Ухвала

від 20.12.2024 по справі 757/25230/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25230/24-ц

пр. № 2-6613/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/25230/24-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1»

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

представник позивача - адвокат Золотопуп С. В.

представник відповідача - адвокат Маленко О.М.,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

10.09.2024 року від представника відповідача - адвоката Маленко О. М. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому просить закрити провадження у цивільній справі №757/25230/24-ц у зв?язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що відповідачем на підставі квитанції до платіжної інструкції №050510012 від 05.09.2024 року було в повному обсязі сплачено заборгованість у розмірі 33 000, 00 грн.

08.10.2024 року від представника позивача - адвоката Золотопупа С. В. надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі, оскільки відповідачем була погашена заборгованість у повному обсязі, а отже відсутній предмет спору. Також просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» 50 % судового збору, сплаченого за позовну заяву, у розмірі 1 514, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 371, 12 грн; повернути ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого за позовну заяву, у розмірі 1 514, 00 грн.

11.10.2024 року від представника відповідача - адвоката Маленко О. М. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката з 5 371,12 грн до 1 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із ч. 4 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи зазначене, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги, оскільки відповідачем була погашена заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі.

Крім цього, позивач просить повернути 50 % сплаченого судового збору, який підлягає поверненню, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до платіжної інструкції №1286 від 05.04.2024 року позивачем було сплачено 3 028, 00 грн судового збору за подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позивача від позову та закриттям провадження у справі, суд приходить до висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №757/25230/24-ц у розмірі 1 514, 00 грн.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 50 % судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №757/25230/24-ц у розмірі 1 514, 00 грн та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 371, 12 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, оскільки позивач ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» подав заяву про відмову від позову унаслідок сплати відповідачем після пред`явлення позову заборгованості у повному обсязі, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Отже, суд приходить до висновку, про стягнення із відповідача на користь позивача 50 % судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №757/25230/24-ц у розмірі 1 514, 00 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, у п. п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1 000, 00 грн.

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №25/04/2024-2 від 25.04.2024 року, укладений між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» та АО «ТАРАС КУЛАЧКО ТА ПАРТНЕРИ», ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2024 року, відповідно до якого позивачу надані послуги відповідно до переліку на загальну вартість 5 371, 12 грн, а також платіжну інструкцію про оплату послуг у сумі 5 371, 12 грн.

Представник відповідача вказувала на неспівмірність та необґрунтованість вказаної суми.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження оплати професійних послуг адвоката, та враховуючи клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку, про задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 13, 49, 133 137, 142, 206, 255, 260-261, 353-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі №757/25230/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого за подання до Печерського районного суду м. Києва позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1», відповідно до платіжної інструкції №1286 від 05.04.2024 року, у розмірі 1 514, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» 50 % судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, у розмірі 1 514, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Суддя Г.О.Матійчук