Ухвала

від 26.12.2024 по справі 553/4726/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 553/4726/24

Провадження № 1-в/553/564/2024

У Х В А Л А

Іменем України

26.12.2024м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора Полтавської кружної прокуратури Полтавської області - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення у відповідність згідно з діючим законодавством вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 та визначення остаточної міри покарання по вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024, відносно засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погреби Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

27.03.2023 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 26.04.2023;

15.06.2023 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 18.07.2023;

засуджений 29 січня 2024 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 28.02.2024,

в с т а н о в и в:

20.12.2024 начальник ДУ «Полтавська виправна колонія № 64» ОСОБА_6 звернувся до суду з поданням про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування подання зазначено, шо 09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року. Відповідно до положень ст. 51 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» (в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» під 18.07.2024 року № 3886-ІХ особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу IV Податкового кодексу України, у розмірі що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Так на час скоєння злочинів засудженим ОСОБА_5 два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для кваліфікації адміністративного чи кримінального правопорушення у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року становить 2684 грн.

Просить привести у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29.01.2024 року. Визначити остаточну міру покарання по вироку Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29.01.2024 року відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від представника колонії надійшла до суду заява про розгляд подання без представника адміністрації Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою, в якій не заперечує проти проведення судового засідання по розгляду подання без його участі.

Прокурор Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання з наведених в ньому підстав, зазначив, що потрібно привести вирок суду у відповідність до вимог Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, виклав позиція у письмовій заяві, що долучена до матеріалів справи. Просив негайно звільнити засудженого з Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)».

Суд, перевіривши доводи подання, надані матеріали особової справи засудженого, приходить до наступних висновків.

У відповідності до частини 4 статті 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України ), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий:

- 27.03.2023 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 26.04.2023;

- 15.06.2023 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 1 ст. 155, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 15.06.2023 набрав законної сили 18.07.2023.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений вироком Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29.01.2024 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Так, за вказаним вироком від 29.01.2024 ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.06.2023 покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Строк покарання визначено рахувати із 13.12.2023.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 29.01.2024 набрав законної сили 28.02.2024.

Частина 1 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

З вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 вбачається, що ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України (дата вчинення злочину 04.09.2023; вартість майна, яким заволодів шляхом вчинення шахрайства - 2000,00 грн.).

Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2023 на рівні 2684 гривня. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2023, становить 1 342,00 грн (2684,00 грн *50% = 1 342,00 грн.).

Так, з 09 серпня 2024 року сума викраденого майна, яка не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою, та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.

Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Так, станом на день вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (дата вчинення злочину 04.09.2023, вартість майна, яким заволодів шляхом вчинення шахрайства - 2000,00 грн.), за який засуджено ОСОБА_5 за вищевказаним вироком суду, сума викраденого за злочин складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Верховний суду постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказав, що Закон №3886-IX є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Частиною 2 статті 74КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Так, засуджений ОСОБА_5 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, підлягає звільненню від призначеного покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 років, у зв`язку з усуненням караності діяння.

У зв`язку із звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України, відсутні підстави для визначення остаточного покарання за вказаним вироком в порядку ч. 1 ст. 71 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-ІХ, суд,

п о с т а н о в и в:

Подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» ОСОБА_4 про вирішення питання про приведення у відповідність згідно з діючим законодавством вироку Ватутінського міського суду Черкаської області від 06.04.2021 та визначення остаточної міри покарання по вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2024, відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити від призначеного покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Підстави для визначення остаточного покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.01.2024 в порядку ч. 1 ст. 71 КК України - відсутні.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.06.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за яким він засуджений за ч. 1 ст. 155 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднано покарання, що призначене за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27.03.2023 та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строк на 1 (один) рік, з покладення обов`язків відповідно до ст. 76 КК України - виконувати самостійно.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)».

Копію ухвали направити для виконання до державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання ним копії ухвали..

Головуючий: суддя ОСОБА_1