Вирок

від 26.12.2024 по справі 544/1721/22

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1721/22

Провадження № 1-кп/539/73/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження № 12022170580000303 від 29.09.2022 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур`я Поляна Перечинського району Закарпатської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, одруженого, військовозобов`язаного, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_4 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

суд, -

В С Т А Н О В И В:

29.09.2022 р. приблизно о 13.55 год. на 156 км а/д Київ-Харків-Довжанський, поблизу м. Пирятин Лубенського району Полтавської області, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись у напрямку м. Харкова, не переконавшись у безпеці свого маневру, змінив напрямок руху ліворуч для виконання розвороту у напрямку до м. Києва та виїхав на проїзну частину зустрічного руху, не надавши при цьому дорогу зустрічному автомобілю ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням потерпілого ОСОБА_8 , який рухався по проїзній частині у напрямку до м. Києва, допустивши з ним зіткнення. В даній дорожній обстановці в діях ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, а саме: п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом, водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

Дані невідповідності з вимогами ПДР з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, і в умовах даної події обвинувачений ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п.10.1, 10.4 ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ 211140, р.н.з. НОМЕР_3 , потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитої рани лобної ділянки, забитої рани верхньої повіки лівого ока, садна лівої брови, перелому лівого надколінника, які відносяться до середнього ступеню тяжкості як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково та пояснив, що дійсно в зазначений день він, керуючи автомобілем «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом, поблизу м. Пирятин Полтавської області, рухаючись в напрямку м. Харкова, виконував розворот у спеціалізованому місці для розвороту. Перед виконанням маневру зупинився на додатковій смузі для розвороту та частково на розподільчій смузі. Він бачив, що на лівій смузі у напрямку до м. Києва рухається автомобіль ВАЗ, в якому був ввімкнутий сигнал правого повороту, і автомобіль змінив напрямок руху праворуч - на праву смугу. Сприймаючи, що автомобіль ВАЗ паркується на праве узбіччя, він розпочав рух, виконуючи маневр розвороту. Однак під час розвороту, після виїзду на проїзну частину зустрічного руху, він побачив, що автомобіль потерпілого знову змінив напрямок руху на ліву смугу руху, після чого сталося зіткнення їх транспортних засобів. Вважає, що потерпілий ОСОБА_8 рухався з перевищенням допустимої швидкості, що також стало причиною ДТП. Проте у вчиненому щиро кається. У відшкодування завданої шкоди він добровільно сплатив потерпілому 3000 грн.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що 29.09.2022 р. вдень він їхав у відрядження на належному йому автомобілі ВАЗ 211140, р.н.з. НОМЕР_3 . Рухаючись по а/д Київ-Харків-Довжанський, в напрямку м. Києва, поблизу м. Пирятин Полтавської області потрапив у ДТП. Безпосередньо перед пригодою він рухався по лівій основній смузі, з якою швидкістю, не може сказати. Наблизившись до спеціалізованого місця для розвороту, побачив зустрічний вантажний автомобіль з причепом-фургоном, який, виїхавши на розподільну смугу, зупинився, а потім раптово почав рух і виїхавши з розподільчої смуги, став перетинати проїзну частину зліва-направо відносно його автомобіля. Щоб уникнути зіткнення, він змінив напрямок свого руху на праву основну смугу та застосував екстрене гальмування, але уникнути зіткнення не вдалося, його автомобіль передньою частиною контактував з правим середнім колесом причепа вантажного автомобіля, а сам він отримав тілесні ушкодження. Підтверджує, що отримав від обвинуваченого грошові кошти в сумі 3000 грн.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується також і наступними доказами, дослідженими судом.

Так, із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.09.2022 р. та доданої схеми і фототаблиці вбачається, що місцем огляду є автодорога Київ-Харків-Довжанський, 156 км, поблизу м. Пирятин Полтавської області. ДТП мала місце за межами населеного пункту, в світлий час доби, без опадів.

В даному протоколі зазначено місце зіткнення транспортних засобів «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , та ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , слід гальмування останнього, напрямок руху автомобілів, стан покриття, характеристика проїзної частини.

Крім цього, зафіксовано загальний вигляд місця ДТП, місце кінцевого розташування транспортних засобів на момент огляду, місце їх зіткнення тощо (т.2 а.с.69-78).

Згідно з висновком проведеного дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/117-22/13753-ІТ від 31.10.2022 встановлено, що у зв`язку з ДТП робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , його рульове керування та ходова частина знаходились в технічно несправному та непрацездатному стані (т.1 а.с.111-118).

Відповідно до висновку дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/117-22/14664-ІТ від 31.10.2022 встановлено, що робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , знаходилися в працездатному стані, несправностей, які б впливали на їхню працездатність, виявлено не було (т.2 а.с.121-132).

В ході слідчого експерименту, проведеного 27.10.2022 за участю ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 , обвинувачений та потерпілий детально розповіли про обставини ДТП. Безпосередньо на місці події було визначено місце зіткнення, проведені відповідні заміри, визначено темп руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 (т.2 а.с.135-138).

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-22/15324-ІТ від 23.11.2022 в умовах заданої пригоди швидкість руху автомобіля ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , до моменту початку гальмування визначається рівною, не менше 117,5-122,7 км/год.

В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 вбачається невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

В заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

В умовах заданої пригоди водій автомобіля ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 шляхом застосування гальмування мав технічну можливість уникнути зіткнення з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 .

В умовах заданої пригоди воді автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху (т.2 а.с.161-167).

Висновком судово-медичної експертизи № 281 (почата 24.11.2022, закінчена 26.11.2022) підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитої рани лобної ділянки, забитої рани верхньої повіки лівого ока, садна лівої брови, перелому лівого надколінника, які утворилися в короткий проміжок часу, незадовго до його госпіталізації до стаціонару (29.09.2022 о 14.30 год.), від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону легкового автомобіля, та могли утворитися за обставин вказаної ДТП.

Всі виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження, зважаючи на механізм їх утворення, в своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (т.2 а.с.168-170).

Аналіз та оцінка досліджених доказів приводять суд до переконання, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Суд вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.

Згідно відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має постійне місце проживання та роботи, на його утриманні знаходиться неповнолітній син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як низький.

Таким чином, суд, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, дійшов висновку про можливість призначення останньому покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.286 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Призначення покарання в такий спосіб є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

В ході судового розгляду потерпілим ОСОБА_8 пред`явлено цивільний позов до ФОП ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в якому просить стягнути зі страхової компанії матеріальну шкоду в розмірі 96 791,75 грн., що складається з ринкової вартості автомобіля без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП - 95 182 грн., витрат на придбання ліків - 109,75 грн., витрат з евакуації автомобіля - 1500 грн.; з ФОП ОСОБА_4 просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 274 365 грн., розмір якої визначено згідно з висновком соціально-психологічного дослідження, а також стягнути солідарно з відповідачів витрати на оплату послуг з незалежної оцінки належного йому автомобіля - 4500 грн. та оплати психологічного дослідження - 6700 грн., на загальну суму 11 200 грн. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом цивільного позову, теж покласти на цивільних відповідачів.

Даний позов цивільні відповідачі не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та надані потерпілим докази щодо цивільного позову, прийшов до наступного.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).

Визначений Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні статті 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Зокрема, згідно з пунктом 36.1. статті 36 вищевказаного Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода 29.09.2022 р. відбулася з вини ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_8 , а тому завдана останньому шкода має бути відшкодована у відповідній частці вини пропорційно ступеня вини обвинуваченого.

Вирішуючи ступень вини кожного з учасників ДТП, суд виходить з того, що за встановлених обставин, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушень ПДР, в першу чергу ОСОБА_3 , оскільки останній, не переконавшись у безпеці свого маневру, змінив напрямок руху ліворуч для виконання розвороту та виїхав на проїзну частину зустрічного руху, не надавши при цьому дорогу зустрічному автомобілю під керуванням потерпілого, допустивши з ним зіткнення.

В свою чергу, ОСОБА_8 було порушено п.12.3 ПДР, тобто у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Дані невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР в діях потерпілого з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

У зв`язку з цим, суд визначає ступінь вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП в 70%, а ступінь вини ОСОБА_8 - в 30%.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Крім того, відповідно до ст.23 цього Закону страховик може відшкодувати шкоду, завдану здоров`ю потерпілого, зокрема шкоду, пов`язану з його лікуванням.

ФОП ОСОБА_4 є власником автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «Перша», що підтверджується Полісом № 210287953.

Внаслідок ДТП автомобіль потерпілого зазнав значних пошкоджень, які не підлягають виправленню. Згідно з проведеним звітом про оцінку майна ринкова вартість автомобіля потерпілого без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП складає 95 182 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу становить 197 849,25 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 149 907,45 грн. Вартість відновлювального ремонту перевищила ринкову вартість автомобіля, а тому матеріальний збиток, завданий потерпілому, складає 95 182 грн.

Потерпілим було сплачено суб`єкту оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 4500 грн., витрати з евакуації транспортного засобу становлять 1500 грн., витрати на придбання ліків - 109,75 грн., а всього 101 291,75 грн. (т.1 арк.спр.67-98).

Проте, з урахуванням обопільної вини водіїв, розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню зі страховика на користь потерпілого, складає 70 904,23 грн. (101 291,75грн. х 70%).

Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_4 є власником автомобіля «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_4 ,та роботодавцем обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як визначено у ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 , то останній повинен відшкодувати потерпілому ОСОБА_11 моральну шкоду.

Потерпілим в обґрунтування розміру моральної шкоди надано висновок соціально-психологічного дослідження № 23-02-23 від 28.02.2023 Громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», згідно з яким моральна шкода, яка завдана потерпілому, оцінена в 39 мінімальних заробітних плат станом на дату проведення дослідження, + (5%), тобто 274 365 грн. (т.2 а.с.99-108).

Проте, даний висновок судом не приймається до уваги, оскільки з його тексту вбачається, що дане дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі. При цьому спеціалістом прийнято до уваги лише документи і пояснення, які подані потерпілим, та не проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Безпосередньо в ході судового розгляду клопотань щодо призначення у справі відповідної судової психологічної експертизи з метоювизначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим не заявлялось.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із засад розумності та справедливості, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо потерпілого та враховуючи необережну форму вини обвинуваченого, обопільну вину у вчинені ДТП, як ОСОБА_3 , так і потерпілого ОСОБА_8 , дії якого також перебували в причинному зв`язку з настанням ДТП, зурахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, фізичного болю та душевних страждань, яких зазнав потерпілий внаслідок спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд вважає можливим стягнути з ФОП ОСОБА_4 на його користь у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.

Підстав для відшкодування потерпілому витрат на проведення психологічного дослідження суд не вбачає.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а саме: з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Перша» необхідно стягнути на користь потерпілого у відшкодування шкоди 70 904,23 грн., а з ФОП ОСОБА_4 - у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України, а про судові витрати - згідно зі ст.124 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить

68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Перша» (юридична адреса: 03150 м. Київ, вул. Фізкультури, буд.30, ЄДРПОУ 31681672) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у відшкодування матеріальної шкоди 70 904,23 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.

Речові докази: автомобіль «RENAULT MAGNUM 520DXI», р.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом SCMITZ, р.н.з. НОМЕР_2 , залишити в розпорядженні власника ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 ;

автомобіль ВАЗ-211140, р.н.з. НОМЕР_3 , що зберігається на майданчику ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська обл., Лубенський район, м. Пирятин, вул. Зоряна, 7, - передати потерпілому ОСОБА_8 ;

медичну картку стаціонарного хворого КП «Пирятинська лікарня Пирятинської міської ради» № 2274/836 від 29.09.2022, рентгенівські знімки в електронному вигляді на цифровому носієві інформації (лазерному диску), довідку рентгенолога, медичну картку стаціонарного хворого військового госпіталю (військова частина НОМЕР_7 ) військово-медичного клінічного центру східного регіону № 3791 від 01.10.2022, медичну картку стаціонарного хворого КНП «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради № 3267 від 04.10.22 на ім`я ОСОБА_12 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта з проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-22/13753-ІТ в розмірі 1510,24 грн.; експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-22/14664-ІТ в розмірі 1510,24 грн.; судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-22/15324-ІТ в розмірі 1132,68 грн., а всього на загальну суму 4153,16 грн.

Арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 06.10.2022 на тимчасово вилучене майно, - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий ОСОБА_1