Постанова

від 19.12.2024 по справі 904/5225/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5225/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Євстигнеєвої Н. М.

від 11 березня 2024 року

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф., Іванова О. Г., Чередка А. Є.

від 03 жовтня 2024 року (повний текст складений 21 жовтня 2024 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19"

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: Вдовенко М. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про:

- визнання незаконними дій Комунального підприємства "Кривбасводоканал" щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а;

- зобов`язання Комунального підприємства "Кривбасводоканал" відновити водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року в повному обсязі припинив надання послуг, а саме: здійснив відключення об`єктів позивача (споживача) від мережі водопостачання та водовідведення за відсутності жодних підстав для вчинення таких дій. За твердженням позивача жодним нормативним актом не передбачено можливості (права) постачальника послуг повністю відключати споживача від водопостачання (припиняти подачу питної води), а дії відповідача, який є монополістом з водопостачання та водовідведення, щодо обмеження або припинення водопостачання та водовідведення суперечать Закону України «Про природні монополії».

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

28 жовтня 2016 року між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (Споживач) був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 677 (далі по тексту - договір), згідно з пунктом 1.1. якого Виробник зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на власні потреби з утримання житлових будинків, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Орієнтовний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води складає 1321,20 м.куб/рік, та орієнтовний обсяг послуг з централізованого водовідведення складає 1321,20 м.куб/рік (пункт 1.2. договору).

Додатковою угодою від 22 березня 2018 року сторони внесли зміни до пункту 1.2. договору, визначили загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води у розмірі 2 642,40 м.куб/рік, та загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення у розмірі 2 642,40 м. куб./рік.

Договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення може бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою Споживача. Заявка повинна бути надіслана па адресу Виробника та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо Виробник має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.3. договору).

Характеристика засобів обліку та регулювання споживання води передбачена у пункті 1.4. договору:

Лічильник КВМ-32, заводський номер 070159, показання 26584, місце встановлення- 5-й мкр. Зарічний, 53а;

Лічильник МІК-32, заводський номер 2016020000796, місце встановлення - вул. 23 Лютого, 81/1.

Відповідно до пункту 2.1. договору тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП), № 1238 від 07 липня 2016 року та становлять з 02 серпня 2016 року: централізоване водопостачання - 4,32 грн за 1 куб.м (без ПДВ); централізоване водовідведення - 4,76 грн за 1 куб.м (без ПДВ). Вартість послуг може бути змінена відповідно до вимог чинного законодавства України.

У випадку зміни тарифів оплата послуг здійснюється Споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (пункт 2.3. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пунктів 3.4.-3.6. договору передбачені авансові платежі у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого Виконавцем обсягу послуг, остаточна оплата виставлених Виробником рахунків здійснюється Споживачем не пізніше шостого (6) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 4.3. договору Виробник має право:

вимагати від Споживача дотримання вимог чинного законодавства України в сфері житлово-комунальних послуг (підпункт 4.3.1. договору );

видавати дозволи та технічні умови на підключення Споживачів до систем централізованого питного водопостачання (підпункт 4.3.4. договору );

тимчасово припиняти або обмежити подачу води Споживачу з попередженням у випадку невиконання Споживачем вимог Виробника щодо місця встановлення та типу приладу обліку (підпункт 5 пункту 4.3.6. договору).

Згідно з пунктом 10.11. договору технічні засоби обліку повинні розташовуватись безпосередньо на межі балансової належності мереж Виробника та Споживача, яка визначається відповідно до актів розмежування балансової належності мереж.

Встановлення технічних засобів обліку здійснюється у відповідності до проекту, погодженому Виробником, та проводиться спеціалізованою організацією за рахунок коштів Споживача.

Відповідно до пункту 5.1. договору, Споживач, зокрема, несе відповідальність згідно із законодавством і договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; порушення зобов`язань, установлених законодавством і договором; невиконання умов даного договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Виробника до Споживача є межа балансової належності, яка визначається актом розмежування балансової та експлуатаційної належності, що є невід`ємною частиною договору.

Договір укладається та набирає чинності з 28 жовтня 2016 року у відповідності до частини другої статті 631 Цивільного кодексу України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 31 грудня 2016 року, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (пункт 9.1. договору).

Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією з сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункт 9.2. договору).

Згідно з договором об`єктами водокористування є: торгівельний комплекс за адресою: вул. Сергія Колачевського, 81/1; торгівельний комплекс за адресою: 5-й мкрн. Зарічний, 53а.

18 серпня 2021 року між сторонами договору був складений та підписаний акт розмежування балансової належності та меж обслуговування мереж водопостачання та водовідведення на об`єкт: торгівельний комплекс за адресою: мкрн. 5-ий Зарічний, 53а, м. Кривий Ріг.

05 вересня 2023 року уповноваженими представниками служби технічної інспекції Комунального підприємства "Кривбасводоканал" у присутності представника Споживача Нуждіна Антона Олеговича було проведено технічне обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача за укладеним договором на об`єкті водокористування: "Магазин" 33 м2" за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд. 53а, м. Кривий Ріг, про що був складений відповідний акт № 757 від 05 вересня 2023 року.

В акті № 757 від 05 вересня 2023 року зазначено про те, що питна вода на об`єкт Споживача подається від мереж Комунального підприємства "Кривбасводоканал" по водопровідному вводу Ду 100мм. від трубопроводів Ду400мм у ВК-1, Ду 500мм у ВК-2. Облік спожитої послуги централізованого водопостачання визначається засобами вимірювальної техніки ВАУLAN, заводський номер 16087646. Дата останньої державної повірки - червень 2021 року, наступна повірка - червень 2025 року. Засіб вимірювальної техніки встановлений в точці підключення на території Споживача у колодязі ВК-1 та в місцях його приєднання до трубопроводів опломбований пломбами: С67191142 - лічильник, С67191043 - обвідна лінія; С67191042 - фланцеві з`єднання, на момент обстеження наявні, не порушені. Стічні води споживача скидаються через окремий каналізаційний випуск до мереж КП "Кривбасводоканал". Локальні очисні споруди наявні, але не експлуатуються. Технічні умови на встановлення вузла обліку № 1095 від 30 травня 2017 року - оновити, акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 18 серпня 2021 року відповідає фактичному стану.

В результаті технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення на об`єкті Споживача Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" видало припис № 446 від 05 вересня 2023 року про оновлення у термін до 22 вересня 2023 року виконавчо-технічної документації на приєднання до систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до Технічної інспекції Виробника, а також надати свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, копію акту на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди.

У зв`язку з невиконанням припису № 446 від 05 вересня 2023 року уповноважені особи Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 18 вересня 2023 року припинили надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на об`єкті: "Магазин "33 м" за адресою: мкрн. 5-й Зарічний, буд.53а, м. Кривий Ріг, про що був складений акт № 689 від 18 вересня 2023 року, що і стало причиною виникнення спору та звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про:

- визнання незаконними дій Комунального підприємства "Кривбасводоканал" щодо припинення водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а;

- зобов`язання Комунального підприємства "Кривбасводоканал" відновити водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а.

3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11 березня 2024 року у справі № 904/5225/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року, позовні вимоги задовольнив частково: зобов`язав Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" відновити водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а. Відмовив у задоволенні вимоги про визнання незаконними дій Комунального підприємства "Кривбасводоканал" щодо припинення водопостачання та водовідведення ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а. Стягнув з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" витрати по сплаті судового збору у сумі 2147,20 грн.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів факту самовільного підключення позивача до систем централізованого питного водопостачання, оскільки об`єкт водоспоживання, розташований за адресою м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а, на момент його придбання позивачем вже мав відповідне підключення до мереж водопостачання та водовідведення і на підставі існуючої технічної документації відповідач уклав з позивачем договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року. За висновком судів припинення відповідачем надання послуг централізованого водопостачання на об`єкт водоспоживання відбулося всупереч вимог чинного законодавства (Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630) до спливу встановлених відповідачем у приписі № 446 від 05 вересня 2023 року строків усунення недоліків, без належної перевірки виконання позивачем вимог цього припису та з порушенням умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року без попередження про таке припинення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про припинення водопостачання та водовідведення, суди виходили з того, що ця позовна вимога є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки її задоволення не відновить водопостачання позивача на об`єкт водоспоживання, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а, та не відбудеться захист порушеного права позивача у визначений ним спосіб.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Відповідач - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року у справі № 904/5225/23 в частині задоволеної позовної вимоги (про зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а) та скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року повністю, ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову в повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанції:

- дійшли помилкового висновку про задоволення позову, не сприяли в реалізації відповідачем прав, передбачених господарським процесуальним законодавством, буквально витлумачили позовні вимоги, формально підійшли до розгляду справи, чим порушили права відповідача на справедливий суд та неправильно застосували норми права, зокрема: частину першу статей 4 та 5 Господарського процесуального кодексу України, частину першу та пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права, викладені у постановах від 20 червня 2023 року у справі № 906/129/21, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/8209/19;

- не дослідили та не встановили наявність та причини порушення прав позивача, не визначили, який спосіб захисту прав позивача у такому разі є ефективним відповідно до викладеної в позові вимоги, у зв`язку з чим допустили порушення норм процесуального права, а саме: статті 2, частини першої статей 86 та 210, частин першої-п`ятої статті 236, пункту 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з вимог та доводів касаційної скарги предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення та постанова судів попередніх інстанцій лише в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Комунального підприємства "Кривбасводоканал" відновити водопостачання та водовідведення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а. В частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними дій Комунального підприємства "Кривбасводоканал" щодо припинення водопостачання та водовідведення ТОВ "Пересувна механізована колона № 19" на об`єкт водоспоживання м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року у справі № 904/5225/23 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року у цій справі відповідачем не оскаржуються, з огляду на що судом касаційної інстанції в цій частині не переглядаються.

Як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови підставами касаційного оскарження Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року у справі № 904/5225/23 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року у цій справі в частині задоволення позову, визначеними відповідачем у касаційній скарзі, є пункти 1 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.

Посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Відповідач у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження ухвалених судами попередніх інстанцій у цій справі оскаржуваних судових рішення та постанови, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо способу захисту порушеного права, викладених у постановах від 20 червня 2023 року у справі № 906/129/21, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/8209/19.

Проаналізувавши ці висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у справах № 906/129/21, № 910/3907/18 та № 910/8209/19, в якій Верховний Суд сформував висновки, на які послався скаржник, є неподібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі № 9904/5225/23, з огляду на таке.

Враховуючи те, що предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення та постанова судів попередніх інстанцій виключно в частині задоволення позову про зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення на об`єкт водоспоживання, суд касаційної інстанцій оцінює подібність правовідносин у справах № 906/129/21, № 910/3907/18 та № 910/8209/19 на предмет їх подібності до правовідносин у цій справі № 904/5225/23 саме за цією позовною вимогою.

Як вбачається спірні правовідносини у цій справі виникли між споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (позивач) і суб`єктом господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення - Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (відповідач), які між собою перебувають у договірних правовідносинах - на підстави укладеного між ними договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року. Спірні правовідносини виникли стосуються надання послуг з постачання холодної води і водовідведення та порядку користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України. Зокрема спірні правовідносини стосуються наявності підстав для здійснення відповідачем відновлення водопостачання та водовідведення на об`єкт водоспоживання, що належить позивачу.

Разом з цим, предметом спору у справі № 906/129/21 (з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог) є вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав, скасування державної реєстрації речових прав, скасування свідоцтва про право власності та визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які загалом були обґрунтовані незаконністю реєстраційних дій щодо реєстрації речових прав на спірне майно внаслідок чого позивача було позбавлено права власності на належну йому нерухомість.

Предметом спору у справі № 910/3907/18 є вимоги про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів, та визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач) не мало права відчужувати його майно, оскільки Апеляційним судом Полтавської області в межах кримінальної справи № 552/7979/17 покладено обов`язок на Агентство щодо управління рухомим майном шляхом забезпечення його збереження, а не шляхом продажу.

Предметом спору у справі № 910/8209/19 є також вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів у формі аукціону з продажу майна та визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу.

Отже, правовідносини у зазначених справах не стосуються правовідносин між споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і суб`єктом господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, споживач та виробник цих послуг не є сторонами у справах № 906/129/21, № 910/3907/18 та № 910/8209/19, спірні правовідносини не стосуються ні надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, ні порядку користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України, ні наявності підстав для здійснення відповідачем відновлення водопостачання та водовідведення на об`єкт водоспоживання.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 червня 2023 року у справі № 906/129/21, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/8209/19, щодо неефективності обраних позивачами у зазначених справах способів захисту порушених прав, були зроблені Верховним Судом саме щодо тих позовних вимог, які були заявлені у цих конкретних справах, і які є іншими, ніж позовні вимоги у цій справі № 904/5225/23, що розглядається.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що за суб`єктним складом, за об`єктом захисту порушених прав та / або інтересів, а також за своїм змістом (змістовний критерій) правовідносини у порівнюваних справах № 906/129/21, № 910/3907/18 та № 910/8209/19 є різними та неподібними, що виключає можливість та необхідність врахування при вирішенні справи № 904/5225/23 висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 червня 2023 року у справі № 906/129/21, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 15 грудня 2021 року у справі № 910/8209/19, на які послався скаржник.

Суди попередніх інстанцій у цій справі, задовольнивши позовну вимогу про зобов`язання суб`єкта господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (виробника, надавача послуг), відновити водопостачання та водовідведення споживачу цих послуг на об`єкт водоспоживання, фактично дійшли висновку про належність та ефективність цієї позовної вимоги як способу захисту порушеного права позивача на отримання своєчасно, належно та відповідної якості послуг з водопостачання та водовідведення, яке було порушене внаслідок припинення відповідачем надання цих послуг на об`єкт, що належить позивачу.

Доводи касаційної скарги зводяться до загального висновку скаржника про неналежність та неефективність цього способу захисту порушеного права (зобов`язання відновити водопостачання та водовідведення) та не містять обґрунтування, в чому саме, на думку скаржника, полягає неналежність та неефективність цієї позовної вимоги.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на загальні висновки Верховного Суду щодо критеріїв визначення належності та ефективності способу захисту порушеного права, а також про те, що судовому захисту підлягає лише порушене право / інтерес, викладені в інших постановах, а саме: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190, від 17 червня 2020 року у справі № 922/2529/19, у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 та від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22.

Крім того, як вбачається, відповідач у тексті касаційної скарги посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 серпня 2023 року у cправі № 910/4689/22, а саме: «судами не враховано положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, стосовно того, зокрема, що технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об`єктів будівництва. про оплату наданих послуг.»

Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці доводи скаржника, оскільки, як вбачається, наведена відповідачем у касаційній скарзі цитата з постанови Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у cправі № 910/4689/22 міститься в описовій частині зазначеної постанови та стосується узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу, тобто ця цитата взагалі не є висновком Верховного Суду, а зазначені доводи скаржника не ґрунтуються на аналізі постанови Верховного Суду, є результатом довільного хибного розуміння постанови суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначає про те, що наведена позивачем за первісним позовом підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідач послався на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме: статті 2, частини першої статей 86 та 210, частин першої-п`ятої статті 236, пункту 1 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази.

Отже, Верховний Суд зазначає про те, що доводи скаржника зводяться до підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, як уже зазначалося вище по тексту цієї постанови, у цій справі заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження та є необґрунтованою.

З огляду на необґрунтованість зазначеної позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

Крім того, як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови у цій справі, суди попередніх інстанцій, дослідили, зокрема укладений між сторонами у справі договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року, акт технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача (позивача) № 757 від 05 вересня 20223 року, виданий відповідачу позивачу припис № 446 від 05 вересня 2023 року, та встановили, що припинення відповідачем надання послуг централізованого водопостачання на об`єкт водоспоживання відбулося достроково, тобто з порушенням строку, встановленого в приписі № 446 від 05 вересня 2023 року та без належної перевірки виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона № 19" вимог цього припису та з порушенням умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року без попередження про таке припинення. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що об`єкт водоспоживання, розташований за адресою м. Кривий Ріг, мкр. 5-тий Зарічний, 53а, на момент його придбання позивачем вже мав відповідне підключення до мереж водопостачання та водовідведення і на підставі існуючої технічної документації відповідач уклав з позивачем договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 677 від 28 жовтня 2016 року.

Встановивши ці обставини, суди дійшли висновку про те, що відповідач не довів факту самовільного підключення позивача до систем централізованого питного водопостачання та за відсутності підстав, визначених чинним законодавством, припинив надання позивачу послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, як вбачається, суди попередніх інстанцій надали оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам, що стосуються заявлених позовних вимог та підстав позову, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин справи, ці доводи спрямовані на надання судом касаційної інстанції оцінки та переоцінки наявним в матеріалах справи доказам та на встановлення інших обставин, ніж, ті що були встановлені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд з урахуванням принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності оцінив усі аргументи касаційної скарги в межах її доводів та визначених скаржником підстав касаційного оскарження, з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, однак зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів у силу положень, закріплених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що доводи відповідача у касаційній скарзі про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 904/5225/23 та залишає касаційну скаргу відповідача без задоволення.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 904/5225/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй