Рішення

від 26.12.2024 по справі 904/4748/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4748/24Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця Терещенка Олега Євгеновича м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюр і К» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 212744грн та пені в розмірі 41539грн42коп

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: фізична особа-підприємець Терещенко Олег Євгенович звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюр і К» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 212744грн та пені в розмірі 41539грн42коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг за договором про надання охоронних послуг №17/ФО від 01.06.2023 (в редакції додаткових угод від 01.08.2023, від 31.01.2024).

Позивач вказав, що на виконання договору №17/ФО від 01.06.2023 надавав відповідачу охоронні послуги щодо об`єкту, розташованого за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1.

Позивач повідомив, що додатковою угодою від 01.08.2023 сторони внесли зміни до договору та визначили обсяг послуг за договором один пост з цілодобовим графіком роботи (вихідні та святкові дні включно). Згідно з додатковою угодою від 31.01.2024 сторони погодили тимчасове припинення надання послуг за договором на період з 01.02.2024 по 07.02.2024. Відповідно до угоди про розірвання від 29.02.2024 сторони узгодили розірвати договір та припинити його дію з 8:00год 01.03.2024.

Позивач вказав, що залишились неоплаченими надані послуги в розмірі 212744грн за актами надання послуг №44 від 31.08.2023 на суму 14968грн, №56 від 30.09.2023 на суму 33840грн, №64 від 31.10.2023 на суму 34968грн, №66 від 30.11.2023 на суму 33840грн, №72 від 31.12.2023 на суму 34968грн, №1 від 31.01.2024 на суму 34968грн, №8 від 29.02.2024 на суму 24816грн, №9 від 01.03.2024 на суму 376грн.

Позивач зазначив, що у гарантійному листі від 28.03.2024 №28-03 відповідач надав графік погашення заборгованості в розмірі 212368грн протягом квітня - вересня 2024року, але платежів не здійснював.

На підставі пункту 4.8 договору №17/ФО від 01.06.2023 за порушення строків оплати сум боргу в розмірі 187552грн та 25192грн позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 41539грн42коп за періоди 23.07.2023 01.02.2024 та 07.02.2024 27.10.2024.

Позивач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу становить 25000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував позивачу у строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду письмові пояснення в якому розмірі та за якими актами надання послуг увійшли суми боргу до складу сум 187552грн та 25192грн, використаних позивачем при розрахунку пені (разом з доказами направлення цих пояснень на адресу відповідача).

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 04.11.2024 доставлена до електронних кабінетів позивача, представника позивача та відповідача 04.11.2024 о 18:34год.

Останнім днем для надання відзиву відповідачем до суду було 20.11.2024 включно.

Станом на 26.12.2024 письмові пояснення позивача на адресу суду не надходили.

Станом на 26.12.2024 відзив на адресу суду не надходив.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач відзив на позовну заяву до суду не надавав, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Між фізичною особою-підприємцем Терещенком Олегом Євгеновичем (далі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюр і К» (далі замовник) був укладений договір №17/ФО про надання охоронних послуг від 01.06.2023 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець надає, а замовник приймає та сплачує надані виконавцем послуги з охорони об`єкта розташованого за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1 (далі об`єкт), що охороняється, а замовник приймає та сплачує надані виконавцем послуги. Послуги охорони за договором здійснення пропускного режиму, недопущення проникнення сторонніх осіб без документів, що посвідчують особу на об`єкт що охороняється, охорона об`єкта від крадіжок та пограбувань сторонніми особами, що проникли на об`єкт, збереження цілісності замкнених дверей, воріт, замків від пошкодження та злому сторонніми особами.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг з охорони об`єктів є договірною і зазначається у «Протоколі узгодження договірної ціни за охоронні послуги» (додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною.

У додатку №1 «Протоколі узгодження договірної ціни на охоронні послуги» сторони дійшли згоди встановити вартість послуг виконавця за договором про надання охоронних послуг №17/ФО від 01.06.2023 у розмірі 47грн без ПДВ за одну повну годину охорони одним охоронником.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата вартості послуг виконавця здійснюється замовником на підставі рахунку та акту виконаних робіт, за надані послуги в термін п`ять банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, який зазначений у договорі або акті.

Згідно з пунктом 3.3 договору акт виконаних робіт за надані послуги підписується щомісяця в строк до п`ятого числа місяця наступного за звітним. Якщо протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання акту виконаних робіт замовник не надав письмової відмови від його підписання із зауваженнями, такий акт вважається прийнятим замовником без зауважень.

В пункті 7.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, тобто з 01.06.2023 по 31.12.2023. В частині фінансових розрахунків і платежів договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором і проведення всіх взаєморозрахунків.

Пунктом 7.2 договору визначено, що договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії у письмовій формі не попередить іншу сторону про припинення договору.

Згідно з пунктом 7.3 договору припинення або розірвання договору не впливає на сторони щодо виконання ними своїх обов`язків, які виникли у них під час дії договору.

Додатковою угодою від 01.08.2023 сторонами дійшли згоди внести зміни до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору та виклали його у новій редакції: « 2.1.1.Виставити на об`єкті, зазначеному в розділі 1 договору, пости охорони: один пост з цілодобовим графіком роботи (вихідні та святкові дні включно)».

Додатковою угодою від 31.01.2024 до договору сторони узгодили тимчасово припинити надання послуг виконавцем замовнику з 01.02.2024 по 07.02.2024 включно.

Угодою про розірвання від 29.02.2024 сторони дійшли згоди розірвати договір з 08:00год 01.03.2024.

Суду не надані докази направлення однією із сторін іншій заяви у письмовій формі про припинення договору за місяць до 31.12.2023. Таким чином на підставі пункту 7.2 договору договір був продовжений на наступний рік та діяв протягом спірного періоду.

Відповідно до підписаних сторонами актів надання послуг №44 від 31.08.2023 на суму 34968грн, №56 від 30.09.2023 на суму 33840грн, №64 від 31.10.2023 на суму 34968грн, №66 від 30.11.2023 на суму 33840грн, №72 від 31.12.2023 на суму 34968грн, №1 від 31.01.2024 на суму 34968грн, №8 від 29.02.2024 на суму 24816грн) на виконання договору позивач надав, а відповідач прийняв за період з серпня 2023 року по лютий 2024 року послуги на загальну суму 232368грн.

Акт №9 від 01.03.2024 про надання послуг охорони з 00-00год. 01.03.2024 по 08-00год. 01.03.2024 на суму 376грн підписаний лише позивачем. Цей акт надсилався відповідачу 18.09.2024 (накладна Укрпошти №4900100045988).

Суду не надані докази направлення на адресу позивача зауважень до акту №9 від 01.03.2024 та письмової відмови відповідача від підписання акту.

Відповідач сплатив вартість послуг частково в розмірі 20000грн.

У гарантійному листі №28-03 від 28.03.2024 відповідач запропонував позивачу графік погашення заборгованості на загальну суму 212368грн: квітень 2024 року 35000грн; травень 2024 року 35000грн; червень 2024 року 35000грн; липень 2024 року 50000грн; серпень 2024 року 50000грн; вересень 2024 року 7368грн.

З огляду на матеріали справи, залишилась несплаченою сума боргу в розмірі 212744грн щодо оплати наданих послуг охорони згідно з актами надання послуг №44 від 31.08.2023 на суму 34968грн, №56 від 30.09.2023 на суму 33840грн, №64 від 31.10.2023 на суму 34968грн, №66 від 30.11.2023 на суму 33840грн, №72 від 31.12.2023 на суму 34968грн, №1 від 31.01.2024 на суму 34968грн, №8 від 29.02.2024 на суму 24816грн, №9 від 01.03.2024 на суму 376грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи пункти 3.2, 3.3договору та норми статті 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити вартість послуг:

за серпень 2023 року в розмірі 34968грн - до 07.09.2023 включно;

за вересень 2023 року в розмірі 33840грн - до 06.10.2023 включно;

за жовтень 2023 року в розмірі 34968грн - до 07.11.2023 включно;

за листопад 2023 року в розмірі 33840грн - до 07.12.2023 включно;

за грудень 2023 року в розмірі 34968грн - до 05.01.2024 включно;

за січень 2024 року в розмірі 34968грн - до 07.02.2024 включно;

за лютий 2024 року в розмірі 24816грн - до 07.03.2024 включно;

за березень 2024 року в розмірі 376грн - до 08.03.2024 включно.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 212744грн, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що за порушення строків оплати більш ніж на 10 (десять) календарних днів виконавець має право вимагати від замовника оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а замовник зобов`язується її оплатити.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У договорі сторони не встановили, що строк нарахування пені становить більше, ніж шість місяців. Тому підлягають застосуванню норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

На підставі пункту 4.8 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 41539грн42коп, що складається з сум:

- в розмірі 36592грн56коп за період з 23.07.2023 по 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 187552грн;

- в розмірі 4946грн86коп за період з 07.02.2024 по 27.10.224 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 25192грн.

Згідно з наданими розрахунками позивача:

- до складу суми боргу в розмірі 187552грн увійшла вартість послуг за актами №44 від 31.08.2023 на суму 14968грн, №56 від 30.09.2023 на суму 33840грн, №64 від 31.10.2023 на суму 34968грн, №66 від 30.11.2023 на суму 33840грн, №72 від 31.12.2023 на суму 34968грн, №1 від 31.01.2024 на суму 34968грн;

- до складу суми боргу в розмірі 25192грн увійшла вартість послуг за актами №8 від 29.02.2024 на суму 24816грн, №9 від 01.03.2024 на суму 376грн.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки пені. Позивач визначив помилкові дати початку порушення строку оплати послуг за вказаними актами та розмір заборгованості на початок та кінець заявлених періодів заборгованості.

За розрахунками суду та з урахуванням меж заявлених позовних вимог обґрунтований розмір пені дорівнює 13948грн40коп та складається з сум:

- в розмірі 2060грн за період 08.09.2023 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 14968грн

- в розмірі 3555грн87коп за період 07.10.2023 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 33840грн

- в розмірі 2540грн09коп за період 08.11.2023 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 34968грн

- в розмірі 1568грн12коп за період 08.12.2023 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 33840грн

- в розмірі 773грн88коп за період 06.01.2024 01.02.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 34968грн

- за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 34968грн пеня не нараховується оскільки прострочення оплати виникло 08.02.2024, тоді як позивачем розрахована пеня до 01.02.2024;

- в розмірі 3398грн98коп за період 08.03.2024 08.09.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 24816грн

- в розмірі 51грн46коп за період 09.03.2024 09.09.2024 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 376грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 27591грн02коп слід відмовити.

При зверненні до господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4446грн69коп. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2, частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Ціна позову становить 254283грн42коп, позов сформований в системі Електронний суд. Тому належний розмір судового збору дорівнює 3051грн40коп (254283грн42коп х 1,5% = 3814грн25коп х 0,8 = 3051грн40коп). Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 1395грн29коп (4446грн69коп - 3051грн40коп).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На момент вирішення спору клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2720грн31коп.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір №22-10/24-1 про надання правової допомоги від 22.10.2024, акт приймання-передачі наданої правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП№4062 від 19.12.2018, ордер серія АЕ№1327859 від 22.10.2024.

Між фізичною особою-підприємцем Терещенко Олегом Євгеновичем (далі клієнт) та адвокатом Слободянюком Русланом Олександровичем (далі адвокат) був укладений договір №22-10/24-1 про надання правової допомоги від 22.10.2024 (далі договір від 22.10.2024).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 22.10.2024 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу та представляти інтереси клієнта Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді, що виникають стосовно клієнта, в тому числі у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності клієнта та її перевіркою, здійснювати захист, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 4.1 договору від 22.10.2024 за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручена клієнтом здійснити оплату правових послуг адвоката) зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі визначеному в Додатку 1, до договору, в день укладення договору.

У додатку №1 до договору від 22.10.2024 сторони дійшли згоди щодо вартості та порядку оплати правової допомоги адвоката за договором, а саме: 1) вартість послуг адвоката складає 25000грн, що включає в себе підготовку та подання позовної заяви, участь в судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та оформлення документів процесуального та іншою характеру, подання заяв, скарг, клопотань, витребування документів та інших доказів, що стосуються захисту інтересів клієнта згідно п. 1.1 договору, без урахування витрат, які можуть бути понесені відповідно до п.4.2 договору; 2) порядок оплати: клієнт передає адвокату винагороду 25000грн у строк до 23 жовтня 2024 року; 3) якщо під час надання правової допомоги за договором, виникне необхідність виконання інших дій правового характеру, що не передбачені п.1 Додатку до договору, вартість правової допомоги сторони погоджують окремо шляхом підписання окремого договору.

Пунктом 4.3 договору від 22.10.2024 встановлено, що адвокат приступає до виконання своїх обов`язків, визначених договором, лише після сплати гонорару відповідно до умов п.4.1 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, укладений на строк до 31.12.2025 та може бути продовжений до моменту виконання зобов`язання за договором (пункти 8.1, 8.2 договору від 22.10.2024).

У підписаному акті приймання-передачі наданої правової допомоги зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу адвоката з усіма правами законного представника, жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому наданої адвокатом правової допомоги у клієнта до адвоката не має.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вказано, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін(див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вирішує питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 22250грн (0,89 х 25000).

Врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; враховуючи кількість виготовлених представником позивача документів та їх зміст, суд дійшов до висновку не розподіляти витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 12250грн. Суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Терещенка Олега Євгеновича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюр і К» про стягнення суми боргу в розмірі 212744грн та пені в розмірі 41539грн42коп задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюр і К» (Ідентифікаційний код 42711693; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, криворізьке шосе, буд. 1) на користь фізичної особи-підприємця Терещенка Олега Євгеновича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) суму боргу в розмірі 212744грн, пеню в розмірі 13948грн40коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2720грн31коп та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 27591грн02коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова