Рішення

від 26.12.2024 по справі 944/6031/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/6031/23

Провадження №2/944/452/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

розглянувши усудовому засіданніу містіЯворів впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про визнання права власності на частку житлового будинку,

встановив:

представник ОСОБА_1 адвокат Балуцький Р.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на частку житлового будинку та просив постановити судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , право власності на 5/9 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що цей житловий будинок відносився до типу колгоспного двору та до його складу на той час входили ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 . Таким чином, право власності як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилась на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частках по 1/9 частці кожного члена.

Так, рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 13.08.2021 визнано за ОСОБА_12 право власності на 1/18 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 22.03.2022 вищевказане рішення Яворівського районного суду Львівської області змінено та визнано за онукою ОСОБА_7 , - ОСОБА_12 право власності на 5/54 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами.

Частка ОСОБА_1 у житловому будинку із господарськими будівлями та спорудами становить 5/9 та складається із часток членів припиненого колгоспного двору, а саме: частки позивача ОСОБА_1 , частки чоловіка позивача ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки сина позивача ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , частки дочки позивача ОСОБА_13 , частки дочки позивача ОСОБА_14 .

Так, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують щодо виділення своєї частки в даному житловому будинку позивачу - ОСОБА_1 .

Відтак, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_8 та сина ОСОБА_10 .

Однак, позивач позбавлена можливості в повній мірі реалізувати належне їй право власності на частку у вказаному житловому будинку через відсутність правовстановлюючих документів на нього, а тому звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.10.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Також 29.02.2024 проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, витребувано у Яворівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) витяг з реєстру актів цивільного стану про народження ОСОБА_10 та інформацію про його батьків. 05.06.2024 до суду надійшла відповідь на ухвалу про неможливість її виконання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Балуцький Р.М. надіслав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання подали заяви про слухання справи без їх участі. Позов визнали повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповічі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 будучи належнимчином повідомленимипро часта місцерозгляду справи, усудове засіданняне зявилися, причини своєї неявки суду не повідомили, правом на надання відзиву не скористалися та клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.

Представник третьої особи Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи.

Частинами 4, 5статті 268 ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13.08.2021рішенням Яворівського районногосуду Львівськоїобласті усправі № 460/4149/15-ц первісний позов ОСОБА_12 до Новояворівської міської ради, ОСОБА_15 , ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_12 право власності на 1/18 частку житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_12 , Новояворівської міської ради, ОСОБА_15 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 22.03.2022 рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13.08.2021 -змінено, визнано за ОСОБА_12 право власності на 5/54 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 . В решті рішення від 13.08.2021 залишено без змін.

Як встановлено судом, відповідно до довідки № 613 від 05.10.2015, виданої Обласним комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, станом на 31.12.2012 згідно архівних даних житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.

Право власності на житловий будинок належним чином не оформлено, проте даний будинок відповідає технічним вимогам, що підтверджується технічним паспортом, який виготовлено 21.08.2015.

Згідно із довідкою № 62 від 21.01.2016, виданою виконавчим комітетом Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області та витягу з погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_1 , погосподарський двір померлої ОСОБА_7 станом на 01.01.1991 був колгоспним і склад сім`ї на той час був таким: ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 .

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області 06.03.2015.

Відповідно до довідки №136/02-14 від 20.02.2020, виданої Новояворівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 у встановлений шестимісячний термін.

Відповідно до довідки №318/02-14 від 10.06.2020, виданої Новояворівською державною нотаріальною конторою, частка ОСОБА_1 у спадковому майні ОСОБА_8 становить 1/1 (в цілому); ОСОБА_2 (дочка спадкодавця) на дооформлення спадкових прав не претендує.

Як передбаченост. 328 ЦК України,право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року, колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України Про власність від 15.04.1991, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Згідно роз`яснень викладених у пункті 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування та в підпункті г пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правиласт.563 ЦК УРСРпро те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Таким чином право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору в рівних частинах по 1/9 частці кожного.

Окрім цього, судом встановлено, що оскільки ОСОБА_8 помер до оформлення права власності, право обов`язкової частки в спадщині відносно частки ОСОБА_7 втрачається.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних у матеріалах цивільної справи документів встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_16 03.10.1976 зареєстрували шлюб у Прилбичівській сільській раді, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_17 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб потворно виданого 15.06.2010 Відділом реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції Львівської області серії НОМЕР_3 .

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 02.10.2019 Виконавчим комітетом Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, чоловік позивачки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років.

Також ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 26 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 виданим 07.02.2005 Прилбичівською сільською радою Яворівського району Львівської області.

Як встановлено із копії свідоцтва про одруження виданого 16.12.1997 Прилбичівською сільською радою Яворівського району Львівської області, 21.10.1995 ОСОБА_9 та ОСОБА_18 одружилися, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_19 ».

Відповідно до копії свідоцтва про одруження виданого 29.12.2002 Прилбичівською сільською радою Яворівського району Львівської області, 29.12.2002 ОСОБА_9 та ОСОБА_20 одружилися, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_21 ».

Згідно із Інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ІН 342734143 від 14.08.2023 за ОСОБА_12 зареєстровано спільну часткову власність 5/54 на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішенні суду у справі №460/4149/15-ц.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

У відповідності до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно cт. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З матеріалів справи вбачається, що спірне домогосподарство належало до колгоспного двору, де проживали: ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 . Право власності на яке як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну часткову власність членів припиненого колгоспного двору. Проте, частки в колгоспному дворі не виділялися.

Судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла ОСОБА_1 (частка у спадковому майні 1/1 в цілому).

Позивач через відсутність правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спадковий житловий будинок, не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Також, судом встановлено, що частка у майні колгоспного двору належить позивачу, у силу закону. Неоформлення права власності документально не позбавляє її права на належну їй частку у майні колгоспного двору.

Таким чиномсуд,належно оцінившизібрані усправі докази,вважає,що позовнівимоги ОСОБА_1 підлягають частковомузадоволенню,а саме слід визнати за нею право власності на 1/9 частку житлового будинку із господарськими спорудами - як члену колишнього колгоспного двору та на 1/9 частку, яка належала її чоловіку ОСОБА_8 , спадкоємцем якого є позивач, яка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але юридично не оформила свої спадкові права.

В іншійчастині позовуслід відмовитиу зв`язкуз тим,що правоспільної частковоївласності членівприпиненого колгоспногодвору по 1/9 частці вищевказаного житлового будинку із господарськими спорудами належать відповідачам та у відповідності до норм ЦК України для оформлення права власності на належне їм майно, їм необхідно визнати право власності на визначений розмір частки у приватній спільній сумісній власності, а саме у вказаному домогосподарстві, яке відносилося до колгоспного двору.

Щодо посилань позивача на те, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_10 , суд не приймає такі до уваги за недоведеністю тих обставин, що вказана особа є носієм прав та обов`язків спадкодавця.

Судові витрати у виді судового збору розподілити у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на частку житлового будинку- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителькою АДРЕСА_1 ), право власності на 2/9 частки житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.М. Колтун