Рішення

від 17.12.2024 по справі 926/2427/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2427/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю Бербет Інжиніринг, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 136000,00 грн

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Бербет Інжиніринг про стягнення заборгованості в сумі 136000,00 грн., з яких: 68000,00 грн штраф, 68000,00 грн пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в результаті чого Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 24.10.2023 №63/95-р/к у справі №63/2-01-39-2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладено на відповідача штраф у розмірі 68000,00 грн.

Окрім того, оскільки відповідач штраф у визначені строки не сплатив, позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в розмірі 68000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 справу №926/2427/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2024.

07.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою від 29.10.2024 відкладено підготовче засідання на 26.11.2024.

Ухвалою від 26.11.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2024.

У судове засідання 17.12.2024 представники сторін не з`явилися.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 26.11.2024 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 26.11.2024 доставлена до електронного кабінету позивача.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).

Окрім того, суд зазначає, що ухвали по справі №926/2427/24, зокрема, і ухвала від 26.11.2024, з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

До суду поверталися без вручення адресовані відповідачу поштові відправлення з ухвалами суду, в тому числі і з ухвалою від 26.11.2024, з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

В силу приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, беручи до уваги заяву позивача від 07.10.2024, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к у справі №63/2-01-39-2023 визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю Бербет Інжиніринг (ідентифікаційний код юридичної особи: 44134569, юридична адреса: 58002, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., м. Чернівці, вул. Головна, буд. 59) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) під час участі у закупівлі «Поточний ремонт коридору у хірургічному відділенні №1 КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-17-003115-а, Замовник - Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна лікарня" (ідентифікаційний код юридичної особи 01996711) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Окрім того, зазначеним рішенням на підставі статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю Бербет Інжиніринг (ідентифікаційний код юридичної особи 44134569) штраф у розмірі 68000,00 грн.

Як зазначено в рішенні Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к та відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Відповідач зобов`язаний протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати до Відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання (ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к з повідомленням від 31.10.2023 № 63-02/2468 надіслані відповідачу на юридичну адресу, що підтверджується відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» №0600056950270, списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» №33480 та реєстром згрупованих поштових відправлень №215 від 30.10.2023, однак, дане поштове відправлення було повернуто позивачу з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з неможливістю вручити відповідачу рішення, на підставі ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», в офіційному друкованому органі газеті «Урядовий кур`єр» від 27.12.2023 №259 оприлюднено інформацію про прийняте рішення.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача) (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Таким чином, рішення вважається таким, що вручене відповідачу 08.01.2024.

Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Отже, останнім днем сплати відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням або строку оскарження рішення до господарського суду було 11.03.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив штраф, що накладений згідно з рішенням (не надіслав Відділенню документ, що підтверджує сплату відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням) та не оскаржив рішення до господарського суду, тому, рішення є чинним і обов`язковим до виконання відповідачем.

Окрім того, оскільки відповідач штраф у визначені строки не сплатив, позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» з 12.03.2024 по 16.05.2024 в розмірі 68000,00 грн.

У зв`язку із ухиленням відповідача від виконання рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к позивач звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою про стягнення 68000,00 грн штрафу та 68000,00 грн пені.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначені повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний Комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в т.ч. про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

У частині першій статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України, газета Кабінету Міністрів України Урядовий кур`єр, Офіційний вісник України, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Судом встановлено, що рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к у справі №63/2-01-39-2023 вважається таким, що вручене відповідачу на підставі ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» 08.01.2024.

В судовому порядку відповідач рішення не оскаржував.

Отже, рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 №63/95-р/к у справі №63/2-01-39-2023 є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

На підставі викладеного, оскільки рішення від 24.10.2023 №63/95-р/к у справі №63/2-01-39-2023 вважається вручене відповідачу 08.01.2024, строк сплати штрафу закінчився 11.03.2024, судом рішення не скасоване, отже, воно є обов`язковим до виконання, а відтак, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 68000,00 грн є законною та обгрунтованою, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 68000,00 грн., суд зазначає наступне.

У частині п`ятій статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Згідно з вимогами статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України.

Оскільки відповідач штраф у визначені строки не сплатив, позивачем нараховано відповідачу пеню з 12.03.2024 (наступний день після закінчення строку для добровільного виконання відповідачем рішення) по 16.05.2024 (67 днів) в сумі 68340,00 грн.

Проте, за приписами ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням, а відтак позивач розрахував пеню у сумі 68000,00 грн.

Судом перевірено нарахування пені та встановлено, з урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням, нарахована позивачем пеня в сумі 68000,00 грн є такою, що розрахована в межах строків та у відповідності до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак є обгрунтованою, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування вірогідності доказів, який на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача штрафу в сумі 68000,00 грн та пені в сумі 68000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального Кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бербет Інжиніринг» (58002, м. Чернівці, вул. Головна, 59, код ЄДРПОУ 44134569) до Державного бюджету України штраф в сумі 68000,00 грн та пеню в сумі 68000,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бербет Інжиніринг» (58002, м. Чернівці, вул. Головна, 59, код ЄДРПОУ 44134569) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 4, код ЄДРПОУ 20812013) судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2024.

Суддя С.О.Миронюк