Постанова

від 26.12.2024 по справі 185/9013/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11356/24 Справа № 185/9013/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року про визнання неподаною та повернення заяви позивачеві

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачеві на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підставі для відкриття провадження у справі, оскільки зазначені в ухвалі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року вимоги не були виконанні, недоліки позову у встановлений судом строк, позивачем не усунуто.

Не погодившисьз такоюухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення позову, оскільки на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, він надав уточнений позов з обґрунтуванням своєї позиції, з якими він пов`язує звернення до суду, що є достатню підставою для відкриття провадження у справі.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради», Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху для належного оформлення, оскільки останній не відповідає положенням пункту 5 частини 3 статті 175, частини 5 статті 177 ЦПК України, зокрема, у позові не зазначено відомості про те, чим саме підтверджується порушення, невизнання або оспорювання права позивача та не надані докази на підтвердження наявності спору між зазначеним сторонами у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивач подав уточнений позов, в якому виклав обґрунтування заявлених вимог, з якими він пов`язує звернення до суду, що є достатню підставою для відкриття провадження у справі.

Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені в ухвалі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року вимоги позивачем не були виконанні, недоліки позову у встановлений судом строк, не усунуто.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги щодо змісту позову та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позов не відповідає положенням статей 175, 177 ЦПК України, 09 вересня 2024 року постановив ухвалу про залишення позову без руху та запропонував строк для усунення недоліків позову, зокрема, для подання уточненого позову, який повинен містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; подання до позову всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позов.

24 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 09 вересня 2024 року позивач надав уточнений позов зі змінами, доповненнями та обґрунтуванням заявлених вимог, з якими він пов`язує звернення до суду.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позову без руху.

За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позову з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позову без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

З огляду на викладене, не можна вважати, що ОСОБА_1 ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав уточнений позов.

Приписами пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив підстави звернення до суду та обґрунтував свої вимоги, а встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок про те, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позов.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна