Рішення

від 12.12.2024 по справі 925/1113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1113/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивач Пясецький Д.В. адвокат,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»

про стягнення 1 410 317,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 170-ЕЕ-2023 від 28.12.2023 (договір) у розмірі 1 410 317,27 грн: 1 200 021,02 грн основний борг, 150 777,41 грн пеня, 16 421,56 грн три проценти річних, 43 097,28 грн інфляційні втрати.

Судові витрати сплачений судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату за отриману електричну енергію у період січень-березень 2024 року.

Ухвалою від 12.09.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву для розгляду та відкрив провадження у справі, справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.10.2024.

30 вересня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з таких підстав. Відповідач не підписував заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, оскільки були відсутні повноваження у Денисової Тамари Олексіївни діяти від імені АТ «Черкасигаз» у період з 22.09.2023 по 11.01.2024, підписані нею документи не створюють юридичні наслідки.

Заява-приєднання до договору про постачання не містить дати її підписання, будь-яких посилань на договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 № 170-ЕЕ-2023 так само, як і додаток до заяви-приєднання до договору про постачання, а також додатки 1-5 до договору про постачання електричної енергії споживачу не містять дати їх підписання, будь-яких інших посилань на договір про постачання електричної енергії споживачу, а отже вищезазначені документи не можуть вважатися укладеними в рамках договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 № 170- ЕЕ-2023 і будь-якого іншого договору.

За вказаних обставин посилання позивача на Комерційну пропозицію № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу, долучену до позовної заяви, так і посилання на умови, визначені в Комерційній пропозиції, зокрема але не виключно, щодо ціни, способів оплати, розміру пені за порушення строку оплати та/або штраф, строку дії договору, тощо є безпідставними.

Як і безпідставним є посилання позивача на додаток № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу «Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та інформації щодо точок обліку Споживач».

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з АТ «Черкасигаз» основної заборгованості, 3 % річних, інфляційні втрати та пені згідно з умовами договору № 170-ЕЕ-2023 у період січень-березень 2024 року, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не надало жодних доказів на підтвердження обставин підписання відповідачем заяви-приєднання до договору, а також наявність умов, які згідно умов ПРРЕЕ та договору є обов`язковими для постачання електричної енергії, а саме: погодження ціни, порядку та строків розрахунків, погодження обсягів очікуваного споживання електричної енергії, тощо. Сторонами не був укладений договір протягом спірного періоду.

Долучені позивачем рахунки та акти прийняття-передачі електричної енергії до договору, зокрема в частині визначення ціни та строків оплати не відповідають п. 3.4 договору постачання електричної енергії споживачу, який опублікований на сайті позивача та вимогам ПРРЕЕ. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки ціна постачання електричної енергії та порядок оплати сторонами у спірних періодах не визначена, строк оплати не настав, а відповідно, відсутні правові підстави для нарахування й стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних. Одночасно відповідач звертає увагу суду, що рахунки на оплату № 21-01 від 19.02.2024, № 51 від 25.01.2024, № 21-02 від 15.03.2024, № 21-03 від 22.02.2024, № 21-03 від 15.04.2024 та акти прийняття-передачі електричної енергії до договору № 21-01 від 31.01.2024, № 21-02 від 29.02.2024, № 21-03 від 31.03.2024, направлялись позивачем на електронну пошту mo.vorona@ck.naftogas.com, o.kolokhanin@ck.naftogas.com, o.bugay@ck.naftogas.com, що підтверджується відомостями з даних електронної пошти позивача долучених тим до позовної заяви. Електронна адреса з доменом @ck.naftogas.com належить виключно Групі Нафтогаз, до складу якої входить позивач і ніколи не була у власності або користуванні АТ «Черкасигаз». Отже рахунки та акти направлені на електронну адресу з доменом @ck.naftogas.com не можуть бути отримані та переглянуті відповідачем, оскільки дана електронна адреса не пов`язана з останнім. Усі повідомлення надіслані на домен @ck.naftogas.com, залишаються в межах Групи Нафтогаз та поза контролем АТ «Черкасигаз». Крім того особи, на адресу яких направлялись вищезазначені рахунки та акти, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не були працевлаштовані в АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» на жодних посадах, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, та не мали будь-яких договірних чи трудових зобов`язань перед відповідачем, що підтверджується довідкою відділу кадрів АТ «Черкасигаз» № 1187/07 від 27.09.2024.

Електронна пошта АТ «Черкасигаз» зазначена на офіційному веб-сайті відповідача та перебуває у відкритому доступі для всіх користувачів.

Обізнаність позивача щодо офіційної електронної адреси відповідача підтверджується безпосередньо позовною заявою від 09.09.2024, де в розділі реквізити відповідача позивачем зазначена вірна офіційна електрона адреса АТ «Черкасигаз» - ckgazcloud@ukr.net.

Безпосередньо головний енергетик АТ «Черкасигаз» - Колоханін Олександр Вікулович при виконанні своїх посадових обов`язків використовує корпоративну пошту АТ «Черкасигаз», a.kolohanin@chergas.ck.ua.

АТ «Черкасигаз» не підписувало жодних актів приймання-передачі з позивачем щодо постачання електроенергії у спірний період, що свідчить про відсутність юридично підтверджених зобов`язань між сторонами, а також АТ «Черкасигаз» не здійснювало жодних платежів, що підтверджує, що фактично договір не укладався.

Враховуючи відсутність підписаної відповідачем Комерційної пропозиції - додаток 2 до договору при обрахунку вартості електричної енергії позивачем застосовано ціну, визначену на власний розсуд, не у відповідності до вимог чинного законодавства та п. п. 3.4, 5.1 договору долученого позивачем до матеріалів справи, якими передбачено, що постачальник за цим договором не має право вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Споживач розраховується за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в Комерційній пропозиції.

Враховуючи, що у відповідності до вимог чинного законодавства та умов п. 5.8 договору порядок оплати сторонами у спірному періоді не визначені, строк оплати не настав, а відповідно, відсутні правові підстави для нарахування й стягнення інфляційних збитків та 3 % річних.

Абзацом 2 пункту 5.8. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в Комерційній пропозиції.

Одночасно підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» комісією надана настанова за змістом якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Посилаючись також на висновки, викладені у постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 про застосування підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, відповідач зазначає, що вимога позивача щодо стягнення пені взагалі не підлягає задоволенню.

04 жовтня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення на відзив. Позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи про їх необґрунтованість, безпідставність і просить суд не брати ті до уваги.

Відповідно до частин 1-2, 4 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 № 170-ЕЕ-2023 і при укладенні договору відповідачем було надало необхідні установчі документи, що підтверджують в тому числі повноваження підписанта, підписаний примірник договору та заяву-приєднання, з моменту погодження якої договір набирає чинності.

Постачання електричної енергії відбувалося на об`єкти електроустановок, які є власністю відповідача. Додаток до договору з переліком таких об`єктів був узгоджений сторонами та підписаний уповноваженою особою відповідача. Протягом періоду дії договору відповідач надавав планові обсяги споживання та погоджувало фактично спожиті обсяги електричної енергії у спосіб, передбачений умовами договору. Разом з тим жодних повідомлень або звернень щодо неможливості виконання договору з причин його недійсності (на думку відповідача) до позивача не надходило.

Спростовує позивач також відсутність у Денисової Тамари Олексіївни повноважень на вчинення дій від імені відповідача в період з 29.09.2023 по 20.02.2024 у зв`язку зі скасуванням реєстраційного запису від 29.09.2023 № 1000261070093001179.

Посилаючись зокрема на постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11, позивач зазначає, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Обома сторонами було вчинено спільні дії для схвалення договору, зокрема, отримано електричну енергію, про що свідчить лист ПАТ «Черкасиобленерго» (Оператор системи розподіл) від 30.04.2024 № 3485/03-01-01/2024, відповідно до якої постачальником електричної енергії відповідачу в спірний період був саме позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2- 383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Також, Верховним Судом у постанові від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц зроблено висновок про застосування норм права: нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Таким чином, оскільки відсутні будь-які рішення судів про визнання недійсним спірного договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 № 170-ЕЕ-2023 та сторонами вчинені конклюдентні дії щодо його виконання, то такий договір є правомірним.

Посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16- ц, позивач зазначає, що сам по собі факт визнання недійсним рішень про призначення керівника не створює наслідків нікчемності правочину, такий правочин має бути визнаний недійсним судовим рішенням.

Відповідно до заяви-приєднання до договору відповідач зазначив електронну адресу для листування o.kolokhanin@ck.naftogas.com. В самому ж договорі зазначено електронну адресу відповідача gas@chergas.ck.ua. Всі рахунки позивач направляв на вказану електронну адресу, що зазначена в заяві приєднанні, а окремі рахунки також на офіційну адресу Відповідача - gas@chergas.ck.ua (зазначена в ЄДРПОУ, станом на 28.12.2023).

На офіційну поштову адресу відповідача позивач направляв також зазначені рахунки та акти прийому-передачі електричної енергії, які відповідач отримував, що свідчить про його обізнаність про існування спірної заборгованості.

Комерційна пропозиція, обсяги очікуваного споживання електричної енергії та всі інші додатки до договору містять підписи представників позивача та відповідача, в тому числі додаток № 4 до договору «Перелік відповідальних осіб Споживача для доступу до особистого кабінету Споживача», в якому зазначено про головного енергетика відповідача Колоханіна Олександра Вікуловича та його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

Відтак підписуючи спірний договір та додатки до нього сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, що свідчить про те, що вказаний договір є укладеним, відповідно до статті 180 ГК України.

Щодо застосування до спірних правовідносин Постанови НКРЕКП № 332 позивач зазначає, що рекомендаційний характер постанови, яка є підзаконним актом, не може змінювати та нівелювати надане нормами ЦК України та ГК України (законом) право однієї сторони на застосування заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання (тим більше воно відповідає умовам договору) та, відповідно, звільняти від такої відповідальності відповідача, не припиняючи чинності відповідних умов договору. При цьому, положення підпункту 16 пункту 1, яким було доповнено постанову НКРЕКП № 332 не мають імперативного (обов`язкового) характеру, а є настановами, тобто по суті також рекомендаціями/порадами учасникам ринку електричної енергії, які не містять умов чи застережень про звільнення учасників ринку електричної енергії, в тому числі відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору, укладеного на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії».

11 жовтня 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення стосовно доводів позивача, викладених в додаткових поясненнях на відзив.

Наявність листа АТ «Черкасиобленерго» про обсяг розподіленої електроенергії для АТ «Черкасигаз» у період з січня 2024 року по березень 2024 року не може вважатися достатнім доказом факту постачання електроенергії саме позивачем та згідно з договором.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22 вересня 2023 року керівником Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» був Шульц Дімітрій, отже і підписувати будь-які договори від імені АТ «Черкасигаз» ніхто не міг окрім Шульца Дімітрія.

Судовим рішенням підтверджено незаконність вчинення реєстраційного запису, проведеного 29.09.2023 о 20:10:16 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Слобожаником Дмитром Андрійовичем, а саме реєстрацію змін до відомостей про акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» (ідентифікаційний код 03361402) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (реєстраційний запис № 1000261070093001179), згідно з якими керівником акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРКАСИГАЗ» є Денисова Тамара Олексіївна.

Долучені позивачем відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо керівника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» лише підтверджують, що позивач знав про наявні обмеження, а саме зупинення на час розгляду справи № 580/10024/23 дію реєстраційного запису від 29.09.2023 о 20:10:16 за №1000261070093001179, згідно з яким в Єдиному державному реєстрі були відображені відомості, що керівником АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» з 25.09.2023 є Денисова Тамара Олексіївна, але, незважаючи на це, вчинив правочин з неуповноваженою особою.

Посилаючись на висновок викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 відповідач доводить, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

22 жовтня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач просить відкласти підготовче засідання, оскільки представник, який безпосередньо здійснював підготовку процесуальних документів у справі, з 19.10.2024 перебуває на лікарняному; та не проводити судове засідання без його участі.

Ухвалою від 22.10.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відклав на 14.11.2024.

У підготовчому засіданні, що відбулося 14.11.2024 за участю представників сторін, представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник, який безпосередньо здійснював підготовку процесуальних документів у справі перебуває на лікарняному, тому просив надати час для ознайомлення з матеріалами справи та подання додаткових пояснень.

Ухвалою від 14.11.2024 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.12.2024.

11 грудня 2024 року від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить розгляд справи відкласти та не здійснювати за його відсутності, оскільки представник відповідача перебуває у відрядженні у м. Києві, інший представник перебуває у відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2024 за участю представника позивача, той проти клопотання заперечив, зазначивши, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, постійно подає клопотання про відкладення розгляду справи, у відповідача є 3 представника, які можуть представляти його інтереси у даній справі, явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, строки подачі заяв по суті спору та доказів спливли. Суд постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача та розпочав розгляд справи по суті.

Щодо вказаного клопотання відповідача суд зазначає, що стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, має зареєстрований електронний кабінет та доступ до електронної справи, достатньо не обґрунтував необхідність відкладення розгляду справи, не з`явився у судове засідання, неявка представника не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд звертає увагу на обмеження строків на подання заяв по суті справи та доказів початком стадії розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 12.12.2024 підписана вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

Позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» є постачальником електричної енергії та діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно Постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1409.

Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 затверджено «Правила роздрібного ринку електричної енергії» (ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є, зокрема, електропостачальники, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п. 1.1.1. ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 3.2.13 ПРРЕЕ споживач, обравши комерційну пропозицію, надає електропостачальнику заповнену заяву-приєднання разом із необхідними для укладення відповідного договору документами.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (Споживач) підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, з якої вбачається, що керуючись ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України та ПРРЕЕ, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу, який опублікований на сайті електропостачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник), Споживач приєднався до умов договору на умовах Комерційної пропозиції (дата та номер не зазначені). Заява-приєднання підписана головою правління Тамарою Денисовою.

Відповідно до заяви-приєднання Споживач, погодився з цією заявою-приєднання (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Визначено початок постачання з 01 січня 2024 року. Оператор, з яким Споживач уклав договір розподілу (передачі) електричної енергії, ПАТ «Черкасиобленерго». Адреса електронної пошти для листування o.kolokhanin@ck.naftogas.com, поштова адреса для листування 18028, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, будинок 142.

Між сторонами 28.12.2023 укладено договір № 170-ЕЕ-2023 про постачання електричної енергії споживачу (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за цим договором Постачальник, за умови дотримання Споживачем вимог цього договору, постачає (продає) електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з Оператором системи договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачання електричної енергії за цим Договором здійснюється виключно за умови надання Споживачем заяви-приєднання за формою, встановленою Додатком № 1 до цього Договору з наданням необхідних для укладання цього Договору документів.

Датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в Заяві-приєднанні до цього Договору.

Договірні величини (обсяги) постачання електричної енергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в Додатку № 3 до даного Договору, який може містить інформацію про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, а також точки комерційного обліку (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в Комерційній пропозиції.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.4. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.5. Договору).

Постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором (відповідно до пп. 2 п. 7.2 Договору).

Відповідно до підпункту 13 пункту 7.2 Договору Постачальник зобов`язується до 15 (п`ятнадцятого) числа включно місяця, наступного за розрахунковим, сформувати та направити на електронну пошту, з наступним направленням оригіналу, Споживача Акт купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період, що складений на підставі даних комерційного обліку Споживача, узгоджених з Оператором системи розподілу (передачі).

За умовами п. 5.7, 5.8 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються виключно на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату. У платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначити інформацію про період, за який здійснюється оплата, номер та дата рахунку (за наявності). Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку та/або у Комерційній пропозиції. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією.

Згідно з п. 5.6 Договору приймання-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді, оформляються шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі (купівлі-продажу) електричної енергії, в якому зазначаються, зокрема, фактичні обсяги спожитої електричної енергії та її вартість.

Умовами пп. 10 п. 6.2 Договору передбачено обов`язок Споживача повернути Постачальнику протягом місяця, наступного за розрахунковим, один примірник оригіналу Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, підписаний уповноваженими представниками споживача та скріплений печаткою (за наявності). У разі ненадання протягом п`яти робочих днів з дня отримання актів, письмової мотивованої відмови або письмового повідомлення з обґрунтуванням від підписання Акта купівлі-продажу електричної енергії та інших актів за розрахунковий період, вважається, що такі Акти купівлі-продажу електричної енергії та інші акти за розрахунковий період прийнято без розбіжностей та підписано.

Відповідно до п. 14.1 Договору цей Договір набуває чинності в порядку п. 3.1 цього Договору, а саме набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та укладається на строк, зазначений в Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач. Якщо Споживач не відправив Постачальнику у строк, не менший за місяць до закінчення терміну дії Договору, повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору той підписаний з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчена його печаткою.

Відповідно до Комерційної пропозиції № 1, що підписана з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчена його печаткою та є додатком № 2 до Договору для об`єктів Споживача що обладнані погодинними приладами комерційного обліку електричної енергії та системою зчитування та передачі даних ціна електричної енергії розраховується на підставі фактичного погодинного графіку споживання електричної енергії об`єктом Споживача та фактичних погодинних цін закупівлі електричної енергії на ринку електричної енергії. Для інших об`єктів Споживача, які не мають погодинних приладів обліку електричної енергії ціна електричної енергії розраховується на підставі фактичних обсягів споживання електричної енергії об`єктом Споживача розподіленого відповідно до загального графіку споживання електричної енергії відповідного ОСР та фактичних погодинних цін закупівлі електричної енергії на ринку електричної енергії. Ціна за фактично спожиту електричну енергію відповідної розраховується за відповідною формулою.

Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати заявлених Споживачем обсягів споживання на розрахунковий період (календарний місяць) з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата здійснюється за наступним графіком:

до 25-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 05-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 15-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 25-го числа розрахункового періоду в розмірі 25 % орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Орієнтовна вартість прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період, для здійснення попередньої оплати, розраховується як добуток прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період на фактичну ціну електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді, для першого розрахункового періоду по договору на суму середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН за попередній розрахунковий період, що визначена ДП «Оператор ринку» та розміщена на його офіційному веб-сайті, тарифу на послуги з передачі електричної енергії затверджений НКРЕКП та тарифу на розподіл для кожного ОСР затверджений НКРЕКП на відповідний розрахунковий період.

Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати Споживача, за вибором Споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті Споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку.

Переплата за останній місяць розрахункового періоду повертається на поточний рахунок Споживача, на його письмову вимогу протягом 10 банківських днів від дати такої письмової вимог.

Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку.

Згідно з умовами Комерційної пропозиції № 1 Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до 31.12.2024. Якщо Сторона, не менше, ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору, не направила іншій Стороні повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Інформацію про об`єкти Споживача, до яких поставляється електрична енергія на підставі Договору визначено в Переліку об`єктів та точок комерційного обліку споживача, який є Додатком до заяви-приєднання та підписаний головою правління Тамарою Денисовою.

На виконання п. 3.5 Договору сторони у Додатку № 3 до Договору визначили обсяги очікуваного споживання електричної енергії та інформацію щодо точок обліку Споживача, який підписаний з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.

Відповідальною особою Споживача для доступу до особистого кабінету Споживача у Додатку № 4 до Договору визначено головного енергетика Олександра Колоханіна, який підписаний з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.

Додатком № 5 до Договору є Угода про електронний документообіг між постачальником та споживачем, який також підписаний з боку Споживача головою правління Тамарою Денисовою та засвідчений його печаткою.

Відповідач доводить, що вказаний договір від імені АТ «Черкасигаз» підписала неуповноважена особа Тамара Денисова, повноваження якої були скасовані, відповідно він не створює юридичні наслідки для АТ «Черкасигаз» та не укладений.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України).

При цьому спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність), або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували дійсність Договору і такі докази не були подані жодним учасником справи, а тому зазначений правочин є дійсним (чинним) та у період його дії породжує права та обов`язки між його учасниками позивачем та відповідачем.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відповідно до ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом позову у даній справі є стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Натомість не є предметом спору визнання недійсним договору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги дійсність Договору, дослідження обставин щодо недійсності правочину не входить до предмета спору та не стосуються предмета доказування в межах справи.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач належно виконав свої зобов`язання за Договором, у період січень-березень 2024 року, передав у власність відповідача електричну енергію на загальну суму 1 200 021,02 грн.

На виконання пункту 5.6 Договору позивач надіслав відповідачу примірники підписаних та скріплених печаткою актів приймання-передачі за січень-березень 2024 року. Відповідач акти приймання-передачі не підписав та не повернув.

Відповідно до заяви-приєднання у відповідача укладено Договір розподілу (передачі) електричної енергії з ПАТ «Черкасиобленерго». Листом ПАТ «Черкасиобленерго» від 30.04.2024 № 3485/03-01-01/2024 вказаний оператор системи розподілу повідомив позивача про розподілені обсяги електричної енергії відповідачу за спірний період поставки.

Відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) на виконання умов Договору позивачем направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату № 21-01 від 19.02.2024, № 51 від 25.01.2024, № 21-02 від 15.03.2024, № 21-03 від 22.02.2024, № 21-03 від 15.04.2024.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частиною першою статті 640 зазначеного Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що укладення, внесення змін, продовження дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами (тобто і договору про надання послуг з розподілу електричної енергії), здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

За приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 3.2.1 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Між сторонами склались правовідносини на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 № 170-ЕЕ-2023, який за своєю суттю є договором постачання електричної енергії та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належно виконав свої зобов`язання за Договором у період січень березень 2024 року поставив на об`єкти Споживача електричну енергію на загальну суму 1 200 021,02 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями відповідних актів прийому-передачі електричної енергії, довідкою (листом) щодо підтвердження спожитих обсягів, виставленими позивачем рахунками на оплату електричної енергії за вказаний період.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту ним електричну енергію за Договором за січень 2024 року позивач звернувся до відповідача з попередженням від 28.02.2024 про сплату боргу та що в разі несплати боргу буде ініційовано процедуру припинення електропостачання, а 19.03.2024 щодо припинення постачання електричної енергії.

01 квітня 2024 року, керуючись п. 14.3 Договору позивач направив відповідачу повідомлення від 29 березня 2024 року щодо дострокового розірвання Договору з 19 квітня 2024 року.

На виконання п. 5.9 Договору позивач направив відповідачу вимогу від 22.08.2024 № 119/3.1.2-42019-2024 про сплату заборгованості за Договором в розмірі 1 410 317,27 грн, яку відповідач отримав 27.08.2024.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 200 021,02 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені нарахованої за неналежне виконання відповідачем умов Договору, що складає 150 777,41 грн.

Пунктом 5.9 Договору визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені у розмірі що визначається цим Договором та зазначається в Комерційній пропозиції. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Оплата пені Споживачем здійснюється на вимогу Постачальника.

Відповідно до Комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

У подальшому законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджувались відповідні укази Президента, якими строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента № 740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

За приписами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

НКРЕКП прийнято Постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

26 квітня 2022 року Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 доповнено пунктом 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обовязковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

З огляду на викладене, приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 150 777,41 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, в т.ч. від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.

Перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 16 421,56 грн та інфляційних втрат у сумі 43 097,28 грн, з урахуванням умов договору, враховуючи кінцевий строк оплати рахунків, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС з вимогами майнового характеру на загальну суму 1 410 317,27 грн сплатив судовий збір у розмірі 16 923,81 грн, що становить 1,5 % від ціни позову з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі.

Оскільки позовні вимоги задоволенні частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15 114,48 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 03361402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 40121452)

1 200 021,02 грн основного боргу,

16 421,56 грн три проценти річних,

43 097,28 грн інфляційні втрати,

15 114,48 грн судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 26 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз