Ухвала

від 23.12.2024 по справі 127/2303/16-к

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2303/16-к Номер провадження 11-кп/814/2042/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання засудженого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, раніше не судимого,

засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2018р., засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що за час відбування покарання засуджений двічі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, був офіційно працевлаштований, сумлінно ставився до праці, вживав заходи з метою погашення позовів, шляхом звернення до виконавчих служб, однак лише протягом останніх 3,5 років має місце його сумлінна поведінка та ставлення до праці, що в цілому може свідчити про те, що засуджений стає на шлях виправлення, а тому наразі мета покарання не досягнута.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 23.09.2024 та постановити нову, якою задовольнити подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_7 .

Зазначає, що судом безпідставно позбавлено права засудженого на умовно-дострокове звільнення, оскільки ОСОБА_7 працює, має заохочення, дисциплінарних стягнень не має, вину визнає, намагався відшкодувати потерпілому шкоду, відшкодував судові витрати.

Разом з цим просить застосувати п.1 ч.1 ст.81КК України в редакції, що діяла до 17.03.2021 р., тобто на час вчинення засудженим злочину.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника та засудженого на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом дотримано, оскільки п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2018 за ч.3 ст.286 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. За ухвалою Машівського районного суду від 04.01.2022р. згідно ст. 72 ч.5 КК України зарахований строк з 05.11.2018р. по 27.05.2019р. з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. Відбуває покарання у виді позбавлення волі з 05 листопада 2018 року, кінцевий строк 14 квітня 2028 року, прибув до Машівської ВК (№9) 12.08.2019р.

Згідно характеристики засудженого, за період відбування покарання в місцях позбавлення волі має два стягнення, 17 разів був заохочений за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, правил внутрішнього розпорядку та безпеки праці, останній раз 09.08.2024р., дбайливо ставиться до майна установи, виконує роботи по благоустрою, в установі працевлаштований підсобним робітником, вину визнає, вирок вважає справедливим, усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення, має низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства.

За висновком щодо ступеня виправлення засудженого він довів своє виправлення та має бути представлений до заміни покарання більш м`яким покаранням (а.с.7-12).

10.09.2024р. комісія установи прийняла рішення № 30 про подання матеріалів до суду щодо застосування відносно засудженого ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, як такому, що відбув строку покарання та довів своє виправлення, із залишенням додаткового покарання.

З особової справи засудженого вбачається, що за час відбування покарання до ОСОБА_7 сімнадцять разів були застосовані заохочення у вигляді подяки за виконання покладених обов`язків, додержання правил поведінки, дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці, а саме: 15.07.2020р., 16.10.2020р., 18.01.2021р., 20.04.2021р., 26.07.2021р., 27.10.2021р., 28.01.2022р., 28.04.2022р., 29.07.2022р., 31.10.2022р., 01.02.2023р., 02.05.2023р., 03.08.2023р., 03.11.2023р., 05.02.2024р., 06.05.2024р., 09.08.2024р.

01.10.2019р. засуджений допустив порушення у вигляді зберігання заборонених предметів сім-карти, у зв`язку з чим комісією 04.10.2019р. йому було винесено попередження, а 21.01.2020р. засуджений допустив порушення, оскільки був відсутній на поіменній перевірці засуджених в житловій зоні, дисциплінарною комісією від 24.01.2020р. було винесено догану (а.о.с.100-107, 118-121 ч.2 т.1).

Згідно витягу з протоколу №2 від 31.01.2022р. засудженому було відмовлено в заміні покарання, оскільки до кінця строку залишилося більше 5 років позбавлення волі (а.о.с.5 т.2).

Відповідно до висновку керівників служб установи, засуджений може бути залучений на роботах за межами установи за умови постійного нагляду та без нагляду (а.о.с.47, 94 т.2).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.04.2023р. витрати на залучення експерта з ОСОБА_7 стягнуті повністю (а.о.с.50 т.2).

За довідками бухгалтерії засуджений в установі працевлаштований з березня 2020 року по липень 2024р. підсобним робітником, виконавчі листи не надходили (а.о.с.123-126).

Як встановив суд першої інстанції, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05.11.2018р. ОСОБА_7 засуджений за ч.3 ст.286 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Засуджений вчинив злочин 12 червня 2015 року, відбув більше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом, а тому згідно з п.1 ч.3 ст.81 КК України в редакції Закону № 1698-VI від 14.10.2014 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття ним не менше половини строку покарання призначеного судом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху № 1231-ІХ від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021, п.1 ч.3 ст.81 КК України було доповнено застереженням, яке унеможливлювало його застосування за вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд першої інстанції правильно застосував положення п.1 ч.3 ст.81 КК України в редакції, що діяла на час вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого, у зв`язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон й передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з`ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що засуджений має 17 заохочень, працевлаштований, вживав заходи для погашення позовів, шляхом звернення до виконавчої служби та разом з цим за час відбування покарання мав 2 стягнення, які в свою чергу дають підстави вважати, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не в повній мірі довів своє виправлення, оскільки поведінка засудженого не була сумлінною протягом усього часу відбування покарання.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання, відповідно до ст.9 КВК України, є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно до ч. 6 КВК України,виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, наразі вбачається, що засуджений тільки стає на шлях виправлення, а доводи апеляційної скарги захисника, хоча, і заслуговують на увагу, але не спростовують висновків суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведених відомостей про особу засудженого, про недостатність підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання засудженого.

Отже, оцінюючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці, не довів свого повного виправлення, про що свідчать відомості, які містяться в матеріалах провадження, а тому, незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а саме виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_7 сформованої правослухняної поведінки та доведення свого виправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, що є обов`язковою умовою для умовно-дострокового звільнення, отже суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання, а тому, з урахуванням доводів апеляційної скарги захисника, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4