Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11379/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11379/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2 314 459,00 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА

Секретар с/з: Юлія КАЛАШНІК

Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування збитків у зв`язку із втратою вантажу у розмірі 2 314 459,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача, як перевізника, обов`язку на підставі статей 919 Цивільного кодексу України, статей 110, 113 та пп. А п. 114 Статуту залізниць України компенсувати понесені позивачем збитки, які становлять вартість втраченого вантажу загальною вагою 313400 кг на загальну суму 2 314 459,10 грн., який прийнято до перевезення згідно залізничних накладних №34358879 від 06.02.2022 року, №34417980 від 11.02.2022, №34441592 від 13.02.2022, №34517904 від 18.02.2022, №34507004 від 18.02.2022 у вагонах №66652561, №66234683, №60677085, №67657270, №60241742, який не було доставлено вантажоотримувачу у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2024.

У підготовчому засіданні 26.11.2024, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.12.2024.

04.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на відсутність його вини у недоставлені вантажу вантажоодержувачу, оскільки через проведення бойових дій та подальшу окупацію міст Маріуполь, Пологи та Волноваха, де в цей час перебували вагони №№ 66652561, 66234683, 60677085, 67657270, 60241742, в яких перевозився товар, вказані вагони вибули з володіння відповідача. При цьому, вказані обставини залізниця не могла передбачити і усунення таких обставин від неї не залежало, і на теперішній час не відомо точне місцезнаходження зазначених вагонів, кількість та стан вантажу, тому твердження позивача про втрату вантажу не відповідає фактичним обставинам та є передчасним.

У судовому засіданні 24.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проміндустрія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» (покупець) укладено договір №03-2021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сталевий вуглецевий брухт та відходи чорних металів - ДСТУ 4121-2002 з урахуванням особливостей, викладених у Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами даного договору і ціною, вказаною у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

У Специфікаціях (додатках) вказується номенклатура, кількість, якість, ціна і термін поставок. За угодою Сторін в Специфікаціях можуть бути зазначені додаткові відомості про Товар, а також інші умови виникнення і виконання зобов`язань за Договором (п. 1.2 договору).

Специфікацією № 1 від 06.02.2022 р. сторони договору поставки погодили ціну і номенклатуру товару, що поставляється на адресу АТ «Інтерпайп Дніпровтормет», а саме:

- характеристика виду брухту - брухт сталевий вид № 3/1, завантаження вагона - від 58 т., ціна - 8650 грн/тонну;

- характеристика виду брухту - брухт сталевий вид № 3/2, завантаження вагона - від 58 т., ціна - 8416 грн/тонну.

Пунктом 5 спеціфікації № 1 погоджено, що ціна діє до 07.02.2022 р.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка здійснюється залізничним транспортом, на умовах DDU-станція вантажоодержувача (Інкотермс 2000), або на інших умовах, викладених у Специфікації, відповідно до реквізитів, викладених у Специфікації. Моментом переходу права власності на товар є дата приймально-здавального акту ф.69 (ф.19), оформленого покупцем або кінцевим вантажоодержувачем, вказаним покупцем (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що поставка Товару проводиться залізничним транспортом у піввагонах, справних у технічному комерційному відношеннях, очищених від залишків раніше перевезених вантажів, за реквізитами, вказаними в Специфікаціях або Додаткових угодах до Договору. Покупець може змінити реквізити відвантаження Товару, попередивши постачальника за 3 (три) календарних дні листом за підписом керівника підприємства.

ТОВ «Проміндустрія» (вантажовідправник) на виконання умов договору №03-2021 від 01.02.2021 у лютому 2022 року здійснило відправку брухту сталевого виду 3/1 загальною вагою 313 400 кг. на підставі наступних залізничних накладних:

1. №34358879 від 06.02.2022 року із станції «Дарниця», відправлено 64200 кг. брухту чорних металів вагоном №66652561.

2. №34417980 від 11.02.2022 року із станції «Київ-Деміївський», відправлено 62350 кг. брухту чорних металів вагоном №66234683.

3. №34441592 від 13.02.2022 року із станції «Київ-Деміївський», відправлено 60650 кг. брухту чорних металів вагоном №60677085.

4. №34517904 від 18.02.2022 року із станції «Київ-Деміївський», відправлено 63750 кг. брухту чорних металів вагоном №67657270.

5. №34507004 від 18.02.2022 року із станції «Київ-Деміївський», відправлено 62450 кг. брухту чорних металів вагоном №60241742.

Одержувачем вантажів по вказаним залізничним накладним визначено Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (м. Маріуполь), станція та залізниця призначення - Маріуполь Сортувальний.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач - ТОВ «Проміндустрія», як вантажовідправник, зазначив, що вантаж, переданий відповідачу за накладними №34358879 від 06.02.2022 року, №34417980 від 11.02.2022 року, №34441592 від 13.02.2022 року, №34517904 від 18.02.2022 року, №34507004 від 18.02.2022 року, доставлений вантажоожержувачу не був, як і не був повернутий позивачу.

Вказані обставини підтверджуються відповідачем.

Крім того, ТОВ «БСК-ІНТЕР-ПРОМ» листом № 45 від 25.05.2022 повідомило позивача, що залізничні вагони №66652561, №66234683, №60677085, №67657270, №60241742 з вантажами не дійшли до вантажоодержувача, а знаходяться на наступних станціях: вагони №67657270 та №60241742 на станції Пологи, а вагони №66652561, №66234683 та №60677085 на станції Волноваха.

Позивач листом від 24.03.2023 №24/03-01 просив у відповідача надати інформацію чи отримав вантажоодержувач вантажі, у разі відсутності таких відомостей надати інформацію про місцезнаходження вантажу, який був прийнятий до залізничного перевезення відповідно до накладних №34358879 від 06.02.2022, №34417980 від 11.02.2022, №34441592 від 13.02.2022, №34517904 від 18.02.2022, №34507004 від 18.02.2022.

У відповіді від 28.03.2023 №46/259 філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надала інформацію про дислокацію вагонів (вагонні операції) за період з лютого 2022 по 28.03.2023, яка є додатком до вказаного листа.

Як вбачається з вказаної інформації про вагонні операції, вагони 60241742 (накладна №34507004) та 67657270 (накладна №34517904) знаходяться на станції Пологи, а вагони 66234683 (накладна №34417980), 60677085 (накладна №34441592), 66652561 (накладна №34358879) - на станції Волноваха.

Також листом від 31.01.2024 №31/01-01 позивач просив у відповідача надати інформацію про місцезнаходження вантажів, які були прийняті до залізничного перевезення відповідно до накладних №34358879 від 06.02.2022, №34417980 від 11.02.2022, №34441592 від 13.02.2022, №34517904 від 18.02.2022, №34507004 від 18.02.2022; стан вантажів на день отримання запиту, а саме відповідність ваги наявних вантажів вазі прийнятих до перевезення вантажів; причини порушення строків перевезення прийнятих до перевезення вантажів; причини не виконання зобов`язань як перевізника щодо своєчасного та належного надання послуг з перевезення вантажів.

У відповіді від 22.02.2024 №ЦЦМ-12/106 відповідач надав інформацію про прийняття до перевезення вагонів та щодо їх дислокації та повідомив, що через військову агресію російської федерації проти України та запровадження воєнного стану, тимчасовою окупацією частини території регіональних філій «Придніпровська залізниця», «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», працівники регіональних філій не мають доступу до залізничної інфраструктури станцій Пологи та Волноваха де відповідно до довідки філії «ГІОЦ» знаходяться вагони. Тому, станом на цей час Товариство не має можливості пересвідчитись у наявності вантажу та технічному стані вагонів зазначених у запиті, а також здійснити будь-які заходи щодо руху цих вагонів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту залізниць України).

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (стаття 3 Статуту залізниць України).

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у лютому 2022 від вантажовідправника ТОВ «Проміндустрія» залізницею були прийняті до перевезення вагони №67657270 №60241742, №66652561, №66234683 та №60677085 з вантажем - брухт чорних металів за залізничними накладними (договори перевезення) №№34358879, 34417980, 34441592, 34517904, 34507004 з призначенням на станцію Маріуполь - Сортувальний на адресу вантажоодержувача - Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (м. Маріуполь).

Проте, станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, вагони на станцію призначення Маріуполь - Сортувальний не прибули, що не заперечується сторонами у справі.

Предметом позову є стягнення збитків за втрату вантажу під час залізничного перевезення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Частиною 2 статті 919 Цивільного кодексу України встановлено, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Відповідно до пункту 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.

Доводи позивача стосовно того, що у разі перевезення залізницею ввіреного їй товару у визначені Статутом залізниць України строки, то вантаж дійшов би до кінцевого отримувача, не беруться судом до уваги, оскільки позивачем не заявлено вимогу про відшкодування шкоди за несвоєчасну доставку товару.

Відтак, за даних обставин справи судом не досліджувались обставини щодо строків доставки залізницею товару отримувачу.

Відповідно до пункту 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з пунктом 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту залізниць України).

У зв`язку із ненадходженням товару/вантажу на станцію призначення, позивач вважає втраченим вантаж загальною вагою 313400 кг., а саме по накладній №34358879 від 06.02.2022 року 64200 кг.; по накладній №34417980 від 11.02.2022 року 62350 кг.; по накладній №34441592 від 13.02.2022 року 60650 кг.; по накладній №34517904 від 18.02.2022 року 63750 кг.; по накладній №34507004 від 18.02.2022 року 62450 кг.

Враховуючи, що відповідно до специфікації № 1 вартість брухту виду 3/1 становила 8 650,0 грн. за 1 тонну, то загальна вартість брухту по залізничним накладним №34358879 від 06.02.2022 року, №34417980 від 11.02.2022 року, №34441592 від 13.02.2022 року, №34517904 від 18.02.2022 року, №34507004 від 18.02.2022 року склала 2 710 910,00 грн. (313400 кг. * 8,65 грн.).

При цьому, позивачем заявлено до стягнення збитки, які становлять загальну вартість втраченого вантажу, розрахованого позивачем з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред`явлення позову, виходячи з наступного:

313 400 кг х 7,385 грн. = 2 314 459,0 грн, де

- 313 400 кг - загальна вага втраченого перевізником брухту чорних металів (64200 кг + 62350 кг + 60650 кг + 63750 кг + 62450 кг);

- 7 385,0 грн. - вартість одного кілограму брухту чорних металів відповідно до середньозваженої ринкової ціни у період з 01.07.2024 по 19.07.2024.

Тобто позивачем заявлено до стягнення збитки у меншому розмірі.

На підтвердження ціни брухту та загальної вартості вантажу позивачем надано до позову специфікацію №1/4 від 01.07.2024 року, якою визначено ціну і номенклатуру товару, що поставляється на адресу ТОВ «Метінвест-Ресурс». Вказана специфікація підписана зі сторони ТОВ «Группа Реал».

Специфікація із запропонованими ТОВ «Группа Реал» цінами не містить тих видів металів, що перевозилися за залізничними накладними №№34358879, 34417980, 34441592, 34517904, 34507004, та не може бути доказом ціни товару на ринку металобрухту з огляду на її одностороннє складання Товариством з обмеженою відповідальністю «Группа Реал».

Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами вартості вантажу, який він вважає втраченим.

Щодо відповідальності залізниці за втрату вантажу, суд зазначає наступне.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

З наведеною нормою кореспондуються приписи частин першої статті 614 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Крім того, згідно з підпунктом 4) пункту е) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулись внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Надаючи оцінку обставинам справи, а також доводам відповідача викладеним на підтвердження наявності обставин, що перешкодили виконанню перевезення, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд зазначає наступне.

Згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому був продовжений.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. №75 (зі змінами) затверджений Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) до якого водить Маріупольська міська територіальна громада, де розміщена залізнична станція Маріуполь Сортувальний, до якої прямував потяг з вагонами №67657270 №60241742, №66652561, №66234683 та №60677085 з металобрухтом.

Зазначені вагони, у зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації та бойових дій у південній частині України, які розпочались 24.02.2022 р., зі станції Пологи та Волноваха на станцію призначення Маріуполь - сортувальний не прибули.

Наразі спірні вагони так і знаходиться на станції відправлення - Волноваха, Пологи, які розташовані на території Донецької області та входять у Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.02.2023р. № 41 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2023р. за № 287/39343), а також зазначений у Змінах до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004).

Відповідно до довідкової інформації про дислокацію вагонів: остання технічна операція з вагонами №67657270 №60241742, №66652561, №66234683 та №60677085 зафіксована на станціях Пологи - 28.02.2022 та Волноваха - 25.02.2022 р.

В контексті наданих відповідачем відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів в лютому 2022 року, суд зазначає, що відповідно до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відповідає за інформаційне забезпечення роботи залізничного транспорту України, розробляє та реалізує заходи по підвищенню ефективності експлуатації автоматизованих систем управління залізничним транспортом, займається підтримкою та розвитком мережі передачі даних Укрзалізниці; до основних завдань філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відноситься, в тому числі, надання інформації про проходження вагонів і контейнерів з вантажами залізницями України і СНД, інформаційні послуги. Також у відповідності до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія здійснює експлуатацію Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є).

Як вже зазначалось, за інформацією філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію та стан вагонів, остання технічна операція з вагонами №67657270 та №60241742 була зафіксована на станції Пологи - 28.02.2022р., а вагонами 66234683, 60677085, 66652561 на станції Волноваха - 25.02.2022.

За встановлених обставин та враховуючи відсутність доказів на спростування відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів представлену відповідачем інформацію з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями щодо останнього місцезнаходження спірних вагонів.

Разом з цим, згідно інформації, наведеної у відкритих джерелах, та згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зі змінами), територіальні громади, на яких знаходяться станції Волноваха, Пологи та Маріуполь-сортувальний є тимчасово окупованими з: 10.03.2022 - Волноваха, 03.03.2022 - Пологи, 05.03.2022 - Маріупольський район (в тому числі і м. Маріуполь). Крім того зазначеним вище Переліком м. Волноваху визнано територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 09.03.2022, а Маріупольський район (в тому числі і м. Маріуполь) визнано територією активних бойових дій з 24.02.2022 по 04.03.2022.

Відтак, вже 24.02.2022 вагони перебували у місцях бойових дій, а тому доставка вантажу вагонами №№67657270, №60241742, 66234683, 60677085 та 66652561 до одержувача Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (м. Маріуполь) не залежала від волі залізниці.

В той же час, судом враховано, що АТ "Укрзалізниця", з урахуванням покладених на неї завдань, є важливою складовою, що забезпечує стабільне функціонування всіх галузей економіки України і внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83, та за визначеними статтями 8 та 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" критеріями відноситься до об`єктів критичної інфраструктури. І хоча виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, залізниці мають безумовно забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, як тих, що користуються його послугами так і власних працівників, а також безпеку руху поїздів, що вочевидь стало неможливим забезпечити в умовах ведення реальних бойових дій і наступної окупації Маріупольського регіону (в межах якого знаходяться станції призначення).

Під час розгляду справи відповідач наголошував на тому, що умови, які склалися на початку дії правового режиму воєнного стану, вимагали від нього, як надавача залізничних послуг, в першу чергу, прийняття нестандартних рішень задля забезпечення перевезень критично важливих вантажів для обороноздатності країни. За виниклих обставин, надважливими та першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів, в короткий проміжок часу, який залишався до повної окупації регіону.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, в контексті спірних правовідносин, загальновідомими обставинами у розумінні наведеної вище статті є той факт, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації.

Такими чином, фактично діяльність АТ Українська залізниця" з перших днів повномасштабного вторгнення була спрямована на роботу в умовах режиму воєнного стану в Україні, що також підтверджує обґрунтування відповідача щодо неможливості здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

Судом також встановлено, що 24.02.2022р. АТ Українська залізниця" введено обмеження перевезень №ЦЦО/99 від 24.02.2022р. на вантажні перевезення на Донецькій залізниці, про що залізниця повідомила на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".

Встановлення таких обмежень відповідає умовам публічного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, згідно з пунктом 2.4.1. якого перевізник має право відмовити в наданні та /або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому Перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.

Отже, внаслідок ведення активних бойових дій та ракетних обстрілів подальше перевезення вантажу на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії "Донецька залізниця" (що знаходяться в м. Маріуполь Донецької області) було неможливим.

Факти повномасштабної військової агресії РФ проти України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, бойові дії в адміністративних межах міста Маріуполь є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Відтак, введення залізницею обмеження на перевезення було зумовлене наявністю об`єктивних підстав для такої заборони на перевезення, які являються загальновідомим фактом.

Окрім викладеного, судом встановлено, що користувачів послуг залізничного транспорту, в тому числі і позивача, про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що відповідач не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за відповідним правочином та не надавав належних підтверджуючих документів на підтвердження таких обставин, суд зазначає, що з метою інформування користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які можуть впливати на виконання перевізником своїх обов`язків за укладеними договорами, відповідачем 02.03.2022р. на офіційному веб-сайті філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" в мережі Інтернет, за посиланням https://uz-саrgо.соm/news/shanovni-klsenti-11, було розміщено повідомлення про те, що АТ "Укрзалізниця" не може в повному обсязі надавати/виконувати свої зобов`язання за договорами з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України.

До зазначеного повідомлення також було прикріплено посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Судом встановлено, що аналогічне повідомлення було розміщено 01.03.2022р. на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця".

Отже, з огляду на встановлене вище, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

При цьому, суд також враховує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі № 905/55/21).

Відтак, наявність форс-мажорних обставин встановлюється судом за оцінкою доказів у їх сукупності, що відповідає принципу змагальності сторін судового процесу, а відтак посилання позивача на те, що неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало могло бути підтверджено лише сертифікатом Торгово-промислової палати України суд вважає помилковими.

Більш того, у розумінні положень пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, підпункту 4 пункту "е" частини 1 статті 111, статті 113 Статуту залізниць України, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є обов`язковим, оскільки наведені норми не ставлять право на звільнення перевізника від відшкодування збитків за втрату вантажу в залежність від отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

Окрім викладеного, з матеріалів справи вбачається, що з метою належного засвідчення триваючих обставин непереборної сили (форс-мажору), які перешкоджають відповідачу виконати зобов`язання за договором перевезення вантажу, укладення якого засвідчено складанням накладних №№34358879, 34417980, 34441592, 34517904, 34507004, АТ «Укрзалізниця» сформувало заяву 2022/233 від 04.10.2024 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями та звернулось з нею до Донецької торгово-промислової палати.

У відповідь на вказану заяву, Донецькою торгово-промисловою палатою було видано Сертифікат №153/10.1-17-03 від 16.10.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які завадили виконанню обов`язків перевізника з доставки вантажу по договору перевезення укладеному між АТ "Українська залізниця" та ТОВ «Проміндустрія» на користь третьої сторони - одержувача Приватне акціонерне товариство «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (м. Маріуполь) оформленому залізничними накладними №№34358879, 34417980, 34441592, 34517904, 34507004.

В аспекті виникнення обставин, що перешкодили відповідачу доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд також враховує, що 24.02.2022р. Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України та з 24.02.2022р. збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів та обстріли населених пунктів України, у тому числі міста Маріуполь, що є загальновідомими обставинами.

Отже, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії РФ є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України.

Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними та саме РФ несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну (зокрема, і втрату майна (вантажу відправленого у вагонах за залізничними накладними №№34358879, 34417980, 34441592, 34517904, 34507004).

Враховуючи вищевикладене, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили йому, як перевізнику доставити вантаж, та які він не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, при цьому, користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному веб - сайті АТ Укрзалізниця, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за недоставку вантажу до одержувача Приватного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (м. Маріуполь), та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого вантажу на загальну суму 2314459,00 грн.

Враховуючи те, що позовна давність судом застосовуються за наявності порушеного права чого судом не було встановлено, то заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишена судом без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Повне судове рішення складено 25.12.2024.