Постанова

від 19.12.2024 по справі 908/1907/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1907/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МІК на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 (суддя Педорич С.І., повний текст якої підписаний 31.10.2024) у справі № 908/1907/24

за позовом: Марганецької міської ради м. Марганець, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК м. Запоріжжя

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулася Марганецька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення 3 847 309,08 грн. за період 01.01.2019 до 31.12.2021 фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1211300000:01:019:0019.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереження орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/1907/24 справу передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю МІК, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області за встановленою підсудністю. Витребувати в суді першої інстанції всі матеріали господарської справи, а не тільки матеріали передачі справи до іншого суду.

В обґрунтуванні апеляційної скарги посилається на те, що cуд першої інстанції, передаючи справу за підсудністю по ч.3 ст.30, п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, послався на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за якою на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Суд зробив висновок, що підставою звернення міської ради до суду із даним позовом є стягнення коштів у вигляді несплаченої орендної плати. Однак, до цього спору не підлягає застосуванню позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 і хибно застосовано норми ч.3 ст.30 ГПК України як до спору про стягнення з ТОВ «МІК» коштів у вигляді несплаченої орендної плати внаслідок невиконання зобов`язань за договором, адже у цій справі: - в основі спору не існує наявності факту договірних відносин між ТОВ «МІК» і міською радою, - обов`язок з внесення орендної плати для ТОВ «МІК» нічим не визначений і не має під собою правової підстави, тому і відсутній між сторонами спору договір оренди, - ТОВ «МІК», сплачуючи податок на землю і декларуючи використання фактично розташованої під своєю нерухомістю ділянки, не має перед міською радою несплаченої орендної плати і заперечує наявність обов`язку з внесення орендної плати, - позов обґрунтований п. "д" ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України, за яким власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, однак, з огляду на схвалення державою подання ТОВ «МІК» декларацій з плати за землю за використання фактично розташованої під своєю нерухомістю ділянки і оплати за це земельного податку, то про ніякі збитки не може йти мова.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу, у строк визначений судом в ухвалі від 04.12.2024 не надав (до 16.12.2024 включно, оскільки 14 та 15 грудня 2024 року вихідні дні), що в порядку ч.3 ст.262 ГПК України не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку ухвали суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1907/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

03.12.2024 матеріали справи №908/1907/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 04.12.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МІК на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24 та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У липні 2024 року до Господарського суду Запорізької області звернулася Марганецька міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення 3 847 309,08 грн. за період 01.01.2019 до 31.12.2021 фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1211300000:01:019:0019.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що фактичною підставою позову у цій справі Марганецькою міською радою визначено безпідставне збереження орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019.

При цьому правовою підставою позову заявником визначено положення ст.1212 ЦК України, за якими: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом також встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:019:0019, розташована за адресою: вул. Пушкіна, 2, м. Марганець Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №908/1907/24; підготовче засідання призначено на 07.08.2024.

Ухвалою від 07.08.2024 підготовче засідання відкладено на 04.09.2024.

Ухвалою суду від 04.09.2024 продовжено строк підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання на 02.10.2024.

Ухвалою суду від 02.10.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 30.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24 справу передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Зазначений процесуальний документ і предметом апеляційного оскарження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд врахував те, що підставою звернення міської ради до суду із даним позовом є збереження відповідачем, як користувачем земельної ділянки, без належної правової підстави за рахунок позивача грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати. Тому господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном - земельною ділянкою, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна (земельної ділянки).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Так, ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 Кодексу право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 Кодексу.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Кодексу, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Кодексу спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.

Таким чином, на правовідносини, що склалися у даному спорі поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено правила виключної підсудності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Дніпропетровської області.

Оскільки спір пов`язаний із земельною ділянкою, тобто нерухомим майном (предметом спору є стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у відповідача на неї), зазначеним спростовуються доводи відповідача, наведені у скарзі.

Враховуючи те, що при здійсненні перевірки ухвали господарського суду в апеляційному порядку не встановлено порушення судом норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МІК на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі № 908/1907/24- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю МІК.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 19.12.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз