Рішення

від 20.12.2024 по справі 757/42361/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42361/24-ц

пр. 2-7949/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/42361/24-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1»

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

представник позивача - Кушнір Т П.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (далі - ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1») заборгованість за надані послуги в розмірі 17 550, 00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 996, 28 грн, 3 % річних у розмірі 506, 02 грн; судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в секції «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» є господарюючим суб?єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, затвердженого розпорядженням Печерської РДА 14.08.2008 року за №1080. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.-15:2007».

Згідно з п. 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року за №115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

01.02.2021 року між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Власник) було укладено договір №01-02-34Б/ЛУ23 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього Договору є надання Виконавцем послуг по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. машиномісця № НОМЕР_2 , підземної автостоянки (далі - машиномісце) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - паркінг), послуг по забезпеченню пропускного режиму (в т.ч. з використанням систем контролю та управління доступом, далі - СКУД) до паркінгу, та здійснення функцій управління (далі - послуги).

Згідно із п. 1.2. Договору Власник зобов`язується виконувати умови Договору належним чином та оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору Виконавець зобов`язується вчасно сплачувати Виконавцеві платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 4.8. Договору визначено, що розмір щомісячної плати за надання послуг (частка Власник у витратах) на дату укладення цього Договору становить 450, 00 грн.

Із 01.12.2022 року розмір щомісячної плати за надання послуг становить 750, 00 грн на місяць, згідно додаткової угоди, яка разом з пропозицією була направлена 19.11.2022 року ОСОБА_1 цінним листом з описом №0504515873099.

Вказує, що відповідач користувався наданими позивачем послугами, однак не виконував свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за період із 01.08.2022 року по 31.08.2024 року у розмірі 17 550, 00 грн, яка разом із інфляційною складовою боргу у розмірі 1 996, 28 грн та 3 % річних у розмірі 506, 02 грн підлягає стягненню із відповідача, що стало підставою для звернення до суду із позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву. Витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» інформацію щодо реєстрації права власності на машиномісце № НОМЕР_1 в секції «Б» підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи.

Відповідно до довідок на електронну пошту позивача ухвалу доставлено - 23.09.2024 року, до електронного кабінету позивача ухвалу доставлено - 23.09.2024 року.

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу відповідача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

08.10.2024 року від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшла інформація щодо реєстрації права власності на машиномісце № НОМЕР_1 в секції «Б» підземної автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якої вказане машиномісце належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2009 року. Також просить забезпечити здійснення оплати за надання інформації (витребування доказів) на загальну суму 197, 58 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником машиномісця № НОМЕР_1 в секції «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом №062/14-10053 від 07.10.2024 року Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» є господарюючим суб?єктом, що здійснює діяльність з технічного обслуговування Автопаркінгу відповідно до Акту державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, затвердженого розпорядженням Печерської РДА 14.08.2008 року за №1080. Автопаркінг обладнано відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.3.-15:2007».

Згідно з п. 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року за №115, на всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

01.02.2021 року між ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» (Виконавець) та ОСОБА_1 (Власник) було укладено договір №01-02-НОМЕР_2/ЛУ23 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього Договору є надання Виконавцем послуг по утриманню будівлі і споруд, в т.ч. машиномісця № НОМЕР_2 , підземної автостоянки (далі - машиномісце) за адресою: АДРЕСА_1 (далі - паркінг), послуг по забезпеченню пропускного режиму (в т.ч. з використанням систем контролю та управління доступом, далі - СКУД) до паркінгу, та здійснення функцій управління (далі - послуги).

Згідно із п. 1.2. Договору Власник зобов`язується виконувати умови Договору належним чином та оплачувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2.4. Договору Виконавець зобов`язується вчасно сплачувати Виконавцеві платежі, передбачені цим Договором.

Пунктом 4.8. Договору визначено, що розмір щомісячної плати за надання послуг (частка Власник у витратах) на дату укладення цього Договору становить 450, 00 грн.

Із 01.12.2022 року розмір щомісячної плати за надання послуг становить 750, 00 грн на місяць, згідно додаткової угоди, яка разом з пропозицією була направлена 19.11.2022 року ОСОБА_1 цінним листом з описом №0504515873099.

Згідно пунктів 15, 16 Правил зберігання автотранспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996 року, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок-гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами господарської діяльності, чи належать цим суб`єктам, плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека. На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтями 7-8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору або чинного законодавства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Частиною 2 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, суд враховує правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду України від 14.11.2018 року у справі №756/11308/15, де зазначено, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Судом встановлено, що між сторонами укладено 01.02.2021 року укладено договір №01-02-34Б/ЛУ23 про надання послугпо утриманню машиномісця НОМЕР_2, підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , на виконання якого ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» у встановленому законом порядку надаються послуги з обслуговування машиномісця відповідача, у зв`язку з цим позивач несе витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник вказаного машиномісця.

Пунктом 4.8. Договору визначено, що розмір щомісячної плати за надання послуг становить 450, 00 грн на місяць, а відповідно до додаткової угоди із 01.12.2022 року розмір щомісячної плати за надання послуг становить 750, 00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 01.09.2024 року заборгованість відповідача за період із 01.08.2022 року по 31.08.2024 року становить 17 550, 00 грн.

При цьому суд враховує, що на час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконував свого зобов`язання щодо повної оплати спожитих послуг у період із 01.08.2022 року по 31.08.2024 року, нарахована позивачем за цей період заборгованість за спожиті послуги у розмірі 17 550, 00 грн підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження №61-1625св18).

Доказів виконання зобов`язання відповідачем перед позивачем матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (14-465цс18).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18) зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

У частині 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем з відповідача на користь позивача слід стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 1 996, 28 грн, 3 % річних у розмірі 506, 02 грн.

Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним. При цьому суд зазначає, що позивачем в цій частині позовні вимоги за час розгляду справи в суді не збільшувалися, іншого розрахунку суду не надано.

Відповідач жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надав.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги по з утримання будівлі і споруд (в. т. ч. машиномісця) та прилеглої території, є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має оправо вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 140 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи клопотання Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням доказу, суд приходить до висновку, про стягнення із відповідача на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрат, пов`язаних з витребування доказів, у розмірі 197, 58 грн.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 317, 322, 524, 533-535, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 140, 141, 174, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» заборгованість за надані послуги в розмірі 17 550, 00 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 996, 28 грн, 3 % річних у розмірі 506, 02 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1» судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» витрати, пов`язанні з витребування доказів, у розмірі 197, 58 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1», адреса: вул. Срібнокільська, 14а, м. Київ, 02095, код ЄДРПОУ 33994474.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Г.О. Матійчук