Рішення

від 23.12.2024 по справі 724/3825/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/3825/24 Провадження № 2/724/793/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.

за участю сторін: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Хотині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі відділу служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі відділу служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.10.2020 року між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29.02.2024 року було розірвано. У шлюбі у них народилися діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що відповідачка ОСОБА_3 неналежно виконує свої батьківські обов`язки та наражає дітей на небезпеку, залишаючи вдома самих без нагляду, що підтверджується відповіддю Служби у справах дітей Чернівецької обласної військової адміністрації, зі змісту якої вбачається, що 28.02.2024 року він звернувся на урядову гарячу лінію щодо вчинення ОСОБА_3 психологічного та економічного насильства по відношенню до дітей, і вказаною відповіддю встановлено, що працівниками відділу-служби у справах дітей Топорівської сільської ради здійснено виїзд до будинку рідної тітки дітей ОСОБА_6 , де на даний час проживають малолітні діти, які знаходяться у безпеці, доглянуті, нагодовані та відвідують садочок. З батьками проведено профілактично-виховну бесіду з батьками щодо належного виконання ними батьківських обов`язків.

Також зазначає, що на даний час він разом із дітьми проживає у селі Грозинці, а мати дітей не цікавиться їхнім здоров`ям та вихованням, не зустрічається із ними, матеріально їх не утримує, цим всім займається виключно він. Крім того, відповідачка не приводить та не забирає дітей із дошкільних занять, не відвідує дошкільні заходи за участі дітей, не бере жодної участі у житті дітей. Вказана поведінка відповідачки є винною так як вона свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками відносно своїх дітей.

Відповідно до рішення №67-12/24 від09.09.2024 року було затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 , оскільки вона не належним чином виконує батьківські обов`язки відносно малолітніх дітей, не бере участь у їх вихованні та утриманні,не проживає з малолітніми дітьми. Вважає,що ним надано всі необхідні докази для задоволення вказаної позовної вимоги, які підтверджують факт ухилення відповідачки від своїх батьківських обов`язків.

Крім того, зазначає, що відповідачка є повнолітньою, здоровою, працездатною особою може і повинна надавати допомогу на утримання дітей, а він як батько з яким проживають діти, має право вимагати сплати аліментів на їх утримання до досягнення дітьми повноліття. На даний час діти відвідують дитячий садок, у зв`язку із чим потребують витрат на забезпечення процесу навчання, купівлі канцелярського обладнання, одягу, підручників, харчування, тощо.

Просив прийняти рішення суду, яким позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1281,50 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 27 листопада 2024 року о 10:30 годині.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 23 грудня 2024 року на 11:00 годину.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначив, що діти проживають разом із ним, знаходяться на його повному утриманні та вихованні, мати дітей не бере жодної участі у їх утриманні, інколи навідує дітей, однак жодних подарунків чи матеріальної допомоги не надає, просив задовольнити заявлені вимови в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ісопчук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та зазначив, що у матеріалах справи додані всі належні докази на підтвердження свідомої умисної поведінки відповідачки щодо неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав, а також стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав вона не визнає та просить не позбавляти її батьківських прав відносно малолітніх дітей, на даний час у неї склалася важка життєва ситуація, коли після припинення шлюбних відносин колишній чоловік вигнав її з дому, де вони разом проживали, і вона вимушена була переїхати жити до будинку свої бабусі, де відсутні умови для проживання малолітніх дітей, коли вона зробить косметичний ремонт і приведе кімнату до належного стану хоче забрати дітей до себе, до дітей навідується не часто десь приблизно один раз на два тижні, так як проживає в Чернівцях та шукає роботу. Щодо тієї ситуації, яка склалася взимку 2024 року, то вона не може достеменно пояснити свою поведінку, оскільки в тому періоді перебувала у важкому психологічному стані через розлучення з чоловіком, подібних ситуацій більше не повторювалося, і вона має намір займатися вихованням та утриманням своїх дітей, як тільки покращиться її матеріальний стан. Просить не позбавляти її батьківських прав. Щодо вимоги про стягнення із неї аліментів поклалася на розсуд суду.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі відділу служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслали заяву в якій просить розгляд справи у відсутності їхнього представника. Повідомляють, що висновок органу опіки та піклування несе рекомендаційний характер, а тому не заперечують проти остаточного рішення суду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, пояснив суду, що він являється сусідом ОСОБА_1 , та по суті справи йому нічого такого не відомо, він чув на їхньому подвір`ї крики та сварку, на запитання адвоката відповів, що йому не відомо чи відповідачка залишала дітей самих, оскільки у нього хвора дружина, за якою він здійснює догляд.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши пояснення сторін, заслухавши свідка, а також всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 29.02.2024 року розірвано (а.с.13-14).

Від шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіє свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.11.2020 року та донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 04.03.2021 року (а.с.11,12).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2023/007751573 підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2024/003618272 підтверджено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).

Витягом з реєстру територіальної громади за №2023/009738392 підтверджено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17)

Копією довідки виданої Грозинецьким старостинським округом за вих.№332 від 11.04.2024 року підтверджено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять донька ОСОБА_5 , син ОСОБА_4 , дядько ОСОБА_8 (а.с.15).

Як вбачається із характеристики виданої Грозинецьким старостинським округом за вих.№331 від 11.04.2024 року, ОСОБА_1 за час проживання на території сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони, УБД, користується повагою серед жителів села, хороший сім`янин та батько (а.с.18).

З відповіді т.в.о. начальника служби у справах дітей ОВА А.Бузи від 22.03.2024 року за вих.№01-37/281 вбачається, що звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію щодо вчинення ОСОБА_3 психологічного та економічного насильства по відношенню до дітей, розглянуто та надано відповідну оцінку (а.с.19).

Як вбачається з характеристики виданої Грозинецьким старостинським округом за вих.№330 від 11.03.2024 року ОСОБА_3 на даний час на території сільської ради не проживає, проживала без реєстрації до 01.03.2024 року. За час проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, схильна до зловживання спиртними напоями, на даний час діти знаходяться на вихованні у її сестри (а.с.20).

З довідки виданої адміністрацією Грозинецького ліцею Топорівської сільської ради вбачається, що вихованням дітей ОСОБА_4 на даний час займається одноосібно батько, а саме з 09.04. саме батько приводить в садочок дітей, цікавиться про їх поведінку та спілкування з однолітками, а до квітня місяця до дошкільного підрозділу дітей приводила тітка ОСОБА_6 . Дітки приходять в садочок чисті, охайні. Матір, ОСОБА_3 , вже довгий час будь-яких контактів із садочком не підтримує (а.с.21).

Висновком про доцільність позбавлення батьківських прав, який затверджений рішенням виконавчого комітету Топорівської сільської ради від 09 вересня 2024 року за № 67-12/24, встановлено, що ОСОБА_3 про засідання комісії з захисту прав дитини була повідомлена належним чином, враховуючи те, що мати неналежним чином виконує батьківські обов`язки відносно малолітніх дітей, не бере участі у їх вихованні та утриманні, не проживає з малолітніми дітьми вважають за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей (а.с.22,23).

Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Таким чином, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення мати, батька батьківських прав в судовому порядку є їх ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або, у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Згідно ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз.2 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3).

Ухвалюючи рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, у відповідності до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Мотиви та висновки суду.

Щодо позовної вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав, то суд зазначає що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд зазначає, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.

За встановлених у справі обставин суд приходить до висновку що позивач та його представник не довели та не надали суду належних доказів, в чому полягає захист інтересів малолітніх дітей, шляхом позбавлення матері по відношенню до дітей батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, а також, що неналежне виконання нею батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.

Наявна в матеріалах справи довідка з дошкільного навчального закладу в яких зазначено, що відповідачка не підтримує будь яких контактів із садочком не є достовірним підтвердженням злісного невиконання матір`ю своїх обов`язків, які б беззаперечно підтвердили, що мати свідомо самоусунулася від виконання материнських обов`язків.

Також суд критично відноситься до наданих пояснень свідка, який не міг надати належні пояснення по суті справи.

Також як вбачається, із пояснень відповідачки наданих в судовому засіданні, вона просить не позбавляти її батьківських прав, через важку життєву ситуацію, не має змоги проживати разом із дітьми та надавати їм матеріальну допомогу. Хоче займатися вихованням дітей, однак через складні життєві ситуації наразі таке не можливо.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських суд зазначає, що необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем та його представником не доведено, що поведінка відповідачки відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність належно об лаштованого житла.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Щодо наданих доказів винної поведінки ОСОБА_3 , яка мала місце 28.02.2024 року, щодо залишення малолітніх дітей самих вдома, то суд зазначає, що по даній ситуації з відповідачкою проведено профілактично-виховну бесіду.

Жодних інших доказів неналежної поведінки відповідачки щодо своїх малолітніх дітей, до суду надано не було.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей, суд вважає, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав відсутні.

Та обставина, що на час розгляду справи вихованням і розвитком дітей займається позивач, не підтверджує факт ухилення матері від виконання батьківських обов`язків, а лише свідчить про належне виконання таких обов`язків позивачем відносно дітей.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Також з матеріалів справи не можливо встановити наявність свідомої винної протиправної поведінки відповідачки по відношенню до своїх малолітніх дітей, наявність виняткових та виключних обставин, що унеможливлює суд здійснити попередження відповідачки про необхідність належного ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконання матір`ю батьківських обов`язків.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще та наявності в її діях вини, позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком.

При вирішенні такої категорії спорів судом враховано, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

У матеріалах справ відсутні належне обґрунтування з доданням відповідних підтверджуючих доказів, щодо негативного відношення відповідачки до дітей, жодних доказів які б підтвердили, що дії відповідачки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою не надано, тому відсутні підстави для попередження ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даній конкретній справі, суд не погоджується з висновком наданим комісією з питань захисту прав дитини Топорівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , що це є заходом крайнього пливу на батьків, оскільки з даного висновку не вбачається наведених обґрунтованих підстав для застосування такого крайнього заходу та насамперед суперечить інтересам малолітньої дитини.

Суд приходить до висновку щодо неприйняття до уваги вказаного висновку оскільки такий є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками.

Вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Отже, якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні і зазначені вище фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, які є обов`язковими для виконання сторонами спору, виходячи з виключного переліку правових підстав для позбавлення батьківських прав, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав є передчасними, недоведеними, а отже не підлягають задоволенню.

Другою позовною вимогою позивач просить стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 1281 (однієї тисячі двісті вісімдесят однієї) гривні 50 копійок на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття.

Судом встановлено, що наразі діти проживають разом із батьком та перебувають на його повному утриманні, відповідачка є повнолітньою, працездатною особою, і повинна надавати допомогу на утримання малолітніх дітей.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок батьків утримувати дитину та те, що відповідач працездатна особа, суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини, підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти у заявленому позивачем розмірі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що при зверненні до суду за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав позивачу було відмовлено, судовий збір залишається з позивачем.

Крім того, оскільки позивач за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 169, 180, 181, 182, 184, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування в особі відділу служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1281 (однієї тисячі двісті вісімдесят однієї) гривні 50 копійок на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 жовтня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі відділу служби у справах дітей Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, адреса місця знаходження: с. Топорівці, вул. Топорівська,60 Чернівецького району, Чернівецької області, ідентифікаційний код юридичної особи 44190210.

Повний текст рішення складено 26 грудня 2024 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК