Вирок

від 26.12.2024 по справі 324/1104/19

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

26 грудня 2024 року Справа № 324/1104/19

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Пологи Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має середню-спеціальну освіту, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2018 за № 12018080320000386, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що 24.04.2018, приблизно о 08 год. 30 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по ґрунтовій дорозі, розташованій між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області, з боку с. Воскресенки в напрямку с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

В той же час, у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . В салоні його автомобіля в якості пасажира перебувала, зокрема, ОСОБА_8 .

Під час руху в районі вигину проїзної частини вправо водій ОСОБА_5 застосував відворот вправо, після чого відбулось зіткнення причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 з автомобілем «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Місце зіткнення автомобілю «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходиться на ґрунтовій дорозі на відстані 1,5 м від правого її краю по ходу руху в с. Воскресенка Пологівського району та на відстані 42,9 м від кінця заокруглення по ходу руху автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Небезпека для руху водію ОСОБА_7 виникає з моменту виявлення автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , небезпека для руху водію ОСОБА_5 виникає з моменту виявлення автомобіля «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В даній дорожній ситуації водій автомобілю «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 та водій автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. 13.3. Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобілю «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 22-Д від 26.02.2019, при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_8 спричинено: закритий перелом лівої променевої кістки. Закритий перелом лівої променевої кістки не явився небезпечним для життя ушкодженням, однак викликав за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день і за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості (п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-459 від 26.07.2018, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 та водій автомобіля «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 , повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_7 є невідповідність вимогам п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_7 не вбачається. В діях водія ОСОБА_5 є невідповідність вимогам п.п. 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_5 не вбачається. Водій автомобіля «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути ДТП. Водій автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути ДТП при своєчасному застосуванні гальмування і зупинки керованого автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, заперечив свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, проти звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження заперечив, давати показання відмовився.

З огляду на невизнання обвинуваченим своєї вини, судом під час розгляду цієї справи було проведено дослідження всіх доказів, наданих стороною обвинувачення.

На підтвердження винуватості ОСОБА_5 стороною обвинувачення були надані такі письмові докази, зокрема:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.04.2018, проведеного в присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , зі схемою місця ДТП від 24.04.2018 року з фототаблицями (а.с. 42-55 т. 2);

- протокол додаткового огляду місця події від 25.05.2018 за участі водія ОСОБА_7 (а.с. 71-72 т.2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 (а.с. 73 т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 за участю свідка ОСОБА_9 (а.с 74-76 т. 2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 (а.с. 77 т. 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 за участю потерпілої ОСОБА_8 (а.с 78-80 т. 2) зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018 року (а.с. 81 т. 2);

- висновок № 45 від 24.04.2018 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водій ОСОБА_5 тверезий, стан сп`яніння не виявлено (а.с. 56 т. 2);

- висновок експерта № 9-459 від 26.07.2018, згідно з яким вихідні дані були взяті з ухвали слідчого судді 08.06.2018, та встановлено, що в дорожній ситуації, яка сталася 24.04.2018 о 8 год. 30 хв. на ґрунтовій дорозі між с. Воскресенка та с. Новоселівка Пологівського району Запорізької області, водій автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 та водій автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 повинні були діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_7 є невідповідність вимогам п. 13.3 Правил дорожнього руху України, що не знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_7 не вбачається. В діях водія ОСОБА_5 є невідповідність вимогам п.п. 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Невідповідність вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України в діях водія ОСОБА_5 не вбачається. Водій автомобіля «ЗАЗ Sens» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути ДТП. Водій автомобіля ВАЗ 2114 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути ДТП, при своєчасному застосуванні гальмування і зупинки керованого транспортного засобу (а.с.86-93, т.2).

- висновок експерта № 9-480 від 27.07.2018, згідно з яким вихідні дані були взяті з ухвали слідчого судді 18.05.2018, та встановлено, що у процесі безпосереднього зіставлення пошкоджень на автомобілях «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 і причепу «ПГМФ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , було визначено, що в момент первинного контакту кут між поздовжніми осями транспортних засобів становив 151 градус плюс/мінус 5 градусів. Відповісти на питання чи наявні в діях водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_5 невідповідності вимогам ПДР та чи знаходяться вони в причинному зв`язку з подією даної ДТП та чи водії мали технічну можливість уникнути ДТП і якщо так, то за допомогою яких заходів не є можливим (а.с. 100-109 т. 2);

- висновок експерта № 22-Д від 26.02.2019, який складений на підставі ухвали слідчого судді від 08.11.2018, згідно з яким встановлено, що при дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_8 спричинено: закритий перелом лівої променевої кістки, який не являється небезпечним для життя ушкодженням, однак викликав за собою тривалий розлад здоров`я на термін понад 21 день і за цією ознакою кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 110-111 т. 2).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд виходить з такого.

За загальним правилом частини першої статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

У частині 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, добуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, діяння, зокрема, порушення права особи на захист.

Конституцією України в ст. 59 передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Офіційні тлумачення ст. 59 Конституції України були висвітлені у Рішеннях Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 та № 23-рп/2009 від 30.09.2009, з яких випливає, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер.

Відповідно до ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів на її оплату

Стаття 44 КПК України передбачає, що якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім`ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному представнику.

Відповідно до ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Пункт 1 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Як встановлено в судовому засіданні, огляд місця події від 24.04.2018 було проведено за участі неповнолітнього ОСОБА_5 без залучення законного представника та захисника. Водночас факт неповноліття ОСОБА_5 станом на 24.04.2018 був відомим, що випливає зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, у якій зазначено дату його народження.

У постанові від 01 березня 2018 року у справі № 760/13866/15-к (провадження № 51-927км18) Верховний Суд дійшов висновку про те, що оцінюючи як доказ протокол огляду місця події, суд першої інстанції врахував, що під час проведення слідчої дії за участю неповнолітнього були відсутні як законний представник так і захисник, участь якого у даному кримінальному провадженні є обов`язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою, як це встановлено вимогами п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК. З огляду на таке порушення права на захист неповнолітньої особи суд дійшов висновку, що доказ був отриманий внаслідок порушення його прав і свобод, а тому використання фактичних даних, отриманих під час такої слідчої дії, суд обґрунтовано визнав неприпустимим.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Скасовуючи попередній вирок у цій справі Запорізький апеляційний суд в ухвалі від 13.12.2021 зазначив про слушність доводів захисника обвинуваченого про те, що в разі визнання протоколу огляду місця ДТП від 24 квітня 2018 року очевидно недопустимим доказом з урахуванням доктрини «плодів отруєного дерева» повинні бути визнані недопустимими і висновки експертиз № 9-459 від 26 липня 2018 року та № 9-480 від 27 липня 2018 року. Враховуючи, що висновки експертиз № 9-459 від 26 липня 2018 року та № 9-480 від 27 липня 2018 року є похідними від ухвал слідчих суддів про доручення проведення судової експертизи від 18 травня 2018 року та 8 червня 2018 року, які, у свою чергу, містили вихідні дані протоколу огляду місця ДТП від 24 квітня 2018 року (який суд визнав очевидно недопустимим), то суд першої інстанції, визнавши недопустимим первинний доказ, не міг визнавати допустимими і похідні від нього докази.

Отже, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.04.2018 зі схемою місця ДТП від 24.04.2018 з фототаблицями, протокол додаткового огляду місця події від 25.05.2018 за участі водія ОСОБА_7 зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018, протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 за участю свідка ОСОБА_9 зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018, протокол проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 за участю потерпілої ОСОБА_8 зі схемою до протоколу слідчого експерименту від 25.05.2018, висновок експерта № 9-459 від 26 липня 2018 року та висновок експерта № 9-480 від 27 липня 2018 року визнаються судом недопустимими доказами, як такі, що були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме порушення права обвинуваченого на захист.

Показання допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також досліджені показання свідка ОСОБА_7 , що надавалися ним під час попереднього судового розгляду, стосовно обставин дорожньо-транспортної пригоди самі по собі є недостатніми доказами для встановлення вини обвинуваченого у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки такі докази є неналежними щодо порушення правил безпеки дорожнього руху та причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями цих правил та подією дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За правилами ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в діях ОСОБА_5 .

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України.

Цивільний позов Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 112 249,50 грн., завданої вчиненням кримінального правопорушення, підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, що підлягають відшкодуванню, у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів та документів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 129, 371, 373 - 376, 393, 395, 532, КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

2. Цивільний позов Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - залишити без розгляду.

3. Речові докази у справі:

- легковий автомобіль «ВАЗ 2114», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «ПГМФ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які перебувають на зберіганні у ОСОБА_5 , залишити останньому за належністю;

- легковий автомобіль «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який перебуває на зберіганні у Федорівській сільській раді Пологівського району Запорізької області, залишити у володінні даного органу місцевого самоврядування.

4. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1