Ухвала

від 26.12.2024 по справі 722/2253/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадженнязаапеляційною скаргоюзасудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2024року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сокирянського районногосуду Чернівецькоїобласті від20листопада2024року в задоволенні подання начальника ДУ«Сокирянськавиправна колонія (№67)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі щодо засудженого ОСОБА_6 - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу районного суду скасувати і прийняти рішення, яким застосувати до нього умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги діагноз засудженого ОСОБА_6 «легка відсталість розуму», та наявність безстрокової 2 групи інвалідності.

Стверджує, що Сокирянський районний суд не взяв до уваги, що засуджений ОСОБА_6 досяг відповідного ступеню виправлення, передбаченого ст. 81 КК України, і заслуговує на умовно- дострокове звільнення від відбування покарання.

Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.

Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від засудженого про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційних скарг з доповненням.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_5 , який вважав рішення районного суду законним і тому просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого, як необґрунтовану, без задоволення, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, розглянувши матеріали судового

ЄУНСС: 722/2253/24 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8

НП: 11-кп/822/433/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

провадження, особову справу засудженого та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 81 КК України передбачено, що до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінноюповедінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і ці дані оцінюються в їх сукупності.

Як встановленоматеріалами судовогопровадження таухвалою судупершої інстанції,засуджений ОСОБА_6 відбуває покаранняза вирокомДзержинського міськогосуду Донецькоїобласті від31.05.2021року,яким йогозасуджено зач.2ст.15,ч.3ст.185 КК Українидо 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 25.06.2021року.

Згідно розпорядження від 01.07.2021 року, вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 31. 05. 2021 року набрав законної сили 30.06.2021року.

Кінцевим строком відбування ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є 25.06.2025 року.

Аналізуючи матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та своєю поведінкою і виконанням обов`язків в період відбування покарання не довів наявності підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Так, судом першої інстанції вірно враховано, що засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, характеризується по місцю відбування покарання позитивно, однак, протягом більшої частини строку відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, негативно характеризувався, а також тривалий час не виявляв бажання і не залучався до виконання суспільно-корисної праці та уникав робіт з благоустрою установи.

Прокурор в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції заперечував щодо задоволення клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що за час відбування покарання засуджений не досяг необхідного ступеню виправлення, передбаченогост. 81 КК Україниі застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, не заслуговує.

Посилання апелянтана те,що віндосяг відповідногоступеню виправлення,діагноз засудженого«легка відсталістьрозуму»,та наявністьбезстрокової 2групи інвалідності, не є тими підставами, які свідчать про необхідність звільнення останнього умовно-достроково на підставі ст.81 КК України, оскільки засуджений тривалий час не виявляв бажання і не залучався до виконання суспільно-корисної праці та уникав робіт з благоустрою установи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що як поведінка засудженого, його ставлення до праці, так і інші критерії оцінки ступеню виправлення засудженого жодним чином не свідчать про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, та що є законні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування останнім покарання.

Отже, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги засудженого, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 537, 539КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргузасудженого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2024року, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3