Рішення

від 20.11.2024 по справі 369/7433/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7433/24

Провадження № 2-о/369/344/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Липченков О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

У травні 2024 року заявник звернувсь до суду з даною заявою. Свої вимоги мотивував тим, що 08 травня 2014 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономної Республіці Крим. Після реєстрації шлюбу вона змінила прізвище на « ОСОБА_3 » та отримала свідоцтво серія НОМЕР_1 . Після окупації Криму, вона та чоловік виїхали до м.Алчевськ Луганської області. Там вона отримала 20 травня 2014 року новий паспорт на нове прізвище. Але згодом знову вимушено повернулись до Криму, де у неї з чоловіком народилась донька ОСОБА_4 , 2017 року народження. Після переїзду з Криму, за рішенням суду був встановлений факт народження доньки, оскільки свідоцтво про народження дитини було видано окупаційною владою, і вона отримала нове свідоцтво про народження.

При оформленні дитині статусу внутрішньо переміщеної особи їй було відмовлено, оскільки у новому свідоцтві про народження в графі громадянство батьків не зазначено дат народження та інформація про громадянство батьків. Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 не приймали до уваги, оскільки воно видане після окупації. Тому виникла необхідність у встановленні факту реєстрації шлюбу.

У позасудовому порядку не може усунути розбіжності через не можливість подання повного пакету документів, що підтверджено листом заінтересованої особи. Через наявні розбіжності, позбавлена можливості отримати дитині відповідний статус та користуватись пільгами.

Просив суд:

встановити факт реєстрації шлюбу, укладеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, який був зареєстрований 08 травня 2014 року на території Автономної Республіки Крим, актовий запис №213 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Федосіївського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ), зі зміною прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

При розгляді справи представник заявника вимоги заяви підтримав. Просив заяву задоволити.

У судове засідання заінтересовані особи Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явились.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 08 травня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим та складено актовий запис №213. Видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.05.2014 року, який скріплений гербовою печаткою на якій зазначено Міністерство юстиції України та на бланку українського зразку.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до пояснень заявника, після окупації АР Крим, подружжя виїхали з окупованої території до м. Алчевськ Луганської Області, де на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.05.2014 року ОСОБА_1 отримала новий паспорт, НОМЕР_2 , який був виданий Алчевським МВ УДМС в Луганській області від 20 травня 2014 року. Однак, із-за майнових питань були вимушені повернутися до АР Крим, де і народилась донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Феодосія Автономної Республіки Крим. Згодом знову переїхали до Київської області.

Рішенням Макарівського районного суду Київської від 28 вересня 2018 року встановлено факт народження дитини (дівчинки), а саме, що ОСОБА_7 громадянка України народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, у матері - ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі між собою, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, актовий запис №213 від 08.05.2014 р. виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим (справа №370/2671/18).

На підставі рішення Макарівського районного суду Київської області отримано Свідоцтво про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 від 25 жовтня 2018 року, видане Макарівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

ОСОБА_1 звернулась до УСЗН Бучаснької РДА та отримала статус переселенця, що підтверджено відповідною довідкою Але при оформленні ОСОБА_8 статусу внутрішньо переміщеної особи отримала відмову у зв`язку з тим, що у Свідоцтві про народження дитини в графі громадянство батьків не зазначено дат народження та інформацію про громадянство батьків.

У березні 2023 року отримала відмову Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), який видав Свідоцтво про народження, де роз`яснено, що ці дані були відсутні у поданому рішенні суду про встановлення факту народження дитини, а також, що подане Свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_4 від 08.05.2014 року, видане на підставі актового запису про шлюб №213 складеного 08.05.2014 року відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є недійсним на території України та не створює будь-яких правових наслідків, оскільки видане після окупації Автономної Республіки Крим. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Додатково повідомили, що перевіркою проведеною за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено відсутність вищезазначеного актового запису про шлюб у Реєстрі.

На підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що для того щоб внести відомості до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 від 25 жовтня 2018 року, потрібно внести відомості в Держаний реєстр актів цивільного стану громадян, а для цього потрібно встановити факт реєстрації шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , які на підставі актового запису про шлюб №213 складеного 08.05.2014 року відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим та видано свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_4 від 08.05.2014 року.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Згідно з пунктами 10, 18 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/7885/21 дійшов висновку, що: «Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Звертаючись до суду з відповідною заявою, ОСОБА_1 просила встановити юридичний факт реєстрації шлюбу, що в кінцевому результаті надасть можливість отримати дитині статус переселенця, користуватись відповідними пільгами, оскільки сама заявниця такий статус отримала.

Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Оскільки свідоцтво про державну реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_4 від 08.05.2014 року, видане на підставі актового запису про шлюб №213 складеного 08.05.2014 року відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є недійсним на території України та не створює будь-яких правових наслідків, оскільки видане після окупації Автономної Республіки Крим. Іншим чином встановити даний факт заявник позбавлений можливості та встановлення даного факту надасть можливість заявниці внести зміни до актового запису про народження доньки і в подальшому отримати статус, користуватись відповідними пільгами.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 , заінтересовані особи Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.

Встановити факт реєстрації 08 травня 2014 року шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, який був зареєстрований 08 травня 2014 року на території Автономної Республіки Крим, актовий запис №213 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Федосіївського міського управління юстиції в Автономній Республіці Крим (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ), зі зміною прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2024 року.

Суддя