Рішення

від 17.12.2024 по справі 545/1212/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1212/24

Провадження № 2/545/1173/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.12.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді -Потетій А.Г.,

за участю секретаря Мамишевої А.Е.

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про зміну способу стягнення аліментів, в якому просила: змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по справі № 2-7849/09 та виданого на його виконання виконавчого листа № 2-7849/09 від 27.12.2010 р. з: «Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходу громадян, щомісячно до досягнення дітьми повнолітнього віку починаючи з 2.10.2009 року» на: Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до повноліття дитини. Відкликати виконавчийлист посправі №2-7849/09від 27.12.2010р.,виданий Октябрськимрайонним судомм.Полтави. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (які поніс та які очікує понести), попередній (орієнтовний) розрахунок яких становить 6000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2009 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходу громадян, щомісячно до досягнення дітьми повнолітнього віку починаючи з 2.10.2009 року.

На виконання рішення суду Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист № 2-7849/09 від 27 грудня 2010 року, який перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В шлюбі, який існував у сторін до 19.11.2010 р., у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб розірвано з 19.11.2010 року. В квітні 2023 році старшій дочці ОСОБА_7 виповнилося 18 років і аліменти на її користь вже не стягуються.

Наразі з відповідача стягуються аліменти лише на ОСОБА_5 , при цьому, враховуючи зміст виданого виконавчого листа аліменти стягуються в розмірі: «1/6 частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття.»

ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний момент у позивачки змінилося матеріальне становище та обсяг доходів, що в свою чергу пов`язано із зростанням економічної кризи в державі та тим, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи довічно і отримує пенсію в розмірі 2760 грн., тимчасово не працює. Також на утриманні матері знаходиться її повнолітній син ОСОБА_8 , який навчається на денній формі навчання на 1-му курсі в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та немає будь-яких доходів.

Значний ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дитини значні кошти, а саме на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті, лікування. Сума, яку перераховує відповідач для дитини (середня сума 1450 грн.) недостатня, тому ОСОБА_9 потребує більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька.

Відповідач сплачує аліменти на дитину із заробітної плати, яку отримує будучи директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Мода» (код ЄДРПОУ 03056395). При цьому, така заробітна плата директора визначена на рівні мінімальної заробітної плати та в середньому в місяць становить 1416 грн. (з квітня 2023 року, коли аліменти нараховуються лише на одну доньку).

Вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання нашої спільної неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі і в значно більшому розмірі ніж він сплачує наразі, що підтверджується наступним:

Відповідач є молодою (1973 р.н.), працездатною людиною і має виконувати свій батьківський обов`язок щодо своєї дитини.

Розмір аліментів в сумі 1416 грн. є досить незначними і жодним чином не покриває витрат на дитину, які сплачуються матір`ю щомісячно для забезпечення як найкращих інтересів дитини і її гармонійного розвитку.

З огляду на те, що наразі дитині 15 років, то мінімальний рекомендований розмір аліментів має бути на рівні 3196 грн. (згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»). При цьому, він (розмір аліментів) не може бути нижче 1598 грн. (50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку).

Таким чином, розмір аліментів 1416,50 грн. наразі не відповідає чинному законодавству, та не гарантує інтереси дитини.

Тобто, фактично на даний час відповідач сплачує аліменти на дитину, які не відповідають ні рекомендованому розміру, ні гарантованому законодавством.

Також, враховуючи те, що економічна ситуація в країні постійно змінюється, рівень цін росте, а відповідач приховує свої реальні заробітки, то позивачка бажає змінити спосіб отримання аліментів із частки від заробітку на тверду грошову суму.

Позивачка заявляє позовну вимогу про зміну способу стягнення аліментів та стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Такий розмір аліментів є можливим для сплати зі сторони відповідача, враховуючи його майновий стан, та відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Представник позивача адвокат Дроменко Л.В. позовні вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги вказавши на те, що вона ніде не працює, єдиний дохід це пенсія по інвалідності та зазначила, що ОСОБА_10 постійно ходить до батька в гості і буває залишається на ночівлю але проживає з нею і вона несе витрати на неї, відповідач в змозі сплачувати аліменти в розмірі зазначеному в позові оскільки приховує свій реальний дохід . Не заперечувала щодо того, що відповідач надає допомогу старшій їх повнолітній доньці на навчання. Повідомила, що дійсно їздила на відпочинок за корон але це оплачували їй її батьки і вона туди їздила на лікування після отриманих в наслідок ДТП травм а тому не брала із собою дітей.

Представник відповідача адвокат Курило Н.В. позовні вимоги визнала частково та зазначила, що відповідач погоджується з тим, щоб сплачувати аліменти в розмірі 2000,00 грн., оскільки отримує мінімальну заробітну плату, інших доходів не має та наразі сплачує за навчання вже повнолітньої дитини.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається наступне.

Ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 , вважаю, що вона підлягає

частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. А тому в нього відсутнє право заперечувати, щоб суд змінив спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Октябрського райсуду м. Полтави від 02.11.2009 р. по справі N? 2-7849/09 та виданого на його виконання виконавчого листа N? 2-7849/09 від 27.12.2010 р. в частці від доходу на аліменти в твердій грошовій сумі.

Але заперечує стосовно розміру аліментів, які просить позивач стягнути з нього в сумі 10 000,00 грн. щомісячно, з дня подання позовної заяви до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно. Але такий розмір аліментів є для нього занадто великим, він не має фінансової можливості сплачувати аліменти в такому розмірі. Єдиним його доходом є заробітна плата, яку він отримує працюючи директором ТОВ ФАБРИКА «МОДА». Довідку про доходи за період з 2020 р. по теперішній час ТОВ ФАБРИКА «МОДА» надала суду на виконання ухвали суду.

Посадовий оклад директора ТОВ ФАБРИКА «МОДА» з 01.01.2024 р. становить 14200,00 грн.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану, що вимагало нових підходів та правил регулювання у системі організації трудових відносин на підприємстві. З метою продовження господарської діяльності на підприємстві, уникнення ситуації із закриттям бізнесу, оскільки зменшився об`єм роботи на підприємстві, для збереження робочих місць в Товаристві з березня 2022 р. в ТОВ ФАБРИКА «МОДА» були запроваджені зміни в організації виробництва і праці на підприємстві. Частина працівників Товариства були переведені на неповний робочий день (4 години на день) з оплатою праці згідно штатного розпису та за відпрацьований час. Серед цих посад була і посада директора Товариства. він як директор Товариства з березня 2022 р. став працювати в режимі не повного робочого дня (4 години на день) з оплатою праці згідно відпрацьованого часу.

Позивач просить стягнути з нього аліменти в розмірі більшому, ніж він має щомісячний дохід.

Крім того за останні роки дуже погіршився його стан здоров`я, виявили наступні хронічні захворювання: гепертонічна хвороба 3 ступеню ризик 3, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня, транзиторна ішемічна атака в вертебро-базилярному басейні, остеохондроз шиї, остеопороз плеча та правої стопи, остеохондроз поперекового відділу хребта в том числі 2 грижі, артроз колін, хронічний холецистит та хронічний панкреатит (копії медичних документів додаю). Тільки за останній рік ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікування з 22.08.23 р. по 28.08.23 р., та 3 рази на стаціонарному лікуванні: з 30.08.23 р. по 11.09.23 р., з 11.01.24 р. по 22.01.24 р., з 08.04.24 р. по 15.04.24 р. Вказані обставини підтверджуються листками непрацездатності, копії яких додаю. В зв`язку із своїм станом здоров`я, він не має фізичною можливості працювати повний робочий день.

В зв`язку з наявністю у ОСОБА_2 вищезазначених хвороб, проходженням лікування, як стаціонарного так і амбулаторного, він змушений постійно витрачати грошові кошти на придбання ліків і ці витрати є життєво необхідними.

На протязі останніх трьох років разом з ним проживає їх з позивачкою повнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання.

Навіть коли ОСОБА_6 проживала з ним в період коли їй було від 16 до 18 років, він продовжував сплачувати аліменти на її утримання на користь позивачки. Також він сплачував за її навчання в медичному коледжі (копію договору про надання освітніх послуг від 28.07.2020 р. додає) і зараз він сплачує за її навчання в Полтавському державному медичному університеті, копію договору про надання платної освітньої послуги від 17.08.2023 р.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що значний ріст цін спонукає до необхідності витрачати на утримання дитини значні кошти, а саме на відповідне харчування, шкільне приладдя, одяг, взуття, проїзд у транспорті. Сума, яку перераховує відповідач для дитини (середня сума 1450,00 грн.) недостатня, тому ОСОБА_9 потребує більшої уваги з боку матеріального забезпечення батька. Таке твердження позивачки не в повній мірі відповідає дійсності і не відомо за який період позивач визначає середню суму отриманих аліментів, оскільки період в позові позивачка не зазначила. Сума, аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 щомісячно встановить не 1416,50 грн., як зазначає позивач в своєму позові. Ці суми відображені в довідках про мої доходи, які надані суду ТОВ ФАБРИКА «МОДА» на виконання ухвали суду. Виходячи з вищезазначених довідок аліменти складали за останні півроку наступні суми:

березень 2024 р. 1589,00 грн., лютий 2024 р. 1905,17 грн.,січень 2024р. 1870,30 грн., грудень 2023 р. 1512,10 грн., листопад 2023 р. 1769,45 грн., жовтень 2023 р. 1416,50 грн.

Що стосується витрачання позивачкою грошових коштів на проїзд доньки ОСОБА_10 в транспорті, то це знову ж таки не відповідає дійсності. Ангеліна, як дитина з багатодітної сім`ї, що підтверджується посвідченням дитини з багатодітної сім`ї у відповідності до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» має пільгу, а саме безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка. ОСОБА_10 таке посвідчення має. В зв`язку з вищезазначеним, позивач не несе витрат на проїзд доньки ОСОБА_10 у транспорті.

Донька ОСОБА_9 також користується пільгою на безоплатне харчування в школі.

Молодша донька ОСОБА_5 під час шкільних канікул та у вихідні дні проживає разом з ОСОБА_2 та знаходиться на його утриманні.

Крім сплати аліментів на доньку ОСОБА_10 , він в добровільному порядку придбавав для неї канцтовари (зошити, авторучки, олівці, лінійки, і т.п.), шкільне приладдя, необхідні підручники, ліки, одежу та взуття, мобільні телефони, путівки в табір відпочинку для дітей, возив на відпочинок та оздоровлення на море, постійно оплачую їй мобільний зв?язок та інтернет.

У випадках знаходження доньки ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, оплату ліків завжди здійснював він особисто, а не позивачка.

Позивачка в позовній заяві зазначає, що на її утриманні, крім доньки ОСОБА_5 знаходиться повнолітній син ОСОБА_8 , який навчається на денній формі навчання на 1 курсі НУ «Полтавська політехніка ім. Ю.Кондратюка» та не має будь - яких доходів. При цьому, як доказ надає дві довідки з НУ «Полтавська політехніка ім. Ю.Кондратюка» з яких вбачається, що він не отримував доходів в навчальному закладі в період з 01.01.2023 р. по червень 2023 р. (включно) та з вересня 2023 р. по лютий 2024 р. (включно). Але ці довідки підтверджують лише ту обставину, що він не отримує доходи від навчального закладу а не взагалі не отримує ніяких доходів. Позивачка не надала довідку Державної податкової служби про розмір доходів, що отримував ОСОБА_8 за вказаний період часу. Крім того позивачем не надана інформація про розмір аліментів, який отримує ОСОБА_8 від свого батька, як повнолітня дитина до 23 років, який продовжує навчання.

Позивачка стверджує в позовній заяві, що вона тимчасово не працює, але таке твердження не відповідає дійсності. Позивачка постійно працювала і зараз працює без оформлення в різних перукарнях. Зараз вона працює в перукарні. За останній рік позивачка придбала дороговартісне майно, а саме: сенсорно електричну каво машину, електрогриль ОСОБА_11 , мікрохвильову піч, електроблендер, електром`ясоробку, електрочайник, електропароварку, скляний кухонний стіл із стільцями, телевізор, смарт приставку для телевізора, крісло «яйце» та журнальний столик, дзеркало, професійний електрофен, Apple iPhone 15 Pro Max, часи Apple Watch.

В серпні 2021 р. позивачка без дітей відпочивала в Турції, а в лютому 2022 р. знову ж таки без дітей відпочивала в Єгипті. Придбання такого дороговартісного майна та закордонних відпочинків свідчить про те, що фінансовий стан позивачки змінився не в гіршу сторону, як вона зазначила в позовній заяві, а навпаки в кращу сторону.

В 2021 р. позивачка отримала у власність квартиру АДРЕСА_2 , в якій на даний час вона проживає.

Позивачка в позовній заяві стверджує, що їх донька ОСОБА_5 навчається в 9 класі, та відповідно потребує більшої матеріальної допомоги з огляду на необхідність підвищеної підготовки навчання. Що це за підвищена підготовка навчання, яка її вартість, чи ця підготовка є безкоштовною чи вона вартує грошових коштів позивачка суду не пояснила та не надала доказів необхідності такої підвищеної підготовки навчання.

Що стосується твердження позивачки, що їх донька ОСОБА_5 , має проблеми зі здоров`ям, та у відповідності до довідки №27 від 27.11.2023 р. має діагноз сколіоз 1 ступеня, та, як зазначає позивачка потребує постійного (систематичного) лікування. Дійсно, згідно довідки ОСОБА_10 має таке захворювання з 2021 р., але жодного разу лікування вона не отримувала ні стаціонарно ні амбулаторно. Рекомендації стосовно лікування з цього приводу лікарі не надавали і такі рекомендації в матеріалах справи відсутні. Надана до позовної заяви довідка не містить рекомендацій лікаря про призначення курсу лікування та про призначення якихось ліків.

Крім того, якби їх доньці ОСОБА_10 , призначалося б лікування, то лікар виписував би рецепт, а у відповідності до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» дітям з багатодітних сімей надається пільга - безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів.

Позивачка зазначає, що він має у власності нерухоме майно та корпоративні права.. Дійсно він має у власності квартиру, але він її не купував. Ця квартира дісталася ОСОБА_2 у спадок від його померлої мами ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Корпоративні права мені також дісталися у спадок, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

ОСОБА_2 не мав витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи. Від володіння квартирою він не отримував прибутку, як і від володіння корпоративними правами.

Сама по собі наявність у нього у власності квартири та корпоративних прав не свідчить про те, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти в розмірі 10000,00 грн. щомісячно.

Позивач до позовної заяви додала копії виписок по його картковим рахункам. Один з них це зарплатний картковий рахунок, а інший це кредитний картковий рахунок. З цих карткових рахунків вбачається, що він здійснює оплату комунальних платежів, мобільного зв`язку свого та своїх дітей, продуктів харчування, ліків та за навчання старшої доньки. Інших витрат він не здійснюю. Депозитних рахунків він не має.

При визначенні розміру аліментів, прохає суд врахувати, що він щомісячно має сплачувати комунальні послуги, які в середньому становлять 3320,00 грн. в місяць в зимовий час та 1620,00 грн. в літній період. Копії квитанцій, що підтверджують дану обставину.

Позивач просить стягувати аліменти в твердій грошовій сумі з дня подання позовної заяви, але це суперечить чинному законодавству. Аліменти в новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили, про це зазначив Верховний Суд України в п.23 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року N?3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Що стосується відшкодування судових витрат, які позивач просить відшкодувати в розмірі 6 000,00 грн., то вважає, що ця сума є не співмірною і завищеною. Тому він просить суд приймаючи рішення в цій частині суттєво зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу.

З урахуванням стану здоров?я, його доходів та витрат, які ОСОБА_2 несе на придбання ліків, по оплаті комунальних послуг на утримання житла для своєї сім?ї, навчання повнолітньої дочки та інших обставин, визначених ч. 1 ст. 182 СК України, він має можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, що відповідач має сплачувати аліменти в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно.

На підставі вищевикладеного, прохає суд позов ОСОБА_1 до нього про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково, змінивши спосіб стягнення з ОСОБА_2 аліментів та стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 2 000,00 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття. В іншій частині позову просить відмовити.

У відповідності до. п. 8) ч. 3 ст. 178 ЦПК України повідомим попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: 5 000,00 грн., які складаються з витрат на правничу допомогу.

Представник позивача надала відповідь на відзив з якого вбачається, що ОСОБА_2 не має іншого доходу і живе лише на свою заробітну плату, яку отримує за неповний робочий день.

Відповідно до штатного розпису ТОВ фабрика «МОДА» посадовий оклад директора з 01 січня 2024 р. становить 14200 грн.

Інформація щодо того, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України з березня 2022 р. ТОВ фабрика «МОДА» були запроваджені зміни в організації виробництва і праці на підприємстві та частина працівників Товариства були переведені на неповний робочий день (4 години на день) в тому числі директор Товариства не відповідають наданим доказам та відповідно фактичним обставинам справи.

Так, відповідних доказів щодо цього відповідачем не надано (наказ про зміни в організації виробництва і праці; накази про зміну умов праці інших працівників; табеля обліку робочого часу; списки про нараховану та виплачену заробітну плату).

Що стосується «графіку роботи директора», то до відзиву додано вже з 31.07.2020 р. накази про встановлення неповного робочого дня для директора Товариства, що фактично підтверджує лише факт ухилення ним від сплати аліментів, а не виробничі потреби Товариства.

Твердження відповідача про те, що позивач просить стягнути аліменти в розмірі, ніж щомісячний дохід платника аліментів, спростовуються фактичними обставинами справи.

З огляду на позицію відповідача, та подані ним докази, він отримує заробітну плату у розмірі на рівні мінімальної заробітної плати. І така тенденція майже з часу початку сплати аліментів. При цьому, з 2018 року дивіденди ним не отримуються.

Але, маючи «мінімальну заробітну плату» і «відсутність інших доходів» відповідач:

- з 2018 року і по 2021 р. (до закриття кордонів для військовозобов`язаних чоловіків) тричі або двічі на рік відпочивав на дорогих курортах за кордоном, що підтверджується відповіддю з Державної прикордонної служби України від 08.04.2024 р. № 19-24365/18/24).

- ОСОБА_2 є одноособовим власником (кінцевим бенефіціарним власником) ТОВ фабрика «МОДА». Дане Товариство має щорічний оборот у два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі грн. (округлено згідно фінансового звіту за 2023 р.). Товариство не є збитковим і має чистий прибуток близько 38-40 тисяч грн.

- Відповідач сплачує за навчання іншої доньки щорічно близько 20-24 тисяч, згідно договору про надання платної освітньої послуги.

- крім того, зрозуміло, що відповідач сплачує комунальні послуги, забезпечує свої побутові потреби, які в нього, як в директора Товариства не на рівні людей, які мають дохід мінімальну заробітну плату.

Все це дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 має інші, значно більші доходи, ніж показує офіційно.

Що стосується погіршення здоров`я відповідача, то хочу зазначити, що до відзиву не додано жодної квитанції та оплату понесеного лікування, а тому таке «погіршення здоров`я» не відобразилося на матеріальному стані відповідача.

Щодо утримання (та продовження утримувати) повнолітньої доньки ОСОБА_4 . ОСОБА_4 є повнолітньою і наразі сама себе забезпечує. ОСОБА_4 працює фармацевтом в аптеці «Фармацепт» (в онко диспансері) та отримує заробітну плату, навчається вона на заочній формі навчання.

Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Відповідач окремо підняв питання проїзду дитини, а саме те, що вона, як дитина з багатодітної сім`ї здійснює його безкоштовно.

У зв`язку із досягненням однією із дітей повноліття (тут мова йде про ОСОБА_13 ) сім`я позивачки втратила статус багатодітної сім`ї і всі у зв`язку з цим пільги.

Зазначені в п. 5 відзиву обставини не доводяться належними та допустимими доказами. Бо все це робиться в тому числі позивачкою.

Щодо обставин, викладених в п. 6 та п. 7, хочу зазначити наступне:

- відповідно до ст. 182 СК України, при вирішенні питань стягнення аліментів та визначення їх розміру враховується саме майновий стан платника аліментів, а не отримувача.

- за умови достатнього матеріального стану отримувача аліментів, платник має забезпечувати такий же рівень, а не менше.

- все майно, яке було придбане в нову квартиру, придбане позивачкою за рахунок коштів, які сплачені за виконавчим провадженням № 65467867 в рахунок часткового погашення боргу в розмірі 171500 грн. (докази додаються).

- квартира про яку йде мова, не придбана позивачкою, а отримана в дарунок (копія договору додається).

Що стосується лікування доньки ОСОБА_14 , то хочу зазначити, що і щодо свого лікування відповідач не надав жодних доказів понесеного лікування (матеріальні витрати).

Наявний у ОСОБА_14 діагноз не потребує стаціонарного лікування, або якогось постійного медикаментозного. Але сколіоз потребує постійної профілактики та дотримання певного способу життя, так донька має проходити курси масажів та інших маніпуляцій, які не проводяться у державних лікарнях.

На підставі зазначеного, просить задовольнити заявлені позивачами позовні вимоги у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 повідомив, що товаришує з ОСОБА_2 тривалий час і є хрещеним батьком ОСОБА_16 . Йому особисто відомо , що приблизно останні чотири роки спільна ОСОБА_2 з позивачкою донька ОСОБА_17 живе разом з ним і він останній також оплатив навчання в інституті. Донька ОСОБА_10 постійно на вихідні приходить ночувати до батька. Донькам від купляє одяг , взуття та надає іншу фінансову допомогу. Є турботливим батьком, який також на всі поїзди за кордон на відпочинок бере доньок ОСОБА_18 і ОСОБА_10 оскільки в нього з рідних більше нікого не залишилось. Вказав, що позивачку востаннє бачив в 2021 році в приміщенні парикмахерської розташованій по вул.Ватутіна в м.Полтава а так постійно бачить позивачку в соціальних мережах де остання показує свій відпочинок в різних країнах.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 повідомила, що вона працює спільно з ОСОБА_2 їй відомо від останнього, що він придбуває путівки для спільних дітей його з позивачкою, зокрема показува дані путівки, також оплатив за навчання доньці яка поступила до інституту. Зазначила, що в січні 2024 року бачила позивачку коло в парикмахерській розташовані в м.Полтава поблизу зупинки Укрпошта яка підстригала клієнтів. Також після чого десь по квітень 2024 року неодноразово бачила позивачку в приміщенні вказаної парикмахерської.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 повідомив, що товаришує з ОСОБА_2 тривалий час а також проживає по сусідству з останнім. Зазначив, що ОСОБА_10 в червні 2024 року йому особисто повідомила, що проживає з батьком а до цього вона приходила на ночівлю до батька на вихідні. Йому це відомо також оскільки його син допомагав ОСОБА_10 по інформатиці. Вказав, що ОСОБА_2 має високий тиск і час від часу проходить лікування в медичних закладах. Також останнім часом у ОСОБА_2 бачить ОСОБА_10 спільно зі старшою сестрою ОСОБА_21 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 повідомила, що вона товаришує з позивачкою та загалом знайома з нею приблизно вісім-дев`ять років також вони проживають спільно як сусіди в одному будинку вона на дев`ятому поверсі а позивачка на четвертому. Час від часу вона заходить до позивачки в гості на каву а також її донька допомагала ОСОБА_10 по англійській мові. Час від часу баче вранці Ангеліну коло будинку і також коли заходить на каву до позивачки то також бачить в неї ОСОБА_10 . Охарактеризувала позивачку як дбайливу матір.

Заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши пояснення свідків, врахувавши відзив відповідача та відповідь на відзив представника позивача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положеньст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

В шлюбі, який існував у сторін до 19.11.2010 р., у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Шлюб між сторонами розірвано з 19.11.2010 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2009 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходу громадян, щомісячно до досягнення дітьми повнолітнього віку починаючи з 2.10.2009 року.

На виконання рішення суду Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист № 2-7849/09 від 27 грудня 2010 року, який перебуває на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В квітні 2023 році старшій дочці ОСОБА_7 виповнилося 18 років і аліменти на її користь вже не стягуються.

Наразі з відповідача стягуються аліменти лише на ОСОБА_5 , при цьому, враховуючи зміст виданого виконавчого листа аліменти стягуються в розмірі: «1/6 частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття.»

ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Посадовий оклад директора ТОВ ФАБРИКА «МОДА» з 01.01.2024 р. становить 14200,00 грн.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану, що вимагало нових підходів та правил регулювання у системі організації трудових відносин на підприємстві. З метою продовження господарської діяльності на підприємстві, уникнення ситуації із закриттям бізнесу, оскільки зменшився об`єм роботи на підприємстві, для збереження робочих місць в Товаристві з березня 2022 р. в ТОВ ФАБРИКА «МОДА» були запроваджені зміни в організації виробництва і праці на підприємстві. Частина працівників Товариства були переведені на неповний робочий день (4 години на день) з оплатою праці згідно штатного розпису та за відпрацьований час. Серед цих посад була і посада директора Товариства- відповідача по справі, який як директор Товариства з березня 2022 р. став працювати в режимі не повного робочого дня (4 години на день) з оплатою праці згідно відпрацьованого часу.

Протягом 2023 року у відповідача погіршився стан здоров`я, виявили наступні хронічні захворювання: гепертонічна хвороба 3 ступеню ризик 3, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеня, транзиторна ішемічна атака в вертебро-базилярному басейні, остеохондроз шиї, остеопороз плеча та правої стопи, остеохондроз поперекового відділу хребта в том числі 2 грижі, артроз колін, хронічний холецистит та хронічний панкреатит, що підтверджується медичними документами.

Так ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікування з 22.08.23 р. по 28.08.23 р., та 3 рази на стаціонарному лікуванні: з 30.08.23 р. по 11.09.23 р., з 11.01.24 р. по 22.01.24 р., з 08.04.24 р. по 15.04.24 р.

В зв`язку з наявністю у ОСОБА_2 вище зазначених хвороб, проходженням лікування, як стаціонарного так і амбулаторного, він змушений постійно витрачати грошові кошти на придбання ліків і ці витрати є життєво необхідними.

На протязі останніх трьох років разом з відповідачем проживає їх з позивачкою повнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання. Відповідач сплачував за її навчання в медичному коледжі, оскільки згідно договору про надання освітніх послуг від 28.07.2020 р. останній укладений саме з відповідачем і зараз він сплачує за навчання доньки в Полтавському державному медичному університеті.

Сума, аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 щомісячно становить не 1416,50 грн., як зазначає позивач. Ці суми відображені в довідках про доходи відповідача. Так, згідно довідки ТОВ ФАБРИКА «МОДА» аліменти складали за останні півроку наступні суми: березень 2024 р. 1589,00 грн., лютий 2024 р. 1905,17 грн.,січень 2024р. 1870,30 грн., грудень 2023 р. 1512,10 грн., листопад 2023 р. 1769,45 грн., жовтень 2023 р. 1416,50 грн., а доход відповідача був в межах 6-7 тисяч гривень.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 2ст. 51 Конституції Українибатьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3ст. 51 Конституції України).

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст.183, ч. 1 ст.184 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованоїПостановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Позивач, крім іншого просить змінити спосіб стягнення аліментів з частки від його доходу на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З огляду на це судом відзначається таке.

Відповідно до ч. 3ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі» СК Українитой із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже визначення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є визначенням їх у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1ст. 184 СК Українисуд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, у тому числі й у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку виключно за заявою одержувача аліментів.

Положеннями ч. 1ст. 192 СК Українипередбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, зокрема фізичний стан відповідача, те, що надає допомогу на навчання їх спільної з позивачкою повнолітній доньці, довідки про доходи за місцем роботи надані відповідачем, те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спростування доводів відповідача щодо отримання ним більших доходів ніж наданих ним довідок про заробітну плату, суд зауважує, що справедливим і розумним буде присудження аліментів на утримання їх спільної доньки ОСОБА_10 у розмірі 3000,00 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги зміну матеріального стану позивача, погіршення стану здоров`я відповідача та отримання останнім мінімального заробітку та сплати коштів за навчання старшої доньки, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зміну розміру аліментів є обґрунтованою проте не доведеною, а тому така вимога підлягає частковому задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів, що не суперечить чинному законодавству, зокрема тому, яке регулює сімейні відносити, і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи, зокрема, дитини.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Окремо судом відзначається, що відповідно дост. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

На підставі викладеного позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Так підлягає задоволенню вимоги щодо зміни розміру аліментів, що стягуються за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по справі № 2-7849/09 та виданого на його виконання виконавчого листа № 2-7849/09 від 27.12.2010 р.

Підлягає задоволенню щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.

Підлягає також задоволенню щодо відкликання виконавчого листа по справі № 2-7849/09 від 27.12.2010 р., виданий Октябрським районним судом м. Полтави.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2024 року між адвокатом Дроменко Л.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до копії квитанції №14 від 14.03.2024 року сплачено на користь адвоката Дроменко Л.В. 6000,00 грн.

Відповідач у відзиві прохав зменшити розміру витрат на правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад усправах № 923/560/17,№ 329/766/18,№ 178/1522/18.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду ,викладених удодатковій постановівід 7липня 2021року усправі №910/12876/19, провадження № 12-94гс20 .

За частиною першоюстатті 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четвертастатті 126 ГПК Українипередбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятоюстатті 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладених у додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року справа № 915/1654/19, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ятастатті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

При цьому Касаційний господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати усправі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18та усправі № 922/2685/19, де визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Суд, оцінюючи обґрунтованість вимоги позивача, заперечення відповідача в контексті положення частини четвертоїстатті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою. При цьому суд частково погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги: попередній аналіз наданих клієнтом документів, консультація клієнта з приводу звернення до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналіз судової практики з питань визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, розробка правової позиції, складання позовної заяви та визначення доказів, якими вона обґрунтовується, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Враховуючи викладене та те, що заявлений адвокатом Дроменко Л.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а також враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3000,00 грн.

В іншій частині стягнення правничих витрат відмовити за недоведеністю.

Щодо вимог відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то останні задоволенню не підлягають, в зв`язку з недоведеністю.

Також зважаючи на задоволення позову в частині зміни стягнення аліментів та враховуючи те що по даній категорії позовів витрати покладаються на відповідача в разі задоволення позову, а тому підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.

Керуючись статтями258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по справі № 2-7849/09 та виданого на його виконання виконавчого листа № 2-7849/09 від 27.12.2010 р.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.

Відкликати виконавчий лист по справі № 2-7849/09 від 27.12.2010 р., виданий Октябрським районним судом м. Полтави.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати в розмірі 3000,00 грн.

У стягненні з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесених судових витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду безпосередньо або через Полтавський районний суд Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовнено 26.12.2024 року.

Суддя: А. Г. Потетій