Рішення

від 17.12.2024 по справі 293/1500/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1500/24

Провадження № 2/293/626/2024

17 грудня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до Територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання права власності на будинок в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 із позовною заявою до Територіальної громади в особі Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області, за змістом якої просить:

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Житомирської області, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є спадкоємицею першої черги за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя покійний чоловік позивача збудував будинок за адресою АДРЕСА_1 , але не здійснив державну реєстрацію та не отримав правовстановлюючих документів не будинок.

Ухвалою від 21.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 18.11.2024.

Одночасно п.8даної ухвалисуд витребував, у порядку ст. 84 ЦПК України, від Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

24.10.2024 на адресу суду надійшли копії матеріалів спадкової справи № 273/2013, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою від 18.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 17.12.2024.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області помер її чоловік ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач пояснює, щоза життя чоловіка вони разом у 1992 році побудували будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, що підтверджується технічним паспортом на будинок.

Позивач доводить, що новозбудований житловий будинок не є самовільною будівлею, оскільки діюче на той час законодавство не передбачало введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Позивач вказує, що рішенням виконкому Черняхівської селищної Ради народних депутатів Житомирської області № 10 від 28.10.1992 покійному чоловіку було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 . Покійний розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, що підтверджується Технічним завданням та довідкою Держкомзему у Черняхівському районі про присвоєння кадастрового номеру, проте до моменту смерті чоловік позивача не отримав державний акт та не оформив до кінця право власності на земельну ділянку під зазначеним житловим будинком, та не зареєстрував право власності на будинок в органі державної реєстрації.

Позивач зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчука В.І. від 25.06.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок.

У зв`язку з тим, що покійний чоловік позивача за життя не зареєстрував належним чином право власності ні на будинок побудований у 1991 році, ні на земельну ділянку під будинком, оскільки не знав про зміни законодавства в сфері реєстрації прав на будинок, який він побудував, позивачк звернулась до суду для захисту своїх спадкових прав.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

16.12.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява, за змістом якої останній просить розгляд справи здійснювати без участі представника, щодо рішення суду покладається на розсуд суду (а.с. 140).

18.11.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої остання просить розгляд справи здійснювати у її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити (а.с. 129).

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином з урахуванням положень ст. ст. 178, 211 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд уважає, що матеріали справи містять достатньо даних і доказів для вирішення справи по суті за відсутності сторін.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 17.12.2024 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області, в віці 64 роки помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Черняхівського районного управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 70 (а.с.11).

Родинний зв`язок між померлим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (позивачем) підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , де зазначено що 6 листопада 1971 зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , 1948 р.н., та ОСОБА_4 1951 р.н.,за актовим записом № 73, прізвище дружини після реєстрації шлюбу " ОСОБА_5 " (а.с. 10).

Згідно довідки № 469/02-14 від 25.06.2024, що міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 (а.с. 128).

Дочка померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від спадщини, що залишились після смерті батька відмовились на користь матері - ОСОБА_1 1951 р.н. ( а.с. 52)

Згідно рішення виконкому Черняхівської селищної Ради народних депутатів Житомирської області № 10 від 28.10.1992 ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку площею 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21)

04.11.2008 ОСОБА_3 відділом Держкомзему у Черняхівському районі затверджено технічне завдання № 1518 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (а.с. 22).

Згідно довідки виданої відділом Держкомзему у Черняхівському районі земельній ділянці в межах АДРЕСА_1 на території Черняхівської селищної ради присвоєно індексно кадастровий номер ОЖБ- 1825655100:03:002:0216 (а.с. 23).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 інвентаризаційна справа № 511/01/24, загальна площа складає 35,9 м2, в тому числі житлова площа 12,6 м2 допоміжна 23,3 м2 (а.с.12-15).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 20).

За інформацією позивача, до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок та господарські будівлі до нього, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчук В.І. від 25.06.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок (а.с. 24).

Позивач, вказує на те, що вона як спадкоємець не може зареєструвати право власності на спадкове майно, оскільки за життя ОСОБА_3 право власності на побудований житловий будинок не зареєстровав, тому за захистом своїх прав звернулась до суду з даним позовом, у якому просить захистити порушене право шляхом визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок.

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За приписами частини першої та частини другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як убачається з матеріалів справи позивач після смерті чоловіка ОСОБА_3 прийняла спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 Міністерством комунального господарства УРСР, до 19.01.1996 року не передбачалась обов`язоковість реєстрації будинків і домоволодінь. Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введено лише з 29.06.1998 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 № 121.

Реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (далі - житлові будинки), що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року регулюється Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Так, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 p., подаються технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси.

Якщо адреса була присвоєна до запровадження ЄДЕССБ, то документ про присвоєння адреси отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не шляхом подачі його заявником.

Державна реєстрація права власності на відповідні об`єкти проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та про присвоєння такому об`єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за свого життя належним чином не зареєстрував права власності на будинок побудований у 1991 році, ні на земельну ділянку під будинком що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення".

Отже, до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Інструкції "Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна", затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 зі змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09 серпня 2012 року № 404 не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Спадковий будинок, що розташований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , не є самовільною забудовою.

Відповідно до листа Інспекції ДАБК від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 для реєстрації права власності на побудовані до 05 серпня 1992 року об`єкти достатньо технічного паспорта складеного за результатами технічної інвентаризації з датою побудови. Інших документів не вимагається.

Таким чином, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті власника, який побудував будинок його права та обов`язки входять до складу спадщини.

Отже, умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи викладене, суд уважає, що спадковий житловий будинок увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 в силу ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В зв`язку з цим, житловий будинок належить позивачу, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього позбавляє права позивача оформити спадщину за законом у нотаріуса після смерті спадкодавця, відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За вказаних обставин, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло право на житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з господарськими будівлями та спорудами, а позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка, вимога позивача про визнання за нею права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зважаючи на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з підстав відсутності правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тому, керуючись такими засадами цивільного судочинства як справедливість та верховенство права, враховуючи, що спір виник внаслідок дій позивача, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 79,81,141,258,259,263-265,268,272-274,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Житомирської області, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцязнаходження: майдан Рад 2, с-ще Черняхів Житомирський район Житомирська область, 12301, ЄДРПОУ 04344156)

Повний текст рішення складений та підписаний: 26.12.2024.

Суддя Людмила ЛОСЬ