Постанова

від 24.12.2024 по справі 910/7410/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. Справа№ 910/7410/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.09.2024

у справі № 910/7410/24 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 76 616, 32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 76616,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 безпідставно отримав з особового рахунку позивача кошти, як збір за зберігання вантажу, під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 76616,32 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Суд першої інстанції з огляду на встановлені обставини справи дійшов висновку про те, що грошові кошти в сумі 76616,32 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не повно і не всебічно з`ясував обставин, на які сторони посилалися, не належно дослідив докази, які були надані учасниками справи, не застосував ті норми матеріального права, які мали бути застосовані.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що списання коштів відбулось у встановлений нормативами, які врегульовують такий процес, та умовами Договору спосіб. Таким чином, посилання господарського суду першої інстанції на приписи частини 1 статті 1212 ЦК України не є релевантними для обставин цієї справи. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що 17 травня 2024 року працівником станції Мар`янівка Прокопяук Оксаною Миколаївною о 11 год. 12 хв. було сформовано у електронному вигляді накопичувальну картку (ФДУ-92) №17050070, підписано її особистим електронним підписом, чим забезпечено доступ до цього документа у програмі АСК «Клієнт» для представника ТОВ СП «НІБУЛОН». Факт наявності електронного підпису та час його проставляння свідчить про те, що у вказаний час документ було сформовано та надано до нього доступ для Замовника у програмі АСК «Клієнт».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги відповідач подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що нарахування збору за зберігання вантажу лежить поза межами договірних відносин та обґрунтовано АТ «Українська залізниця» нормою права - п.9 Правил зберігання вантажів. В той же час Верховий Суд надав висновки (постанови від 01.02.2024 по справі №915/305/22, від 09.04.2024 по справі №915/5/23), що в період накопичення вагонів з вантажем за умовами додатку 1-4 до договору п.9 Правил зберігання вантажу не застосовується, а тому у АТ «Українська залізниця» відсутні правові підстави для здійснення таких нарахувань в період формування маршрутного потягу. За таких обставин, дії АТ «Українська залізниця» щодо списання з особистого рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» 76616,32 грн не виникли ні з умов договору ні з норми права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №910/7410/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7410/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 26.06.2020 ТОВ СП "Нібулон" в порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України, шляхом накладення електронного цифрового підпису, направлено АТ "Українська залізниця" заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

26.06.2020 АТ "Українська залізниця" направило ТОВ СП "Нібулон" повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020, яким засвідчено прийняття від ТОВ СП "Нібулон" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Так, між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон", замовник (вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник), укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 40-14291113/2020-0001 (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона відповідача не є орендною платою (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Пунктами 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 договору передбачено обов`язки замовника (позивача), зокрема: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; - відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; - у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги.

За умовами п. 2.3.3, 2.3.4 договору на перевізника покладено наступі обов`язки: - відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення Договору в порядку, визначеному в п. 1.9 Договору; - вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.

Відповідно до п. 3.4 договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Невід`ємною частиною Договору є додатки, зокрема: Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів" (п. 13 договору).

Згідно з п. 13.1. договору у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші, ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, додаток № 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" (далі - додаток № 1-4), який є невід`ємною частиною останнього.

Так, відповідно до додатку № 1-4:

- на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1.);

- станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2.);

- для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше, ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову ( п. 3.);

- в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4);

- на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 додатку № 1-4);

- початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6.);

- часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником (п. 7.);

- час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8.).

- відповідно до п. 9 Додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1.); за затримку вагонів Замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2.); за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (п. 9.3.). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується;

- нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10).

Пунктами 4.4., 4.5. договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Щодобово, упродовж періоду виконання Договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання Договору за звітну добу.

У випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (п. 4.9 договору).

Відповідно до пункту 10.3 договору документи, направлені перевізником замовнику для підписання і не підписані останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розд. 9 договору.

Як вбачається з повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

На виконання умов договору відповідно накладної № 32424863 від 16.05.2023 ТОВ СП "Нібулон" було передано до перевезення маршрутний поїзд № 051632 (п.7 накладної) з відомістю вагонів в кількості 50 вагонів (п. 20 зерно кукурудзи насипом).

Відповідно до відомостей плати за користування вагонами (від 17.05.2024 №17050115, №17050116, №17050117, №17050118, №17050119, №17050120, №17050121) та накопичувальної картки (від 17.05.2024 №17050070) відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів та нарахування збору за накопичення власного рухомого складу. У накопичувальні картці № 17050070 від 17.05.2024 сума платежу визначена у розмірі 63846,94 грн без ПДВ. Загальна сума нарахована позивачу до сплати з урахуванням ПДВ становить 76616,32 грн. На накопичувальній картці міститься застереження позивача: з нарахуванням збору за зберігання вантажу не згодні, вагони зх. вантажем перебували на коліях станції під накопиченнями маршрутного поїзда відповідно до додатку 1-4 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до даних філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (перелік № 20240523 від 23.05.2024) з рахунку ТОВ СП "Нібулон" була списана оплата за Накопичувальними картками № 17050070 від 17.05.2023 збір за зберігання у вагонах при перевезенні експо (код/підкод платежу 190/1) на суму 63846,94 грн без ПДВ (76616,32 грн з ПДВ).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, безпідставно отримав з особового рахунку позивача № 8211375 грошові кошти у розмірі 76616,32 грн як збір за зберігання вантажу. Позовні вимоги заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, між сторонами, в порядку статей 633 та 634 Цивільного кодексу України, було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020.

Положеннями частини 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 307 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Судом встановлено, що згідно з відомостями плати за користування вагонами №17050115, №17050116, №17050117, №17050118, №17050119, №17050120, №17050121 від 17.05.2024 та накопичувальної картки №17050070 від 17.05.2024 Укрзалізниця здійснила нарахування збору за зберігання вантажів та нарахування збору за накопичення власного рухомого складу.

Пунктом 1 додатку №1-4 передбачено, що на окреме замовлення відповідач надає послуги позивачу з накопичення вагонів на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення.

За умовами пункту 3 додатку №1-4 для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Положеннями п. 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

У постанові від 01.02.2024 у справі №915/305/22 Верховний Суд виснував: накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина ТОВ СП «Нібулон». За таких обставин колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу.

У постанові від 09.04.2024 у справі №915/5/23 Верховний Суд виснував таке.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком, що затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов`язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.

З огляду на зазначене вище вбачається, що оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.

Щодо самого факту складення актів форми ГУ-23, то цей обов`язок сторін встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).

Тобто в умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.

Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина відповідача.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.

Отже, позивач не довів існування обставин, з якими пов`язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.

Відповідно до умов додатку № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1 цього додатку - за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку № 1-1 до договору. При цьому додаток №1-1 - це "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".

Разом з тим у період затримки вагонів з вини замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов`язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2 додатку №1-4 до договору, є "затримка з вини замовника".

Отже, навіть пункт 9 додатку №1-4 не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (пункт 9.1) та "затримку вагонів перевізника" (пункт 9.2).

Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід`ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку №1-4 до договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток №1-4 до договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом мають невід`ємну складову - перебування вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона. Іншими словами, врегульована додатком 1-4 послуга накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда. Додатком №1-4 не передбачено стягнення додаткової плати за зберігання вантажу у межах послуги накопичування вагонів, оскільки ця складова вартості включена до плати за відповідну послугу.

Отже, фактично відповідач в односторонньому порядку здійснив подвійне нарахування вартості наданої послуги з накопичення вагонів, що по суті є односторонньою зміною суттєвої умови договору перевезення - ціни.

А тому у даному випадку нарахування відповідачем в односторонньому порядку та безакцептне списання грошових коштів у розмірі 76 616, 32 грн відповідно до накопичувальної картки 8211375 є неправомірним.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Положеннями частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 76616,32 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 у справі №910/7410/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7410/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська