Постанова

від 12.12.2024 по справі 911/935/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Справа№ 911/935/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.07.2024 (повний текст складено 09.09.2024)

у справі № 911/935/24 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта»

про стягнення 603 700,00 грн штрафу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» про стягнення 603700,00 грн штрафу та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору № 1582 від 11.06.2014 за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-34 від 09.09.2014.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі №911/935/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 204 950, 00 грн штрафу та 4 918, 80 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

В частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» надати позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, суд дійшов до висновку, що довідки за заявлений у позові період з березня 2022 року по вересень 2023 року станом на момент подання позову були надані, а, відтак, такий обов`язок сторони виконаний. При цьому суд виходив з того, що договором чи окремими додатками до договору не узгоджено конкретної форми довідок про чистий дохід, які мають надаватися орендарю чи формату та характеристик їх змісту. Тому суд розцінив вимоги позивача про надання інших, відмінних від наданих довідок, як зловживанням правом на отримання таких довідок. При цьому, як вказав суд першої інстанції, позивачем належним чином не спростовано тверджень відповідача про нездійснення відповідачем діяльності у спірні періоди, тож вимога про отримання довідок іншої форми на думку суду є гранично формальною і такою, що не підлягає задоволенню. Надані орендарем довідки переслідують узгоджену у договорі мету - з`ясування розміру чистого доходу від діяльності товариства в орендованому приміщенні. Очевидним є те, що у разі неможливості отримання прибутку від проведення будь-якої діяльності в орендованому приміщенні, орендар взагалі не отримав жодного доходу у спірний період від діяльності в орендованому приміщенні.

В той же час, враховуючи обставину, що встановлений у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 обов`язок було виконано відповідачем з простроченням, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення штрафу, однак здійснивши його перерахунок та застосувавши передбачене положеннями статті 551 Цивільного кодексу України право щодо зменшення розміру штрафних санкцій, задовольнив позовні вимоги в частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 398750, 00 грн штрафу та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п 2.2 договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому, переданому в оренду на підставі договору №1582 від 11.06.2014.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норм матеріального права і порушено норми процесуального права.

Так, позивач зазначає, що з огляду на умови договору, у ДП «МА «Бориспіль» відсутні правові підстави вважати надані ТОВ «Київріанта» листи з назвою «довідка про чистий дохід» за період з березня 2022 по вересень 2023 року такими, що відповідають п.п. 2.2.2 п. 2.2 розділу 2 договору, оскільки вони не містять тієї інформації, яку відповідач зобов`язаний щомісяця надавати позивачу. При цьому, скаржник вказує, що судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду щодо відповідності довідок про розмір чистого доходу умовам договору, які наведені у справі № 911/813/22.

Крім того, позивач не погоджується з висновками суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

З рішенням суду першої інстанції не погодився також відповідач, який звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в цій частині відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції в порушення вимог не було надано належної оцінки доводам та доказам, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на підтвердження фактичних обстави справи, у зв`язку з чим, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки аргументам Товариства стосовно відсутності обов`язку подавати довідки про чистий дохід з показником 0 (нуль), визнавши при цьому даний обов`язок формальним.

За доводами відповідача фактичні обставини даної справи вказують на те, що в силу незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» об`єктивних причин останнє не здійснює діяльності в орендованому згідно з договором №80.1-14/1-34 приміщенні, внаслідок цього, Товариство не здійснює продаж товарів в магазині безмитної торгівлі та не отримує дохід. В разі відсутності доходу від продажу товарів в орендованому згідно з договором №80.1-14/1-34 приміщенні внаслідок його невикористання за призначенням з огляду на припинення функціонування Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та тимчасового закриття повітряного пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль», у зв`язку з військовою агресією та запровадженням військового стану, Товариство не повинно подавати довідки про чистий дохід з показником 0 (нуль), оскільки головною передумовою для підготовки та надання відповідачем відповідно до положень п. 5 таблиці №1 договору № 80.1-14/1- 34 довідки являється здійснення діяльності в орендованому приміщенні (продажу товарів).

Також, на дуку відповідача, суттєве значення для правильного вирішення спору має факт прийняття Урядом України рішення щодо звільнення від орендної плати орендарів державного майна у період воєнного стану, а саме постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», відповідач подав відзив, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, наголошуючи на тому, що враховуючи ступінь виконання зобов`язання, зазначені обставини в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення штрафу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми штрафу на 50%. Зменшивши розмір штрафу, суд першої інстанції дотримався балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавив позивача можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми штрафу у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта», позивач просить залишити її без задоволення. Заперечення Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» проти апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що відповідач не виконав встановлений у п.п. 2.2.2. п. 2.2 договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 обов`язок щодо надання довідок про чистий дохід.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (орендар) укладено договір оренди № 1582 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків, у тому числі, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. У зв`язку з чим, на момент звернення до суду з цією позовною заявою, Орендодавцем за Договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю.

Орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.18 договору оренди).

Договір оренди (з врахуванням змін внесених 27.12.2018) укладено строком на 20 років, що діє з 11.06.2014 року до 10.06.2034 року включно (пункт 10.1 договору оренди).

За актом приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014 орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 270,4 кв. м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Зазначений акт погоджено балансоутримувачем.

На виконання умов договору оренди, 09.09.2014 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу, загальною площею 270,4 кв.м, для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі: балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 цього договору, а саме: 1) забезпечення теплом (теплова енергія), 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг.

Відповідно до підпункту 1.1.1 п. 1.1 договору балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці № 1 (п. 1 - п. 5) цього договору, а саме: постачання теплової енергії; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; вода, для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Пунктом 5 Таблиці № 1 передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послугу з «Підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування» (далі - послуга). Щомісячна сплата за послугу встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору оренди №1582 від 11.06.2014. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Орендною платою (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням відповідно до договору оренди № 1582 від 11.06.2014.

Згідно з п.п.2.2.2 п.2.2 договору орендар зобов`язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.

Відповідно до п.п. 2.2.3 п. 2.2 договору щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.2 договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк мотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що в порушення вимог п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору відповідач не надав позивачу довідки про чистий дохід за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

В той же час позивач зазначив, що на адресу балансоутримувача 08.08.2023 надійшли листи, підписані представником ТОВ «Київріанта» Мегединюком І., які іменовані як довідки за чистий дохід за березень 2022 року - вересень 2023 року.

Позивач звертав увагу суду на те, що пунктами 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями) передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2,3,4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Отже, за доводами позивача, інформацією про фінансовий стан підприємства в повному обсязі володіють керівник підприємства та його головний бухгалтер. Відповідачем не надано позивачу жодних належних доказів, з яких би вбачалося, що керівник підприємства, зокрема підписант Договору, уповноважив Мегединюка І. вчиняти дії на виконання умов договору, зокрема підписувати вищеперелічені листи, які відповідач назвав «Довідками», на виконання п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору. Зазначене, на думку позивача, свідчить про невідповідність вище перелічених листів умовам договору та підтверджує не виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Зазначені листи, на переконанням позивача, не можна вважати довідками про чистий дохід та прийняти їх в якості належного виконання умов договору, у зв`язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід (відомостей про конкретний розмір чистого доходу, отриманого в конкретному місяця від діяльності в орендованому приміщенні), а носять лише інформативний характер.

Відповідач в свою чергу заперечив проти позову, зазначивши у відзиві на позов, що позивачу достеменно відомо, що припинення функціонування Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та тимчасове закриття повітряного пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль» відбулось саме внаслідок військової агресії та запровадження військового стану. Військова агресія є загальновідомими фактом.

Таким чином, польоти цивільної авіації в Україні були повністю закриті 24 лютого 2022 року. Як наслідок, провадження торгово-господарської діяльності шляхом використання орендованого приміщення згідно цільового призначення і продаж товарів пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними транспортними засобами з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» Товариством не здійснюється. Відповідно, ні доходи, ні виручка Товариством не отримується з 24.02.2022.

Крім того, відповідач послався на те, що підпунктом 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 установлено, що за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24 лютого 2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів.

За умови відсутності у відповідача доходу (виручки від продажу товарів) внаслідок невикористання орендованого приміщення, у зв`язку із нездійсненням з об`єктивних причин торгово-господарської діяльності, та у зв`язку із звільненням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 634 від орендної плати, позивач не міг розраховувати на отримання відповідного доходу шляхом сплати відповідачем орендної плати та плати з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування.

В разі відсутності доходу від продажу товарів в орендованому приміщенні під час дії договору № 80.1-14/1-34 внаслідок невикористання орендованого приміщення за призначенням з огляду на припинення функціонування Міжнародного аеропорту «Бориспіль» та тимчасове закриття повітряного пункту пропуску через державний кордон «Бориспіль» внаслідок військової агресії та запровадження військового стану, відповідач не повинен подавати довідки про чистий дохід з показником 0 (нуль), оскільки, як вже було зазначено вище, головною передумовою для підготовки та надання відповідачем відповідно до положень п. 5 Таблиці №1 договору № 80.1-14/1- 34 довідки являється здійснення продажу товарів.

Відповідач доводить, що неподання та/або невчасне подання позивачу довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником 0 (нуль) не призвело/не призводить до завдання позивачу реальних збитків. Відповідач переконаний, що вимога позивача щодо подання довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником 0 (нуль), є суто формальною, яка не впливає на права та обов`язки сторін договором № 80.1-14/1-34, та на належне виконання сторонами обов`язків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 за своєю правовою природою є договором надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу статті 629 Цивільного кодексу України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, виходячи з умов договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 відповідач зобов`язаний був щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, при цьому, умовами договору не встановлено примірної форми відповідної довідки про чистий дохід, проте, чітко визначена мета цієї довідки, а саме, розрахунок розміру наданих позивачем послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач у спірному періоді ухилявся від виконання обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід. Лише 07.08.2023 відповідачем було сформовано ряд документів, іменованих як "довідки про чистий дохід" за період, що охоплює березень 2022 року - липень 2023 року. Вказані документи були отримані позивачем 08.08.2023. Пізніше 01.09.2023 та 04.10.2023 відповідач також сформував довідки за серпень 2023 року та вересень 2023 року.

За доводами позивача, вказані довідки не відповідають вимогам закону, містять недоліки, які не дозволяють приймати їх як документи, що відповідають умовам договору.

Водночас суд першої інстанції визнав дані доводи позивача необґрунтованими та визнав надані відповідачем документи такими, що можуть бути розцінені, як довідки, що сформовані відповідно до умов договору. Суд зазначив, що зі змісту кожної з наданих до суду копій довідок вбачається, що відповідач повідомив позивача окремими довідками щодо окремих періодів про факт запровадження воєнного стану, про настання форс-мажорних обставин, відзначав про призупинення роботи аеропорту, про звільнення орендарів від орендної плати відповідно до постанови Кабінету міністрів № 634. ТОВ «Київріанта» повідомляло балансоутримувача щодо кожного окремого щомісячного періоду про те, що в звітному періоді не здійснювалася діяльність в орендованому приміщенні, що безпосередньо вказує на відсутність будь-якого доходу у відповідача, який міг би бути отриманим від діяльності в ореднованому приміщенні.

Суд першої інстанції прийняв позицію відповідача щодо того, що договором чи окремими додатками до договору не узгоджено конкретної форми довідок про чистий дохід, які мають надаватися орендарю чи формату та характеристик їх змісту. Тому судом розцінено вимоги позивача про надання інших, відмінних від наданих довідок, як зловживанням правом на отримання таких довідок. При цьому, за висновками суду, позивачем належним чином не спростовано тверджень відповідача про нездійснення відповідачем діяльності у спірні періоди, тож вимога про отримання довідок іншої форми на думку суду є гранично формальною і такою, що не підлягає задоволенню. Надані орендарем довідки переслідують узгоджену у договорі мету - з`ясування розміру чистого доходу від діяльності товариства в орендованому приміщенні. Очевидним є те, що у разі неможливості отримання прибутку від проведення будь-якої діяльності в орендованому приміщенні, орендар взагалі не отримав жодного доходу у спірний період від діяльності в орендованому приміщенні.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги балансоутримувача щодо надання довідок про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, зважаючи на те, що довідки за заявлений у позові період з березня 2022 року по вересень 2023 року станом на момент подання позову були надані, а, відтак, такий обов`язок сторони виконаний.

Водночас, колегія суддів не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Отже, інформацією про фінансовий стан підприємства в повному обсязі володіють керівник підприємства та його головний бухгалтер.

Вище зазначено, що на адресу відповідача надійшли листи від 07.08.2023 за №№119/23, 120/23, 121/23, 122/23, 123/23, 124/23, 125/23, 126/23, 127/23, 128/23, 129/23, 130/23, 131/23, 132/23, 133/23, 134/23, 135/23, від 01.09.2023 вих. № 152/23, та від 04.10.2023 вих. № 167/23, іменованих як "довідки про чистий дохід" за період березень 2022 року - вересень 2023 року, за підписом Мегединюка І.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів уповноваження Мегединюка І. на вчинення дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта», зокрема, щодо підписання означених листів на виконання п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору.

Крім того, відповідач у вищевказаних листах зазначив, що «враховуючи умови п. 5 таблиці №1 підп. 1.1.1 підп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014, ТОВ «Київріанта» повідомляє, що в звітному періоді не здійснювало діяльність в орендованому приміщенні.».

Проте, вище перелічені листи не можна вважати довідками про чистий дохід в розумінні укладеного між сторонами договору та прийняти їх в якості належного виконання умов договору, у зв`язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід (відомостей про конкретний розмір чистого доходу, отриманого в конкретному місяця від діяльності в орендованому приміщенні), а носять лише інформативний характер щодо нездійснення підприємницької діяльності.

Як правильно вказує позивач, виконання відповідачем обов`язку передбаченого умовами договору не ставить його в залежність від відсутності чистого доходу та нульового/від`ємного показника його розміру. Тобто така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні, не звільняє відповідача від обов`язку скласти та надати позивачу довідки про чистий дохід із занесенням до неї конкретного розміру чистого доходу, в тому числі нульового за період березень 2022 року - червень 2023 року, оскільки умовами договору не передбачений перелік обставин (виключень), за яких орендар звільняється від виконання зобов`язання за договором щодо надання балансоутримувачу довідки про чистий дохід.

Наведене вище свідчить про невідповідність перелічених вище листів, іменованих як "довідки про чистий дохід" за період березень 2022 року-вересень 2023 року умовам договору та підтверджує не виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Тобто, доказів виконання свого обов`язку, визначеного договором № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014 відповідачем суду не надано, що відповідно стало наслідком того, що позивач не мав можливості здійснити розрахунок суми оплати відповідних послуг як це передбачено п.5 таблиці №1 п.п. 1.1.1. п. 1 договору.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київріанта" виконати встановлені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 зобов`язання, а саме надати Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період березень 2022 року-вересень 2023 року, колегія суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 603700,00 грн, слід зазначити таке.

Пунктом п. 4.3 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю № 80.1-14/1-34 сторони узгодили, що у разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, Орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що встановлений підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору №80.1-14/1-34 від 09.09.2014 обов`язок щодо надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період березень 2022 року-вересень 2023 року, відповідачем не виконано.

Позивачем заявлено до стягнення штраф, нарахований за порушення строків надання довідок про чистий дохід за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 603700,00 грн, а саме:

- 25.07.2023 на адресу електронної пошти відповідача вказану у розділі 7 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 12.02.2018 до договору): admin@kievrianta.com.ua і відповідно отримані відповідачем 25.07.2023;

- 01.08.2023 за місцезнаходженням відповідача із супровідним листом від 24.07.2023 № 03-22-1307 поштовим відправленням № 0830107286694 з рекомендованим з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення № 0830107286694 і отримано відповідачем 08.08.2023, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830107286694 та інформацією про трекінг поштового відправлення № 0830107286694, розміщеного на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

Враховуючи умови п. 4.3 договору, сплата 387 000,00 грн штрафу на підставі отриманих 25.07.2023 рахунків, мала бути проведена відповідачем на користь позивача в строк до 01.08.2023 включно.

- рахунок-фактура № 897/764 від 08.08.2023 на загальну суму 63 900,00 грн штрафу за період лютий 2022 року - червень 2023 року направлений 12.09.2023 за місцезнаходженням відповідача із супровідним листом від 04.09.2023 і отримано відповідачем 15.09.2023, відтак, оплата мала бути проведена відповідачем на користь позивача в строк до 22.09.2023;

- рахунок-фактура № 897/1254 від 27.10.2023 на загальну суму 152800,00 грн штрафу за період лютий 2022 року - вересень 2023 року направлений 04.01.2024 за місцезнаходженням відповідача із супровідним листом від 28.12.2023 № 03-22-1623 поштовим відправленням № 0830107524960 з рекомендованим з повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення № 0830107524960 і отримано відповідачем 09.01.2024. Оплата мала б бути проведена мала в строк до 16.01.2024 включно.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти позовних вимог щодо способу нарахування пені, відповідач зазначив, що договір № 80.1-14/1-34 не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо. Умова, передбачена пунктом 4.3 договору № 80.1-14/1-34 ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідач послався на пункт 7.15 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 910/17317/17, де вказано, що вказівка на те, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, з огляду на те, що Законом України "Про державний матеріальний резерв" не визначено строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання ані у роках, ані у місяцях; також не встановлено і терміну, що визначався б календарною датою, до якої розраховується пеня або вказівкою на подію, яка має неминуче настати відповідно до статей 251, 252 ЦК України.

Тому, за твердженнями відповідача, нарахування штрафу понад 6 місяців є незаконним.

Разом з тим, згідно з пунктом 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування штрафу в контексті наведеного пункту Господарського кодексу України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 Господарського кодексу України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX Господарського кодексу України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

Отже, за перерахунком суду першої інстанції, перевіреним судом апеляційної інстанції, загальний розмір штрафу за порушення строків надання кожної окремої довідки за кожен окремий місяць в спірний період становить 409900,00 грн.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання від 03.05.2024 про зменшення розміру штрафу, мотивоване тим, що нарахований позивачем штраф є надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків ДП «МА «Бориспіль». Адже, період, за який ДП «МА «Бориспіль» нарахувало штраф, припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022. Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 відсотків.

Так, відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В силу частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, у яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду", вказує на те, що лише суд може прийняти на власний розсуд рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), а отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.

Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як правильно зауважено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов`язаних з діями чи бездіяльністю відповідача. Суд вважає за можливе також прийняти доводи відповідача та врахувати, що наведені обставини введення в Україні воєнного стану та припинення роботи аеропорту призвели до неможливості вчасного виконання обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід.

В той же час, слід зазначити, що після відходу окупаційних військ з території Київської області навесні 2022 року, відновлення можливості доступу до орендованих приміщень (попри неможливість проведення діяльності з отримання прибутку на цій території) відповідач все ж допустив прострочення виконання свого обов`язку щодо надання довідок про чистий дохід, обов`язку який узгоджений сторонами. Водночас, вказане не призводить до звільнення орендаря від обов`язку з надання таких довідок. Тож, як витребування довідок іншого формату ніж надано відповідачем, так само і ухилення від обов`язку з надання довідок - не відповідає узгодженим у договорі пунктам. Відповідач не надав суду пояснень щодо обставин, які перешкоджали йому виконати умови договору щодо надання довідок про чистий дохід позивачу після відходу окупаційних військ з території Київської області, що свідчить про неповну добросовісність дій відповідача і не дає суду підстав для зменшення розміру заявленого штрафу на 90 %, як просить відповідач.

При цьому, слід зауважити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов`язання за договором.

З огляду на викладене, та враховуючи ситуацію в країні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що справедливим та співмірним буде зменшення розміру штрафу на 50 %, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача. Таким чином, розмір штрафу який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 204950,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2).

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (частина 3).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Пунктом 1 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі №911/935/24 в частині відмови у позові про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору № 80.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору № 1582 від 11.06.2014 за період з березня 2022 року по вересень 2023 року, прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого підлягає скасуванню в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягає частковому задоволенню. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» підлягає залшенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі №911/935/24 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі №911/935/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі №911/935/24 скасувати в частин відмови у позові щодо зобов`язання надати довідки.

В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київріанта» виконати зобов`язання встановлені у п.п. 2.2.2. п.2.2 Договору № 8/0.1-14/1-34 від 09.09.2014, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, переданого в оренду на підставі договору №15852 від 11.06.2014 за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.

В інішій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київріанта» (08343, Київська область, Бориспільський район, селище Мартусівка, вулиця Промислова, будинок 72, літера А, 2 поверх, код ЄДРПОУ 00452417) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» (08300, Київська область, Бориспільський район, селище Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3 633, 60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/935/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 26.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська