Ухвала

від 25.12.2024 по справі 917/766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

25.12.2024 Справа № 917/766/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши заяву представника Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" вх. №15040 від 08.11.2024 року про розстрочку виконання рішення по справі № 917/766/24

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", провулок Нестерівський, 5/3, м. Київ, 04053

до відповідача Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж", провулок Спортивний 4-в, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про стягнення 440 519,04 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив :

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/766/24 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до відповідача Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" про стягнення 440 519,04 грн неустойки (штрафу) за неналежне виконання обов`язків за укладеним 01.08.2023 року між сторонами Договору № 23/1466-МТР купівлі-продажу.

Розгляд справи №917/766/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 30.07.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" (провулок Спортивний 4-в, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 25656015) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (провулок Нестерівський, 5/3, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 440 519,04 грн штрафу та 5 286,23 грн витрат по сплаті судового збору.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2024 у справі №917/766/24 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2024 залишив без змін.

08.11.2024 від Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" надійшла до суду заява за вх № 15040 про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2024 у цій справі рівними частинами в сумі 55 725,66 грн щомісячно.

11.12.2024 року на примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 в справі № 917/766/24 Господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ.

Суд ухвалою від 11.12.2024 прийняв заяву представника відповідача Київського дочірнього підприємства "НМУ "Електропівденмонтаж" вх. №15040 від 08.11.2024 року про розстрочку виконання рішення по справі № 917/766/24 до розгляду; запропонував позивачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) на заяву представника відповідача про розстрочку виконання рішення та в строк до 19.12.2024 року надати їх суду та відповідачу; ухвалив здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач (стягувач) надав суду за вх. № 17224 від 19.12.2024 заперечення на заяву про надання розстрочки виконання судового рішення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дана ухвала прийнята, складена та підписана в нарадчій кімнаті.

Короткий зміст заяви та заперечень.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду в даній справі відповідач (боржник) посилається на наступне :

- відповідач визнає за собою заборгованість в розмірі 445 805,27 грн та має намір добровільно здійснювати погашення суми боргу, проте на цей час склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а саме несприятлива фінансова ситуація (скрутне фінансове становище);

- на даний час у заявника склалися обставини, що ускладнюють негайне виконання рішення суду, оскільки відповідачем частково призупинено здійснення господарської діяльності за окремими напрямками. У зв`язку з чим у заявника виникла заборгованість, що відображено у фінансовій звітності. Для відновлення господарської діяльності та врегулювання фінансового становища заявника потрібні оборотні фінансові ресурси. У свою чергу сплата зазначеної заборгованості одиним платежем усієї суми призведе до формування нових заборгованостей;

- заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті згідно рішення по справі №917/766/24, це виключно сума штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в межах відповідного договору.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав : копію фінансової звітності станом на 30.09.2024.

Позивач (стягувач) в заперечення проти надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі посилається, зокрема, на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Також позивач (стягувач) зазначає, що враховуючи його інтереси та ступінь вини відповідача (боржника, заявника) у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства.

Також стягувач зазначає, що із наданого боржником фінансового звіту станом на 30 вересня 2024 року не вбачається його скрутного становища. Вартість чистих активів заявника (дорівнює власному капіталу (код рядка 1495 балансу)) має позитивне значення - 2 851,6 тис грн. З даного фінансового звіту не вбачається й збитковість підприємницької діяльності відповідача, оскільки згідно з рядком балансу 1495 звітності власний капітал відповідача з початку 2024 року збільшився на 215,8 тис гри (з 2 635,8 тис грн до 2 851,6 тис грн).

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках та за наявністю підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Отже, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін.

В ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 року в справі № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення.

Боржник не надав суду жодних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду. Зокрема, боржник не надав доказів відсутності коштів на його рахунках у банках, не надав доказів відсутності чи недостатності майна боржника для погашення присудженої до стягнення суми. Фінансова звітність, долучена боржником до заяви, не є належними доказами скрутного фінансового становища, натомість підтверджує наявність матеріальних активів у боржника.

Посилання боржника на скрутне фінансове становище також не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Боржник є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Отже, у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, тому несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.

Наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 331 ГПК України боржником не доведена.

З огляду на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд приходить до висновку, що розстрочення виконання рішення у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2024 у справі № 917/766/24 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Київського дочірнього підприємства "НМУ" Електропівденмонтаж" вх. №15040 від 08.11.2024 року про розстрочку виконання рішення від 30.07.2024 по справі № 917/766/24 відмовити.

Ухвалу підписано 25.12.2024 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями)) та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Суддя О.В.Ківшик