Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/12169/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/12169/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 09.10.2024

у справі №910/12169/24 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014»

2. Акціонерного товариства «Київський радіозавод»

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014», Акціонерного товариства «Київський радіозавод» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014» та Акціонерного товариства «Київський радіозавод» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 та передати справу до Господарського суду міста Києва для розгляду позову по суті.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судом неправильно застосовано статтю 20 Господарського процесуального кодексу України, та без належного обґрунтування відступу від обов`язкових правових позицій Верховного Суду, на які посилались позивачі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №910/12169/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

17.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12169/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 та призначено до розгляду на 14.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 заяву колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/12169/24 задоволено. Матеріали справи №910/12169/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Керівника апарату від 20.11.2024 №09.1-07/830/24 у зв`язку з задоволенням заяви суддів Північного апеляційного господарського суду Ткаченка Б.О., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи №910/12169/24 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №910/12169/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 відкрито провадження у справі №910/12169/24 у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П. Справу №910/12169/24 призначено до розгляду на 16.12.2024 на 12:00 год.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 16.12.2024 з`явився представник позивача-1, надав свої пояснення.

В судове засідання 16.12.2024 представники позивача-2 та відповідачів-1, 2 не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 21.11.2024) до їх електронних кабінетів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача-2 та відповідачів-1, 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача-1, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014» та Акціонерного товариства «Київський радіозавод» про застосування наслідків нікчемності договору купівлі-продажу від 01.06.2018 №01/06-18, укладеного між відповідачами, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №21406124 від 14.07.2017 у частині включення до опису об`єкту в якості його складових об`єктів, які не є його частинами та не належать ТОВ «Металобаза 2014», а саме: «резервуар 500, ОМз літера « 101А,Б».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.05.2023 Київська міська рада винесла рішення №6399/6440 «Про передачу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Бориспільській, 9 у Дарницькому районі м. Києва», яким затверджено проектну документацію із визначенням меж земельних ділянок, що необхідні для обслуговування належних позивачам на праві власності виробничих споруд за вказаною адресою (виробничий корпус № 101 та інші), зокрема, ділянки 8000000000:63:275:0013.

Разом із цим, унаслідок перешкоджання з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014», яке володіє складом № 105А за адресою: вул. Бориспільській, 9 у Дарницькому районі м. Києва, договір оренди з позивачами наразі не укладено, що не дозволяє позивачам належним чином використовувати земельну ділянку, яка безпосередньо прилягає до виробничого корпусу та призначена для його обслуговування.

До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014» зареєструвало на підставі укладеного з Акціонерним товариством «Київський радіозавод» договору купівлі-продажу від 01.06.2018 №01/06-18 право власності на підземні резервуари №101а, 101б, які за доводами позивачів належать їм.

За наведених обставин, посилаючись на нікчемність договору купівлі-продажу від 01.06.2018 №01/06-18, позивачі просили застосувати наслідки його нікчемності шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №21406124 від 14.07.2017 у частині включення до опису об`єкту в якості його складових об`єктів, які не є його частинами та не належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014», а саме: «резервуар 500, ОМз літера « 101А,Б».

На обґрунтування підвідомчості спору Господарському суду міста Києва позивачі послалися на пункт 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу Українита навели правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/17433/19, від 28.04.2021 у справі №758/2571/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

У статті 24 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Тобто, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

За правилами частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами, клопотаннями органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;

18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями;

19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій.

Терміни "особа, яка надає забезпечення", "збори власників облігацій" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення;

21) справи про ліквідацію страховика або кредитної спілки за позовом Національного банку України відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як слідує з суб`єктного складу сторін, позивачами в даній справі виступають фізичні особи, які не є підприємцями.

Як вбачається з матеріалів справи, на обґрунтування позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу від 01.06.2018 №01/06-18, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014» та Акціонерним товариством «Київський радіозавод», позивачами зазначено, що на підставі вказаного правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «Металобаза 2014» зареєструвало право власності на майно, що належить позивачам, та для обслуговування якого Київською міською радою прийнято рішення від 18.05.2023 №6399/6440 «Про передачу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі-складу, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Бориспільській, 9 у Дарницькому районі м. Києва».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 у справі № 910/9362/19 навела висновок про те, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18 та від 19.03.2019 у справі №904/2526/18, підстави для відступлення від цього висновку відсутні.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду справи не має значення суб`єктний склад сторін правочинів, укладених саме для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, у межах даного спору позивачі, які є фізичними особами без статуту підприємців, прагнуть шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу від 01.06.2018 №01/06-18, укладеного між юридичними особами, захистити свої цивільні права, пов`язані з використанням земельної ділянки.

Відтак, зміст та підстави спору в даній справі не пов`язані безпосередньо з правовідносинами, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за основним договором, сторонами якого є юридичні особи, що є передумовою для віднесення спору до юрисдикції господарських судів згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України.

Водночас, із наведених скаржником фактичних обставин слідує, що спір у даній справі не стосується обумовлених пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України випадків, що передбачають віднесення спору до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні тотожних спорів, суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Разом з цим, судом першої інстанції враховані посилання позивачів на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/17433/19, від 28.04.2021 у справі №758/2571/20 та зазначено, що спірні правовідносини в даній справі та вищевказаних справах не є подібними через відмінність фактичних обставин.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №910/17433/19, від 28.04.2021 у справі №758/2571/20, від 02.10.2018 у справі №910/1733/18, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у справах відмінний суб`єктний склад сторін, а також відмінні встановлені фактичні обставини справи, доказова база та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а відтак не є подібною до справи, яка переглядається.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачена можливість такого захисту в порядку господарського судочинства.

Отже, беручи до уваги наведене, ураховуючи зміст та суб`єктний склад сторін у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що останні підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим позивачі мають право звернутися із відповідним позовом до місцевого суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для її скасування не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/12169/24 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/12169/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченими статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 25.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко