Рішення

від 26.12.2024 по справі 916/4428/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4428/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи № 916/4428/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст-Авто» (65012, м. Одеса, бульвар Італійський, 11, код ЄДРПОУ 36605507)

про стягнення 148 842,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.10.2024 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «АРКС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст-Авто», в якій просить суд стягнути з відповідача 148 842,24 грн, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідшкодування відповідачем різниці суми сплаченої за договором добровільного страхування наземного транспорту №001а8ц5 від 22.12.2017 та суми сплаченої по полісу ОСЦПВВНТЗ №АО2272105.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

17.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №37894/24), згідно якої останній такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4428/24 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, встановивши строк для надання відзиву та його надіслання позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також заперечення на відповідь на відзив, встановивши строк для надання заперечень та надіслання їх позивачу до 18.11.2024; запропоновано позивачу надати до суду відповідь на відзив, встановивши строк для надання відповіді на відзив та її надіслання відповідачу до 06.11.2024; роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені частини сьомої статті 252 ГПК України.

Ухвала суду від 22.10.2024 була доставлена до електронного кабінету позивача 22.10.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка за вих. № 916/4428/24/64819/24 від 23.10.24.

Відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.10.2024 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65012, м. Одеса, бульвар Італійський, 11, яка зазначена у відповіді №833552 від 08.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої судом.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресант відсутній за вказаною адресою", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Згідно частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Господарським судом додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4428/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, було 01.11.2024 розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 22.10.2024.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило,

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.12.2017 між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС») та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» укладено Генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №001а8ц5, відповідно до пункту 1.2 якого, предметом договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечить закону, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 3.1 договору №001а8ц5 від 22.12.2017 об`єктом страхування є транспортні засоби, вказані в сертифікатах до договору (надалі - Сертифікат), які є невід`ємною частиною договору.

Згідно пунктів 4.1, 5.1 договору №001а8ц5 від 22.12.2017 страхові тарифи, страхові платежі та строки їх сплати при страхуванні на умовах даного договору вказуються у Сертифікаті. Строк та територія дії договору в відношенні конкретного транспортного засобу вказується у відповідному Сертифікаті.

За змістом пункту 7 договору №001а8ц5 від 22.12.2017, до страхових ризиків віднесено викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

У розділі 10 договору №001а8ц5 від 22.12.2017 наведено перелік документів та/або інформації, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Пунктом 11.1 договору №001а8ц5 від 22.12.2017 передбачено, що страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і Страхового акту, який складається Страховиком.

18.06.2019 ПАТ «Миронівський хлібопродукт» було застраховано транспортний засіб SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (серія, номер) НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , рік випуску 2009, колір білий, шляхом складання страхового сертифікату № 457 від 18.06.2019, який засвідчує факт прийняття на страхування транспортного засобу на умовах генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №001а8ц5 від 22.12.2017.

Відповідно до пункту 3 сертифікату № 457 від 18.06.2019 Вигодонабувачем за договором страхування є ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Згідно пункту 9 сертифікату № 457 від 18.06.2019, до страхових ризиків належить, зокрема, збитки внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Пунктом 10.2 сертифікату № 457 від 18.06.2019 визначено, що франшиза за ризиком: збитки внаслідок ДТП - 3 100 грн.

Страхова сума становить 620 000грн, а страховий платіж 18 414 грн (пункти 11,12 сертифікату № 457 від 18.06.2019).

Згідно пункту 18 сертифікату № 457 від 18.06.2019 строк його дії з 30.07.2019 по 29.07.2020.

Територія страхування: Україна (крім території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Донецької та Луганської областей) країни Європи, СНД, республіка Грузія (пункт 19 сертифікату № 457 від 18.06.2019).

08.07.2020 о 07:75 на 176 км автошляху Київ Харків Довжанський відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Маn Н10РХХ9NR 18.350, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Scania Р380, реєстраційний номер НОМЕР_5 та напівпричепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 у справі про адміністративне правопорушення №331/2638/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріст-Авто», що не заперечується останнім.

З матеріалів справи слідує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно - правова відповідальність власника автомобіля Маn Н10 реєстраційний номер НОМЕР_4 була застрахована в ПрАТ «СК «Оранта Січ» полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО002272105 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого в розмірі 130 000грн, безумовна франшиза 1 300 грн.

З урахуванням заяви від 08.07.2020 про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, акту огляду транспортного засобу від 08.07.2020, рахунку на предоплату №SK-2004451 від 29.07.2020 ТОВ «Сканія Україна» на загальну суму 280 642,24 грн, акту виконаних робіт №SK-2004451 від 30.09.2020 на загальну суму 280 642,24 грн, Страховим актом №ARX3028233 від 09.11.2020 вищенаведену дорожньо транспортну пригоду визнано страховою подією та ухвалено виплатити відшкодування на підставі розрахунку в розмірі 277 542,24 грн.

На підставі платіжного доручення №837803 від 10.11.2020 позивачем на рахунок філії «МХП ЛОГІСТИКА» ПАТ «МХП» було перераховано 277 542,24 грн.

ПрАТ «СК «Оранта Січ» здійснило виплату страхового відшкодуванням позивачу у розмірі 128 700 грн за авто державний номер НОМЕР_1 згідно заяви №899/18/ЦВ від 27.01.2022, що підтверджується платіжними дорученнями №1776 від 10.11.2023 на суму 20 000грн, №1808 від 16.11.2023 на суму 20 000грн, №1834 від 23.11.2023 на суму 20 000 грн, №1836 від 27.11.2023 на суму 30 000 та №1848 від 29.11.2023 на суму 33 700 грн.

Зважаючи на відшкодування позивачу з фактично сплаченого ним страхового відшкодування у загальному розмірі 277 542,24 грн лише 128 700 грн за рахунок страховика ПрАТ «СК «Оранта Січ», позивач, з посиланням на положення статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача (як особи, працівником якої завдано шкоду) грошових коштів у розмірі 148 842,24 грн (277 542,24 грн - 128 700 грн).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. (ст. 1 Закону України "Про страхування").

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суд відзначає, що відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 755/18006/15-ц, стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача у страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як було зазначено вище, страховим актом позивача від 09.11.2020 року № ARX3028233 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 277 542,24 грн.

На підставі платіжного доручення №837 803 від 10.11.2021 позивачем на рахунок філії «МХП ЛОГІСТИКА» ПАТ «МХП» було перераховано 277 542,24 грн.

Матеріали справи, а саме постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.07.2020 у справі про адміністративне правопорушення №331/2638/20 підтверджено, що винним в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 08.07.2020, є ОСОБА_1 , який на момент заподіяння шкоди був працівником відповідача, а саме обіймав посаду водія ТОВ «Ріст-Авто».

При цьому, доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом Маn Н10РХХ9NR 18.350, реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять, факт перебування цієї фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовано та під сумнів не поставлено.

Відтак у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме відповідач відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано, зокрема, працівника останнього - ОСОБА_1 .

Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди особою, відповідальною за заподіяний збиток.

Разом з тим частина суми страхового відшкодування страховиком винної в дорожньо-транспортній пригоді особи ПрАТ «СК «Оранта Січ» позивачу вже відшкодовано в сумі 128 700 грн, в межах ліміту страхового відшкодування по полісу № А0 002272105.

За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.

Отже, з урахуванням здійсненого ПрАТ «СК «Оранта Січ» відшкодування у розмірі 128 700 грн, на відповідача покладається обов`язок відшкодування на користь позивача грошових коштів у розмірі 148 842,24 грн (277 542,24 грн - 128 700 грн).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 148 842,24 грн.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріст-Авто» (65012, м. Одеса, бульвар Італійський, 11, код ЄДРПОУ 36605507) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 148 842 (сто сорок вісім тисяч вісімсот сорок дві)грн 24 коп та 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

26 грудня 2024 р.