Рішення

від 26.12.2024 по справі 372/6144/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/6144/24

Провадження № 2-2540/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О.В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО»</a>, третя особа приватний виконавець Шарков Олександр Олександрович,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Ріальто», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис 7567, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором, № 210215-34786-1 від 15.02.2021 р., кладеним з ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги № 17/26/2021-Р/М-3 від 17.06.2021 р. є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО».

Свої вимоги мотивує тим, 28.10.2021 року приватним виконавцемвиконавчого округуКиївської областіКанцедалом ОлександромОлександровичем відкритовиконавче провадження№ 67302221щодо виконаннявиконавчого написуприватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуЗолотих ОлександраОлександровича №7567від 01.10.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "РІАЛЬТО" заборгованості в розмірі 11 697,00 грн. На сьогоднішній день, згідно відомостей в АСВП вказане виконавче провадження знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова О.О. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 19.11.2024 року відкрито провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольни.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО»</a> до судового засідання не з`явився.

Третя особа в засідання не з`явилась, окремих заяв, пояснень чи клопотань до суду не надала.

Разом із тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі положень ст. 280 та у відповідності до ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів визначений у Главі 14Закону України«Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд установив, 28.10.2021 Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом Олександром Олександровичем відкрито виконавче провадження № 67302221 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича № 7567 від 01.10.2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" заборгованості в розмірі 11 697,00 грн.

На сьогоднішній день, згідно відомостей в АСВП вказане виконавче провадження знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова Олександра Олександровича.

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а саме:

- нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за договором кредити, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача;

- жодних кредитних договорів, в т.ч. які були б посвідчені нотаріально Позивач з ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» не укладав, кредитний договір, за яким видано спірний виконавчий напис не посвідчений нотаріально. Таким чином, у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів;

- позивачу не пред`являлась Відповідачем вимога про порушення.

Окрім вищевикладеного, спірний виконавчий напис видано на підставі договору про відступлення права грошових вимог за кредитним договором, укладеними між ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», що передбачає необхідність для їх укладення бути фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України), тобто мати чинну ліцензію на провадження діяльності з надання фінансових послуг.

Проте, нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевіряв наявність ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг, а відповідно Відповідачем не доведено існування у нього права укладати договори факторингу.

Позивач не отримував жодних повідомлень про зміну кредитора за спірним кредитним договором.

Вказане свідчить про формальний підхід приватним нотаріусом Золотих О.О. до вивчення наданих йому фінансовими установами документів при вченні виконавчих написів та вчинення виконавчих написів з порушенням порядку.

Відповідно до статті 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 88Закону України«Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При цьому стаття 50Закону України«Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України«Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням Закону України«Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості, що підлягає стягненню, та у належному повідомленні боржника щодо необхідності усунення порушень за договором, та вчинив виконавчий напис на договорі, який ним не підписаний і не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18.

З суті постанови ВП №67302221 від 28.10.2021 р. та виконавчого напису №7567 від 01.10.2021 вбачається, що між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» і позивачем укладено кредитний договір №210215-34786-1 від 15.02.2021 року.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.03.2021 року по 24.09.2021 року.

Сума стягнення становить 11697,00 грн., що складається з: сума заборгованості становить 10997,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2000,00 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам 8997,00 грн; за вчинення виконавчого напису 700,00 грн.

Судом встановлено, що позивач не погоджується із розміром заборгованості за кредитним договором від 15.02.2021 року № 210215-34786-1, а відповідач не надав доказів того, що звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, подав документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести це має стягувач при зверненні до нотаріуса.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами кредитний договір був посвідчений нотаріально, тому він не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

Крім того, матеріали справи, що розглядається, не містять доказів надсилання повідомлення від стягувача про виконання умов кредитного договору від 15.02.2021 року № 210215-34786-1 на адресу позивача та докази його отримання ним, що є порушенням підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Таким чином, ОСОБА_1 , не будучи повідомленим про намір вчинення виконавчого напису, був позбавлений можливості заперечувати проти вимог відповідача та надати докази неправомірності та безпідставності такої вимоги про стягнення коштів.

Отже, нотаріус не перевірив та не встановив, чи підтверджують надані стягувачем документи безспірність боргу.

Статтями 12, 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності законних підстав, передбачених для видачі виконавчого напису, не надав.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 968 грн. 96 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З урахуванням указаних положень закону, обсягом наданих адвокатом послуг, часом витраченим на їх надання, документально підтвердженим розміром цих витрат, інших обставин, установлених ст. 137 ЦПК України, суд вважає за стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.18 ЦК України, ст.12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 158, 258-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО»</a>, третя особа приватний виконавець Шарков Олександр Олександрович - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчийнапис 7567, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем (на сьогоднішній день свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульоване, нотаріальна діяльність припинена) 01.10.2021 р. про стягнення з громадянина України ОСОБА_1 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації АДРЕСА_1 , який є боржником за кредитним договором, № 210215-34786-1 від 15.02.2021 р., кладеним з ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», код ЄДРПОУ 41146462 правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги № 17/26/2021-Р/М-3 від 17.06.2021 р. є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО» ідентифікаційний код юридичної особи 43492595 (Новий кредитор), місцезнаходження м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В.Висоцька