Рішення

від 12.12.2024 по справі 915/1065/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1065/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада про стягнення заборгованості в загальній сумі 27407,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 про стягнення заборгованості за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по червень 2024 року в сумі 27407,13 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

ПрАТ Миколаївська теплоелектроцентраль на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово- комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон № 2189) (в редакції, яка набула чинності з 01.05.2019 р.) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Так, позивач з посиланням на ст. 12, п. 5 ст. 13 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, тому з власниками багатоповерхівки по вул. Чайковського 27 діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Водночас позивач стверджує, що оскільки нежитлове приміщення відповідача відключене від централізованої системи опалення, то нарахування йому проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (із змінами, внесеними наказом Міністерства від 28 грудня 2021 року № 358, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429).

Наразі, за ствердженнями позивача, нарахування за витрати опалення місць загального користування всім абонентам почали здійснювати лише з 01.11.2022 р., оскільки Методика, відповідно до якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії, набрала чинності 28.01.2022. Відтак, позивач вказує, що з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. При цьому позивач вказує, що з відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 6176 від 01.11.2022. Цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України та встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк. Як вказує позивач, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви- приєднання, сплати рахунків за надану послугу, факт отримання послуги.

Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 385735736 нежитлове приміщення загальною площею 267,7 м.кв. по вул. Чайковського 27/7, належить територіальній громаді Миколаївської міської ради на праві власності та передано відповідачу за договором оренди.

За ствердженнями позивача, між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та відповідачем 19.09.2018 р. було укладено договір оренди № 7789, термін дії якого становить 5 років, з 11.09.2018 до 11.09.2023. За інформацією Управління комунального майна (лист № 13023/10.01-08/10/2/24 від 07.08.2024), строк дії вищевказаного договору оренди було продовжено до 12.12.2024. Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2016 № 876 (п. 42) нежитловим приміщенням по вул. Чайковського, 27 (літ. А-5 прим. з № 57-1 по 57-20 заг. площею 267,7 кв.м), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі ММР, надано нову адресу: вул. Чайковського, 27/7.

Отже, позивач вважає, що відповідно до вказаного Закону № 2189, Методики та Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила № 830) відповідач є споживачем теплової енергії. Так, згідно з п. 2 загальних положень Методики загальнобудинкові потреби на опалення визначені як витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири, приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (горища, підвали, тощо), крім допоміжних приміщень.

Наразі позивач вказує, що за Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. №572, а також згідно зі ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень (приміщень загального використання) будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Згідно з п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики № 315.

При цьому позивач, із посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, вказує, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Як стверджує позивач, в житловому будинку, де розташоване орендоване відповідачем приміщення, встановлено загальний на всю будівлю прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Відтак, позивач почав здійснювати нарахування за загальнобудинкові потреби місць загального користування відповідачу після з`ясування всіх необхідних для цього технічних даних, тому розрахунок здійснено у лютому 2023 року. При цьому у лютому 2023 року було проведено нарахування за період з листопада 2022 року по січень 2023 року (без абонплати), а у липні 2023 року було проведено перерахунок для донарахування абонплати за період з листопада 2022 року по січень 2023 року.

Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5 індивідуального договору позивач зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:

-обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

-частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

-обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

При цьому, як вказує позивач, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 рр. після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, №1189 від 08.11.2023 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024 та підписано наряд з балансоутримувачем будинку «ТОВ УК «Місто для людей», що свідчать про підключення будинків, в тому числі приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Чайковського 27. Відповідно до рішень Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.

Позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Як стверджує позивач, згідно п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

-плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті позивача.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць складає: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. В п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Як вказує позивач, відомості споживання теплової енергії, свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по квітень 2024 р. Так, за ствердженням позивача, за період з листопада 2022 року по червень 2024 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплату на загальну суму 27407,13 грн., що не сплачено відповідачем. При цьому позивач зазначає, що 29.07.2024 на адресу відповідача була направлена претензія за №504-ю з рахунками №6176 за період боргу та акти надання послуг № 6176, що підтверджується поштовим описом № 0504023658087 та списком « 02.08.2024 ВЗЕ», однак претензія залишена відповідачем без задоволення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (вх. № 10638/24) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 1, 3 ст. 164 ГПК України не надано належних доказів сплати заявником судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.

16.09.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №11070/24), до якої заявником надано копію платіжної інструкції від 09.08.2024 №3311 про сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1065/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.10.2024 р. о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 р. залучено до участі у справі №915/1065/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївську міську раду, також розгляд справи відкладено на 04.11.2024 р. о 14:30.

28.10.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 13121/24), про виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 р. в частині направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївській міській раді позовної заяви з відповідними додатками. Також позивач зазначив, що відповідач користується нежитловим приміщенням за договором оренди, укладеним з власником приміщення у 2018 році, відповідно до п. 5.6. якого орендар зобов`язаний укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання). На думку позивача, оскільки орендоване приміщення знаходиться в централізованій системі житлового будинку, відповідач фактично є споживачем тепла в опалювальних періодах 2022-2023 та 2023-2024 років та зобов`язаний сплачувати її вартість. Також позивач з посиланням на ст. 1. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказує, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відтак, з відповідачем укладено індивідуальний публічний договір.

31.10.2024 р. від представника третьої особи Авраменко Т.М. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли пояснення щодо позовних вимог (вх. № 13311/24). Так, заявник зазначає, що згідно з договором оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності №7789 від 11.09.2018 р. в орендному користуванні відповідача перебувають нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 267,7 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7. Строк дії договору, встановлений з 11.09.2018 р. по 11.09.2023 р., було продовжено до 12.12.2024 на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану. Як вказує третя особа, з огляду на продовження воєнного стану, даний договір оренди автоматично продовжений згідно з п. 5 вказаної Постанови, тому договір №7789 від 11.09.2018 є діючим. Наразі третя особа вказує, що згідно з пунктом 5.6. зазначеного договору орендар зобов`язаний укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання), а відповідно до пункту 5.7. договору орендар зобов`язаний здійснювати витрати пов`язані з утриманням орендованого майна. Відтак, на думку заявника, в період з листопада 2022 р. по квітень 2024 р. нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 267,7 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7 перебувають в оренді ТОВ Розвиток МК-2016 та обов`язок по сплаті комунальних послуг покладається на орендаря.

Так, у судовому засіданні господарського суду 04 листопада 2024 року по справі №915/1065/24 за участю представників позивача та третьої особи судом було протокольно оголошено перерву до 18 листопада 2024 року о 15 год. 30 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 04.11.2024 р. в порядку ст. 120 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 р. у справі №915/1065/24 розгляд справи відкладено на 25.11.2024 р. о 16:00 у зв`язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

25.11.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 14734/24), в якому позивач вказує про направлення ним на ім`я керівника відповідача повідомлення про розгляд справи з додатками та неотримання керівником даного повідомлення на дату засідання, тому представник позивача просить розгляд справи відкласти для надання представнику відповідача можливості прийняти участь у розгляді справи.

Також 25.11.2024 р. від представника третьої особи Авраменко Т.М. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника через велику завантаженість працівників юридичного департаменту Миколаївської міської ради та великою кількістю судових справ(вх. № 14755/24), тому представник третьої особи просить розглядати справу № 915/1065/24 з урахуванням пояснень третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 р. у справі №915/1065/24 розгляд справи відкладено на 12.12.2024 р. о 14:30 у зв`язку з клопотанням позивача та неявкою представника відповідача у судове засідання.

03.12.2024 р. від представника позивача Вірченко І.П. через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника (вх. № 15179/24), в якій позивач просить розглядати справу за його відсутності в зв`язку з плановою відпусткою представника позивача.

В судове засідання 12.12.2024 р. представники сторін не з`явились.

Так, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 83 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 385735736 територіальній громаді Миколаївської міської ради належить на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 267,7 м.кв. по вул. Чайковського 27/7.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018, Управління комунального майна Миколаївської міської ради як орендодавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток МК-2016» як орендар прийняло у строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. А-5 (прим. з № 57-1 по № 57-20) загальною площею 267,7 кв.м, розміщені за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7, що знаходяться на балансі ЖКП ММР «Південь», вартість яких визначена згідно з висновком експерта - ПП «Консалтингова фірма «Снейл» і становить за експертною оцінкою 650400 грн станом на 31.05.2018. Право власності на нерухоме майно, яке передано в оренду, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21828299, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1324497048101.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору оренди власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За приписами п. 5.6 договору до обов`язків орендаря входить укладення договорів з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що останній укладено строком на 5 років, що діє з 11.09.2018 по 11.09.2023 включно.

З наявного в матеріалах справи листа Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 07.08.2024 р. № 13023/10.01-08/10/2/24 вбачається, що строк дії договору оренди нежитлових приміщень площею 267,7 кв.м за адресою м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7, продовжено до 12.12.2024 р. відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», за яким договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі якщо до зазначеної дати воєнний стан буде продовжено, то до даного договору оренди знову буде автоматично застосовано норму п. 5 вказаної Постанови.

Поряд з цим судом з`ясовано, що Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

Так, в опалювальних сезонах 2022-2023 років (з 09.11.2019 по 24.03.2023) та 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27, що підтверджується нарядами на підключення системи опалення та відомостями споживання теплової енергії абонентом в період з 18.11.2022 по 27.03.2023 та з 26.11.2023 по 02.04.2024 рр.

При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2022-2023 та 2023-2024 років у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 513 від 27.03.2024 згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 09.11.2022 по 24.03.2023 та з 14.11.2023 по 28.03.2024.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2016 № 876 «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» нежитловим приміщенням по вул. Чайковського, 27 (літ. А-5 прим. з № 57-1 по № 57-20 заг. площ. 267,7 кв.м), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, було присвоєно нову адресу: вул. Чайковського, 27/7.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово- комунальні послуги" (далі - Законом N 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону N 2189-VIII визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону N 2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).

Отже, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України Про житлово-комунальні послуги Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 2189-VIII передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону N 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом N 2189-VIII договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 та N 1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону N 2189-VIII (у редакції змін внесених Законом N 1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону N 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон N 2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі N 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі N 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі N 908/710/23.

01.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, хоча згідно з умовами договору оренди саме до обов`язків відповідача як орендаря відноситься укладення договору з позивачем.

Наразі суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

Відтак, судом встановлено, що між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 6176 від 01.11.2022, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Так, згідно п. 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. N 315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 11 та п. 12 договору).

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

-плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (Офіційний вісник України, 2019р, N 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, N 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2022 року, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 626 від 09.11.2022, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 18.11.2022 підключено систему опалення за адресою вул. Чайковського, 27.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 26.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. Чайковського, 27.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Наразі відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 р. по квітень 2024 р. Як з`ясовано судом, орендоване відповідачем нежитлове приміщення відключене від централізованої системи опалення, тому позивачем проводилося нарахування тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування (далі-МЗК). Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Як визначено в п. 5 договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:

-обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

-частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

-обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 22.12.2020 року по справі № 311/3489/18, споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Так, спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об`єму) таких споживачів.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 N 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.

Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.

При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Як стверджує позивач, у житловому будинку, де знаходиться орендоване відповідачем приміщення, встановлено загальний на всю будівлю прилад обліку теплової енергії і спожита теплова енергія нараховується відповідно показників приладу. Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII Про житлово-комунальні послуги нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль N 473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ)

Так, позивачем на підтвердження надання відповідачу у орендоване ним приміщення послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022, в період з листопада 2022 року по червень 2024 надано рахунки на загальну суму 27407,13 грн., а саме:

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану за період з листопада 2002 року по лютий 2023 року на суму 13918,90 грн., у т.ч. теплова енергія 11571,94 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 2319,82 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2023 року на суму 2590,39 грн., у т.ч. теплова енергія 2131,52 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 431,73 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у липні 2023 року на суму 130,27 грн., у т.ч. теплова енергія 81,42 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 21,71 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у серпні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у вересні 2023 року на суму -1130,87 грн., у т.ч. теплова енергія -942,39 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ -188,48 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у жовтні 2023 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у листопаді 2023 року на суму 263,48 грн., у т.ч. теплова енергія 192,43 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 43,91 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у грудні 2023 року на суму 4706,62 грн., у т.ч. теплова енергія 3895,04 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 784,44 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у січні 2024 року на суму 3979,72 грн., у т.ч. теплова енергія 3289,29 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 663,29 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у лютому 2024 року на суму 1303,15 грн., у т.ч. теплова енергія 1058,82 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 217,19 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у березні 2024 року на суму 1384,91 грн., у т.ч. теплова енергія 1126,95 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 230,82 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у квітні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у травні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.;

- рахунок N 6176 за послугу з постачання теплової енергії надану у червні 2024 року на суму 32,57 грн., у т.ч. теплова енергія 0,00 грн., абонентська плата 27,14 грн., ПДВ 5,43 грн.

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Також позивачем до позовної заяви долучено акти наданих послуг N 6176 за період з лютого 2023 року по червень 2024 року.

Вказані рахунки та акти були направлені на адресу відповідача 02.08.2024 р. разом з претензією N 504-ю від 29.07.2024 з вимогою про сплату 27407,13 грн. боргу, однак відповідь на претензію відповідачем не надано, також відповідачем не сплачено вказану суму, що стало підставою для пред`явлення даного позову.

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав. Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за індивідуальним договором, натомість відповідачем не сплачено за надані у період з листопада 2022 року по червень 2024 року послуги за вказаним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 27407,13 грн. за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та по абонентській платі.

При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, несплатою позивачу вказаної суми за послугу з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентської плати відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль про стягнення заборгованості за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплати за період з листопада 2022 року по червень 2024 року в сумі 27407,13 грн. відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 27407,13 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Миколаївська міська рада, про стягнення заборгованості в загальній сумі 27407,13 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 108, код ЄДРПОУ 40619788) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ Укргазбанк, МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) основний борг у сумі 27407/двадцять сім тисяч чотириста сім/грн. 13 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 108, код ЄДРПОУ 40619788) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 25 грудня 2024 р. у зв`язку зі стабілізаційними відключеннями електроенергії та постійними повітряними тривогами.

Суддя Л.М. Ільєва