Рішення

від 23.12.2024 по справі 398/4013/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4013/24

провадження №: 2/398/2529/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" грудня 2024 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участі секретаря судового засідання Черткова А.О.,

представника позивача Цареградської О.О. (в режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Кіровоградського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2024 року позивач звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 305400,49 грн та понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 13 вересня 2023 року укладено договір про споживчий кредит № 338868866902, відповідно до умов якого банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав позичальнику кредит в загальному розмірі 287600,00 грн під 40 % річних строком на 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 11 вересня 2028 року.

У зв`язку з погіршенням фінансового стану, а саме: з суттєвим зменшенням доходу позичальника, банком на підставі заяви ОСОБА_1 було проведено захід реструктуризації заборгованості за кредитним договором шляхом пролонгації на 12 місяців, перенесення простроченої заборгованості по тілу кредиту на рахунок строкової заборгованості сплати прострочених процентів за рахунок збільшення строкової заборгованості по тілу кредиту.

07 листопада 2023 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якого останній сплачує прострочені проценти за користування кредитом в розмірі 9770,50 грн, шляхом збільшення на відповідну суму залишку заборгованості позичальника за основною сумою боргу за цим договором та, що станом на 07 листопада 2023 року розмір заборгованості позичальника за основною сумою боргу становить 282806,67 грн.

18 квітня 2024 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якого останній сплачує прострочені проценти за користування кредитом в розмірі 35368,67 грн шляхом збільшення на відповідну суму залишку заборгованості позичальника за основною сумою боргу за цим договором та, що станом на 18 квітня 2024 року розмір заборгованості позичальника за основною сумою боргу за цим договором становив 270031,82 грн.

Надавши позичальнику кредитні кошти в строк та в розмірі, встановленому кредитним договором, банк свої зобов`язання перед позичальником виконав.

Але в порушення взятих на себе зобов`язань та положень законодавства, ОСОБА_1 погашення кредиту та процентів за його користування здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

З 12 жовтня 2023 року відповідач припинив виконувати належним чином взяті на себе зобов`язання по кредиту, оскільки перестав здійснювати погашення заборгованості за основним боргом, заборгувавши платіж в сумі 4793,00 грн та перестав у повному обсязі сплачувати нараховані проценти за користування кредиту. В подальшому не виконував зобов`язання по проведених заходах реструктуризації заборгованості за кредитним договором, а саме: відповідно до умов додаткового договору № 1 від 07 листопада 2023 року та додаткового договору № 2 від 18 квітня 2024 року.

В результаті чого заборгованість по сплаті тіла кредиту та процентів зростала, а термін остаточного повернення кредиту за договором є таким, що настав, що і стало підставою для звернення позивача до суду в вказаним позовом.

Станом на 09 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором споживчого кредиту № 338868866902 складає 305400,49 грн, з яких 270031,82 грн - основний борг та 35368,67 грн прострочені проценти.

Ухвалою судді від 09 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03 вересня 2024 року від представника позивача - адвоката Бугайченко Т.А., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 визнає позовні вимоги банку частково, зазначаючи, що він має право на пільги, передбачені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , та на підставі п. 13 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, тому понесені банком судові витрати по справі мають бути відшкодовані за рахунок держави.

Крім того зазначає, що ОСОБА_1 позбавлений можливості вчасно виконувати взяті на себе грошові зобов`язання перед банком, оскільки під час примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1006307 від 25 березня 2023 року, складеної відносно нього, державним виконавцем було накладено арешт на усі його банківські рахунки. Постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідач в подальшому оскаржив до суду, який її скасував.

10 вересня 2024 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник зазначає, що вказана відповідачем підстава для звільнення його від сплати судового збору не може бути застосована при розгляді судом цієї справи, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором не стосуються соціальних гарантій ОСОБА_1 як учасника бойових дій.

Також представник позивача стосовно аргументів відповідача про прострочення сплати заборгованості у зв`язку з арештом рахунків, який було здійснено під час примусового виконання державним виконавцем постанови у справі про адміністративне правопорушення, зазначає, що 02 жовтня 2023 року банком було накладено арешт на рахунки відповідача на підставі постанови державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). А 13 жовтня 2023 року на виконання постанови державного виконавця про зняття арешту було знято арешт з усіх рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 . В подальшому арешт на рахунки не накладався та ОСОБА_1 мав можливість розпоряджатися коштами на його рахунках.

Крім того представник позивача посилалась на недотримання відповідачем строків подання відзиву на позовну заяву, та з огляду на зазначене вважає, що заявлені банком позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

07 жовтня 2024 року представник відповідача подала до суду заперечення, посилання банку щодо порушення процесуального строку на подачу нею відзиву вважає необґрунтованими, оскільки відзив подано в межах 15 днів з дня отримання нею ухвали про відкриття провадження, пояснила, що невиконання ОСОБА_1 фінансових зобов`язань перед банком пов`язано із накладання арешту на його рахунки, наполягала на звільненні відповідача від сплати судового збору.

У судовому засідання представник позивача Цареградська О.О. підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судовому засідання позов визнав частково, суду повідомив, що дійсно між ним та позивачем було укладено договір кредиту, ОСОБА_1 отримав грошові кошти та своєчасно не повернув, у зв`язку із погіршенням фінансового стану неодноразово звертався до банку про реструктуризацією боргу, наполягав на тому, що у зв`язку з накладенням арешту на його рахунку не мав можливості своєчасно погасити борг перед банком, вважає що має сплатити лише прострочений борг в сумі 270031,82 грн.

Представник відповідача адвокат Бугайченко Т.А. підтримала позицію відповідача, просила суд звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій та відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13 вересня 2023 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 338868866902 (далі Договір), на умовах якого Позивач надав, а відповідач отримав суму кредиту в розмірі 287600,00 грн на строк 40 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 13 вересня 2028 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору (п. 2.22 Договору).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 40% річних. Зазначена процентна ставка є фіксованою (п. 2.4.1. Договору).

Проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дня видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного цим договором (п. 2.4.2. Договору).

Банк здійснює надання кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.2.1. Договору).

Позичальник зобов`язався здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4793,33 грн та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісяця, до 11 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з квітня 2023 року (п. 3.3.3. Договору).

Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором, вимагати повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів з користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі, але не виключно, у разі якщо відбулася будь-яка із наступних подій, зокрема, затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом на один календарний місяць (п. 3.10.1. Договору).

Строк повернення кредиту є таким, що настав і позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі, не пізніше наступного робочого дня після настання будь-якого з наступних випадків: спливу строку, відведеного законодавством України для (усунення порушення споживачем (позичальником) умов договору про споживчий кредит у разі, якщо банк вимагає повернення кредиту та здійснення платежів, строк сплати яких не настав; прострочення виконання зобов`язань позичальника за цим Договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 (вісімдесят вісім) календарних днів (п. 3.10.3. Договору).

Банк має право вимагати дострокове повернення кредиту при виникненні простроченої заборгованості більше ніж на 1 місяць (п. 4.2.2. Договору).

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1ст. 626 ЦК Українипідписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормоюст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідност. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ізст. 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.1054та ч. 2 ст.1050 ЦК Україниу разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідачем не виконано зобов`язання, визначені договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Крім того, сторони погодили зміну терміну остаточного повернення кредиту у зв`язку з настанням відкладальних обставин, зокрема у разі прострочення виконання зобов`язань позичальником за договором щодо погашення заборгованості (у тому числі за кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 88 календарних днів.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК Українивизначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З поданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем систематично порушувались умови кредитного договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

Станом на 09 липня 2024 року розмір заборгованості відповідача перед банком за договором про споживчий кредит становить: 305400,49 грн, в тому числі прострочений борг за кредитом в сумі 270031,82 грн та прострочені проценти в сумі 35368, 67 грн.

Заперечення щодо зазначеного розрахунку заборгованості за кредитним договором від відповідача та його представника до суду не надходили, контррозрахунок не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що, відповідач ОСОБА_1 не виконав передбачених кредитним договором обов`язків з повернення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права АТ «Державний ощадний банк України», а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно достатті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Представником відповідача заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі того, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07 червня 1996 року.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, єЗакон України «Про судовий збір».

Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій.

Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року по справі № 187/1094/17 зазначив, що п. 13 ч. 1статті 5 цього Законуне містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)).

Верховний Суд в ухвалі від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6914/17 вказав, що категорій справ, у яких допускається таке звільнення особи від сплати судового збору, законом не визначено та додатково послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine) від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine) від 07 липня 2011 року, в яких було констатовано, що: по-перше, національне законодавство повинно бути чітким, узгодженим та відповідати вимозі якості закону і забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права; по-друге, суди повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для особи у випадках, коли національне законодавство припускає неоднозначне трактування.

Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір»в першу чергу пов`язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовкиЗакону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що відповідач по справі ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору на підставіп. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим,статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідача звільнено від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, позивачу з державного бюджету за розгляд справи судом першої інстанції слід компенсувати 3028,00грн сплаченогосудового збору відповідно до п.п. 1-1 п. 16Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Відповідно до ст. ст.15, 16, 525, 526, 625, 1054 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 274 -279, Законом України «Про судовий збір» суд

УХВАЛИВ

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Кіровоградського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про споживчий кредит № 338868866902 від 13.09.2023 року в сумі 305400 (триста п`ять тисяч чотириста) гривень 49 копійок, з яких: прострочений борг - 270031,82 грн, прострочені проценти - 35368,67 грн.

Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Кіровоградського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок компенсувати за рахунок держави з відповідного рахунку спеціального фонду державного бюджету, на який судовий збір був зарахований, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк», адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. В.Панченка, буд. 9, код ЄДРРОУ 09323408.

Представник позивача: Цареградська Олена Олександрівна, яка діє на підставі довіреності № 19/4-02/259 від 17 травня 2023 року.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Бугайченко Тетяна Анатоліївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 липня 2022 року, серія КР № 000625, адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Софіївська, 10/312-А.

Суддя І.П. Шинкаренко