Постанова

від 26.12.2024 по справі 196/695/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11516/24 Справа № 196/695/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою Слобожанської окружної прокуратури

на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року про зупинення провадження у справі за позовом Слобожанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко К.С. про зупинення провадження у справі задоволено.

Провадження у цивільній справі за позовом керівника Слобожанськоїокружної прокуратури Катеби О.А. в інтересах держави в особі Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного володіння - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, справа №196/115/24 (а.с.218-230).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між даною справою та кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,де такожпрокуратурою заявленийцивільний позовпро стягненняз ОСОБА_2 матеріальної шкодиврозмірі вартостіземельної ділянки,набутої нимнеправомірно,існує тіснийматеріально-правовийзв`язок,який виражаєтьсяв тому,що факти,встановлені прирозгляді кримінальногопровадження,будуть матипреюдиційне значеннядля даноїцивільної справи.

Суд першої інстанції також зазначив, що органом прокуратурив інтересахдержави вособі Царичанськоїселищної радиініційовано двацивільних позовиу різнихпровадженнях,спрямованих нафактичне відновленняпорушених правЦаричанської селищноїради внаслідоквибуття зїї володінняоднієї йтієї жземельної ділянки,шляхом яквідшкодування вартостіцієї земельноїділянки вгрошовому еквівалентітак ішляхом витребуванняданої земельноїділянки удобросовісного набувача.

В силу ч.6 ст. 82 ЦПК України, доведеність неправомірного набуття у власність ОСОБА_2 земельної ділянки вироком у кримінальному провадженні та вирішення в тому провадженні цивільного позову, є виключною обставиною для розгляду цієї справи і дає право застосовувати у даних правовідносинах вимоги ст.388 ЦК України, на якіпосилається прокурору позові.

За цих обставин, суд вважав доведеними підстави для застосування вимог п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Не погодившисьз такоюухвалою,Слобожанська окружнапрокуратура звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та стягнення з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір (а.с.228-232).

Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для зупинення провадженняу справіта застосуванняположень п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції не враховано ані предметів цивільних позовів, ані учасників проваджень.

Скаржник зазначає, що у кримінальному провадженні позов пред`явлений до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди з підстав неможливості розпорядження Царичанською селищною радою спірною земельної ділянкою тривалий час, що завдало збитки, а даний позов пред`явлений до ОСОБА_1 , яка придбала у ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, який не мав права на її відчуження, та на підставі ст. 388 ЦК України позивач намагається захистити свої порушені права шляхом витребування спірного майна у відповідача.

Також скаржник зазначив, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи та помилково вважав, що існують підстави для застосуванняположень п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, адже доказів, що вирішення цієї цивільної справи по суті вимог не можливо до вирішення кримінальної справи, не наведено.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Литвиненко К.С., скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подала відзив на апеляційну скаргу, де зазначила, що існує обєктивна неможливість розгляду цієї цивільної справи до розгляду кримінального провадження, адже юридичні факти, які можуть бути встановлені тільки у кримінальному провадженні матимуть вирішальне значення для розгляду цієї справи. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що, предметом даного цивільного позову, поданого прокурором в інтересах Царичанської селищної ради, є витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь Царичанської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Царичанської селищної ради земельної ділянки, загальною площею 1,8 га в координатах, межах та конфігурації, яка була передана рішенням Царичанської селищної ради Дніпропетровської області №2164-65/VІІ від 05 червня 2020 року (кадастровий №1225655100:01:001:0547) у власність ОСОБА_2 , що розташована на території Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Разом з тим, судом встановлено, в провадженні Царичанського районного суду Дніпропетровської оласті перебуває кримінальне провадження №196/115/24 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, в рамках якого прокурором в інтересах Царичанської селищної ради пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення з останнього матеріальної шкоди на користь Царичанської селищної ради внаслідок незаконного, повторного та безкоштовного набуття ним у власність земельної ділянки площею 1,8 га з кадастровим №1225655100:01:001:0547, розташованої на території Царичанської селищної ради Дніпропетровської області в сумі 172 635 грн.

Відповідно до п. 6 частини 1 ст.251ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до частини 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зокрема, вказано, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 990/24/23 (провадження № 11-100заі23) та у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2024 року у справі №201/2197/23.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст.201ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду.

Таким чином, визначаючи наявність передбачених вказаною статтею підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються умов від яких залежить можливість її розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у даній справі, де предметом позову є витребування спірної земельної ділянки, в порядку ст. 388 ЦК України, з володіння ОСОБА_1 , з обгрунтуванням позову про повторне безоплатне набуття ОСОБА_2 цієї земельної ділянки, у якого ОСОБА_1 її придбала, до розгляду кримінального провадження, де встановлюються винні дії ОСОБА_2 у протиправному набутті права власності на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів наголошує, що, хоча правовідносини і є однорідними, однак предмети справ різні, як і сторони у цих правовідносинах, а встановлення чи спростування у цивільній справі повторності набуття попереднім власником земельної ділянки не потребує преюдиційних фактів та є само по собі самодостатнім обгрунтуванням позовних вимог та може бути розглянуто судом без встановлення у кримінальнму провадженні будь-яких обставин та фактів, за яких необхідно б було зупиняти цивільне провадження.

Отже, наявні в матеріалах цієї справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а судове рішення в у кримінальному провадженні, в даному випадку вирок суду з розглядом цивільного позову в рамках цього кримінального провадження, не має матеріально-правового зв`язку з цією справою та не має преюдиційного значення в цій справі, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Слобожанської окружної прокуратури - задовольнити.

Ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна