Ухвала

від 26.12.2024 по справі 198/474/23

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/474/23

Провадження 1-кп/0198/36/24

26.12.2024

УХВАЛА

26 грудня 2024 року с-ще. Юріївка

Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду с-щі. Юріївка кримінальне провадження № 12023130000001856 від 08 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В с т а н о в и в :

В провадженні Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023130000001856 від 08 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого так як 31.08.2023 року, в порядку ст.ст. 135, 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яку останньому не вручено у зв`язку з його перебуванням на території Луганської області (об`єктивна неможливість вручення).

13.09.2023 року, у зв`язку з переховуванням ОСОБА_5 від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, постановою прокурора підозрюваного оголошено у розшук. Досудовим розслідуванням та зібраними матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений перебуває на території Луганської області. Таким чином, обвинувачений з моменту оголошення у розшук до теперішнього часу переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, матеріалами про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, є публікація в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур`єр» про виклик до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області як обвинуваченого.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Захисник в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження до розшуку обвинуваченого (а.с. 81). У даному клопотанні та доводах наведених в засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, основні доводи розгляд провадження у такий спосіб порушить право обвинуваченого на захист, а воно (це право) непорушне і недоторкане навіть в період воєнного стану; жодного разу він з обвинуваченим (як і її близькими) не спілкувався і немає (позбавлений) такої можливості, а тому лінію захисту та позиції не узгодили, дане позбавляє захисника можливості ефективно захищати підзахисного; органи досудового розслідування належним чином не повідомили обвинуваченого хоча б про факт існування щодо нього кримінального провадження, обмежившись формальним дотриманням бюрократичних приписів КПК України; правоохоронними органами не встановлено місце перебування обвинуваченого, як і факт того, що він живий (дане є актуальним питанням, оскільки це територія наближена до зони бойових дій і там відбуваються постійні обстріли), все ще знаходиться на території Луганської області (інформація була витребувана давно вона вочевидь застаріла).

Також, захисник навів і інші доводи: у суду відсутня актуальна інформація про те, що обвинувачений все ще є громадянином України; задоволення клопотання прокурора призведе до порушення права обвинуваченого на захист і це порушення буде очевидним, якщо обвинувачений звернеться до ЄСПЛ, його скаргу однозначно буде задоволено і країні доведеться понести витрати на виплату йому компенсації.

Вислухавши думку прокурора та захисника (задавши їм ряд запитань, надавши можливість задати питання одне-одному), вивчивши надані матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України, участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження.

Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

У рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необгрунтованими.

У справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

В даній справі Суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності, про пред`явлення йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (рішення у справі «Годди проти Італії»). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 р.; рішення у справі Ле Конта, ОСОБА_6 від 23 червня 1981 р.; рішення по справі Альберта і Ле Конта від 10 лютого 1983 р.).

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду, недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території України, оголошення обвинуваченого у міждержавний та\або міжнародний розшук.

Відповідно до кримінально-процесуального законодавства України, до загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 335 КПК України суд зупиняє судове провадження до розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачений в достатній мірі проінформований про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в слуханні справи, перебування обвинуваченого на тимчасово окупованій території України, оголошення обвинуваченого у міждержавний та/або міжнародний розшук.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства (більше того, будучи частиною міжнародного законодавства, рішення ЄСПЛ домінують над національним законодавством), є обгрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом (можливе заявлення відводу складу суду), захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обгрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Крім цього, у суду відсутні відомості про те, чи й далі обвинувачений працює на робочому місці вказаному в обвинувальному акті.

Не на користь задоволення клопотання вказують і наступні обставини:

як пояснив суду захисник, він жодного разу не спілкувався з обвинуваченим (як і з його близькими), відповідно у нього не було можливості узгодити з обвинуваченим лінію захисту. У зв`язку з даним, на переконання суду, захисник не має можливості в повній мірі ефективно здійснювати захист особи (про що прямо вказав у засіданні);

- як пояснив суду прокурор, обвинуваченого жодного разу не було допитано (відібрано пояснення), виклики та повідомлення здійснювалися виключно за допомогою публікацій в газеті «Урядовий кур`єр» та розміщення оголошень на сайтах держустанов (тобто, в порядку передбаченому КПК України); орган досудового розслідування не вживав заходів до інформування обвинуваченого (підозрюваного) за допомогою телефонного зв`язку, електронної пошти, соцмереж месенджерів «Вайбер», «Вацап», «Телеграм», тощо, оскільки не були встановлені необхідні відомості (номер телефону, адреса електронної пошти);

-у суду відсутня актуальна інформація про те, що обвинувачений на даний час живий, перебуває на території Луганської області;

-загалом, виклики та інформування особи звелися до формального дотримання бюрократичної процедури, передбаченої процесуальним законом.

За таких обставин, на переконання головуючого, без узгодження лінії захисту (між захисником та обвинуваченим), захисник не здатен в повній мірі ефективно здійснювати захист обвинуваченого (виходячи хоча б з того, що не володіє усією інформацією). Отже, у разі задоволення клопотання, складеться ситуація, коли сам обвинувачений при розгляді справи позбавлений можливості захищати себе особисто, а захисник не матиме можливість захищати обвинуваченого в повній мірі ефективно і це при тому, що даного захисника обвинувачений не сам добровільно обрав, а його було призначено (і обвинувачений позбавлений можливості його замінити).

Не на користь задоволення клопотання і та обставина, що обвинуваченого жодного разу не було допитано під час досудового розслідування, тобто він не мав можливості донести слідству будь-яку інформацію, у тому числі на свій захист. Дане є важливим для усунення можливих сумнівів щодо обставин можливого зайняття особою посади чи дійсно добровільно та з яких мотивів (можливо під примусом-тиском-шантажем, внаслідок збігу складної життєвої ситуації, тощо).

Також, при прийнятті рішення, суд враховує, що на території де ймовірно перебуває обвинувачений (якщо вірити обвинувальному акту) не розповсюджується газета «Урядовий кур`єр», доступ до офіційних сайтів держустанов України заблоковано, отримання будь-якої інформації з території України спеціально обмежується.

Заслуговує на увагу і довод захисника про те, що якщо обвинувачений і справді на даний час перебуває на території Луганської області, і навіть якщо йому відомо про факт існування кримінального провадження, судові виклики, то з`явитися звідти в засідання, як і надіслати суду будь-яке повідомлення (звідти) для нього вкрай складно (навіть, якщо є таке бажання):

-відсутній поштовий, телефонний зв`язок, спеціальне блокування електронного зв`язку;

-прибути до суду можливо виключно через третю країну, а це дуже складно, дорого, довго.

Щодо наведеного доводу сторони обвинувачення, що оскільки обвинувачений відкрито вчинив кримінальне правопорушення, то повинен усвідомлювати, що у відношенні нього є кримінальне провадження (на переконання головуючого) не може прийматися до уваги, зважаючи на таке:

-обвинувачений не є фахівцем в галузі права (адкокатом-прокурором-суддею) і наврядчи повинен бути обізнаним про наявність статті 111-1 в КК України (та її зміст), особливо враховуючи те, що цією статтею Кримінальний Кодекс було доповнено лише в 2022 році.

Крім вказаного, згідно практики (правових позицій) Верховного Суду постанови від 21.12.2022 року (справа №759/5737/17), від 04.10.2023 (справа №759/9489/17), коли орган досудового розслідування з метою додаткового інформування підозрюваного, вдавалася до направлення повідомлень на електронну пошту державних установ РФ на території Криму (а по даній справі цього зроблено не було, хоча згідно обвинувального акту, обвинувачена працює в держустанові РФ). Тобто, ВС наголошує на необхідності інформування підозрюваних-обвинувачених усіма можливими засобами, а не лише передбаченими КПК України.

Також, при постановленні ухвали, суд враховує і те, що новітній історії України були випадки, коли осіб судили заочно, а захисників, які захищали цих обвинувачених не узгодивши з ними позицію (погоджувалися здійснювати такий захист), потім притягали до дисциплінарної відповідальності (за дії в процесі без узгодження позицій позбавляли адвокатських свідоцтв) (приклад кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 ).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого неможливе та на даний час його місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, суд вважає за необхідне, на підставі п. п. 2), 10), 13), 14), 15), 16) ч. 1, ч. 2 ст. 7, ст. 335 КПК України, оголосити обвинуваченого в розшук, провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 314 - 315, 323, 335, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Судове провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченого.

Оголосити у розшук обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 .

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_5 доручити прокурору Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023130000001856 від 08 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Копію ухвали надіслати прокурору (для виконання), захиснику (для відома).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1