української РСР).

Крім того, будівництво здійснене до 05.08.1992, відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою КМУ №488 від 12.05.2023, та постановою КМУ №406 від 07.06.2017, не є самовільним та не підлягає введенню в експлуатацію.

Згідно Довідки про технічні характеристики об`єкту нерухомого майна №34 від 27.04.2023 вищевказаний житловий будинок внаслідок пожежі, спричиненої воєнними діями, має пошкодження у розмірі 80%, господарські будівлі також мають пошкодження.

Враховуючи те, що на момент смерті ОСОБА_2 належний йому будинок був повністю збудований, не є самочинним будівництвом, а спадкоємиця не може оформити належне їй право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на будинок відсутня, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок є об`єктом права власності ОСОБА_2 і наявні правові підстави для визнання за спадкоємицею права власності на цей будинок у порядку спадкування за законом.

Крім того, нотаріусом винесено також постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.06.2023 у видачі свідоцтва про право на спадщину будівлю магазину, у зв`язку із відсутністю документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно.

Як встановлено судом, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.04.2011 було знищене у пожежі, що виникла під час обстрілів с. Олександрівка у 2022 р.

Так, відповідно талону-повідомленням єдиного обліку №3710 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.04.2023, Акту про пожежу від 14.04.2023, листа ГУ ДСНС України у Донецькій області №50 01-2264 50 09 від 19.04.2023 підтверджено факт пожежі і пошкодження житлового будинку внаслідок вибуху в результаті влучання боєприпаси під час обстрілу.

Таким чином наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, магазин, площею 20 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, тим паче, що земельна ділянка, на якій розташована нерухомість, вже є власністю ОСОБА_1 .

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 235, 263, 264, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- на житловий будинок А-1 загальною площею 98,3 кв.м., житловою площею 47,6 кв.м., літню кухню-гараж, сарай Б, навіс В, альтанку Г, колодязь К, огорожа №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,

- на нежитлову будівлю, магазин загальною площею 20 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Маринін