Рішення

від 18.12.2024 по справі 155/836/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/836/24

Провадження №2/155/292/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2024 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Санакоєва Д.Т.,

за участю секретаря судових засідань Федонюк О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника співвідповідача - Номіната А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради, Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів про визнання незаконнимрішення Горохівськоїміської ради та встановлення права безстрокового земельного сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Горохівської міської ради про визнання незаконним рішення 4 сесії 8 скликання Горохівської міської ради №34-148/2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту ОСОБА_1 », а також про встановлення права безстрокового земельного сервітуту (право проходу, доїзду і проїзду) на частині земельної ділянки комунальної власності Горохівської міської ради, кадастровий номер 0720810101:01:003:0019, площею 0,1473 га в межах існуючого доїзду до будинку позивача, розташованого на його земельній ділянці кадастровий номер 0720810101:01:003:0020 по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в 1997 році він придбав житловий будинок із присадибною ділянкою, що по АДРЕСА_1 . Будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,0703 га, кадастровий номер 0720810101:01:003:0020. Поряд межує земельна ділянка комунальної власності Горохівської міської ради, що по АДРЕСА_1 , площею 0,1473 га, кадастровий номер 0720810101:01:003:0019, яка раніше використовувалась для обслуговування нежитлового будинку Горохівської районної друкарні. На момент купівлі-продажу будинку та по даний час на його подвір`ї існує заїзд, що забезпечував спільний доїзд до будинку та районної друкарні. Оскільки друкарня припинила здійснювати свою діяльність, існує невизначеність у подальшому користуванні земельною ділянкою, позивач зазначає, що іншого заїзду до його будинку немає та не було, облаштувати такий з АДРЕСА_1 неможливо без знесення існуючих надвірних будівель та спорууд, тому, на думку позивача, обов`язок забезпечити доїзд покладається на Горохівську міську раду. 29.05.2017 року позивач звертався до Горохівської міської ради з проханням надати дозвіл на укладення безстрокового сервітуту за рахунок земель комунальної власності для забезпечення доїзду по існуючій дорозі на подвір`я його будинку з АДРЕСА_1 через колишню територію друкарні та надати дозвіл на розроблення технічної документації на право користування частиною земельної ділянки на праві сервітуту з визначенням її розміру та встановлення меж, однак жодної відповіді не отримав. Крім того, зазначає, що 23.04.2021 року повторно звертався до відповідача, однак жодного рішення прийнято не було, розгляд питання було перенесено на невизначену дату. На заяву від 08.06.2022 року щодо розгляду даного питання та огляду постійною комісією з питань земельних відносин, жодного висновку не отримав. На вимогу міської ради 22.07.2023 року скерував технічну документацію на свою земельну ділянку. 20.09.2023 року позивач скерував заяву щодо надання дозволу на укладення безстрокового сервітуту для забезпечення доїзду на подвір`я, однак рішенням сесії №34-148/2023 від 20.10.2023 року йому відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 , та рекомендовано надати копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту. Однак, таке рішення не відповідає земельно-технічним умовам та вимогам ДБН, такими діями відповідач штучно обмежує його конституційні права на володіння та користування приватним майном.

Крім того, у грудні 2023 року відповідач своїм рішенням надав третій особі - Релігійній громаді «Світло життя» земельну ділянку у постійне користування разом із доїздом до мого будинку без погодження меж з позивачем. З метою мирного врегулювання конфлікту відповідачу скеровану заяву із варіантами вирішення даного питання, однак 27.02.2024 року рішенням №36-53/2024 року йому повторно відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації. Позивач вважає, що за давністю користування має право не тільки на встановлення сервітуту, а й на набуття у власність земельної ділянки в межах заїзду до будинку, яким користується більше 26 років. Оскільки він є особою з інвалідністю 1 групи потерпілий від аварії на ЧАЕС, має в користуванні автомобіль, тому змушений доїжджати до будинку існуючим доїздом, яким користується і новий користувач, тому просив ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою судді від 16.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

28.05.2024 року до суду надійшов відзив представника Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, в якому позовні вимоги вважає безпідставними та необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Крім того, у своєму відзиві представник відповідача зазначив, що на звернення позивача міською радою надавались відповіді, зокрема, рішенням від 03.06.2021 №8-35/2021 Горохівська міська рада вирішила перенести розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення сервітуту, з метою детального вивчення питання заявнику слід надати технічну документацію на забудову та земельну ділянку, якою передбачено доїзд через суміжну земельну ділянку. Однак позивач вказаної документації відповідачу не надав і на повторне своє звернення. Рішенням від 20.10.2023 року №34-148/2023 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 ,та рекомендованонадати копіїдокументів,що єпідставою длявиникнення правсервітуту. Рішенням від 21.12.2023 року №35-137/2023 земельну ділянку площею 0,1473 га, кадастровий номер 0720810101:01:003:0019, передано Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів в постійне користування за рахунок земель житлової та громадської забудови населеного пункту м. Горохів не переданих у власність та не наданих у користування, за умови виконання вимог ст.96 ЗК України. Письмового погодження, нотаріально засвідченого, з порушеного питання Релігійна громада не надавала. За результатами обстеження земельних ділянок позивачу запропоновано єдиний компромісний варіант вирішення даної проблеми у спосіб найменш обтяжливий для власника та користувача суміжної земельної ділянки, щодо якої може бути встановлений сервітут, а саме облаштування заїзду до приватного будинку позивача є можливим з вулиці Сокальської через земельну ділянку кадастровий номер 0720810101:01:003:0019, на частину якої орієнтованою площею 18 кв.м міська рада готова надати дозвіл на встановлення земельного сервітуту. 13.02.2024 року позивач звернувся до Горохівської міської ради із заявою, в якій запропонував варіанти вирішення спірного питання, однак усі запропоновані позивачем варіанти є неприйнятними ні для Горохівської міської ради, ні для Релігійної громади. Позивач намагається покласти на власника та землекористувача всі матеріальні витрати, що можуть виникнути під час встановлення сервітуту. Тому, рішенням від 27.02.2024 року №36-53/2024 повторно відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації у зв`язку з тим, що облаштування доїзду є можливим з вулиці Сокальської м. Горохів, рекомендовано звернутись до Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів для врегулювання порушеного питання. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів, що міська рада чи релігійна громада чинить перешкоди у доїзді до земельної ділянки позивача.

04.06.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якому позовні вимоги підтримує та вважає, що відзив відповідача не містить належних спростувань та заперечень по суті заявлених вимог. Вважає, що починаючи з травня 2017 року, міська рада затягувала вирішення заяви про встановлення сервітуту на існуючу заїзну дорогу та діяла в інтересах громади християн-баптистів.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року до участі в справі як співвідповідача залучено Релігійну громаду «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів (код ЄДРПОУ - 38934226, місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Сокальська, 6).

28.06.2024 року представник співвідповідача Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів скерував до суду відзив, в якому заявив про незгоду із вимогами позивача. Свої заперечення мотивує тим, що сервітут може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Представник співвідповідача зазначає, що вимоги позивача можуть бути задоволені іншим способом, який враховуватиме інтереси обох сторін. Представник вважає, що проїзд можливий з вулиці Сокальська безпосередньо вздовж межі між ділянкою позивача та територією, яка надана їм в користування, при цьому релігійна громада готова відступити позивачу частину своєї території аби уникнути проїзду транспорту позивача в безпосередній близькості до парадного входу церковної будівлі, яка розташована на території. Однак, позивач відкинув пропозицію релігійної громади та вважає, що проїзд можливий лише у спосіб про який він зазначає в позові, на що не може погодитись співвідповідач оскільки облаштування доїзду до приватної ділянки позивача створює не лише певні незручності для членів церкви та відвідувачів, а й піднімає питання їх безпеки, безпеки для дітей та інших громадян, що відвідують богослужіння та різноманітні заходи, які проводяться їх громадою не лише в недільний день, а й протягом тижня.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача Горохівської міської ради Мудрак Ю.І. в судовому засіданні, що відбулося 10.10.2024 року поданий відзив підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що рішенням від 20.10.2023 року №34-148/2023 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 ,та рекомендованонадати копіїдокументів,що єпідставою длявиникнення правсервітуту. Рішення були прийнятті на підставі рекомендацій земельної комісії, містобудівної документації. Крім того, рішенням від 27.02.2024 року повторно відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту, у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку заявника є можливим з АДРЕСА_1 , позивачу рекомендовано звернутись до Релігійної громади «Світло життя» церкви ЄХБ м. Горохів для врегулювання порушеного права. Врегулювати даний спір з позивачем добровільно не вдалося, оскільки останній намагається покласти на міську раду додаткові витрати. Позивач не довів порушення свого права, ніхто не перешкоджає у користуванні доїздом та не створює йому перешкод. Крім того, при розробленні детального плану території із розташованими об`єктами благоустрою було розміщено оголошення на сайті міської ради про розроблення детального плану території для передачі ділянки в постійне користування релігійній організації, позивач міг ознайомитись та висловити свої заперечення з цього приводу, однак жодних заперечень не було і землю було передано в постійне користування Релігійній громаді «Світло життя» церкви ЄХБ м. Горохів. Із графічних матеріалів на земельній ділянці з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019 відсутні будь-які проїзди, доїзди чи заїзди. Релігійна громада використовує земельну ділянку у відповідності до цільового призначення. Представник відповідача вважає, що жодним чином міська рада не порушувала права позивача, оскільки на звернення позивача були надані відповіді, позивача неодноразово запрошували на комісію, на яку він не прийшов, прийнятті рішення вважає законними.

Представник співвідповідача Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів - Номінат А.В. в судовому засіданні, що відбулось 10.10.2024 року заперечував щодо задоволення позовних вимог, суду пояснив, що їх релігійна громада придбала приміщення та орендувала земельну ділянку, яка згодом була надана їм в постійне користування. На даний час проводиться реконструкція гаража, згодом буде проведено ремонт у старому приміщенні, що створюватиме дискомфорт для сусіда. Тому представник співвідповідача, як пресвітор церкви, запропонував позивачу вирішити даний спір мирним шляхом, однак ОСОБА_1 проігнорував дані пропозиції та створює їм перешкоди у їх діяльності. ОСОБА_3 в суді зазначив, що церква бере активну участь в громадській діяльності міста, займається вихованням дітей сиріт, там проходять богослужіння, різні молодіжні зустрічі. Крім того, релігійна громада намагалась допомогти позивачу в облаштуванні доїзду до гаража, коли встановлювали забор, зробила відступ від бордюри, згідні була надати груз, пісок, однак кошторис позивача на облаштування доїзду був занадто великий. З часу придбання приміщення, релігійна громада жодного разу не створювала перешкоди позивачу у доїзді до гаража, оскільки між ними існувала домовленість, що позивач облаштує собі доїзд, чого зроблено не було до цього часу. Враховуючи наведене, представник співвідповідача просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, крім того пояснив, що доїхати до гаража неможливо оскільки там припарковуються автомобілі. Для підтвердження своїх доводів надав DVD диск з фотодоказами. Вважає, що Горохівська міська рада неправомірно надала перевагу релігійній громаді у наданні земельної ділянки в користування, оскільки він вперше звернувся із заявою про встановлення земельного сервітуту для доїзду ще у 2017 році і неодноразово звертався повторно, в той час коли релігійна громада звернулась лише у 2023 році. Окрім цього, позивач зазначив, що заперечення співвідповідача щодо створення йому перешкод та небезпеки для членів громади є абсурдними, оскільки він як водій дотримується тих же правил дорожнього руху, що й інші водії. При затвердженні міською радою детального плану території, яку надано у користування релігійній громаді було проігноровано факт відсутності його підпису про погодження меж, що сприяло прийняттю незаконного рішення.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку усім доказам в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори 18.04.1997 року (а.с.12), належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок приватного житлового фонду (а.с.14-16), житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , 1949 року побудови, загальна площа 67,3 кв.м.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер: 36496364 від 20.04.2015 року серії НОМЕР_1 , витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 36496477 (а.с.13,17), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0703 га, кадастровий номер: 0720810101:01:003:0020, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд

З кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_1 розробленого 2013 р (а.с.18) загальна площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,0702 га у тому числі під будинками та спорудами 0,0147 га, прибудинкова територія 0,0555 га.

29.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Горохівської міської ради із заявою в якій просив дати дозвіл на укладення безстрокового земельного сервітуту за рахунок земель комунальної власності для забезпечення проїзду на подвір`я приватного будинку по АДРЕСА_1 , з АДРЕСА_1 через територію існуючої друкарні, а також надати дозвіл на розроблення технічної документації на право користування земельною ділянкою на праві сервітуту (а.с.19).

Так як на попередню заяву не надійшла відповідь, 23.04.2021 року позивач повторно звернувся із заявою до міської ради (а.с.20).

У відповідь на заяву позивача, 21.05.2021 року за вих. Б-713, Горохівська міська рада скерувала відповідь, що заява позивача буде направлена на розгляд постійної комісії з питань земельних відноси, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, благоустрою з метою детального вивчення.

Крім того, 07.06.2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що заяву від 23.04.2021 року №Б-713 розглянуто на сесії міської ради 03.06.2021 року.

Рішенням восьмої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 03.06.2021 року №8-35/2021 (а.с.23), розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення сервітуту ОСОБА_1 перенесено та з метою детального вивчення питання ОСОБА_1 необхідно представити технічну документацію на забудову та земельну ділянку, якою передбачено доїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 через суміжну земельну ділянку.

08.06.2022 року позивач звернувся до Горохівської міської ради із заявою (а.с.24) в якій просив надати дозвіл на укладення сервітуту за рахунок земель комунальної власності та просив призначити огляд земельної ділянки земельною комісією на місці, з визначенням на місцевості межі майбутнього сервітуту.

У відповідь на звернення позивача 08.07.2022 року Горохівська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що для вирішення питання зазначеного в запиті, йому необхідно представити технічну документацію на забудову на земельну ділянку, що перебуває у власності (а.с.25).

22.07.2022 року ОСОБА_1 скерував Горохівському міському голові Годику В.Л. заяву та надав технічну документацію на земельну ділянку та повідомив, що документів на забудову немає, оскільки будинок належав комунальному господарству, просив надати в оренду (встановити сервітут) заїзд до його житлового будинку.

Крім того, 20.09.2023 року позивач в черговий раз звернувся із заявою до міського голови Горохівської міської ради в якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації на право користування земельною ділянкою на праві сервітуту за рахунок земель комунальної власності з визначенням її розміру та встановлення меж для забезпечення проїзду на подвір`я приватного будинку по АДРЕСА_1 через територію земельної ділянки за кадастровим номером: 0720810101:01:003:0019.

Рішенням тридцять четвертої сесії восьмого скликання від 20.10.2023 року №34-148/2023 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 , та рекомендовано надати копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітуту.

Крім того, на підтвердження заявлених вимог позивач додав графічне відображення орієнтованого місця розташування та площі земельної ділянки для встановлення сервітуту та схему водопроводу на подвір`ї житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.46-47), а також відеодокази на DVD диску (а.с.51).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.49) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 Б групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.48), за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб ВАЗ 21083.

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексні номери: 15172845, 15175313 (а.с.64-65), встановлено, що Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн Баптистів м. Горохів на праві приватної власності належить приміщення друкарні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1030,1 кв.м, а також нежитлове приміщення, гараж, загальною площею 136,4 кв.м. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.12.2013 року.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційна довідка №346731583, стверджується, що 29.05.2023 року зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0720810101:01:003:0019, загальною площею 0.1473 га, строк оренди 2 роки до 12.05.2025 року, орендар - Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн Баптистів м. Горохів, орендодавець - Горохівська міська рада.

Крім того,судом встановлено,що 21грудня 2023року рішеннямтридцять п`ятоїсесії восьмогоскликання Горохівськоїміської радиЛуцького районуВолинської області№35-137/2023«Про затвердженняземлеустрою щодозміни цільовогопризначення земельноїділянки Релігійнійгромаді «Світложиття» церквиЄвангельських Християн Баптистівм.Горохів» (а.с.63)Релігійній громаді«Світло життя»церкви ЄвангельськихХристиян Баптистів м.Горохів затвердженопроект землеустроющодо відведенняземельної ділянкизі зміноюцільового призначенняіз 03.15для будівництвата обслуговуванняінших будівельгромадської забудовина 03.04для будівництвата обслуговуваннябудівель громадськихта релігійнихорганізацій площею 0,1473 га, розташованої в м. Горохів, кадастровий номер: 0720810101:01:003:0019; змінено цільове призначення вищезгаданої земельної ділянки, яка перебуває в оренді Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн Баптистів м. Горохів»; припинено право оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,1473 га шляхом розірвання договору оренди; земельну ділянку передано Релігійній громаді «Світло життя» церкви Євангельських Християн Баптистів м. Горохів у постійне користування за рахунок земель житлової та громадської забудови населеного пункту м. Горохів, не переданих у власність та не наданих у користування, за умови виконання вимог ст.96 ЗК України.

Вказані вище відомості внесені до державного реєстру речових прав, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 365786370.

Крім того, до матеріалів справи додано розроблений детальний план території, який є невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та долучено схему розташування території у планувальній структурі населеного пункту м. Горохів Луцького району Волинської області викопіювання з генерального плану м. Горохів, на якому зазначені межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Релігійної громади, зазначена експлікація будівель та споруд на території, однак жодного проїзду на земельну ділянку позивача не відображено (а.с.67-70).

13.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Горохівської міської ради та запропонував кілька варіантів вирішення питання, а саме просив: 1) надати дозвіл на укладення безстрокового сервітуту за рахунок земель комунальної власності для забезпечення проїзду до будинку по існуючій дорозі. Самий оптимальний варіант, який не потребує ніяких вкладень; 2) вилучити площу існуючої заїзної дороги із загальної площі земельної ділянки та надати їй статус як дороги загальноміського користування; 3) встановити сервітут на невелику частину комунальної земельної ділянки площею 17.7 кв.м, а будівельні роботи по влаштуванні твердого покриття дороги від вулиці Сокальської довжиною 24 метри буде виконувати зацікавлена сторона громада християн-баптистів. Крім того, оскільки він добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою (заїздом до будинку) 26 років, то у відповідності до ст.119 ЗК України є законні підстави для передачі цієї частини земельної ділянки у власність.

Рішенням тридцять шостої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №36-53/2024 від 27 лютого 2024 року вирішено повторно відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки з кадастровим номером 0720810101:01:003:0019, на яку поширюється право сервітуту, у зв`язку з тим, що облаштування заїзду до приватного будинку заявника є можливим з АДРЕСА_1 . Заявнику рекомендовано звернутись до Релігійної громади «Світло життя» церкви ЄХБ м. Горохів для врегулювання порушеного питання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради, третя особа, на стороні відповідача Релігійна громада «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів про визнання протиправною відмови, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, закрито.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

В судовому засіданні, що відбулось 10.09.2024 року, свідок ОСОБА_5 суду показав, що з 1977 року працював у друкарні, приміщення якої згодом добудували (в даний час будівля придбана релігійною громадою). В той час заїздом користувалась і друкарня, і квартиронаймач будинку в якому на даний час проживає позивач. Свідок ствердив, що по ділянці позивача не можна зробити заїзд до гаража позивача.

В судовому засіданні, що відбулось 10.09.2024 року, свідок ОСОБА_6 суду показав, що в будинку в якому проживає в даний час позивач, раніше проживав ОСОБА_7 і заїзд до будинку був з вулиці. Від приміщення пошти до вул. Сокальської завжди був провулок, потім побудували друкарню. Свідок суду зазначив, що позивач немає змоги облаштувати окремий заїзд, бо це дорого.

Позивач ОСОБА_4 допитаний як свідок в судовому засіданні, що відбулось 10.10.2024 року, суду показав, що сусідка ОСОБА_8 повідомила йому, що з 1965 року проживає по сусідству. В той час добудови та гаража друкарні не було, а був провулок, яким проїжджали та ходили. На місці гаража був смітник з універмагу. Провулок з`єднував вулицю Сокальську та АДРЕСА_1 . Потім заїзд перекрили друкарнею, але до будинку заїзд залишився і попередній квартиронаймач та він ним користуються.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, що відбулось 04.12.2024 року, суду показав, що колись між вулицями були створені переходи для того, щоб у разі пожежі була можливість погасити вогонь. Крім того, свідок суду пояснив, що проїзд з вулиці Сокальської на вулицю Возз`єднання був завжди, перекрили його десь при розпаді Радянського Союзу. Перешкод для проїзду позивачу ніхто не створює, жодних сварок він не чув.

Крім того, як доказ у справ позивач приєднав до матеріалів справи диск із записом його розмови із сусідкою ОСОБА_8 . Однак, суд не може визнати допустимим такий доказ та прийняти звукозапис показів свідка, оскільки такий свідок не був допитаний безпосередньо у судовому засіданні, під розписку не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та не приводився судом до присяги.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Відповідно ст.92ЗК Україниправо постійногокористування земельноюділянкою -це правоволодіння ікористування земельноюділянкою,яка перебуваєу державнійабо комунальнійвласності,без встановленнястроку. 2.Права постійногокористування земельноюділянкою ізземель державноїта комунальноївласності набувають: в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Відповідно до ч.15 статті 17Закону України«Про свободусовісті тарелігійні організації» користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексомУкраїни та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 98ЗК Українивизначено,що правоземельного сервітуту-це правовласника абоземлекористувача земельноїділянки наобмежене платнеабо безоплатнекористування чужоюземельною ділянкою(ділянками).Земельні сервітутиможуть бутипостійними істроковими.Строк діїземельного сервітуту,що встановлюєтьсядоговором міжособою,яка вимагаєйого встановлення,та землекористувачем,не можебути більшимза строк,на якийтака земельнаділянка переданау користуванняземлекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітутздійснюється способом,найменш обтяжливимдля власниказемельної ділянки,щодо якоївін встановлений. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі встановлення земельних сервітутів на земельній ділянці державної, комунальної власності, що сформована відповідно до частини третьої статті 100 цього Кодексу з метою встановлення земельного сервітуту.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а)право проходута проїздуна велосипеді; б)право проїздуна транспортномузасобі понаявному шляху; в)право нарозміщення тимчасовихспоруд (малихархітектурних форм); в-1)право набудівництво тарозміщення об`єктівнафтогазовидобування; в-2)право нарозміщення об`єктівтрубопровідного транспорту; в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбаченістаттею 98цього Кодексу; в-4)право прокладаннята експлуатаціїліній електропередачі,електронних комунікаційнихмереж,трубопроводів,інших лінійнихкомунікацій; г)право прокладатина своюземельну ділянкуводопровід ізчужої природноїводойми абочерез чужуземельну ділянку; г-1)право розміщення(переміщення,пересування)об`єктів інженерноїінфраструктури меліоративнихсистем; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж)право встановленнябудівельних риштуваньта складуваннябудівельних матеріалівз метоюремонту будівельта споруд; ж-1)право набудівництво тапроходження інженерних,кабельних,трубопровідних мереж,необхідних дляповноцінного функціонуванняіндустріальних парків; ж-2)право набудівництво,облаштування таутримання інженерно-технічнихі фортифікаційнихспоруд,огорож,прикордонних знаків,прикордонних просік,комунікацій; з) інші земельні сервітути.

Як передбачено ч.1-3 ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Частина перша статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

За змістом статей 98, 99 ЗК України, статей 401, 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений між особою, яка є власником або користувачем сусідньої земельної ділянки, в яких є потреба у використанні суміжної земельної ділянки, та власником (володільцем) земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут. Володільцем є особа, якій земельна ділянка належить на іншому праві - постійного користування, оренди тощо.

Статтею 404ЦК Українипередбачено,що правокористування чужоюземельною ділянкоюабо іншимнерухомим майномполягає уможливості проходу,проїзду черезчужу земельнуділянку,прокладання таексплуатації лінійелектропередачі,зв`язкуі трубопроводів,забезпечення водопостачання,меліорації тощо.Особа маєправо вимагативід власника(володільця)сусідньої земельноїділянки,а вразі необхідності-від власника(володільця)іншої земельноїділянки наданняземельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Такі ж вимоги висуваються до особи, яка просить надати дозвіл на формування земельної ділянки та встановлення сервітуту.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 920/1204/17, від 25.06.2019 у справі № 911/2701/17, від 09.12.2019 у справі №607/20779/14-ц, від 17.09.2018 у справі № 686/3104/16-ц, від 21.03.2018 у справі №379/794/16-ц.

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 463/2640/21 (провадження № 61-8712св23)).

Порядок встановленняземельного сервітутуна земляхкомунальної власностіврегульовано ст.124-1ЗК України,згідно якої особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У заяві має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До заяви додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

2. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

3. У разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання заяви приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який надав такий дозвіл, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки.

Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Повторне надання відмови з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові, не допускається, крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, а також випадків, коли підстава відмови виникла пізніше надання попередньої відмови.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури або у разі розташування на земельній ділянці, яку передбачається сформувати, будівель, споруд, які перебувають у власності заявника, та необхідності встановлення земельного сервітуту для розміщення, доступу та експлуатації таких будівель, споруд, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Протягом шести місяців з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах орієнтовного місця розташування земельних ділянок, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої наданий відповідним органом, забороняється:

надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, яка передбачає формування земельних ділянок;

передача земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування.

4. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, але не більше шести місяців.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на затвердження органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, який протягом одного місяця з дня його отримання зобов`язаний затвердити проект та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні. Рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту є підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту. У разі якщо розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не був поданий на затвердження протягом шести місяців з дня надання дозволу на його розроблення, рішення про надання такого дозволу втрачають чинність. Зазначений строк може бути продовжений не більш як на шість місяців органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за заявою особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.

5 У разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту.

Відповідно до ст.55-1ЗУ «Про землеустрій» встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

Водночас, частиною першою ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За правилами статті 25 України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У відповідності до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких питань регулювання земельних відносин має прийматися нормативний акт у формі рішення на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

У відповідності до ч. 1ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Таким чином,судом встановлено,що позивачкористується земельноюділянкою Горохівськоїміської ради,яка 12.01.2024передана упостійне користуванняРелігійній громаді«Світло життя»церкви ЄХБм.Горохів длябудівництва таобслуговування будівельгромадських тарелігійних організацій.З 2017року позивачнеодноразово звертавсядо Горохівськоїміської радиіз заявамирізного змісту,зокрема ізвирішенням питанняпро встановленнясервітуту,зазначає,що міськарада ігнорувалайого звернення,однак зприводу незаконнихна йогодумку дійміської радижодних дійне вчинявта неоскаржував даноїбездіяльності.До судузвернувся ізвимогами про визнання незаконнимрішення 4сесії 8скликання Горохівськоїміської ради№34-148/2023«Про відмовуу наданнідозволу нарозробку технічноїдокументації щодовстановлення межчастини земельноїділянки наяку поширюєтьсяправо сервітуту ОСОБА_1 »від 20жовтня 2023року тавстановлення сервітуту,вважає такерішення невідповідає земельно-технічнимумовам тавимогам ДБН.Однак такідоводи позивача,на думкусуду,є безпідставними,оскільки рішення 34 сесії 8 скликання Горохівської міської ради №34-148/2023 «Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту ОСОБА_1 » прийнято на підставі заяви позивача від 20.09.2023 року, мотивоване, тим, що облаштування заїзду до приватного будинку є можливим з АДРЕСА_1 , позивачу рекомендовано надати копії документів, що є підставою для виникнення прав сервітут. Крім того, рішенням тридцять шостої сесії восьмого скликання Горохівської міськоїради Луцькогорайону Волинськоїобласті №36-53/2024від 27лютого 2024року булоповторно відмовлено ОСОБА_1 у наданнідозволу нарозробку технічноїдокументації ізземлеустрою щодовстановлення межчастини земельноїділянки зкадастровим номером0720810101:01:003:0019на якупоширюється правосервітуту,у зв`язкуз тим,що облаштуваннязаїзду доприватного будинкузаявника єможливим з АДРЕСА_1 .Заявнику рекомендованозвернутись доРелігійної громади«Світло життя»церкви ЄХБм.Горохів дляврегулювання порушеногопитання. Намагаючись вирішитиспірне питання,позивач пропонувавсвої варіантивідповідачам,які булинеприйнятними таобтяжливими якдля Горохівськоїміської ради,так ідля Релігійноїгромади «Світложиття» церквиЄХБ м.Горохів.В своючергу Релігійнагромада «Світложиття» церквиЄХБ м.Горохів вважає,що облаштуванняпроїзду можливез вулиціСокальської вздовжмежі земельноїділянки позивачата територіїнаданої їмв постійнекористування,при цьомугромада погоджуєтьсяуступити позивачучастину своєїділянки абиуникнути проїздутранспорту позивачаблизько допарадного входуу церковнубудівлю,що буденайменш обтяжливимваріантом дляспіввідповідача тавраховуватиме інтересиобох сторін.З оглядуна графічніматеріали,зокрема надетальний плантериторії,який єневід`ємною складовоюгенерального планунаселеного пунктута схемирозташування територіїу планувальнійструктурі населеногопункту м.Горохів Луцькогорайону Волинськоїобласті викопіюванняз генеральногоплану м.Горохів,на зазначеніймежі земельноїділянки,що перебуваєу постійномукористуванні Релігійноїгромади невідображено жодного проїзду до будинку позивача та на його земельну ділянку, однак встановити сервітут останній просить в межах існуючого доїзду до будинку, а тому на думку суду, вищевказаним рішенням сесії Горохівської міської ради Луцького району Волинської області не порушуються права позивача, рішення не суперечить актам цивільного законодавства, та не може бути визнано незаконним. Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності передбачений ст.124-1 ЗК України.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, позивач зазначає, що йому здійснюються перешкоди та він не може доїхати до гаража, оскільки там припарковуються автомобілі, однак такі доводи позивача спростовуються дослідженими судом доказами, а саме показаннями свідків, які ствердили, що жодних перешкод для проїзду позивачу ніхто не створює. Крім того, подані позивачем фотознімки автомобілів на дорозі не свідчать про створення перешкод позивачу для заїзду.

Із наданих відеоматеріалів земельної ділянки позивача, суд не може встановити чи можливе задоволення потреб позивача щодо проходу, проїзду до своєї земельної ділянки у інший спосіб, аніж шляхом встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки наданої в користування Релігійній громаді. Таким чином, в судовомузасіданні незнайшли підтвердженнядоводи позивача щодо неможливості забезпечення іншого проїзду до земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, крім проїзду через земельну ділянку відповідачів, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, найменш обтяжливим для відповідачів, які заперечували проти встановлення такого сервітуту, з клопотанням про призначення судової технічної експертизи з метою з`ясування найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки не звертався та доказів суду не надав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України). Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті77, частина друга статті78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такої обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів, здійснює їх оцінку

Таким чином, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачамийого правабо охоронюванихзаконом інтересіву спірнихправовідносинах, безальтернативного способу захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечували відповідачі, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача судових витрат по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.2-13,76-80,141,258,263-265,266 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Горохівської міської ради, Релігійної громади «Світло життя» церкви Євангельських Християн-Баптистів м. Горохів про визнання незаконним рішення Горохівської міської ради та встановлення права безстрокового земельного сервітуту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2024 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв