Рішення

від 26.12.2024 по справі 182/4678/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4678/24

Провадження № 2/0182/2889/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.12.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

16.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом, посилаючись на наступні обставини.

В 1998 році позивач разом зі своїм батьком ОСОБА_2 вселились в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вони одразу зареєструвались в ній і постійно проживали.

Влітку 2013 року ОСОБА_2 помер. Коли батько позивача помер, ОСОБА_1 відбував покарання. Після звільнення з місць позбавлення волі позивач знову зареєструвався в даній квартирі та на даний час залишився проживати там один. Квартира на момент смерті батька ОСОБА_2 не була приватизована і у приватній власності не перебуває.

В травні 2024 року позивач звернувся до виконавчого комітету Нікопольської міської ради із заявою щодо зміни договору найму квартири, в якій він проживає, та визнання його наймачем цієї квартири для подальшої її приватизації. Однак ОСОБА_1 було відмолено у задоволенні заяви через те, що ним не була надана копія ордеру про надання житлової площі, який є підставою для вселення в квартиру та копія укладеного договору найму.

Тимчасово в.о. директора ТОВ «КК «Домком-Нікополь», який звертався до виконкому Нікопольської міської ради з приводу переоформлення на ім`я позивача особового рахунку в квартирі, також відмовлено в наданні такого дозволу листом № 1430/24 від 19.06.2024 року.

Ордер на вселення в квартиру не зберігся, однак згідно довідки про склад родини, від 27.06.2024 року, позивач зареєстрований в ній з 1998 року та проживає по теперішній час.

Крім того, причиною відмови в наданні дозволу на зміну договору найму квартири для подальшої її приватизації було ненадання позивачем відомостей про смерть батька. Оскільки він народився в рф і у нього відсутнє свідоцтво про народження, позивач не може довести родинні зв`язки з померлим батьком і отримати свідоцтво про його смерть в компетентних органах. Позивачем були надані всі документи, необхідні для отримання згоди на приватизацію квартири, які посвідчують його законне право користування квартирою. А тому він вважає, що за наявності реєстрації місця проживання у відповідній квартирі, відповідач не має права вимагати від нього надання копії ордеру про виділення жилої площі та попереднього договору найму цього житла.

З цих підстав позивач змушений звернутись до суду та просить суд зобов`язати управління комунальним майном виконавчого комітету Нікопольської міської ради надати дозвіл на приватизацію займаної позивачем квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 45 кв.м.

08.11.2024 року позивач надав суду уточнену позовну заяву (в порядку ст. 49 ЦПК України) , згідно якої просить зобов`язати виконком Нікопольської міської ради надати дозвіл на зміну договору найму та визнати його наймачем згаданої вище квартири та надати дозвіл на приватизацію цієї квартири.

Ухвалою суду від 20.08.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12-13).

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи в суді, шляхом надсилання на адреси їх реєстрації та електронні адреси, зазначені в позові, копії ухвали про відкриття провадження, а для відповідача і копії позовної заяви з додатками.

04.09.2024 року на електронну адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого не визнає позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини.

Позивачем документально не підтверджено родинний зв`язок з ОСОБА_2 . У виконавчому комітеті Нікопольської міської ради відсутня інформація щодо укладення договору найму з ОСОБА_2 , який за твердженням позивача є його батьком. Щодо довідки № 243 про склад сім`ї від 27.06.2024 року, то вона не є документом, що підтверджує родинні зв`язки. Також у довідці зазначено, що вона видана ОСОБА_2 . Натомість позивач вказує, що ОСОБА_2 помер влітку 2013 року. Крім того, у позові ОСОБА_1 вимагає зобов`язати Управління комунального майна надати дозвіл на приватизацію займаної ним квартири АДРЕСА_2 . Разом із тим позивач до управління комунального майна з заявою про приватизацію вищевказаної квартири не звертався. Жодної відповіді з приводу питання приватизації квартири виконавчий комітет Нікопольської ради позивачу не надав. Таким чином відповідач не порушував права позивача у питанні приватизації квартири. Як вже вказувалося, листом від 19.06.2024 року № 1430/24 виконавчий комітет Нікопольської міської ради не надав дозвіл ТОВ «КК «Домком-Нікополь» на зміну договору найму та на визнання наймачем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 . З цих підстав просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

01.10.2024 року від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої не погоджується із доводами відповідача, посилаючись на наступне.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведені родинні відносини з померлим батьком та не надано свідоцтво про смерть, не тягне за собою обґрунтованість відмови у наданні дозволу на зміну договору найму квартири, в якій позивач зареєстрований та проживає. Усі дипломатичні та політичні відносини Україна з російською федерацією припинила, а тому позивач не має можливості отримати документ, що підтверджує його народження. Факт припинення зв`язків між рф та Україною є загальновідомим фактом, а тому, відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню. Відомості про смерть ОСОБА_2 мають бути у відповідача, оскільки на момент його смерті позивач знаходився в місцях позбавлення волі, а тому поховання батька відбувалось за рахунок держави.

Крім того посилання відповідача на відсутність звернення позивача до відповідача із заявою про надання дозволу на приватизацію житла також є необґрунтованою, оскільки для цього передбачений певний порядок. Згідно даного порядку позивачу необхідно звернутись до житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок, а вже ця організація в інтересах позивача звертається безпосередньо до органу приватизації з метою надання дозволу на зміну договору найму.

29.10.2024 року до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивач звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири, а не із заявою про надання дозволу на зміну договору найму квартири. Зміна договору найму житла та приватизація житла є різними юридичними процедурами. Відповідачу було відмовлено саме у зміні договору найму та визнанні наймачем квартири. Квартира може бути приватизована тільки разом наймачем та членами його сім`ї. Самостійна приватизація квартири членом сім`ї наймача (без участі наймача у приватизації) не передбачена законодавством України. Тому для отримання права на приватизацію квартири позивач повинен мати статус наймача квартири.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.04.1998 року, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 14.02.2024 року (а.с.9). З 1998 року в даній квартирі він мешкав разом зі своїм батьком ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №1283 від 02.08.2013 року (а.с.34). Згідно відомостей, зазначених в даному актовому записі, свідоцтво про смерть не видавалось (а.с.34 зворот). На момент смерті батька позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі, тому поховання відбувалось за рахунок держави.

Після звільнення з місць позбавлення волі позивач повернувся проживати до вказаної вище квартири, одразу зареєструвався в ній та продовжує мешкати на даний момент. Згідно довідки про склад сім`ї №243 від 27.06.2024 року позивач один зареєстрований в квартирі (а.с.8).

З метою зміни особового рахунку в квартирі АДРЕСА_2 позивач звернувся до ТОВ «Комунальна компанія «Домком-Нікополь», а останнє, в свою чергу звернулось з даним питанням до виконавчого комітету Нікопольської міської ради.

Листом виконавчого комітету Нікопольської міської ради №1430/24 від 19.06.2024 року ТОВ «КК «Домком-Нікополь» було відмовлено у зміні договору найму та визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_2 , оскільки останнім не доведено родинний зв`язок з батьком ОСОБА_2 та не надано ордер на вселення у спірну квартиру (а.с.5).

Як вбачається в матеріалах справи позивач звертався до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть батька, оскільки ним не доведено родинні стосунки з померлим (а.с.7). Крім того позивачем втрачено свідоцтво про його народження, а отримати його повторно він не може, оскільки народився на території російської федерації. Як в своєму листі №21С/31.16-81 від 01.05.2024 року зазначає начальник Нікопольського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 , не має можливості запросити повторне свідоцтво про народження громадянина ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року» прийнятим Верховною радою України 01.12.2022 року (а.с.6).

Відповідно до положень ст. 106 Житлового Кодексу України (далі - ЖК України), повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач має право у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування житловим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі 6-60цс12 додатково звернуто увагу на те, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Фактично, позивач разом з батьком в 1998 році вселився в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , маючі усі законні підстави. Позивач користується даним житлом по сьогоднішній день. З 02.04.1998 року позивач зареєстрований в даній квартирі, що підтверджується довідкою про склад сім`ї №243 від 27.06.2024 року, наданою директором ТОВ «КК «Домком-Нікополь» Донець М.С. (а.с.8) та витягом з реєстру територіальної громади від 14.02.2024 року (а.с.9).

Відповідно до ст.61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів. Крім того, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Дані положення зазначені в розділі IV Постанови ради Міністрів України РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

А отже заперечення відповідача в частині відсутності у позивача ордеру на вселення в спірну квартиру не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, позивач позбавлений можливості надати відповідачу та суду свідоцтво про своє народження, яке ним втрачено, та не може бути відновлено, оскільки він народився в російській федерації. Факт припинення дипломатичних відносин між російської федерацією та Україною є загальновідомим фактом, а тому, відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України, не потребує доказування. Дана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача його права на приватизацію житла.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 з 1998 року зареєстрований та проживає і на зараз в квартирі АДРЕСА_2 , виконуючи всі обов`язки квартиронаймача щодо її утримання, враховуючи наявність відмови виконавчого комітету Нікопольської міської ради у зміні договору найму житла, та неможливість позивача вирішити даний спір та скористатись своїм правом на приватизацію житлового приміщення в іншому порядку, окрім судового, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем доведено його право на проживання в даній квартирі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 29 ЦК

України ст.ст. 61, 63, 104, 106 ЖК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати виконавчий комітет Нікопольської міської ради надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на зміну договору найму квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 45 кв.м., визнати його наймачем даної квартири та надати дозвіл на її приватизацію.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева