Постанова

від 16.12.2024 по справі 757/49899/24-а

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49899/24-а

Категорія 129

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу 757/49899/24-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що 12.10.2024 було винесено постанову начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, позивач стверджує, що оскаржувана постанова не містить, ані достатньої інформації про обставини нібито вчиненого позивачем правопорушення, ані зазначення доказів, зібраних під час розгляду відповідної справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві дійшов висновку про винуватість позивача, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Дане порушення з боку відповідача в частині неналежного обґрунтування оскаржуваної постанови є очевидним, адже сам факт розгляду матеріалів по справі відносно позивача про адміністративне правопорушення в один день, протягом кількох годин з моменту складення протоколу від 12.10.2024 р., свідчить про недотримання відповідачем, визначених чинним законодавством завдань провадження у справі про адміністративне правопорушення, якими є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відтак, в порушення вимог чинного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова винесені відповідачем в один день - 12.10.2024 року, без належного завчасного повідомлення позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відповідно під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не дотримано приписи статтей 268, 278 та 280 КУпАП, чим порушено право позивача знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката тощо.

З врахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду та просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову №411 за справою про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 року, винесену відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- провадження за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

05.11.2024 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

09.12.2024 представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постанова була прийнята у відповідності до законодавства, є законною та обґрунтованою, а доводи позивача стосовно того, що він вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, є безпідставними та необгрунтованими.

Окрім цього, представником зазначено, що позивач стверджує, що працівником відповідача проігноровано повідомлення «про наявність поважних причин, які є підставою для термінування проходження військово-лікарської комісії» та неврахування його стану здоров`я (хворобу). Проте, позивач не пояснює, які саме підстави і яким чином створили працівники відповідача, яким чином ці підстави вплинули на його правопорушення чи сприяли йому, та які саме факти чи захворювання могли підтвердити «поважні причини для відтермінування» і яким чином вони могли вплинути на рішення ВЛК.

Так, позивач не вчинив дій, які б свідчили про те, що він почав проходити медичну комісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров`я для належної перевірки медичними працівниками по базі HELSI, не надав жодної інформації про те, якими саме "документами і довідками") він може та хоче підтвердити стан свого здоров`я чи наявність у нього захворювань, що мають значення для проходження ним військово-лікарської комісії.

На підставі заяви позивача про відмову від проходження ВЛК та його подальших дій, що характеризували його відмову від проходження від військово- лікарської комісії був складений Акт про відмову в проходженні військової- лікарської комісії від 12 жовтня 2024р. та в подальшому оскаржувану постанову.

З врахуванням зазначеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представником позивача було подано заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами, без фіксування технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, встановлено, що постановою КМУ від 15.05.2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, яким передбачений порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, порядок перевірки військово-облікових документів громадян, порядок вручення повістки, уточнення персональних даних військовозобов`язаних тощо.

На виконання положень Порядку керівником відповідача був виданий Наказ, № 383 від 11.10.2024 р. "Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов`язаних", згідно якого було призначено на 12.10.2024 групи оповіщення та визначено маршрути оповіщення на території Печерського району.

У складі вищевказаної групи оповіщення військовозобов`язаних перебували спільно працівники національної поліції, відповідно до ч.5 ст.24 ЗУ «Про національну поліцію» та працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З тверджень позивача вставновлено, що 12.10.2024 року громадянина ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції та доставлено його до приміщення Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Після чого, з відділення поліції його одразу було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де відносно нього офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 складено протокол №411 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.10.2024 року.

Натомість, як повідомлено позивачем його затримали працівники Печерського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, якими позивачу не повідомлялась підстава його затримання та подальшого доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому працівники зазначеного територіального центру комплектування при такому затриманні та здійсненні доставлення позивача до приміщення територіального центру комплектування присутні не були, а іншого стороною відповідача не було спростовано.

Так, з долучених матеріалів про адміністративне правопорушення №411 стороною відповідача вбачається, що згідно розписки №12.10/5 від 12.10.2024 р. позивач отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12.10.2024 року на 13 год. 20 хв.

Разом з цим, відсутня копія повістки, з якої можна було б зробити висновок для чого викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .

В матеріалах адміністративного правопорушення наявний акт про відмову від отримання повістки від 12.10.2024, з метою проходження медичного огляду, заява про відмову від проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , протокол від 12.10.2024, в якому зазначено, що позивчаем було отримано повістку про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою проходження медичної комісії, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак останній відмовився від проходження ВЛК.

Таким чином, на підставі зазначених матеріалів, було винесено постанову начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на громадянина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з цим, позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вказує, що при складенні відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, позивач повідомив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість проходження ВЛК, у зв`язку зі станом здоров`я (хворобою), про що зазначено безпосередньо в протоколі.

Також наявні суттєві розбіжністі у проставлених у розписці, заяві, протоколі та оскаржуваній постанові підписах позивача, які самі по собі не можуть свідчити про факт роз`яснення йому законних прав, зокрема, права на правничу допомогу.

Всупереч цьому, в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що позивач нібито визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що надав відповідні пояснення, що насправді не відповідає дійсності та жодним чином не підтверджується.

Позивач стверджує, що не відмовлявся від проходження ВЛК , а виключно повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві про неможливість проходження ним ВЛК одразу в день вручення йому відповідної повістки та направлення від 12.10.2024 р., з огляду на його стан здоров`я (хворобу). Зазначена обставина, згідно норм чинного законодавства, є поважною причиною неприбуття громадянина за повісткою у визначений в ній строк, з обов`язком в подальшому в найкоротший строк прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Всупереч цьому, в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що позивач нібито визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що надав відповідні пояснення, що насправді не відповідає дійсності та жодним чином не підтверджується.

Таким чином, позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки в його діях немає складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Згідно абз.11 п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи призову громадян на військову службу за призовом на час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування н військовому обліку).

Відповідно до п.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно п.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відповідно до п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов`язані проходити медичний огляд.

Згідно п. 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд.

Відповідно до п.1.1 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного.

Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов`язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.

Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому, особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до положень п. 69 Порядку, проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули дотериторіальних центрівкомплектування тасоціальної підтримкидля уточнення своїх обліковихданих (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд ненаправляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові уповноважена особа зазначила про те, що позивачем було отримано повістку про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою проходження медичної комісії, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», однак позивач відмовився від проходження медичної комісі .

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст.247 КУпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, не врахував вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме не з`ясував чи наявні в особи медичні документи щодо стану здоров`я для об`єктивного проходження ВЛК, а також не врахував, що чинне законодавство України не містить заборони щодо проходження військовозобов`язаним військово-лікарської комісії, з метою визначення придатності для проходження військової служби не в день виявлення такого військовозобов`язаного.

Окрім цього, вбачається, що позивач наголошував про неможливість проходження ним ВЛК одразу в день вручення йому відповідної повістки та направлення від 12.10.2024 р., з огляду на його стан здоров`я (хворобу).

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено відповідальність військовозобов`язаного за відмову від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією, з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Аналогічна позиція зазначена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 справа № 755/4743/24.

Відповідно до пп.3.1., 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.

Згідно п.п.4 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки.

Відтак, суд вважає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Згідно ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Таким чином, суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КУпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд, -

ВИРШІИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №411 за справою про адміністративне правопорушення від 12.10.2024 року, винесену відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Позивач:

ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , тел. НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 . код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 16.12.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА