Постанова

від 20.03.2024 по справі 621/385/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/385/20 Головуючий суддя І інстанції Щахова В.В.

Провадження № 22-ц/818/16/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Валки.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області нарішення Зміївського районного суду Харківської областівід 25 липня 2022 року, постановлене суддею Шаховою В.В., у справі за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивачів Міністерства енергетики та захисту довкілля, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси», Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, повернення земельної ділянки у власність держави,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області Черкашина О.Ю. звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 третя особа: Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази, скасувати запис про державну реєстрацію права власності та повернути земельну ділянку.

В обґрунтуванняпозовних вимогпосилалася нате,що НаказомГоловного управлінняДержгеокадастру уХарківській областівід 16листопада 2015року №3453-СГ ОСОБА_1 надано дозвілна розробленняпроекту землеустроющодо відведенняу власністьземельної ділянкидержавної власностісільськогосподарського призначення,розташованої замежаминаселених пунктівна територіїЗадонецької сільськоїради Зміївськогорайону Харківськоїобласті орієнтованимрозміром0,06гаізцільовим призначеннямдляіндивідуального садівництва. Наказом Головногоуправління Держгеокадаструу Харківськійобластівід 23грудня 2015року №4757-СГ ОСОБА_1 затверджено проектземлеустрою щодовідведення увласність земельноїділянкидержавної власностісільськогосподарського призначення,розташованої замежами населенихпунктів натериторії Задонецькоїсільської радиЗміївського районуХарківської областіта переданоу власністьземельну ділянкуплощею 0,06газ кадастровимномером:6321782500:01:000:0793для веденняіндивідуальногосадівництва.На підставівказаних наказівДержавним реєстраторомЗміївськогорайонного управлінняюстиції Прохоренко С.В.прийнято рішенняпродержавнуреєстрацію прававласностіна вказануземельнуділянку,прощовнесений записпроправовласності №13895410. ОСОБА_1 звернувся доГоловногоуправлінняДержгеокадастру уХарківськійобластіз заявоюпронаданнядозволу нарозробкупроекту.Підчасрозгляду вказаноїзаявиматеріалиіз ЗадонецькоїселищноїрадиЗміївського районуХарківськоїобластіщодо листазпроханнямнадати позиціющодоможливостінадання Головнимуправліннямдозволуна розробленнядокументаційізземлеустрою,напідставіяких земельнаділянкаможебути переданаувласність(користування),атакожперевірити їїбажанемісцерозташування навідповідністьзатвердженомугенеральному планунаселеногопунктута іншіймістобудівнійіземлевпорядній документації,розробленійнамісцевому рівні,якимиобґрунтовуютьсядовгострокові стратегіїплануваннятазабудови територіїнаселеногопунктуі розвиткувідповідноїтериторіальноїгромади неотримані,авідтакповна тадостовірнаінформаціящодо додержаннязаконодавстваіможливості відведенняземельноїділянкиу власністьдляособистогоселянського господарстванабажаній ОСОБА_1 земельнійділянцівідсутня. У тойжечаслистом Департаментуекологіїтаприродних ресурсівХарківськоїобласноїдержавної адміністраціївід30вересня2014року№05.02-16-4898доГоловногоуправління ДержземагентствауХарківськійобласті направлявсяперелікнаявнихкартографічних данихпотериторіямта об`єктамприродно-заповідногофондуобластістаном на30вересня2014року,вякийбуло включеноНаціональнийприроднийпарк «Гомільшанськіліси».Незважаючинавказані відомостіорганамиДержгеокадаструінформацію пророзташуванняземельноїділянки наземляхприродно-заповідноготаіншогоприродоохоронного призначення,наявностівідповіднихохоронних зон,обмежень,обтяжень,зурахуваннямїї розташуваннянатериторіїНаціонального природногопарку«Гомільшанськіліси»,незазначено.Крімцього,відповіднодолиста Департаментуекологіїтаприродних ресурсівХарківськоїобласноїдержавної адміністраціївід21січня2020року№04.01-22-218земельнаділянказ кадастровимномером:6321782500:01:000:0793зурахуванням«Проекту створеннянаціональногоприродногопарку «Гомільшанськіліси»та«Проекту організаціїтериторіїнаціональногоприродного парку«Гомільшанськіліси»знаходиться вгосподарськійзоніНаціонального природногопарку.Начасформування земельноїділянкизкадастровим номером:6321782500:01:000:0793,винесенняоспорюваногонаказу прозатвердженняпроектуземлеустрою щодовідведенняземельноїділянки,яказнаходитьсяна територіїоб`єктуприродно-заповідногофондуУкраїни(Національногоприродногопарку),наданняїїу власністьгромадянинудляіндивідуального садівництва,необхідноюумовоюбуло погодженняДепартаментомякструктурним підрозділомХарківськоїобласноїдержавної адміністраціїусферіохорони навколишньогоприродногосередовищапроекту землеустроющодовідведенняземельної ділянки,докомпетенціїякого належитьтакепогодженняв межахйогоповноважень.ПередачаГоловнимуправлінням ДержгеокадаструуХарківськійобласті вказаноїземельноїділянкиу власністьгромадянинудляіндивідуального садівництваізвизначеннямїї категоріїзаосновнимцільовим призначеннямякземельсільськогосподарського призначенняпризвелодофактичної змінимежНаціональногоприродного паркувчастиніїх зменшеннятаведенняіндивідуального садівництваназемляхприродно-заповідногофондусуперечитиместатусу ізавданнямНаціональногоприродного паркувприродномустані якунікальногокомплексу,атакожзабезпеченню умоворганізованоговідпочинкунаселення,такідіїбули здійсненіусуперечпроцедури,встановленоїзаконом. Отже, накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є такими, що суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси позивачів та підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Вказував,щонапідставі частинитретьоїстатті23ЗаконуУкраїни«Про прокуратуру»дієвінтересах державивособіМіністерства енергетикитазахистудовкілля України,Державногоагентствалісових ресурсівУкраїни,Харківськогообласногоуправління лісовоготамисливськогогосподарства,Національногоприродногопарку «Гомільшанськіліси»,вважаючидіїГоловного управлінняДержгеокадаструуХарківській областіщодопередачіземельної ділянкиувласність ОСОБА_1 такими, що порушують інтереси держави. Пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного права держави на землі природно-заповідного фонду, суспільної рівноваги та забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями природно-заповідного фонду у встановлений законом спосіб. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 липня 2022 року позовні вимоги Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку «Гомільшанські ліси» до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Плохотнюка задоволено.

Визнано незаконнимтаскасовано наказГоловногоуправління ДержгеокадаструуХарківськійобласті від16листопада2015року№3453-СГпронадання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області орієнтовним розміром 0,06 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.

Визнано незаконнимтаскасуватинаказ ГоловногоуправлінняДержгеокадаструу Харківськійобластівід23грудня2015року№4757-СГпрозатвердженняпроекту землеустроющодовідведенняу власністьземельноїділянки ОСОБА_1 за рахунокземельдержавноївласності сільськогосподарськогопризначеннядляіндивідуального садівництва,розташованоїзамежами населенихпунктівЗадонецькоїсільської радиЗміївськогорайонуХарківської областітапередачіу власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0793 площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва.

Скасовано вДержавномуреєстріречових правнанерухомемайно таРеєстріправвласності намайно,ДержавномуреєстріІпотек,Єдиномуреєстрізаборон відчуженняоб`єктівнерухомогомайна щодооб`єктанерухомогомайна запис№13895410пропроведенудержавну реєстраціюправавласностіна земельнуділянкуплощею0,06газкадастровим номером:6321782500:01:000:0793державногореєстратораЗміївського районногоуправлінняюстиції ПрохоренкоС.В.за ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0793 площею 0,06 га у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».

Стягнуто зГоловногоуправлінняДержгеокадастру уХарківськійобласті(кодЄДРПОУ39792822,місцезнаходження:вул.Космічна,буд.№21,8-9поверх,м.Харків,61145)та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108) судовий збір по 4 204,00 (чотири тисячі двісті чотири) грн з кожного.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Харківській області просить рішення скасувати, новим рішенням у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована тим, що лист Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року №04.01-220218 не можна вважати достовірним та достатнім доказом, як того вимагає ЦПК України. Інформація про правовий статус сформованих та несформованих земельних ділянок збирається, зберігається та обліковується органами земельних ресурсів.

Вказує, що межі НПП «Гомільшанські ліси» не закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками, таким чином, за відсутності встановлених меж НПП та координат поворотних точок земель НПП, визначених відповідно до чинного законодавства, неможливо встановити факт перебування сформованої земельної ділянки, кадастровий номер 6321782500:01:000:0769 в межах НПП.

Вказує, що висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна є неналежним доказом, який ґрунтується на припущеннях, та мав не прийматися судом, оскільки за відсутності встановлених меж НПП та координат поворотних точок земель НПП, неможливо порівняння та дослідження знаходження координат сформованої земельної ділянки, кадастровий номер в 6321782500:01:000:0769 межах НПП.

Повідомляє, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ні власником ні законним користувачем спірної земельної ділянки, позивачем взагалі не доведено, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні НПП, а потім вибула з власності/користування, а тому задоволення вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку у відання держави в особі НПП повністю суперечить чинному законодавству.

Зазначає, що суд, керуючись неналежними доказами та доводами, без урахування положень чинного законодавства дійшов висновку про приналежність спірної ділянки до земель природно-заповідного фонду та на підставі цього про можливість скасування наказів, запису про право власності та зобов`язання повернення земельної ділянки.

Також, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №405/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №560/17272/15ц, від 2 липня 2019 року у справі №48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 вважає що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, щонадання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого сільського господарства, відбулося всупереч процедури, встановленої законом.

Суд зазначив, що в матеріалах справи наявне охоронне зобов`язання, відповідно до якого Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» створеного, оголошеного Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004 в межах Зміївського району. Зі змісту цього охоронного зобов`язання вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об`єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється зміна меж відведення і надання земельних ділянок для інших потреб, використання їх під будь-яке будівництво.

Вказано, що оскільки оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження документації із землеустрою та передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняті з порушенням норм закону, то вони підлягають скасуванню, а також, як наслідок, підлягає скасуванню запис про проведену державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та земельна ділянка підлягає поверненню у відання держави в особі Національного природного парку «Гомільшанські ліси».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16 листопада 2015 року № 3453-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 0,06 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05) (т. 1 а.с. 16).

Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0793 площею 0,06 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, форма власності: приватна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківсьеій області від 23.12.2015 року (т. 1 а.с. 15).

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23 грудня 2015 року № 4757-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», затвердженого та розробленого ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05), розташованої за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів та території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з кадастровим номером: 6321782500:01:000:0793, площею 0,06 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ 01.05) (т. 1 а.с. 17).

З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 21 січня 2020 року № 04.01-22-218 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси», проекти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1 а.с. 20).

Судом установлено, що рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку «Гомільшанські ліси», відповідно до вищевказаної норми закону, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення й землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення є різними категоріями земель.

Землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина перша статті 43 ЗК України). Це кореспондує частині першій статті 7 Закону про ПЗФ. Національні природні парки включені до земель природно-заповідного фонду згідно із статтею 44 ЗК України. Порядок використання таких земель визначається законом (частина друга статті 45 ЗК України).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом (пункт «г» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. При цьому набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України). А припинення цього права можливе лише за добровільною згодою набувача такого права або шляхом примусового вилучення у такої особи земельної ділянки (статті 140 та 141 ЗК України).

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених ЗК України. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (відповідно до частин першої та десятої статті 149 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частина третя статті 186-1 ЗК України визначає перелік органів та осіб, з якими здійснюється погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій, зокрема, природно-заповідного фонду. Передбачене обов`язкове погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини третя та четверта статті 7 Закону про ПЗФ).

Території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища (частина перша статті 9 Закону про ПЗФ).

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (частини перша та четверта статті 20 Закону про ПЗФ).

Рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України (частина перша статті 53 Закону про ПЗФ).

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (згідно із абзацами першимтретім частини третьої статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, далі Закон про держреєстрацію).

Велика Плата Верховного Суду у своїй постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц зазначила, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону по ПЗФ потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику (пункти 7.297.30).

Таким чином зазначений правовий висновок спростовує доводи апеляційної скарги щодо застосування позивачем неналежного способу захисту (негаторного позову) у цій справі у цьому аспекті.

Щодо доводівапеляційноїскарги,що експертний висновок спеціалістів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна є неналежним доказом, судова колегія відхиляє, оскільки зазначений висновок сформований та основі загальнодоступної картографічної карти та визначених умовних меж «Гомільшанські ліси», а автори цього висновку є кваліфікованими спеціалістами у цій області знань.

Щодо доводів апеляційної скарги, що НПП «Гомільшанські ліси» не є ні власником, ні законним користувачем спірної земельної ділянки, та, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні НПП, а потім вибула з власності/користування, а тому задоволення вимог про зобов`язання ОСОБА_3 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6321782500:01:000:0769 площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» суперечить чинному законодавству судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту частини п`ятоїстатті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»вбачається, що оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду. Аналіз змісту вказаного документу підтверджує, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області передало під охорону землекористувачу (ДП «Зміївське лісове господарство») території площею 7 610,7 га, включені до складу частини території Національного природного парку «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою в його складі.

Отже, наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду, з урахуванням положень частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд», яке оформлено центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім доказом для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду.

У даному випадку статус Національного природного парку «Гомільшанські ліси», як об`єкта природно-заповідного фонду, підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо відповідним Указом Президента України від 06 вересня 2004 року № 1047/2004.

Даний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі № 544/1336/13-а (провадження №К/9901/5635/18).

Видана земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах визначених картографічними даними НПП "Гомільшанські ліси", в яких визначено зонування та квартали парку, а також його структура.

Таким чином передача Управлінням Держгеокадастру у Харківській області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку «Гомільшанські ліси» в частині її зменшення.

Частинами першою та другою статті 116ЗемельногокодексуУкраїни передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель природно-заповідного фонду.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршені екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Таким чиномвимоги проповернення земельноїділянки зкадастровим номером6321782500:01:000:0793, площею 0,06 га у відання держави в особі НПП «Гомільшанські ліси» передбачено законом, здійснено з легітимною метою та відповідає екологічним інтересам суспільства.

Зазначені висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду у аналогічних справах, а саме постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі №621/3475/19 та вимогам п. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. В матеріалах справи наявні докази на підтвердження дотримання прокурором вказаних норм Закону України та цивільного процесуального права.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, висновків суду не спростовані, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.259,п.1ч.1ст.374,ст.ст.375,381-384,389-391ЦПКУкраїни,судапеляційноїінстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 29 березня 2024 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

Н.П.Пилипчук.