Рішення

від 16.12.2024 по справі 344/7623/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7623/24

Провадження № 2/344/2334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

16 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Волощук Є.Ю.,

за участі: позивачки ОСОБА_1 та її представника Головатюка І.М. , представника Служби у справах дітей - Стефанець Г.Я.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Головатюк І.М., звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та збільшення розміру аліментів, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.02.2016 по 14.07.2021. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. За період шлюбу у сторін народилася спільна дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка не проживає разом з відповідачем з початку 2016 року, донька - ОСОБА_5 з 2016 року по теперішній час проживає разом з матір`ю. Між позивачкою та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї доньки ОСОБА_7 , не проявляє батьківської турботи та виховання, не виявляє ані цікавості ані піклування про навчання дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує її матеріально, не надає необхідного харчування, медичного догляду та лікування. Відповідач не вітає доньку з днем народження, не бачиться з нею та не телефонує, жодного разу не звертався до позивачки з наміром про зустріч з дитиною. Вихованням та забезпеченням доньки ОСОБА_7 займається позивачка, зокрема, саме вона дбає про її матеріальне становище, виховує її, відвідує заклад дошкільної освіти, медичні установи, приділяє доньці належну батьківську увагу проявляє турботу та піклується про її особисте життя. ОСОБА_6 проявляє любов та турботу до ОСОБА_8 має намір та бажання усиновити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 фактично виконує роль батька для ОСОБА_8 , забезпечує її матеріально, бере участь у духовному, фізичному та моральному розвитку.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2022 ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 аліменти у розмірі 2500 гривень але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму. Однак зазначене рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2022 відповідачем належно не виконується. Згідно Довідки-розрахунку із сплати аліментів згідно виконавчого листа вбачається, що станом на 01.03.2024 року сума заборгованості по сплаті аліментів становить 31 854,71 грн.. Позивачка офіційно не працевлаштована, постійного місця роботи також немає, станом на даний час є безробітною та перебуває у вагітному стані, будь-якого матеріального забезпечення від держави не отримує, потреби її доньки наразі тільки збільшуються. Тобто з моменту присудження аліментів в сумі 2500 гривень матеріальний стан позивачки значно погіршився, оскільки потреби та витрати на доньки тільки зростали, а її дохід не збільшувався. Відповідач жодних додаткових витрат на утримання дитини не сплачує, 2500 гривень присуджені за рішенням суду на сплату аліментів станом на даний час не задовольняють всіх потреб доньки відповідного віку. За наведених обставин позов просила задовольнити.

Представником позивачки адвокатом Головатюком І.М., 16.12.2024 року надано суду письмові пояснення щодо письмового висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав. Зокрема адвокат зазначив, що висновок є необґрунтованим, поверховим і таким, що формально суперечить інтересам дитини, та не може братися як належний доказ по справі. Реальну картину і наскільки добросовісно Відповідач виконує свої батьківські обов`язки показали результати обстеження дитини у Центрі психологічної допомоги дітям «Серденько».

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали з мотивів наведених у ньому. Позивачка додатково пояснила, що на даний час вона народила другу та перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Коли вона проживала разом із ОСОБА_3 , то він вчиняв фізичне насильство відносно неї та доньки у зв`язку з чим донька дуже переживала.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про час місця розгляду справи повідомлявся шляхом надісланні судових повісток та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причину неявки суд не повідомив.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні просила при розгляді справи врахувати висновок про не доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач в телефонному режимі обіцяв виправити своє ставлення до дитини.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивачки та представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах з 15.02.2016 по 14.07.2021. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розірвано.

В шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 січня 2018 року.

Згідно копії свідоцтва про шлюб позивач 29.07.2023 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 (а.с.19).

Відділом державної виконавчої служби у місті Богородчани Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, надано розрахунок про наяву заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_3 станом на 01.03.2024, яка становить 31 854 грн. 71 коп. (а.с.31-32).

Згідно інформації закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №20 «Росинка» на адвокатський запит №46 від 28.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_5 відвідує дошкільний заклад, дівчинка самостійна, добре доглянута, вихованням дитини займається мама та дитина знаходиться на її повному утриманні. Батько дитини ОСОБА_3 впродовж двох років у заклад не приходив, телефонний зв`язок із вихователем не підтримує (а.с.30).

До матеріалів справи також додано Психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин від ТОВ «Серденько». За результатами діагностичного дослідження станом на 06.03.2024р. встановлено, що психоемоційний стан дитини є нестійкий, наявна стійкість емоційного фону. Актуальний піднесений настрій. Дитині властива жвавість, активність, емоційність, зацікавленість світом та взаємодією, комунікабельність у взаємодії. Наявні прояви тривожності та негативні переживання, пов`язані із родиною, які дитина переживає внутрішньо та через психосоматичні прояви. Сімейна ситуація характеризується цілісним сприйняттям дитиною образу родини, до якого належить вона, батько ОСОБА_10 та мама, брат ОСОБА_11 . Наявний позитивний образ родини. Сприйняття біологічного батька є негативним, наявне небажання взаємодії із біологічним батьком, про яке розповіла дитина. Наявний страх батька, ОСОБА_10 розповіла про ситуації фізичного та психологічного насилля зі сторони батька. Сприйняття родини по лінії батька не є близьким чи достатньо бажаним, дівчинка вказує, що не сумує за бабусею по лінії батька. Про родину по лінії біологічного батька ОСОБА_10 розповіла, що не сумує за бабусею по лінії батька, давно її бачила; та не пам`ятає як її звати. Під час розмови про біологічного батька, ОСОБА_10 забула його ім`я. А також, розповіла: «він десь сам живе, в нього вже є інша жінка і інша дитина; він деколи до неї дзвонить». Дівчинка розповіла, що вони «не дружать»; коли в останнє батько телефонував - не пам`ятає (а.с.34-40).

Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_13 , вбачається, що вона є сусідкою позивачки. ОСОБА_1 без батька виховує дочку ОСОБА_5 . Жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_3 приходив до доньки. Всім забезпеченням та вихованням доньки займається позивачка та її теперішній чоловік ОСОБА_6 (а.с.25).

Згідно копії письмових пояснень ОСОБА_14 вбачається, що вона була сусідкою позивачки. ОСОБА_1 без батька виховує дочку, за останні 6 років жодного разу не бачила щоб ОСОБА_3 приходив до доньки. Всім забезпеченням та вихованням доньки займається позивачка та її теперішній чоловік ОСОБА_6 (а.с.26).

Згідно нотаріально посвідченої заяви від 01.04.2024 року ОСОБА_6 сповістив, що має бажання удочерити ОСОБА_5 (а.с.22).

Згідно висновку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.09.2024 року №1085 виконавчий комітет вважає за недоцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема у висновку зазначається, що Відповідач ОСОБА_3 направив на електронну адресу Служби виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листа, в якому висловив свою позицію щодо позову, заперечив щодо позбавлення його батьківських прав відносно-доньки ОСОБА_5 , оскільки він брав участь в її житті та вихованні після народження, буде забезпечувати фінансово і матеріально. Було здійснено виїзд по місцю проживання громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановлено, що дана особа перебуває за межами України. За вищевказаною адресою мешкає його мати ОСОБА_15 . Було сконтактовано з громадянином ОСОБА_3 за допомогою відеозв`язку та з`ясовано, що він заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На засіданні комісії служби у справах дітей відповідач заперечив щодо позбавлення батьківських прав, пояснив. що заборгованість виникла оскільки він має витрати щодо лікування матері, однак він бажає надалі піклуватися про доньку.

Однак, як зазначила у судовому засіданні представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - як саме відповідач контактує на теперішній час із донькою, цікавиться її життя, навчанням, із наданого суду висновку встановити не можливо. Також вбачається, що відповідач вже тривалий час перебуває за кордоном.

Окрім того суд звертає увагу на те. що відповідач, будучи повідомленим про наявність справи про позбавлення батьківських прав, жодних заяв чи доказів, заперечення позиції позивачки не надав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пукнтах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (SAVINY V. UKRAINE), заява № 39948/06, пункт 51).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження № 61-13923св23).

Судом встановлено, що відповідач перебуває за кордоном, але причина його перебування за кордоном не відома, оскільки відповідач жодних заяв на адресу суду протягом часу розгляду справ не надіслав, жодних заперечень щодо позову безпосередньо суду не надав.

Тільки у висновку служби у справах дітей вказано, що відповідач виходив на зв`язок зі службою, отже мав таку можливість і щодо суду, але цього не зробив, що свідчить про незацікавленість відповідача у майбутньому рішенні суду і що питання про позбавлення його батьківських прав є не важливим для нього.

Суду не надано жодних доказів того, що відповідач звертався до Служби у справах дітей чи до суду із заявами, позовом про перешкоджання йому у вихованні дитини, у побаченнях з дитиною. Не надано жодних доказів того, що позивачка чинить йому перешкоди у вихованні дитини.

Водночас, якщо досить тривала бездіяльність батька (у справі, що переглядав ЄСПЛ - понад 7 років) призвела до розриву зв`язків між ним та його сином і, таким чином, сприяла позбавлення його батьківських прав, то ЄСПЛ погоджується з рішеннями національних судів про обґрунтованість застосування крайньої міри втручання у право батька на повагу до сімейного життя та превалювання інтересів дитини над інтересами батька (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Лапін проти Росії» (ILYA LYAPIN v.RUSSIA), заява № 70879/11, пункт 54).

З наданих позивачкою доказів суд встановив факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості батька до дитини, фактів заподіяння шкоди дитині.

Посилання у висновку органу опіки і піклування на слова відповідача про те, що в нього немає коштів на утримання дитини, на те, що він хоче брати участь у вихованні дочки, хоче бути присутнім у її житті є голослівними, нічим не підтвердженими. Оскільки після такого повідомлення зі сторони відповідача нічого не змінилося, він і надалі не з`являвся до суду, не надав своїх пояснень, не намагався вийти на зв`язок з дочкою чи позивачкою.

Із висновку психолога вбачається, що між відповідачем та його дочкою відсутній зав`язок як між батьком і таке сталося через власну бездіяльність і пасивність відповідача.

З огляду на вказане втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції відповідає критерію «відповідно до закону».

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім`ю (рішення від 10 січня 2017 року у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (KACPER NOWAKOWSKI V. POLAND), заява № 32407/13, пункт 75).

Держава має позитивні зобов`язання сприяти возз`єднанню сім`ї (рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY), № 37283/13, пункт 209).

ЄСПЛ у рішенні від 25 лютого 2020 року у справі «Ю. І. проти Росії» (Y.I. v. RUSSIA), заява № 68868/14, пункт 87, зазначив, що держава через її уповноважені органи до того, як ухвалює кардинальні рішення, які спрямовані на розділення сім`ї, має попереджати батька про його поведінку, зокрема щодо неучасті у житті дитини, та наслідки, які вона може мати для нього.

Суд зазначає, що після звернення заявниці і до надання вказаного висновку орган опіки і піклування не попереджав батька про його поведінку та наслідки, зокрема і крайні, які вона може мати, про необхідність брати достатню участь у житті дитини, не оцінив обставини неучасті батька у вихованні дитини, та заходи, які відповідач вчинив для налагодження стосунків, а виконав лише функцію констатації факту того, що батько заперечує щодо позбавлення його батьківських прав і на основі цього прийняв рішення про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Такий висновок є повністю необґрунтованим.

З огляду на вказане, з урахуванням обставин, встановлених і врахованих судом, суд дійшов висновку, що висновок органу опіки і піклування суперечить інтересам дитини, поведінка батька вказує на не бажання змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків та байдужість до долі дочки і намагання налагодити стосунки між ним, позивачкою та дочкою.

Неактивність та бездіяльність відповідача, як батька, що не пов`язана з об`єктивними обставинами, його повна відсутність у житті дочки є достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки щодо дитини, не приймає належної участі у вихованні свої доньки, не забезпечує необхідного утримання та медичного догляду, душевного розвитку, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Що стосується вимоги позивачки про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, то така вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вказаних положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Правове значення при вирішенні даного спору має встановлення наявності або відсутності факту саме зміни матеріального або сімейного стану платника чи одержувача аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів (в даному випадку судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2023 року по справі №344/16653/23).

У матеріалах справи відсутні відомості про доходи відповідача, а позивачка отримує тільки допомогу по догляду за дитиною, немає даних про погіршення матеріального стану позивачки та погіршення її стану здоров`я.

А тому, позивачкою не наведено достатньо обґрунтованих підстав передбачених СК України, для збільшення розміру аліментів. Тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути 1211,20 гривень судового збору в користь позивачки.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263, 265, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

В задоволенні решти вимог позову до відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2024 року.