Рішення

від 26.12.2024 по справі 916/4540/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4540/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи № 916/4540/24

за позовом Фізичної особи - підприємця Окуневої Діани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса» (67720, Одеська область, Білгород - Дністровський р-н, с. Чистоводне, Комплекс будівель та споруд № 1, код ЄДРПОУ 34611985)

про стягнення 153 272, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

14.10.2024 Фізична особа - підприємець Окунева Діана Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса», в якій просить суд стягнути з відповідача 153 272, 23 грн, з яких: 96 624 грн - основної заборгованості, 9 342, 09 грн - пені, 8 292, 91 грн - 3 % річних; 39 013, 23 грн - інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі - продажу №У-16/34 від 26.05.2021, зокрема в частині здійснення оплати вартості товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 (з урахуванням ухвали суду від 27.11.2024 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4540/24 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Також, вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк для надання відзиву та його надіслання позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені частини сьомої статті 252 ГПК України.

Ухвала суду від 21.10.2024 була доставлена до електронного кабінету позивача 22.10.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка за вих. № 916/4540/24/64670/24 від 23.10.24.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Диоса» ухвала суду від 21.10.2024 була надіслана на його юридичну адресу: Одеська область, Білгород - Дністровський р-н, с. Чистоводне, Комплекс будівель та споруд № 1, що зазначена у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 845044 від 15.10.2024, здійсненої на запит суду.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала від 21.10.2024 була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала від 27.11.2024 була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.

При цьому, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви Фізичної особи - підприємця Окуневої Діани Анатоліївни до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4540/24, 23.10.2024 було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 21.10.2024 за посиланням - https://od.arbitr.gov.ua/Review/12246267.

За таких обставин, суд вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.05.2021 між Фізичною особою - підприємцем Окуневою Діаною Анатоліївною (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Диоса» (Покупець) укладено договір купівлі продажу товару №У-16/34, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується на підставі цього договору передати, а Покупець прийняти і сплатити за поставлений товар, на умовах вказаних в договорі.

Відповідно до пункту 2.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021 кількість, найменування, ціна, одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є невід`ємним додатком №1 до цього договору.

У пункті 2.2 договору №У-16/34 від 26.05.2021 сторони узгодили, що сума договору складає 3 111 Євро, що еквівалентно 104 374,40 грн, на дату укладення договору з розрахунку згідно середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанковському ринку України, визначеного за формулою, наведеною в пункті 2.3, що становить 33,55 грн за 1 Євро на день погодження ціни (26.05.2021). Фактична сума договору визначається яка загальна сума вартості товару, сплачена покупцем у відповідності з умовами,визначеними в пунктах 2.2, 2.3, 4.4 даного договору.

Згідно пункту 2.3 договору №У-16/34 від 26.05.2021 для перерахунку суми договору в націоналну валюту та визначення вартості валютного еквіваленту кожного платежу використовується середній курс продажу валюти (Євро) за українські гривні на Міжбанківському ринку України, який визначається за формулою:

К1=Min за період (ASK) +

2 , де

К1 середній курс продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України;

Min за період (ASK) мінімальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів зазначений на сайті www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок».

Max за період (ASK) максимальний середній курс на Міжбанківському ринку України встановленого на день, який передує списанню грошових коштів зазначений на сайті www.udinform.com в розділі «Міжбанківський ринок».

У разі виникнення суперечок достатнім доказом курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, або з іншого сайту вказаного продавцем, що зроблена Продавцем та засвідчена підписом уповноваженої особи Продавця та печаткою Продавця.

Відповідно до пункту 2.5 договору №У-16/34 від 26.05.2021 при збільшення курсу гривні по відношенню до Євро узгодженого сторонами рівня 33,55 грн за 1 Євро на день підписання договору (пункт 2.2 договору), Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів сплатити відповідну суму Продавцю, у зв`язку з чим підписується додаткова угода про перерахунок загальної суми договору. Сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до Євро встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менше (нижче) або дорівнює курсу, який був встановлений на день підписання договору.

У пункті 3.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021 визначено, що товар передається Покупцеві на протязі 7 робочих днів з дати підписання даного договору.

Згідно пункту 3.3 договору №У-16/34 від 26.05.2021 поставка товару проводиться за рахунок Продавця за адресою, зазначеною у Специфікації, на умовах DDP у відповідності з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) з урахуванням особливостей, наведених в Договорі.

Передача товару Покупцю проводиться на складі за адресою: 67720, Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільрада Володимирівська, Комплекс будівель та споруд №1 у присутності уповноважених представників обох сторін шляхом підписання видаткової накладної або акту приймання передачі на отримання товару, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору №У-16/34 від 26.05.2021 право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його передачі у місці поставки, вказаному в пункті 3.5 договору та підписання між сторонами видаткової накладної або акту приймання передачі товару.

Пунктом 4.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021 визначено, що Покупець зобов`язується перерахувати грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України (гривні), еквіваленту 3 111 Євро, виходячи з середнього курсу продажу валюти (Євро) на Міжбанківському ринку України згідно пунктів 2.2, 2.3 встановленого на день продажу валюти, але не нижче узгодженого сторонами рівня 33,55 грн за Євро, що становить 104 374 грн у строк до 30.11.2021.

Фактом оплати товару є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 4.2 договору №У-16/34 від 26.05.2021).

Згідно пункту 4.3 договору №У-16/34 від 26.05.2021 сторони погодили, що Покупець має право здійснити оплату товару на умовах попередньої оплати та/або частинами, але в будь якому випадку не пізніше останнього дня строку вказаного в пункті 4.1 даного договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021 за невиконання договірних зобов`язань та порушення строків оплати за товар, передбачених пунктом 4.1 договору, Покупець несе матеріальну відповідальність в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той час, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункту 8.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 включно, в частині грошових зобов`язань до повного їх виконання сторонами.

Згідно зі специфікацією б/н від 26.05.2021, яка є додатком №1 до договору №У-16/34 від 26.05.2021, Продавець зобов`язується поставити на адресу Покупця: 67720 Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільрада Володимирівська, Комплекс будівель та споруд №1, товар в строк 7 робочих днів з дати підписання договору відповідно до переліку: добриво «ГуміСил» (GumiSil) «Моно Бор» у кількості 70,000 л за ціною 3,30 Євро за одиницю, загальною сумою в Євро 231,00, сума в грн станом на 26.05.2021 складає 7 750, 40 грн та органо - мінеральне добриво «GumiSil-D» » у кількості 600,000 л за ціною 4,80 Євро за одиницю, загальною сумою в Євро 2280,00, сума в грн станом на 26.05.2021 складає 96 624,00 грн.

Для проведення оплати за договором У-16/34 від 26.05.2021 Фізична особа підприємець Окунева Діана Анатоліївна виставила відповідачу рахунок на оплату без замовленню №Г-00000080 від 26.05.2021 на суму 104 374,40 грн (з ПДВ).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору №У-16/34 від 26.05.2021 передав відповідачу товар, а саме органо - мінеральне добриво «GumiSil-D» » у кількості 600,000 л загальною сумою 96 624,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Г-00000081 від 08.05.2021 на загальну суму 104 374,40 грн, при цьому у відповідній накладній зроблено виправлення, шляхом викреслення позиції товару - добриво «ГуміСил» (GumiSil) «Моно Бор» у кількості 70,000 л на суму 7 750 грн. Зазначена накладна містить підписи та печатки сторін.

Також на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором№У-16/34 від 26.05.2021 позивачем надано товарно транспорту накладну №Г-00000081 від 08.05.2021.

Фізична особа підприємець Окунева Діана Анатоліївна направила Товариству з обмеженою відповідальністю «Диоса» претензію №б/н від 31.07.2024, в якій вимагала оплатити суму боргу в розмірі 96 624 грн у 7-денний строк з дати отримання даної претензії, до якої були долучені копії договору купівлі продажу №У-16/34 від 26.05.2021, видаткової накладної №Г-00000081 від 08.05.2021, товарно транспортної накладної № Г-00000081 від 26.05.2021 та акт звірки розрахунків станом на 01.08.2024.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 96 624 грн, 9 342, 09 грн - пені, 8 292, 91 грн - 3 % річних та 39 013, 23 грн - інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За своєю юридичною природою договір №У-16/34 від 26.05.2021 є договором купівлі - продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Якщо видаткові накладні оформлені з урахуванням вищевказаних вимог, вони є первинними документами, які фіксують факт отримання/передачі товарів.

В той же час, за приписами частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Позивачем на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором №У-16/34 від 26.05.2021 надано видаткову накладну №Г-00000081 від 08.05.2021.

Досліджуючи відповідну видаткову накладну, суд встановив, що вона підписана представниками сторін із зазначенням посад і прізвищ, імен та по батькові осіб, які здійснили ці підписи, а також наявність усіх інших обов`язкових реквізитів - таких, як дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, назва покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, кількість, ціна, вартість продукції.

При цьому, особисті підписи уповноважених осіб сторін на видатковій накладній засвідчені відтисками печаток обох сторін.

Зокрема, підпис особи, яка підписала видаткову накладну від імені отримувача, скріплено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса».

Відповідно до частини першої статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 918/780/18).

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Зважаючи на той факт, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, а останній не довів, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, відсутні підстави вважати, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса» використовувалась проти волі останнього.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Також позивачем до матеріалів справи долучено товаро-транспортну накладну №Г-00000081 від 08.05.2021.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (надалі - Правила №363), визначають товарно-транспортну накладну як єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із пунктом 11.1. Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З наведеного вбачається, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт переміщення товарно-матеріальних цінностей для всіх учасників цього процесу.

Відповідна товарно-транспортна накладна у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» містить підпис особи яка прийняла товар, який скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підписання відповідачем зазначеної видаткової накладної та товарно транспортної накладної, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у покупця обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати вартості отриманого товару за видатковою накладною №Г-00000081 від 08.05.2021, а саме органо - мінеральне добриво «GumiSil-D» » у кількості 600,000 л загальною вартістю 96 624,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса» на користь Фізичної особи - підприємця Окуневої Діани Анатоліївни 96 624,00 грн заборгованості.

Невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення погоджена сторонами у пункті 5.1 договору №У-16/34 від 26.05.2021.

Крім того, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором купівлі - продажу №У-16/34 від 26.05.2021, щодо оплати вартості товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню за період з 01.12.2021 по 31.05.2022 у розмірі 9 342,09 грн, 3% річних за період з 01.12.2021 по 10.10.2024 у розмірі 8 292,91 грн та інфляційні втрати за період з грудня 2021 по серпень 2024 у розмірі 39 013,23 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача у відповідній частині.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця Окуневої Діани Анатоліївни.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача з застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, визначеного частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" враховуючи подання позовної заяви позивачем у електронній формі з використанням системи "Електронний суд".

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диоса» (67720, Одеська область, Білгород - Дністровський р-н, с. Чистоводне, Комплекс будівель та споруд № 1, код ЄДРПОУ 34611985) на користь Фізичної особи - підприємця Окуневої Діани Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 96 624 (дев`яносто шість тисяч шістсот двадцять чотири)грн - основної заборгованості, 9 342 (дев`ять тисяч триста сорок дві)грн 09 коп - пені, 8 292 (вісім тисяч двісті дев`яносто дві)грн 91 коп - 3 % річних; 39 013 (тридцять дев`ять тисяч тринадцять)грн 23 коп - інфляційних витрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн 40 коп витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко